“Почувствовать себя гражданами”: как общественным организациям приспособиться к условиям войны

У чому проблема?

До лютого 2022 року більшість громадських організацій мали чіткі плани на рік. Але все змінилося з початком повномасштабної війни. Шок, вимушена евакуація працівників ГО в інші регіони та країни, смерті, поранення, руйнування, загострення хвороб унаслідок стресу — усе це підкосило роботу громадських організацій, а особливо вплинуло на ГО, які працюють з людьми з інвалідністю.

Яке рішення?

Не всі громадські організації відразу змогли пристосуватися до умов воєнного часу. Деякі з них, опинившись у стані розгубленості, тимчасово зупинили будь-яку активність. Серед тих, хто зміг перебудувати роботу громадської організації, ефективно працювати з командою та волонтерами, знаходити нові джерела фінансування — ГО Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді "Паросток". Сьогодні "Паросток" не тільки продовжує працювати з вразливими верствами населення, а й допомагає колегам знайти сили для роботи в складних умовах, адаптуватись до нових викликів і зробити роботу ГО ефективнішою.

Як це працює?

Громадська організація "Паросток" має більш ніж 20-річну історію. Наприкінці 90-х ГО створили, щоб захищати соціальні, економічні та інших спільні інтереси людей з інвалідністю, осіб, що живуть з ВІЛ/СНІДом, онкохворих та інших соціально незахищених категорій молоді та дорослих. "Паросток" була покликана створювати для них умови повноцінної самореалізації та адаптації в суспільстві.

Так, ГО "Паросток" допомагала людям з інвалідністю в соціально-трудовій та медичній реабілітації, сприяла їхньому професійному самовизначенню, незалежному проживанню, пошуку роботи, а також консультувала та влаштовувала спортивні та розважальні заходи. Усе це — за допомогою міжнародних організацій та місцевої влади. Та з початком повномасштабної війни умови роботи, природно, сильно змінилися.

"Під час війни ми зіштовхнулися з великою кількістю викликів, — розповідає голова ВМГО "Паросток" Ірина Саранча. —  Зокрема потрібно було переформатувати проєкти, які ми реалізовували до повномасштабної війни, сфокусуватися на потребах часу, організувати виїзд за кордон частини команди. Із початком війни зникло розуміння того, яким має бути наступний крок. На місцевому рівні закривалися соціальні програми. Постійні повітряні тривоги, перебої зі світлом, висока тривожність клієнтів, що потребували постійної уваги, також не додавали нашій діяльності стабільності".

Із початком повномасштабної агресії росії, мільйони людей були вимушені залишити свої домівки. Значна частина вимушених переселенців, у тому числі й з інвалідністю, знайшла прихисток у Вінниці. І хоча з 2014 року організація вже мала досвід роботи з людьми з інвалідністю, які мають статус ВПО, величезна кількість нових переселенців теж стала неабияким викликом для "Паростка", адже про нього дізнавалися все більше новоприбулих до міста людей.

Оговтавшись від початкового шоку, у перші ж тижні війни ГО приділяла значну увагу гуманітарним потребам переселенців. Спочатку допомагали, чим могли, а потім виникла ідея про створення гуманітарного хабу для людей з інвалідністю з-поміж ВПО.

"Ми побачили реальні потреби людей, і це стало стимулом для роботи. Наші клієнти ще більше почали потребувати нашої підтримки й це давало сили йти вперед", — згадує Ірина Саранча.

Так, завдяки цьому розумінню в листопаді у Вінниці запрацював "Гуманітарний хаб Вінницької громади для ВПО з інвалідністю", створений у рамках проєкту "Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства". Тут людям з інвалідністю допомагають адаптуватися на новому місці, налаштувати побут, вирішити нагальні проблеми. Окрім індивідуальних консультацій, у хабі організовують арттерапевтичні заняття для родин ВПО з інвалідністю, а також розвивальні заняття для дітей. Звісно, не забувають і про набори харчових продуктів, гігієнічні засоби та одяг. За один день гуманітарну допомогу, яку розподіляють працівники "Паростка", в хабі можуть отримати більш ніж 200 людей! Як каже голова ГО Ірина Саранча, справлятися з величезним обсягом роботи команді "Паростка" і їй особисто допомагає мотивація — відчувати себе громадянами України.

"Дні бувають надто гарячими. Проблеми, які були в мирні часи, стали більш актуальними, такими, які потребують більшої уваги. Подяка всім, хто вміє бути небайдужим та думати про інших навіть у важких ситуаціях. Дякуємо й нашим клієнтам, які з розумінням поставилися до нас, всім, хто нас обіймав, хто потім до глибокої ночі засипав нас словами підтримки та добрими побажаннями", — говорять у ГО "Паросток".

Але коли в "Паростку" побачили, що громадські організації можуть залишатися ефективними й під час війни, то вирішили, що мають поділитися набутим досвідом з іншими. Так з'явився новий проєкт — цього разу вже навчальний.

