ТатоХаб: как пространства в громадах по всей стране помогают семьям справиться с психологическими вызовами войны

У чому проблема?

Українські батьки сьогодні відчувають величезне фізичне та психологічне навантаження — хтось пішов захищати Батьківщину на фронт і бачить свою родину тільки на екрані телефону, батьки-переселенці вимушені вирішувати безліч проблем — від пошуків засобів для існування до облаштування нового житла. Хтось воззʼєднався з родиною, яка повернулася з півторарічної евакуації й не може знайти з нею порозуміння, а хтось став волонтером і тепер майже не має часу на спілкування з дітьми. Крім того, кожен із цих чоловіків — просто людина, зі своїми переживаннями та тривогами про рідних та майбутнє.

Яке рішення?

Щоб допомогти дітям, їхнім батькам та опікунам знизити рівень стресу, впоратися з емоційним навантаженням та піклуватись про здоров'я, безпеку та розвиток здорових сімейних відносин під час війни, ГО "Клуб рибалок України — Юей Фішинг Клуб" реалізує проєкт "TATOhub".

Всеукраїнський проєкт "ТатоХаб" сталий та довгостроковий — з 2020 року він підтримує та обʼєднує чоловіків, впроваджує, розвиває в Україні культуру відповідального батьківства. Крім того, сьогодні, під час війни, він допомагає, навчає, евакуює, та всіляко підтримує українців, які постраждали від війни, при цьому розвиваючи громади, у яких втілюється.

Як це працює?

Три роки тому "ТатоХаб" створювався як офлайн та онлайн простір, який мав на меті активне залучення татів до процесу виховання дітей. Він був спрямований на підвищення комунікаційних навичок татусів, які можуть бути емоційно не пов'язаними зі своїми дітьми або дружиною.

"У 2018 ми заснували першу риболовну дитячу школу. Коли до нас почали приходити діти, я помітив таку річ — більшість, хто приводив дітей на заняття — це мами. Діти, які зацікавилися риболовлею саме через татове хобі, не відчували підтримки батька, — розповідає керівник ГО "Клуб рибалок України — Юей Фішинг Клуб" Ярослав Бойко. — У ті часи термін «Відповідальне татівство» був мало кому знайомий, але ми почали працювати в цьому напрямі. Ми пройшли низку семінарів на тему маскулінності, рівного розподілу обовʼязків між чоловіком і жінкою в сімʼї, кілька семінарів з психології. Так поступово визрівав проєкт «ТатоХаб», націлений на чоловіків, які через різні активності будуть залучені до виховання дітей".

Модель створення батьківських клубів не нова. У Європі застосовується схожий підхід і залучення татусів до проведення змістовного дозвілля разом, і забезпечення всебічного розвитку дитини, а також сприяння партнерським відносинам в родині. Саме тому такою важливою стала робота "ТатоХабів" в окремих громадах України — клубів для татів, де вони могли спілкуватися, обмінюватися досвідом, отримувати поради від спеціалістів з різних напрямів та якісно проводити час зі своїми дітьми.

Проєкт "ТатоХаб" стартував на Донеччині — в Краматорську, і поступово розповсюдився на всю Україну. До великої війни в українських громадах функціонувало десять "ТатоХабів". У цих клубах для малечі та їхніх батьків безплатно організовували риболовні змагання, сплави, походи, майстер-класи, різноманітні заняття, тренінги про виховання дітей та зустрічі з фахівцями. Організатори відмічали: спільні інтереси та спілкування з татусями позитивно впливали на дітей, сприяли їхньому соціальному та емоційному розвитку і приносили позитивні результати для самих татів і сімей в цілому. А крім того — давали додатковий імпульс розвитку громадам. Адже громади — це насамперед люди.

