“Друзья во дворе”: зачем николаевский проект сближает детей-соседей?

У чому проблема?

1 вересня розпочався новий навчальний рік. "Чимало дітей пішли до школи вперше. І це не тільки першокласники. Але і вся молодша школа. Бо останні роки були не дуже сприятливими до «живого» навчання. А школа — це не тільки математика та правопис. Це й соціалізація. Саме в школі наші діти вчаться спілкуватись, знаходити спільну мову, долати труднощі, сваритись та миритись, ображатись та вибачати. Тож важко буде і вчителям, і учням", — відзначають у Миколаївській громадській організації "Шикарна балка".

В ГО додають — ба більше, далеко не всі українські школярі сіли за парти у прямому сенсі. Багато хто, особливо на територіях, наближених до фронту, продовжує навчатися онлайн. І таким дітям особливо не вистачатиме спілкування з однолітками.

Яке рішення?

"Шикарна балка", яка з перших днів повномасштабного вторгнення активно підтримує і військових, і цивільних, що потерпають від війни, вирішила допомогти дітям міста з адаптацією до навчання, а також надати можливість спілкування тим дітям, які цього року так і не потраплять до школи.

У рамках програми "Підтримка суспільно важливих ініціатив у Миколаївській області", ГО разом з однодумцями запустила проєкт "Друзі у дворі". Маленьке свято — мотузковий парк, велосипеди, лабіринти, запальна музика і частування, яке волонтери влаштовують дітлахам та їхнім батькам просто у місцевих дворах, покликане здружити дітей, які проживають в одному будинку, подвір'ї, районі.

Як це працює?

Як розповіла керівниця ГО «Шикарна Балка» Юлія Олійник, ідея проєкту "Друзі у дворі" народилася в Миколаєві ще минулого року. Її запропонував Миколаївський обласний Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді.

"Нині гаджети та цифрові технології заполоняють майже все життя дітей і дуже важливо запропонувати альтернативи, які сприяють фізичному розвитку та здоровому способу життя, соціалізації дітей в суспільстві. Крім цього ми хотіли відволікти дітей від реалій війни, повернути посмішки", — пояснює Юлія Олійник.

Своєю чергою ГО "Молодь України" та Благодійний фонд "Українська освітня платформа" промоніторили нагальні проблеми міста і виявили, що серед них — відсутність у зв'язку з воєнним станом позашкільної освіти та організації розвивального дозвілля дітей. Вони оголосили грантовий конкурс, у якому взяли участь та стали одними з переможців ініціатори проєкту "Друзів у дворі". Фінансово ініціативу підтримала гуманітарна організація DanChurchAid.

Розваги для дітей, які вихідними розгортаються прямо у дворах різних районів Миколаєва, охоплюють багато фізичних активностей. Зокрема це мотузкові дороги, орієнтування в лабіринті, катання на велосипедах, різноманітні ігрові програми та майстер-класи.

Механізм влаштування атракцій для дітлахів простий: організація шукає ОСББ, які зацікавлені в заході, і домовляється про проведення заходу. Усе спорядження, необхідне для його проведення, привозять з собою. Розгортають локацію вихованці та випускники туристичних та спортивних навчальних закладів міста, а також учасники місцевого "Пласту" та волонтери. Їм завжди допомагають небайдужі члени громади, серед яких дорослі та підлітки. Інформацію про захід розповсюджують по чатах будинків та в соцмережах, здебільшого на сторінках у Фейсбук.

"Заходи проводяться лише при наявності укриття в межах 500 м. Ми також повідомляємо про них  поліцію та органи місцевого самоврядування. Вчать та страхують дітей під час заходів — професійні туристи, які мають навички скелелазіння, виживання у важких умовах. Всі локації зроблені з максимальним дотриманням заходів безпеки. Учасники-дорослі завжди вдягають спеціальні жилети, аби діти та дорослі знали до кого звернутися з запитанням чи за допомогою", — коментує співорганізаторка заходів з Обласної федерації спортивного туризму Марія Колеснікова.

А це точно працює?

Перший захід проєкту "Друзі у дворі" провели 7 вересня. Станом на сьогодні в різних районах Миколаєва відбулося вже чотири такі заходи, у яких взяло участь близько 500 дітей.

"Люди задоволені, діти у захваті. Багатьом батькам не вистачає часу і грошей відвозити дітей до розважальних центрів. Тож формат цікавий", — каже засновник ГО Олексій Зеліков.

