Последние президентские выборы Грузии: результаты и почему они важны для Саакашквили

Що відбувається?

28 жовтня у Грузії відбулися президентські вибори. Кількість бажаючих очолити країну виявилася рекордною – 65 кандидатів (серед них 25 «основних»). Серед фаворитів називали колишнього міністра закордонних справ Саломе Зурабішвілі, кандидата від опозиції Григола Вашадзе, кандидата від «Європейськоі Грузії» Давида Бакрадзе, – цікаво, що ці фаворити перегонів в той чи інший час були головами МЗС Грузії. Чинний президент Грузії Георгій Маргвелашвілі в решті-решт не став висувати свою кандидатуру на другий термін, хоча розглядав таку можливість у серпні цього року. При цьому, у країні відбувається реформа державного управління – перехід до парламентської республіки. Тому, це останні вибори президента прямим голосуванням – наступного разу (з 2024 року) обирати буде колегія виборців. У такій ситуації кандидати зацікавлені у посаді президента будуть активно користатися ширшими повноваженнями у період до завершення реформи, що означає для країни певну нестабільність через «ефект кульгавої качки» – можуть відбутися політичні курйози, подібні до випадку у США, коли за кілька годин до закінчення свого президентського терміну, Білл Клінтон помилував понад 140 осіб і пом'якшив вироки ще 36 злочинцям.

Які позиції кандидатів-лідерів?

Лідер опозиції Григол Вашадзе, колись дипломат за часів президентства Михеїла Саакашвілі, пообіцяв офіційне помилування своєму колишньому босові у разі перемоги, пре цьому опоненти називали його «промосковським кандидатом» (здебільшого за риторику конфронтації, якої зовсім не очікують від Грузії у НАТО та ЄС, але також за подвійне російсько-грузинське громадянство, яке він зберігав до 2009 року). У свою чергу, він звинуватив владну коаліцію у створенні олігархії, яку неможливо перемогти із тією грошовою підтримкою яка зараз є у опозиції: «Це абсолютно нечесні вибори. У нас немає грошей. Громадяни, бізнесмени бояться дати бодай копійчину об'єднаній опозиції. А у Саломеї Зурабішвілі, яка править завдяки грошам Бідзіна Іванішвілі, може собі дозволити будь-що. Вона може собі дозволити запустити слонів зі своїми банерами гуляти Грузією». Деякі аналітики побоюються, що для Грузії, яка перебуває на перехресті в регіоні, відомому через нестримну корупцію, панування бізнесмена Іванішвілі у політичних питаннях за кадром, може заважати репутації Грузії як бастіону прогресу та реформ на Кавказі. Через це тезами, які розповсюджує Вашадзе, вже переймається Transparency International, в якому незадоволені фактором впливу великого бізнесу на вибори. Пан Вашадзе у ході передвиборчих дебатів наголосив на тому, що уряд має бути «в руках національних, західно-орієнтованих професіоналів», але заявив, що його основна мета – зупинити посилення олігархів та повернути додому Саакашвілі, а також скоротити бюрократичну систему.

Саломе Зурабішвілі народилася у Парижі та була працівником МЗС Франці, до того як повернулася на історичну батьківщину стала Міністром закордонних справ Грузії з 2004 по 2005 рік. Опозиція на чолі з Вашадзе та Бакрадзе критикує її, зокрема, за «промосковські» висловлювання щодо російсько-грузинської війни серпня 2008 року. Тоді Зурабішвілі заявляла, що війна трапилася через те, що Грузія «піддалася на провокації Росії». З іншого боку, саме її підтримувала правляча партія «Грузинська мрія» (офіційно пані Зурабішвілі балотувалася як незалежний кандидат), яка в останні роки змогла досягти ряду позитивних надбань для Грузії на поприщі зовнішньої політики, особливо в аспектах євроатлантичної інтеграції. У ході дебатів вона заявила, що, незважаючи на те, що у президента будуть менше інструментів для управління за новою редакцією конституції, існує безліч можливостей для соціальних інновацій та розвитку, якими вона бажає скористатися заради того, щоб «покласти кінець радянській спадщині», з її культурою ненависті, помсти та шпигунства, заради панування громадянського суспільства. У економіці її ставка на розширенні регіонального розвитку.

За словами Давида Бакрадзе, грузинська влада намагається представити два політичних полюса, де з одного боку болото і безнадійність, а з іншого – влада насаждає страх перед поверненням минулого: «Для мене мають нульову ціну звинувачення влади щодо заворушень і реваншу, проте якщо являєшся відповідальної опозицією, то не повинен давати владі можливість залякувати тобою народ, і під страхом гіршого, дати вибрати погане… Невизнання помилок минулого, агресивна риторика, відсутність чіткої гарантії, що в майбутньому не буде помсти, що не буде реваншу і заворушень – все це допомагає владі представляти так, що країна стоїть перед двома альтернативами, або буде Саломе Зурабішвілі і болото, або – "Національний рух" із заворушеннями і реваншем». Таким чином він намагається протиставляти себе обом основним кандидатам як «третій шлях», критикуючи позиції обох. У ході дебатів Бакрадзе, як кандидат в президенти, пообіцяв, що політичні переслідування закінчиться, якщо він переможе, і як президент, буде намагатися залучати іноземні інвестиції в економіку.