На початку повномасштабного вторгнення частина "ТатоХабів" припинила свою роботу. Через бойові дії та окупацію закрилися клуби в Луганській області, в Мирнограді, Новій Каховці та Бердянську. Натомість Краматорський "найзалізніший" осередок не припиняв свою роботу ні на день — саме він став головним координаційним центром з питань гуманітарної допомоги та евакуації населення Донеччини.

У перший же день російської збройної агресії Ярослав Бойко створив загальний чат координації громадських організацій, діячів, активістів, благодійних фондів, представників виконавчої влади територіальних громад Донеччини та Донецької обласної державної адміністрації. А вже 26 лютого 2022 на захід України з Донеччини пішли перші евакуаційні потяги. У зворотному напрямку, тими ж самими купейними вагонами, працівники ГО відправляли на Донеччину сотні кубів гуманітарної допомоги.

Тоді ж організація ухвалила ще одне досить сміливе рішення — розширити проєкт "ТатоХаб" на ті регіони, куди масово прямували переселенці, тому що на той час було велике навантаження на місцеві сервіси допомоги й громади потребували якісної підтримки. За словами Ярослава Бойко, зробити це було не просто — потрібно було діяти дуже швидко. Проте вже в травні, за допомогою проєкту "Трамплін до рівності", що імплементується Фондом Народонаселення ООН в Україні — UNFPA Ukraine у партнерстві з Офісом Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції за фінансової підтримки Посольства Швеції в Києві, три нові "ТатоХаби" — в Ужгороді, Хмельницькому та Тернополі розпочали свою роботу.

"Ми зрозуміли, що людям, які приїжджають в евакуацію, дуже важко орієнтуватися на новому місці, — говорить Ярослав Бойко. — Була потрібна установа, яка могла б допомагати людям, що виїжджають з Донецької області. Такою установою змогли стати наші «ТатоХаби»".

За півтора року війни в "ТатоХабах" надали понад мільйон онлайн та офлайн кризових консультацій. Допомогли евакуювати понад 380 тисяч людей. А в громадах Донецької, Хмельницької, Тернопільської та Закарпатської областей на базі відкритих під час війни осередків "ТатоХаб" постійно ведеться різнопланова робота з молоддю та волонтерами. Крім того, мешканцям громад та переселенцям надають юридичну, медичну та психологічну допомогу. Зокрема, на кінець липня в цих клубах психосоціальну підтримку отримали 26 553 сімей ВПО.

Зараз в Україні працюють 11 осередків "ТатоХабу". Кожен із них унікальний. Усі вони мають свої основні напрямки роботи — фокус залежить від координаторів. Хтось спеціалізується на майстер-класах, хтось — на психологічних тренінгах. Так, наприклад, "ТатоХаб" в Ужгороді — це бібліохаб, а "ТатоХаб" у Тернополі спеціалізується на робототехніці.

У ГО "Клуб рибалок України — Юей Фішинг Клуб" дотримуються позиції, що чоловіки потребують такої ж підтримки, як і жінки. Чоловіки — цільова аудиторія організації. Як цивільні, так і військові.

"Коли я заснував «Клуб рибалок України», це було бажанням обʼєднати рибалок, але не тільки для того, щоб розважатися і ловити рибу. Ми хотіли закривати реальні проблеми — браконьєрство, вільний доступ до водойм, навчання дітей — бо риболовний спорт добре розвиває у дітей і моторику і кмітливість, позитивно впливає на психоемоційний стан. Тобто цілі були досить невеликі й коротенькі. Але все частіше на наших заходах ми помічали, що люди просять вирішити проблеми, які ніяк не повʼязані з риболовлею. Наприклад, члени нашої спільноти, які повернулися з АТО, шукали допомоги з реабілітації. Наші партнери з «Союзу ветеранів АТО Донбасу» говорили: «Ми не можемо затягнути ветеранів на психологічні консультації, чи можна це якось адаптувати під риболовлю?» Так зʼявилася програма «Реабілітація ветеранів АТО за допомогою риболовлі та туризму». Вона, починаючи з 2019 року, вже добре себе показала і зараз ми плануємо її впроваджувати в усіх наших хабах", — говорить керівник організації Ярослав Бойко.