Організатори розповідають, що на кожному заході діти найбільше в захваті від мотузкового парку. Канати, підвісні містки, хиткі переходи та переправи вимагають максимальної концентрації та фізичної підготовки. Кожен учасник має можливість відчути себе альпіністом, долаючи перешкоди та піднімаючись на вершину успіху.

Але головна атракція — тролейний спуск. До нього діти дістаються, як правило, вже після активних ігор, коли енергія "на піку" — підіймаються на стартову платформу, щоб відчути вітер назустріч та емоції вільного польоту.

Організатори кажуть, що багато учасників їхніх заходів також полюбили лабіринт зі спортивного орієнтування. Тут діти мають змогу перевірити свою кмітливість, швидкість і навички орієнтації на місцевості. Вони отримують карту із завданнями та контрольними точками, які потрібно  знайти якомога швидше. Сміх, підтримка одне одного та азарт супроводжують кожен крок — на шляху до перемоги.

Найменші учасники свята мають можливість долучитися до розважальної ігрової програми, а юні велосипедисти — опанувати навички фігурного водіння. Також для учасників проводять майстер-класи, діти можуть приміряти на себе аквагрим, потанцювати та пригоститися солодощами, закупівлю яких також беруть на себе організатори. Обовʼязково для кожної дитини — пляшка простої води, бо участь у заході передбачає фізичну активність, а на півдні України ще доволі тепло і сухо.

Сторінки проєкту у соцмережах наповнені відгуками — щоправда, залишають їх батьки дітей. Кажуть, діти після дня ігор та знайомств вже чекають на наступний раз, коли проєкт знову завітає до їхнього двору. А тим часом — уже мають нових друзів та спілкування, якого так не вистачало.

"Люди з ковідних часів багато часу проводять вдома. Втрачаються навички спілкування, діти не знають, як познайомитися, про що говорити з однолітками, своїми сусідами. Наразі в нашому місті багато переселенців з окупованих регіонів і територій, де досі тривають бойові дії, їм теж необхідно знайти однодумців, нове коло спілкування. А в таких заходах, коли робиться спільна робота, діти підтримують одне одного, дають поради, як краще пройти локацію, і так зав'язують нові дружні стосунки. А в очікуванні своєї черги на наступну гру — активно спілкуються, діляться новинами", — ділиться спостереженнями Олексій Зеліков.

Ще більше корисних рішень!

Як зізнаються організатори проєкту, їхня головна мотивація — бачити в сучасних реаліях щасливих дітей. Їхні діти та онуки теж беруть участь у заходах "Друзів у дворі".

"В Миколаєві зараз важко. Всі невиспані, втомлені, але треба робити справи та тримати свою психіку. Намагаємося зробити дітей, своїх в тому числі, повноцінними і активними членами суспільства", — каже Юлія Олійник.

Але на думку волонтерів, для того, щоб здружити дітей і показати гарний приклад, не обовʼязково володіти навичками орієнтування чи мати в наявності мотузковий парк.

• У своєму дворі можна просто організувати суботник, де будуть брати участь і діти. При цьому дорослі можуть надати приклад ставлення не лише один до одного, а й до майна — інших або спільного.
• Разом усім під'їздом можна намалювати малюнки для захисників або зробити поробки своїми руками і надіслати їх на фронт або в госпіталь.
• Можна влаштувати колективний день народження та привітати один одного зі святом.

"Без активності і бажання дорослих нічого не буде відбуватися, знайомство з сусідами та однодумцями має велике значення. Звісно, без спонсорів та фінансування можливості розгорнутися на повну майже відсутні, але думаю, за бажання можна пробувати питати органи місцевого самоврядування, звертатися за спонсорством до великих та малих виробництв", — розмірковує Юлія Олійник.

Свого часу вона на власному досвіді переконалася — навіть невелика група людей може об'єднати навколо себе інших.

"Більшість інертна і сама нікуди не піде, але може підтримати інших. Так, за підтримки місцевого населення ми виграли два проєкти Громадського бюджету. Спочатку напрацьовуєш репутацію, а далі вже вона працює на тебе. Не повірите, але ми починали з того, що ходили по дворах, стукали у двері і просили підписати звернення щодо асфальтування дороги на одній з вулиць. Потім так само намагалися покращити роботу маршруток, а на третій раз вже люди впізнавали і віталися. Далі створили спільноту в Фейсбуці і зараз в групі люди обмінюються речами, дарують зайве, пропонують послуги, шукають загублене. Взаємодопомога і взаємопідтримка можуть дати дуже багато!" — впевнена активістка.