Згрупуватися та "стати на нові рейки" ГО "Паросток" допомогла й довіра від Українського фонду швидкого реагування IREX (надалі — URRF). Адже саме URRF підтримав перший проєкт вінничан у час повномасштабної війни. Проєкт "Шляхи реагування громадського сектору на соціально-гуманітарні кризи" "Паросток" заснував на власному досвіді. Пані Ірина ділиться, що за мету в організації поставили допомогти іншим ГО України переформатуватися та продовжити роботу в умовах воєнного часу.

Так, у межах проєкту розробили навчальний онлайн-курс з сурдоперекладом. Протягом 3-х місяців 196 представників громадських організацій — фахівці, учасники, волонтери, керівники зареєструвались на безплатне онлайн-навчання на навчальній онлайн-платформі "Навчайся доступно!". Серед студентів курсу були й люди з інвалідністю, батьки, які виховують дітей з інвалідністю, вимушені переселенці, студенти та особи похилого віку. "Паросток" записував відеолекції, давав домашні завдання та додаткові матеріали, менторив громадських активістів — і так допоміг організаціям з усієї України стати на нові рейки роботи та надавати якісні соціальні послуги навіть під час війни. Щобільше, команда проєкту ділилася інструментами та техніками для управління емоційним станом, запобігання вигоранню, переходу до етапу адаптації й ухвалення ефективних рішень у період невизначеності в розроблених електронних Пам'ятках щодо покращення психоемоційного стану і продовження роботи представників ГО людей з інвалідністю під час війни.

Протягом проєкту до "Паростка" надходило багато заявок із проханням дозволити взяти участь і тим ГО, які не працюють з людьми з інвалідністю, але теж хотіли б навчитися шукати сили й мотивацію для продовження своєї роботи. Їм не відмовляли у навчанні — ба більше, тепер ті організації, які не працюють прицільно з людьми з інвалідністю, навчилися будувати свою роботу більш інклюзивно, а відтак — робити більш інклюзивною Україну. Загалом ГО "Паросток" навчила понад 100 тисяч активістів по всій країні.

Чи не найважливішим елементом у навчанні була саме менторська підтримка від "Паростка". Так, Олена Сікора з іншої вінницької громадської організації "Соціальна інклюзія", пройшовши курс, відзначає, що завдяки менторству вона знову змогла побачити шлях ГО та скласти план подальших дій.

Річ у тім, що з початком повномасштабної війни багато членів та клієнтів організації роз'їхалися в інші країни, та й сама Олена разом із дітьми евакуювалася до Польщі. І хоча жінка продовжувала підтримувати контакт з колегами звідти, не розуміла, як тепер влаштувати роботу, щоб допомогти організації з-за кордону. Саме менторські сесії та консультації допомогли знайти новий спосіб роботи. Майбутнє вже не здавалося таким безпросвітним. 

"Прийшло чітке усвідомлення, що потрібно заспокоїтися та діяти далі. Питання інклюзії, напевно, ніколи не будуть повністю вирішені, але це не означає, що колись потрібно зупинити цю діяльність. Завжди потрібно шукати вихід. І шукати людей, які можуть підказати, де той вихід", — поділилася відгуком від навчання громадська діячка.

А Валентині Кушнір, голові Львівської ГО МСОК "Дивосил — Здоров'я", курс допоміг зрозуміти, що навіть в умовах кризи, у непередбачуваних обставинах можливо зацікавлювати людей та спонукати їх до активних дій в напрямку здорового способу життя.

"Під час війни багато сфер звичайного життя стали недоступними або ж такими, про які кажуть — «не на часі». Однією з таких сфер стало питання здоров'я, здорового харчування, активного способу життя та спорту. Постала проблема, як цим усім зацікавити людей, як повернути їм бажання піклуватися про здоров'я в умовах війни. Під час слухання курсу завжди з'являлися нові ідеї. Це допомогло не впадати у відчай, а почати все з нової сторінки", — ділиться Валентина Кушнір.

"Паросток" уже планує масштабувати проєкт "Шляхи реагування громадського сектору на соціально-гуманітарні кризи" та розширити його інклюзивною складовою, яка зараз, як ніколи, є важливою для якнайшвидшої відбудови України після її перемоги.

"Хочемо долучити до навчання як представників ГО людей з інвалідністю, так і ГО, які поки що не надають послуги людям з інвалідністю, об'єднавши їхні зусилля та збільшивши їхній вплив на просування цінностей недискримінації та інклюзії. Це допоможе розробляти та втілювати інклюзивні ініціативи на користь суспільства, щоб якнайшвидше відбудувати Україну після її перемоги у війні", — каже очільниця ГО Ірина Саранча.

Ще більше корисних рішень!

Команда будь-якої громадської організації може бути ефективною і під час тривалого стресу, стверджують у "Паростку". Треба тільки усвідомити, що потрібен час для впровадження змін для кожної людини та команди.

