Последние дни пребывания боевиков «Стрелкова-Гиркина» в Славянске запомнились одной из самых трагических страниц осады города - разгромом блокпоста №1 «Рыбхоз» 26 июня 2014 года. Впервые боевики массово применили танки, которые стали символом той войны (укр.).
Блопост №1 був розміщений на західній околиці Слов'янська – фактично у пригороді міста Мирному — у числі перших – 2 травня. До цього тут був блокпост бойовиків. Місце мало важливе стратегічне значення – тут сходилися відразу три дороги. Однак для оборони це місце не було пристосоване – по-перше, сам блокпост знаходився в низині, з одного боку водосховище, з іншого – йде вгору густа «зеленка».
Проте, аж до кінця червня нічого не віщувало біди. Гарнізон був досить стандартним: основу складали гвардійці НГУ, їх прикривали десантники 25-ї бригади з БМД і єдиним розрахунком ПТУР, пропускний режим здійснювали колишні ВВшники або «беркута» на ротаційній основі.
Те, що у бойовиків в розпорядженні з'явилися танки стало зрозуміло 12 червня, коли три Т-64БВ, зняті зі зберігання в РФ, пройшли своїм ходом зі сходу на захід через Сніжне, Торез, Макіївку в Донецьк. Причому їх поява супроводжувалася форменою істерією в ЗМІ «молодої республіки» – масово з'явилися повідомлення, що «наші_мальчики» «отримали на озброєння три танка», скромно промовчавши від кого саме. Уже 20 червня ці танки невдало атакували арсенал в Артемівську (нині Бахмут).
За шість годин до бою у Слов'янську місцеві жителі, які проїжджали через блокпост, попереджали солдат про наближення чи чотирьох, то чи восьми танків. За півтори години до початку бою гул танкових двигунів уже чітко було чути на блокпосту. Однак командування і самі бійці не відреагували – так вже було кілька разів – противник тиснув психологічно.
Початком бою був виїзд одного з танків прямо на дамбу – прямо на очах і розстріл БТР-80 – це був відволікаючий маневр.
Один з бійців згадував: «І раптом вибух. За моєю спиною, де були наші палатки, дорога та озера, стояв БТР-80. Тепер на місці його башти вирувало полум'я.
То був наче сигнал, одразу навколо утворилося пекло. На дамбу, що на озері, виїхав танк, поливаючи усе снарядами, з «зеленки» працювали ще один чи більше. Свистіли і кулі з кулеметів. Для нас то означало, що все навкруги рвалося, кожних кілька секунд чувся постріл і відбувався розрив поруч. БТР горів. У ньому згорів боєць-десантник та вибухав боєкомплект».
Сама атака була стрімкою, з двох напрямків – танки буквально увірвалися на блокпост на повній швидкості. Зробити прицільний постріл з ПТУР було майже неможливо – розрахунок вистрілив один або два рази, і весь загинув, розстріляний в упор. Один танк вдалося підпалити з гранатомета, коли він вже гладив центр блокпоста.
Бійці відчайдушно стріляли з усіх видів стрілецької зброї, але це було марно, а більше нічого під рукою не було, навіть коктейлів Молотова. Відступили, несучи поранених. Убитих вдалося забрати тільки через добу.
Гарнізон відступив до блокпосту №2 – «Комбікормовий», відстань до якого безпосередньо близька – півтора кілометрів. Йшли в обхід – через поле, обходячи ворожі заслони.
«Іти полем нам було небезпечно, адже воно було перекопане й вологе, грунт мов глина налипав на взуття, що сповільнювало пересування, і то була відкрита місцевість, а позаду продовжували стріляти. Тоді ми вирішили піти іншим шляхом, у сторону ставків.
Один з десантників був босий. Він казав, що все добре, дійде і без взуття. Хтось ніс патрони у котелку.
Як з'ясувалося, десантники, зазнавши втрат, отримали наказ і перші відступили на вцілілих БТРах з кількома нашими (…), оголивши фланг блокпосту, а ми про це і не здогадувалися».
Блокпост на «Комбікормовому» дещо краще розташований; безліч будівель і бетонних парканів на його території, за якими може сховатися гранатометчик, робили танкову атаку вкрай небезпечною пригодою. Мабуть тому противник не став розвивати успіх.
Підсумок ворожої атаки — четверо вбитих, п'ятеро поранених:
— зі складу 95-ї окремої аеромобільної бригади:
Старший солдат Добрянський Максим Сергійович (1988 р.н.),
Солдат Ващук Ігор Олександрович (1994 р.н.)
Сержант Коган Андрій Ігорович (1984 р.н.)
— зі складу 2-го резервного батальйону, Північне ОТО НГУ
Солдат резерву Гулик Артур Ярославович (1983 р.н.).
Ще було втрачено 2 БТР-80 95-ї окремої аеромобільної бригади. Однак цей успіх для противника був тимчасовий — вже через добу блокпост відбили.
Этой наградой было отмечено украинское гражданское общество "за его отважную деятельность во времена войны" С… Читати більше
Сергей Калицун из Васильковской громады на Киевщине Свое ранение, которое привело к ампутации ноги, он… Читати більше
Разбираем, о чем идет речь в законопроекте о постепенном повышении акциза на табачные изделия до… Читати більше
“Алексу” 52. Осенью 2024-го он потерял руку в боях в Волчанске. Но именно эта история… Читати більше
38-летний Сергей Малечко родом из Черниговской области. С первых дней полномасштабного вторжения добровольцем защищал Украину.… Читати більше
"Рубрика" рассказывает об инициативе, которая во всех смыслах налаживает связь между поколениями — и эмоциональную,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.