Дивлячись на різні опитування, шанси Вашадзе були достатньо високі в ході серпневих опитувань, а от Бакрадзе та Зурабішвілі то виходили у ряди аутсайдерів, то абсолютних переможців. Через що на виборах зберігалася інтрига стосовно остаточного переможця. Інтрига залишилася і у ніч після виборів, коли різні соціологи презентували різну інформацію екзит-полів. Наприклад, у «Грузинській мрії» заявили, що упевнені у перемозі пані Зурабішвілі. Зокрема, правляча партія оголосила дані дослідження грузинської соціологічної компанії «Психопроект», яка провела екзит-поли на її замовлення: нібито Зурабішвілі перемагає у першому турі виборів з підтримкою у 52,3%, у Григола Вашадзе 28,1%, на третьому місці Давид Бакрадзе з 9,32%.

«Вибори пройшли в основному в спокійній обстановці, особливих інцидентів не було, крім невеликих процедурних порушень», — заявила Голова ЦВК Грузії Тамара Жванія на брифінгу 29 жовтня. Явка склала 46,74% (1 млн 637 тисяч 956 осіб)

Хто переміг?

Протягом підрахунку голосів Вашадзе та Зурабішвілі «наздоганяли» один одного і закінчили перегони із невеличким відставанням чоловіка в 1% (~38% проти ~39%). Після підрахунків 99% голосів стає зрозумілим, що жоден із кандидатів не набрав 50% голосів, тому має відбутися другий тур виборів. Відносно високі результати Бакрадзе протягом вересневих опитувань дали про себе знати – він зміг набрати більше 10% – тому підтримка виборців Бакрадзе стане особливо важливою для обох кандидатів. Результати другого туру будуть залежати від того, кого саме підтримає Давид Бакрадзе – як опозиціонер та колишній член «Національного руху», та його партія «Європейська Грузія» скоріш за все підтримає іншого опозиціонера – Вашадзе. Сам кандидат визнав свою поразку на виборах та заявив, що буде «продовжувати політичну боротьбу».

Як за цим процесом спостерігає Україна?

Як повідомила Перший віце-спікер Верховної Ради, уповноважена президента з питань мирного врегулювання в Донбасі Ірина Геращенко: «На виборах кандидати активно розігрують тему корупції і геополітичну битву Москви і Заходу. Експерти активно закидають деяким кандидатам готовність підігрувати Москві і певні давні зв'язки з Росією. В неділю на виборах працюватиме багато міжнародних спостерігачів, є місії ОБСЄ, ПА НАТО, Європарламенту. Я разом з колегами – Андрієм Лопушанським, Георгієм Логвінським, іншими – працюю спостерігачем від ПАРЄ… Від спостерігачів до кандидатів і їх штабів – багато запитань: як РФ впливала на ці вибори, як будуть будуватися стосунки з Росією після виборів, є запитання про Саакашвілі і чи буде він амністований після виборів.» Пані Геращенко відмітила певні правопорушення з боку провладної партії, на які не звертала уваги поліція (допомога в заповненні за «свого» кандидата, «каруселі»).

Яка ситуація в цілому?

Незважаючи на те, що один одного вони активно звинувачують у «симпатіях путінській банді», всі основні кандидати підтримують ідею майбутнього Грузії у НАТО та Європейському Союзі, тож основний конфлікт здається не ідеологічно, а економічно мотивованим. Адміністративний ресурс – велика річ у маленькій Грузії, і контроль над різними гілками влади є запорукою впливу на економіку. Через це ми бачимо конфлікт нинішньої олігархічної групи Іванішвілі (якого Transparency International звинувачує у підтримці провладних сил) та «колишніх панів» з групи прихильників Михеїла Саакашвілі, і обидві групи активно користувалися адмінресурсом заради арештів, судових вироків, політичних переслідувань. З огляду на позиції кандидатів, висловлені в ході дебатів, Зурабішвілі та Бакрадзе усвідомлювали обмеженість нових повноважень посади президента, в той час як Вашадзе планує масштабні зміни уряду та всієї бюрократичної системи. Однак на позиції Грузії у світі (та план інтеграції до НАТО, який, як і Україна, вона має виконати до 2020 року) результати виборів навряд чи зможуть вплинути. Найважливішими результати виборів будуть саме для Саакашвілі – у випадку перемоги Вашадзе та офіційного помилування він зможе повернутися до Грузії та навіть до політичної кар'єри на своїй батьківщині.