“Котику с прифронта некому позвонить”: как и зачем на Сумщине делают “Пушистый календарь”

У чому проблема?

Війна позбавила домівок сотні тисяч українців, частиною цієї трагедії стали й тварини. Хтось разом із домом втратив господарів, загубився через обстріли, когось покинули під час переїзду. Все більше безпритульних тварин з районів, наближених до фронту, потребують евакуації та допомоги притулків, які й так вже працюють на межі своїх можливостей.

Яке рішення?

Щоб привернути увагу до цієї проблеми та допомогти бездомним тваринам, сум'янин Іван Міненко третій рік поспіль створює благодійний "Пухнастий календар". Цьогоріч він присвячений котам-переселенцям із зони бойових дій та прифронтових громад. Усі зібрані кошти з продажу календаря йдуть на допомогу тваринам, якими опікується ГО "Дімпетс".

Як це працює?

Саме так називає себе Іван Міненко, який з дитинства захоплюється котами та намагається допомагати кожній безпритульній тварині. Ще в юності він організував у своєму домі тимчасовий прихисток для знайдених на вулиці котиків. 

Після підриву росіянами Каховської ГЕС на Херсонщині волонтери почали передавати у Суми багато тварин, постраждалих від затоплення. Іван Міненко розповідає, прихистити хотілося буквально всіх, втім впоратися самому було нереально. Саме тоді чоловік зареєстрував громадську організацію "Дімпетс" та кинув клич у соцмережі про те, що шукає будівлю для нового притулку для пухнастих. На пошуки пішов місяць, а ще через півтора місяця закинуте приміщення перетворилося на зручний та безпечний для чотирилапих "будинок котів".

"Офіційно в організації я один, проте насправді за ініціативою стоїть ціла спільнота небайдужих: друзі, знайомі, волонтери, які допомагають транспортом, лікуванням, тимчасовими перетримками, фінансово та інформаційно. Всіх нас зібрало й об'єднало бажання допомагати знедоленим", — каже засновник притулку.

Справами притулку Іван Міненко займається після основної роботи — чоловік працює рекламним менеджером. Зараз у "будинку котів" мешкають близько 80 котів, а також три білки дегу та троє кроликів. Серед них є місцеві, сумські, тварини, але більшість — переселенці з прикордонних регіонів. Основна мета прихистку — знайти кожному коту нову родину. Водночас важливо розповідати людям про знедолених тварин, щоб збільшити їхні шанси на прилаштування.

За словами засновника ініціативи, "Дімпетс" — єдиний у місті притулок для котів, який працює за системою вільного вигулу. Тут облаштовані спеціальні полиці, загальна кімната та ігровий простір. Це дозволяє котикам, для яких ще не знайшли новий дім, мати комфортне та повноцінне життя. Перш ніж приєднатися до котячої спільноти, кожен новий мешканець проходить обов'язковий карантин: обробку від паразитів, вакцинацію та стерилізацію. А якщо тварині потрібне лікування, її направляють до ветеринарів або залишають у стаціонарі.

Головна проблема "Дімпетс", як і багатьох інших притулків — брак ресурсів. Потрібні волонтери, які готові допомагати з доглядом за тваринами, а також постійно не вистачає фінансів для забезпечення роботи притулку та лікування. Все це є критично необхідним.

На створення благодійного настінного календаря Івана надихнув знаменитий календар з австралійськими пожежниками, які знімалися з безпритульними тваринами. Саме тому перший календар, який випустили три роки тому, також був з чоловіками — у фотосесії разом з активними жителями міста Суми (лікарями, зооволонтерами, підприємцями, артистами) взяли участь хазяйські улюбленці, коти самого Івана, а також тварини, для яких шукали домівки.

Календар-2024 відзняли з тваринами з інвалідністю, а цьогоріч вирішили його робити з тваринами-біженцями.

"Потрібно наголошувати саме на них, цим тваринам — найважче", — каже Іван Міненко.

Основна мета "Пухнастого календаря" — не тільки зібрати кошти на лікування, стерилізацію та корм для безпритульних тварин, а ще й звернути увагу людей на цю проблему, показати, що зовсім не страшно прихистити улюбленця з вулиці чи з притулку. Засновник ініціативи впевнений: усі котики та собачки гарні й фотогенічні, якщо вміти їх роздивитися під правильним кутом. Допомагають Іванові втілити ідею його близькі та друзі: під час фотосесії вони розважають та заспокоюють котиків. Оператором проєкту три роки поспіль є однодумець Івана професійний фотограф Юрій Волк.