"Тато Хаб — простір відповідальних чоловіків" — ще один суто "чоловічий" напрям. Всеукраїнський проєкт школи батьківства розроблений з метою допомоги татам у відпрацюванні навичок та дій, які допоможуть їм стати більш відповідальними батьками та партнерами.

Також, акцент діяльності "ТатоХабів" — на партнерський формат відносин. Це, пояснює психолог проєкту Василь Купцов, коли обидва в подружжі рівноправні, тобто можуть замінювати одне одного й виконувати разом побутові справи та виховувати дітей, слухати, чути та підтримувати одне одного та знаходити спільні рішення. І звичайно, тато може робити все те, що й мама. Водночас діти татів, які активно залучені в їхнє життя, мають вищі досягнення в школі та університеті, більші успіхи в кар'єрі, кращі пізнавальні й соціальні навички, вищу самооцінку, менше поведінкових проблем і підвищену стійкість до стресу. Тати в таких парах мають краще фізичне і психічне здоров'я, більшу задоволеність життям, кращі стосунки з дружиною і навіть краще сексуальне життя у парі.

За словами Василя Купцова, сьогодні цивільні та військові чоловіки звертаються до психологів "ТатоХабів" з такими запитами:

• Емоційне здоров'я та стрес. Це особливо актуально для чоловіків, які часто схильні до приховування своїх емоцій і важко розмовляють про них.
• Міжособистісні відносини. Відносини з партнерами, сім'єю, друзями та колегами нині є джерелом стурбованості для багатьох людей. Під час війни чоловіки також можуть зіткнутися з унікальними викликами у побудові та підтримці здорових відносин.
• Самооцінка та ідентичність. Проблеми, пов'язані зі статусом, ролями, самооцінкою та пошуком власної ідентичності. Чоловіки можуть почуватися, ніби знаходяться під певними соціальними очікуваннями або вимогами.
• Правильне вживання емоцій. Чоловіки хочуть розуміти, як виражати свої емоції ефективніше, а не підтримувати традиційні «маскулінні» стереотипи.
• Розвиток навичок комунікації та взаємодії. Деякі чоловіки відчувають труднощі у встановленні та підтримці міжособистісних зв'язків через недостатні навички комунікації.
• Кризові ситуації та подолання труднощів. Розлучення, втрата роботи, проблеми реабілітації або інші серйозні події, які можуть вплинути на психологічний стан — з усім цим плідно працюють психологи "ТатоХабів".

Варто зазначити, що велика кількість психологічних консультацій відбуваються саме під час заходів, які "Клуб рибалок України" організовує для своїх членів на природі. І це — ще одна родзинка проєкту.

Засновник організації Ярослав Бойко говорить: "Риболовля, туристичні походи та інші наші вилазки на природу — це не просто розваги, а дієві інструменти для реабілітації військових, роботи з дітьми та людьми з інвалідністю. Через емоційну призму, яка виникає під час наших заходів, ми можемо дати людині допомогу й інформацію, яка зайде набагато краще, ніж в чотирьох стінах у приміщенні. Ми вже впевнилися — є випадки, коли робота психологів на березі річки є набагато ефективнішою, ніж у кабінеті".

Психологічна робота "на природі" має багато переваг, підтверджує психолог проєкту Василь Купцов. Він вказує на такі аспекти:

• Релаксація та зв'язок з природою. Перебування на природі може сприяти релаксації та зменшенню стресу. Психологічні сесії на природі можуть допомагати клієнтам відчувати більшу гармонію та спокій.
• Пошук натхнення. Природа може стимулювати творчість та допомагати у роздумах над складними питаннями.
• Простір для відкритості. Відсутність стін може сприяти більш відкритій та вільній комунікації між психологом та клієнтом.
• Психосоціальний конструкт: одночасна робота з деякими напрямками (психологічна підтримка, соціалізація, комунікація, психоедукація та інші).