10 кроків, які допоможуть ГО адаптуватись до змін.

1️⃣ Допомогти адаптуватися до умов сьогодення можуть вже пережиті ГО кризи. До прикладу, пандемія та карантинні обмеження були викликом для багатьох громадських організацій. Гуманітарні кризи під час ковіду і повномасштабної війни мають спільну рису — невизначеність. Згадати, що допомагало вашій громадській організації працювати в умовах невизначеності під час пандемії — перший крок на шляху відновлення повноцінної роботи. Якщо ви згадали бодай кілька слів, то вже маєте опору, на яку може спертись ваша громадська організація. 

2️⃣ Варто також замислитись: що є найважливішою цінністю для організації? Що змушує продовжувати роботу? Від яких принципів ви не відмовитеся за жодних умов? Щоб зберегти мотивацію в команди, слід нагадати собі про свою місію — це те, заради чого люди об'єднались і працюють разом. Усвідомлення місії дає людині силу жити в найнесприятливіших умовах.

3️⃣ Нагадати собі, що громадські організації впливають на зміни, а конкретні результати їхньої роботи — надихають та мотивують. Зрозуміти ситуацію, у якій опиняються громадські організації, допоможуть поняття:

• "коло турбот", що охоплює явища, на які ми не можемо вплинути — непоборні події, катастрофи, війну, форс-мажорні обставини;
• "коло впливу" — речі, явища, які громадська організація може контролювати. Це інформація, яку поширює організація, рішення, які ухвалюють керівництво та членство, проєкти, заходи. 

Команди громадських організацій, зосереджені на колі турбот можуть швидко втратити сенс у своїй роботі. Такі команди частіше відчувають безпорадність під час кризи. Команди, зосереджені на колі впливу — активно розвиваються навіть за несприятливих зовнішніх обставин.

4️⃣ Дайте собі відповідь: що громадська організація може зробити вже зараз, аби не допустити формування безпорадності, почати вихід з "кола турбот" у "коло впливу"? Курс "Шляхи реагування громадського сектору на соціально-гуманітарні кризи" радить сфокусуватись на діях, які у сфері вашого контролю вже зараз. Це впорядкування — наведення ладу в різних сферах діяльності громадської організації та покрокове планування.

5️⃣ Стосунки — це ще одна опора у важкі часи. У команді, з членством, донорами та партнерами. Під час кризи стосунки допомагають в обміні інформацією та є підтримкою для організації та її оточення.

6️⃣ Нагадайте собі: періоди непродуктивності не означають марнотратство. Це корисний час для відновлення й накопичення ресурсів. Якщо хочете підняти свою енергію та енергію команди — знайдіть щось цікаве та пов'язане з місією та концентруйтеся на цьому. Тут може допомогти участь у професійному навчанні, спілкування з колегами з інших громадських організацій, нові знання, цікаві форми навчання — усе це зможе нагадати про місію організації та сформувати нові цікаві активності. Навіть найменші дії, які викликають ентузіазм у команди, допоможуть зменшити вплив стресу.

7️⃣ Крім нагадування про місію та сенси, для більшості людей у кризу важливо мати сам простір цікавої та корисної роботи, позитивного спілкування, моральної підтримки. Якщо такий простір у громадської організації є —  команда працюватиме ефективно навіть у кризових умовах.

8️⃣ ГО важливо піклуватися про клієнтів, але не забувати про себе й відновлювати свої фізичні та психологічні ресурси.

9️⃣ Багато соціальних програм закрилося, але з'явилися й нові програми. Саме тому громадським організаціям потрібно бути в постійному пошуку фінансування. А тим ГО, які тільки зараз починають працювати, не слід боятися поразок, натомість — мати перед собою чітке уявлення, для чого працює ваша ГО.

🔟 Допомагати іншим людям — одна з найкращих дій під час війни. Допомагаючи іншим, громадські організації одночасно допомагають собі. Адже під час війни знаходять сфери, на які можуть впливати і які можуть контролювати. Відтак, замість безпорадності — набувають нових знань і вмінь, а отже — розвиваються і формують для себе ефективну поведінку під час кризи, здобувають навички й досвід, які можуть використати в майбутньому. 

Більше корисних порад можна знайти на курсі "Шляхи реагування громадського сектору на соціально-гуманітарні кризи". Долучитись до навчання можна на сайті навчальної платформи "Паростка" "Навчайся доступно" за посиланням.

Курс доступний безоплатно.

Крім того, на сайті організації можна знайти дві пам'ятки, розроблені в рамках проєкту для учасників курсу:

• "Щодо покращення психоемоційного стану представників ОГС осіб з інвалідністю під час війни"
• А також "Щодо продовження роботи представників ОГС осіб з інвалідністю під час війни".

↓Читайте также

Поддержка для тех, кто потерял все. Как инициатива rechi.support помогает вынужденным переселенцам

Как развиваться волонтерским инициативам, которые организовали собственные производства