Итоги саммита НАТО: жесткая позиция Трампа и достижения Украины

Весь світ чекав цьогорічного саміту НАТО, який проходив у цьому році в Брюсселі 11-12 липня. Він став першим, на якому був присутній нинішній Президент США Дональд Трамп. На нього чекали як "топ-гостя" і хедлайнера зустрічі через те, що він де-факто "крушить" світовий порядок: вихід з Транстихоокеанського  партнерства (TPP), Паризької кліматичної угоди, Іранської ядерної угоди, з ЮНЕСКО та Ради ООН з прав людини, загострення відносин з лідерами ЄС на саміті "Великої Сімки", можлива торговельна війна США з ЄС та Китаєм – усі ці події демонструють кардинальну зміну у американській зовнішній політиці. Американський політик навіть раніше заявляв, що "у пеклі є особливе місце для Джастіна Трюдо" – прем'єр-міністра Канади. В цілому для України, влада якої хоче задекларувати прагнення країни до вступу в НАТО в Конституції, саміт став більше перемогою, ніж "зрадою".

Українські спічрайтери?

Саме так можна описати риторику Трампа щодо політики Німеччини під час сніданку Президента США та генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Після традиційних урочистостей та похвали США від генерального секретаря Альянсу приємності закінчились. Слово взяв американський очільник. Трамп розкритикував зовнішню політику Німеччини стосовно Росії та засудив долучення ФРН до "Північного потоку 2". Політик звинуватив німецьку республіку в "контрольованості Російською Федерацією", пояснюючи, що ФРН, за словами Трампа, отримує 60-70 відсотків своєї енергії від Росії. "Вони платять мільярди доларів Росії, і тепер ми маємо їх захищати від Росії" – заявив Президент США.

Трамп також наголосив, що Німеччина витрачає мало коштів, у співвідношенні до ВВП, на оборону: "ФРН платить трошки більше за 1 відсоток, коли США платять 4,2 відсотка набагато більшого ВВП. Їх план – підвищити рівень витрат до 2 відсотків (країни НАТО погодились поставити мінімальну межу витрат у вигляді двох відсотків) до 2030 – не достатньо хороший. Вони можуть досягти цього завтра".

Ангелі Меркель явно прийшлися не до вподоби заява Трампа. Німецький лідер заявила, що ФРН самостійно може вирішувати свої внутрішні та зовнішні справи та додала, що Німеччина й так багато робить задля блага Альянсу. Канцлер нагадала Трампу, що Німеччина й досі приймає участь в операціях НАТО в Афганістані, й там вона захищає не свої інтереси, а інтереси США.

Слова Трампа про німецьку зовнішню політику досить вигідні для України. Підхід Меркель до відносин з РФ є двояким. Нещодавно вона пережила одну з найгірших криз в історії ХДС/ХСС, і очевидно піклується про політичні рейтинги. З позиції канцлера логічно, що загальноєвропейські інтереси не повинні шкодити економічним та політичним інтересам ФРН. Таку позицію відстоює німецька влада також стосовно "Північного потоку" з Росії. Заява Трампа ж має продемонструвати, що ФРН не слід сходити з "жорсткого курсу" щодо Росії.

Тут можна побачити певний плюс в одіозності Трампа: він не боїться погіршити стосунки і тому чітко доносить власні думки та вимоги. Звичайно, заява Трампа може бути всього лиш частиною геополітичної гри. Не так давно він стосовно визнання Криму російським сказав: "Побачимо". Але зараз, враховуючи, що 16 липня пройде зустріч Трампа з Путіним, це зайвий привід продемонструвати безкомпромісність власної позиції стосовно Росії. Заява Трампа має стати сигналом не тільки для Берліну, а й для Москви.

4 відсотка від ВВП на оборону

У вівторок вечором Трамп зробив не менш сенсаційну заяву. Ще вранці він докоряв ФРН, що республіка не дотягує до межі у 2 відсотка від ВВП  у фінансуванні оборонного сектору, а вже ввечері заявив, що межу треба підвищити до 4-х. За даними видання Forbes, тільки п'ять країн досягли межу у 2 відсотка: США (3,6%), Греція (2,4) Велика Британія (2,1), Естонія (2,1) та Польща (2). Щоб Іспанії досягти мети в 4 відсотка, королівству треба підвищити військові видатки майже у 4 рази. Треба розуміти, що неможливо підвищити видатки навіть вдвічі за короткий період часу. Щоб вкладати гроші на розвиток оборонної промисловості з бюджету, треба забрати їх з якоїсь іншої сфери. А зменшення фінансування сфери, наприклад, охорони здоров'я веде до зменшення політичних рейтингів та політичної підтримки.

Після своєї заяви Трамп вийшов з залу. Прес-секретар Білого Дому Сара Сандерс підтвердила позицію Білого Дому стосовно 4 відсотків: "Президент Трамп хоче, щоб наші союзники (по НАТО) виконували взаємні зобов'язання" .

На думку Трампа, яка в цьому випадку видається повністю логічною, проект НАТО не є тотожним плану Маршала (план американської допомоги європейським демократичним країнам, напрямлений на відбудову економіки після ІІ Світової війни). Американський очільник не хоче, щоб США були головним донором НАТО. Одіозний політик вважає, що це не робить "Америку знову великою" та не захищає інтереси її громадян. Трамп ще будучи лише кандидатом в Президенти уже погрожував, що США вийде зі складу Північноатлантичного альянсу. На саміті в Брюсселі Трамп використав ту саму карту.