Утім, є й обмеження:

• Робота на відкритому просторі може порушити конфіденційність сесій, оскільки може бути незручно забезпечити абсолютну приватність, тому діяльність психолога проводиться в форматі групової роботи, без глибокого занурення в особистісні історії.
• Погодні умови, шум природи та інші фактори зовнішнього впливу можуть заважати психологічній роботі та концентрації клієнтів.
• Не всі клієнти можуть відчувати фізичний комфорт на природі, особливо якщо є обмеження в русі або потреба в спеціальних умовах.
• Урешті, деякі клієнти можуть відчувати, що робота психолога на природі менш професійна або серйозна порівняно з роботою у зручних кабінетних умовах.

Тому, як зазначає психолог, велику роль тут грає індивідуальний підхід. Робота психолога «на природі» є ефективною для людей, що реагують позитивно на природне середовище та хочуть відчути з'єднання з природою. Однак важливо ретельно розглянути всі нюанси перед вибором такого підходу та забезпечити належні умови для забезпечення ефективної психологічної підтримки.

А це точно працює?

Психолог Василь Купцов наводить приклади відвідувачів "ТатоХабів", які за допомогою фахівців проєкту змогли впоратися з відчуттям тривоги через ракетні обстріли рф, з шоком від втрати близької людини, із конфліктами у шлюбі, які загострює війна. Наважившись звернутися до психолога, люди змогли знайти способи впоратися зі своїми проблемами та поступово повернутися до нормального життя.

"Мене вразила ситуація, коли постійна клієнтка під час групової арттерапевтичної роботи  дуже розчулилась та не приховувала своїх емоцій. Вона дозволила собі показати свої почуття в групі, розкрилася, розповіла про свої переживання. Своєю чергою учасники групи не давали порад, а просто підтримали її, поділились своїми почуттями та відчуттями. Ця історія показала мені, наскільки довіряють нам люди. Вони сприймають наш Хаб безпечним простором, де вони можуть дозволити собі бути щирими, в першу чергу з собою", — ділиться Василь Купцов.

Ще більше корисних рішень!

Діяльність ГО "Клуб рибалок України" не обмежується проєктом "ТатоХаб". В активі організації — десятки реалізованих проєктів, націлених на підтримку інституту сім'ї, військовослужбовців та ВПО. З невеликої групи трьох завзятих рибалок організація перетворилася на сильну команду з понад сотню членів, робота яких охоплює охорону довкілля, розвиток громадянського суспільства, підтримку молодіжних ініціатив. Крім того, ГО проводить багато різноманітних заходів та фестивалів, які не тільки підвищують свідомість про важливість охорони довкілля, але й створюють приємні спогади та об'єднують людей.

Наразі організація працює ще над одним важливим для України проєктом. Він присвячений розмінуванню прибережних зон Донецької, Харківської, Запорізької областей.

"Починати працювати з цим треба якомога раніше, — впевнений керівник ГО Ярослав Бойко. — Тому що прибережні зони на сьогодні є дуже небезпечними для людей. Ми повинні розуміти, що як би ми людям не розказували про мінну небезпеку, у вільний час вони все одно будуть виїжджати на природу. Везти з собою дітей. А берег — це така річ, що якщо ми сьогодні не займемося його розмінуванням, то завтра всі ці міни швидко осядуть у ґрунт і потім їх не буде навіть видно. Ми, як рибалки, добре знаємо всі ці місця, куди вибираються сім'ї, і ми впевнені, що ми можемо цей проєкт впровадити й запобігти загибелі багатьох людей".

Наразі організація веде перемовини щодо цього проєкту з Фондом дикої природи та з ЄС, зокрема з посольством Швеції, і сподівається, що донори його підтримають.