«Преступление в должность»

У казковій повісті радянського письменника Волкова «Семеро підземних королів» існувала дивна, але дієва, система ротації правління сімох монархів – доки один протягом місяця царював, решта спали під впливом чудо-води і змінювались почергово. Своєрідна варіація такого мінливого владарювання утвердилась в сучасній Росії – доки потенційні конкуренти десь безпробудно сплять, Володимир Путіна спокійно править країною протягом 18 років. 7 травня відбулася його четверта інавгурація на пост президента Росії, з чого можна офіційно рахувати чергові 6 років його одноосібного господарювання у Кремлі зокрема і в Росії взагалі.

Сама церемонія з 1991 року проходить за типовим сценарієм, тому відбулася без сюрпризів (якщо не враховувати технічний форс-мажор із підняттям президентського штандарту над резиденцією у Кремлі) і заслужено отримала в соціальних мережах оцінку «скучна». Тим не менше, Інавгурація-2018 дещо відрізнялася від попередніх. Насамперед змінився спосіб появи Путіна в Кремлі. Точніше, видозмінився – по території Кремля він пересувався на «вітчизняному броньованому автомобілі для перших осіб держави проекту «Кортеж». Щоправда, проїхався в ньому тільки кілька сотень метрів, які розділяють Перший корпус від Великого Кремлівського палацу. Вся сіль ситуації в тому, що прокремлівські ЗМІ подали інформацію у суто патріотичному і протекціоністському вигляді – нібито в рамках програми імпортозаміщення глава держави відмовився від традиційного лімузина Mercedes на користь дітища російського автомобілебудування. І все це незважаючи на численні фотографії і відеозаписи, на яких прекрасно видно – по центру Москви, попередньо очищеному від людей і машин, Путін так само, як і 2000-го, 2004-го і 2012-го, несеться у супроводі декількох джипів охорони саме на Мерседесі. Звичайно, новий старий президент міг злякатися довіряти свою августійшу персону неперевіреній техніці і це нормально з огляду на важливість моменту і потенційну загрозу. Проте машина Aurus 41231 від «Кортеж» фронтально дуже нагадує Rolls Royce Phantom, а збоку виглядає як Cadillac One, на якому пересуваються американські президенти, що дає мало очок такому імпортозаміщенню. Тим більше, «дворовий» автомобіль не заслуговує епітету «кращий, аніж у Трампа».

Відмінність є і в реакції режиму на атмосферу довкола інавгурації. Як і минулого разу практично напередодні відбувся сплеск протестної активності, але 7 травня 2012 року розгін протестів на Болотній площі перекинувся на зачистку кафе «Жан-Жак» і «Джон Донн» (заклади мали репутацію опозиційних) наступного дня. Натомість цього року масові затримання учасників акції «Він нам не цар» відповідного продовження не набули. Проте на цьому фоні особливо яскраво простежується цинізм інавгураційних обіцянок Путіна про «повагу і захист права та свободи» і «служіння людям».

Користувачі соціальних мереж іронічно відреагували на четвертий вступ В. Путіна на посаду президента: кепкували з того самого «Кортежу», пішої прогулянки президента коридорами Кремля, виголошення присяги із 33 слів зі шпаргалки, містичної зміни кольору краватки на главі держави у твітах ТАСС та всякого-іншого. Приз глядацьких симпатій здобула нудьгуюча екс-прокурор Криму Наталія Поклонська, чия поза в очікуванні початку заходу стала об'єктом численних фото жаб та дотепних коментарів.