Вихід з НАТО: гра на страху

Зранку 12 липня в ЗМІ потрапила інформація, що Трамп скасував усі двосторонні зустрічі в рамках саміту НАТО. Трамп пригрозив Атлантичним союзникам, що США вийде зі складу альянсу. Теза про 4 відсотка стала певним психологічним прийомом: Трамп показав чого він може вимагати і чого він насправді хоче. Країни НАТО та США, як зазначив Трамп у своєму виступі, зійшлись на домовленості: до січня 2019-го року всі країни НАТО мають подолати двовідсотковій бар'єр. "Європейці будуть дуже нещасливі, якщо не виконають своїх зобов'язань. А зараз я радий, що маємо сильне НАТО. Альянс став сильнішим, ніж він був учора", — заявив Президент США у своєму виступі.

Зважаючи на кроки США на міжнародній арені, легко зрозуміти, що панькатись ніхто не буде. Виходом з США з низки важливих угод міжнародних Трамп продемонстрував, що не зупиниться ні перед чим. Найстрашніше те, що Трамп справді в силі покинути Північноатлантичний альянс. Як зазначає видання The Guardian, навіть якщо справа дійде до Верховного  суду в США, більшість суддів – це "люди Трампа".

Вихід США з НАТО міг би стати справжньою катастрофою для євроатлантичного світу та найгучнішою подією з часів кінця Холодної війни між США та СРСР. Китай би отримав світову гегемонію, а Росія — "розв'язані руки" у своєму прагненні контролювати пострадянський простір. Найгірше було б сусідам Росії: Україні та країнам Балтії. Європа могла б створити власні збройні сили, але, більш ймовірно, вихід США з НАТО просто посилив б дезінтеграційні процеси в ЄС і міг би стати "кінцем Європейського союзу". Залишається сподіватися, що такого сценарію подій не буде.

"Двері НАТО завжди відкриті"

Трамп таки знайшов час на зустріч у форматі НАТО-Україна-Грузія. Петро Порошенко отримав те, за чим їхав – у спільному документі, озвученому на саміті, Альянс знову засудив російську агресію в Україні та, найголовніше, визнав українське прагнення до членства в НАТО.

Як було зазначено на прес-брифінгу у литовському посольстві, організованим Представництвом НАТО в Україні, Альянс традиційно чітко підтвердив всебічну підтримку розвитку Особливого партнерства, суверенітету і територіальної цілісності України.

Александер Вінніков, голова Представництва НАТО в Україні, директор Офісу зв'язку НАТО в Україні підкреслив, що глави держав відзначили вдосконалення оборонних спроможностей України і великий внесок нашої держави у військових навчаннях.

На запитання "Рубрики", чи може збільшення фінансування НАТО, анонсоване американським президентом, відобразитися на збільшенні допомоги Україні, Александер Вінніков відповів, що точні цифри та суми невідомі. Зараз близько 40 мільйонів євро ідуть на трастові фонди, які покликані посилювати спроможність здійснювати реформи, медичну реабітацію та протистояти викликам гібридної війни. В цілому за останні 4 роки допомога НАТО Україні перевищила 1,5 мільярда доларів, і Альянс залишається непохитним у виконанні взятих на себе зобов'язань підтримки України.

Україна на саміті не отримала можливість долучитись до ПДЧ (План дій щодо членства – Membership action plan). Голова Представництва НАТО в Україні зауважив, що статус аспіранта – це крок на цьому шляху, і потрібно фокусуватися на реформах.

До речі, Україні на cаміті вдалося навіть перемогти спротив прем'єра Угорщини Віктора Орбана. Раніше Угорщина, через незадоволення українським  законом "Про освіту", блокувала всі рішення НАТО стосовно України.

Треба відмітити, що у Грузії справи йдуть краще. Незважаючи на схожі шляхи євроатлантичної інтеграції, розмови про долучення України і Грузії до ПДЧ ще на Бухарестському саміті в 2008 році, у євроатлантичних партнерів більш позитивне ставлення до грузинського членства. Позиція Угорщини та невдалий консультативний референдум Нідерландів щодо асоціації України з ЄС у 2016 – це системі прояви. Україні треба не відступати з реформування країни, щоб не допустити "Ukrainian fatigue" – втоми від України та її проблем.

Справжньою перемогою саміт став для Македонії. Їй запропонували приєднатись і стати 30-тим членом Альянсу. НАТО почне підготовку до вступу Македонії в Альянс навіть до осіннього референдуму про зміну назви країни. Раніше Греція блокувала це рішення, апелюючи до того, що назва "Македонія" позначає назву грецького регіону. Але нещодавно Афіни та Скоп'є досягли компромісу – Македонія змінить назву на "Північна Республіка Македонія".

Македонія стане третьою країною колишньої Югославії після Хорватії та Чорногорії, яка вступить до НАТО. Вона розпочала виконання ПДЧ у 1999 році, але в 2008 на Бухарестському саміті Греція заблокувала рішення щодо її членства. Членство Македонії – це ще один дзвіночок: він має відкрити шлях до тіснішої співпраці з Боснією та Сербією та показати Грузії та України, що членство – це не примарна ціль, а результат послідовних дій.

Віктор Карвацький, коментарі з Посольства Литви в Україні — Анастасія Руденко.