У кожного з чотирилапих героїв благодійної ініціативи — своя історія, якою в "Дімпетс" дуже хочуть поділитися. Про це коротко розповідають на сторінках календаря.

Так, однією з героїнь цьогорічної фотосесії стала кішка Яра з Часового Яру. Через день після того, як її привезли до "будинку котів" у неї народилися кошенята.

На фото вище — киця зі Словʼянська. Вона народила чотирьох кошенят прямо у ліжку військового. Той попросив допомоги у волонтерів, бо з нею, як мінімум, стало дуже незручно пересуватися по об'єктах. Кілька днів, чекаючи на місію UAnimals, військові дбали про кішку та її малечу, потім вона 4 дні їхала в тил разом з іншими тваринами, які опинились у зоні активних бойових дій і нарешті дісталася у "Дімпетс".

"Тепер це Кава та її Кавові зернятка, — розповідав на сторінці притулку Іван Міненко. — Кішка дуже контактна і крута, а головне — неймовірна мати! Кава дуже любить, коли я її чухаю, хвалю, дозволяє торкатись своїх зерняток, а іноді свариться на інших котів, які бігають навколо і занадто шумлять".

Кошенят вже прилаштували, а Кава залишилася у "Дімпетс" і дуже чекає, коли й для неї знайдеться нова родина.

Ще одна героїня — особлива кішка Афіна. Її евакуювали з Авдіївки. Ця триколірна кішечка дуже багато пережила і, на жаль, це відбилося на її здоров'ї. У притулку Афіна довго боролася за своє життя. У неї діагностували сепсис, стан був критичний.

"Ми її витягнули й після цього вона стала обожнювати та цінувати людей. В неї залишився дефект — голова трохи нахилена в одну сторону, але це не заважає їй гратися, дуркувати і бути нашою улюбленицею", — ділиться Іван Міненко.

Волонтер називає кішку справжньою перлиною закладу: "Афіну ми не прилаштовуємо, бо ми вже не уявляємо життя в «будинку котів» без неї".

Кіт Степан — теж зі Словʼянська, його евакуювали на початку повномасштабного вторгнення, а Бегемот, лагідний та дуже приязний до людей кіт — переданий зі фронту військовими. І це далеко не всі моделі "Пухнастого календаря". Цьогоріч у процесі його створення взяли участь 15 чотирилапих.

"Ми завжди беремо більше, ніж 12 котиків-місяців, тому що хтось може себе погано почувати або не бути налаштованим позувати, тож до студії їдуть і запасні. Але все одно ми всіх, кого знімаємо, потім ставимо на останню сторінку календаря. У цьому році зіркою зйомки стала Медок — маленьке кошеня з прикордоння. Вона приставала до усіх, лізла в усі кадри й прямо намагалася зайняти весь простір, який був", — пригадує Іван Міненко.

А це точно працює?

Поки тривала робота над Календарем-2024, один з його героїв встиг отримати нову люблячу родину.

"Через 2 дні після зйомки кіт Чаппі поїхав до дівчини в Харків, він там кайфує, ми й зараз постійно на зв'язку", — каже Іван Міненко.

Цьогоріч перший наклад календаря допоміг "дому котів" закрити витрати на комуналку, які, за словами засновника притулку, дуже великі, бо у закладу є проблема з опаленням. Всього реалізовано вже 170 примірників.

Іван зазначає, що в цілому календар та інші заходи на користь тварин, в яких бере участь ГО "Дімпетс", допомагають збільшити увагу до безпритульних хвостиків з прикордоння та зон бойових дій. Серед активностей — фестиваль з прилаштування тварин з піснями, конкурсами, розвагами та подарунками, які організації надали сумські бізнеси. Також у притулку є дні, коли можна прийти погуляти з котиками, залишити для них корм, смаколик або донат.

Загалом за весь час існування "будинку котів", а це близько 1,5 років, вдалося прилаштувати понад 100 тварин. "Я вважаю, що це дуже гарний результат", — зазначає Іван Міненко. Інформацію про тих котів, які ще шукають люблячу родину, зооволонтер публікує на сторінках притулку у Фейсбук та Інстаграм.

"Особисто для мене дуже важко жити й розуміти, що в зонах активних бойових дій є багато покинутих тварин, які не можуть евакуюватися або сховатися, вони не розуміють, що взагалі відбувається, і просто намагаються вижити", — говорить Іван.

Він додає, що люди в кризових ситуаціях можуть комусь зателефонувати, попросити про допомогу. Тваринам це недоступно. Тому таке гостре й бажання їм допомагати.