Свою порцію уваги отримали інші гості – Михайло Боярський, Стівен Сігал, байкер «Хірург» Залдостанов, глава Конституційного Суду РФ Михайло Зорькін, який створив новий мем, винесений у заголовок цієї статті. Все ж найбільш прискіпливо аналізувалася сама інавгураційна промова, хоча нічого принципово нового не привнесла. Тільки закріпила давно відоме. Тезово:

• Вкотре експлуатації піддалася тема патріотизму, відданості Вітчизні, усвідомлення президентом «колосальної відповідальності перед багатонаціональним народом і Росією – країною грандіозних перемог і звершень», поваги до російської історії, державності і предків;
• Президент подякував народу за підтримку і пообіцяв віддячити кожній російській сім'ї служінням і благополуччям;
• Прорив у всіх сферах життя під силу тільки вільному суспільству, «відкритому до всього нового і передового»;
• Неперекладне «дремучее охранительство» і «бюрократична мертвечина» з вуст наріжного каменя російської корупції і бюрократії звучать дуже цікаво і примушують задуматись половину гостей інавгурації;
• В руслі покладання надій на «гармонічну єдність» вільного громадянина, відповідального громадянського суспільства і сильної демократичної держави як основи для розвитку Росії Путін закінчення церемонії коротко поспілкувався з представниками громадських молодіжних об'єднань і волонтерських організацій.
• Намагаючись «іти в ногу з глобальними змінами, вибудовувати свій порядок проривного розвитку» і будучи «відкритою до діалогу», Росія «буде активно просувати інтеграційні проекти». Прямо цього не говорячи, Путін вкотре згадує свою ідею-фікс – єдиний простір безпеки від Лісабону до Владивостока, в якому Росія відіграватиме ключову роль;
• «Безпека і обороноздатність країни надійно забезпечені» – Росія і далі буде зміцнювати свою могутність, не буде скорочувати армію і роззброюватись;
• Згадка про 25-ту річницю Конституції РФ підкреслює головну інтригу четвертої каденції Путіна – як саме він цей Основний закон обійде у 2024 р.: перепише і стане знову президентом, створить якийсь новий політичний інститут і очолить його й державу одночасно, обере собі наступника, який переписуватиме уже сам? Варіантів маса.

Все ж найбільш цікавими стали, як і очікувалося, перші кроки Путіна після інавгурації. Відразу після офіційного вступу на посаду президент Росії вніс на розгляд парламенту кандидатуру Дмитра Медведєва на посаду прем'єр-міністра, чим не здивував. Транзитний президент, «головна політична жертва режиму», списаний політик – усі ці характеристики Медвєдєва не заважали йому успішно грати роль громовідводу, який збирав на себе негатив суспільної недовіри і дозволяв Путіну залишатись репутаційно недоторканим. Нема причин щось змінювати.

Як і шість років тому після інавгурації Путін підписав «травневі укази». Точніше, один, зате комплексний і амбітний. Нове доручення уряду, формально спрямоване на покращення умов життя росіян, але фактично переповнене розмитими формулюваннями та перебільшеними оцінками перспектив. Тут і збільшення тривалості життя до 78 років та чисельності населення, зменшення рівня бідності, забезпечення інноваційної діяльності половини існуючий організацій, зростання економіки вище світового рівня та входження Росії в п'ятірку економік світу тощо. Детальніше аналізувати текст «указу про укази» нецікаво. Тим більше, що попередні виконані не були, але це не завадило ні Путіну стати президентом, ні Медвєдєву знову очолити уряд. Видно, за шість років вони обидва виросли і колишніх помилок не повторять.

Так чи інакше, за даними опитування ВЦИОМ, 82% росіян в цілому схвалюють діяльність президента країни. Левада-центр каже, що основними успіхами Путіна росіяни вважають повернення Росії статусу великої шанованої держави, стабілізацію обстановки на Північному Кавказі і утримання країни від розпаду. Варто очікувати, що за втримання здобутих позицій в цих трьох сферах, піддані пробачать Путіну все інше.

Володимир Путін протягом п'яти років займав перший рядок у списку «100 найвпливовіших людей світу» журналу Forbes. У 2018 році його випередив глава КНР Сі Цзіньпін. Видання пише, що змінена в березні китайська Конституція дозволила генсеку Комуністичної партії Китаю займати посаду протягом необмеженого часу. По-моєму, рецепт повернення Путіна на перше місце простий і зрозумілий.