(Не)прикосновенные: исчезнет ли у народных депутатов Украины иммунитет?

Громадські активісти вимагають зняття депутатської недоторканності

Наталья Рыжкова

Юрист ОО "Сильные громады", основательница платформы "Той ще юрист"

Коли з'явилася недоторканність?

Вперше гарантія недоторканності була визначена у Біллі про права англійського парламенту від 1889 року. Акт не тільки забороняв королю без згоди парламенту видавати нові та припиняти чинні закони, збирати податки та утримувати армію, а й визначав свободу парламентських дебатів, виборів та подання петицій.

Білль про права англійського парламенту. Фрагмент

Після цього гарантії недоторканності були закріплені в інших країнах та значно розширені.

В український реаліях депутатська недоторканність з'явилася у 1978 році. Конституція УРСР забезпечувала парламентарю умови для безперешкодного й ефективного здійснення прав та обов'язків.

В 1993 році це положення передбачили в законі про статус народного депутата, а пізніше воно відобразилося у Конституції України. Народні обранці  захистили себе від притягнення до відповідальності без отримання спеціальної згоди Верховної Ради. 

Що це таке?

Депутатська недоторканність – це гарантія захисту депутатів від притягнення до відповідальності на рівні зі звичайними українцями.  Недоторканність забезпечується на весь строк здійснення  повноважень та захищає обранця від різноманітного тиску.

Обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, житлового або службового приміщення, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також застосування інших заходів, що можуть обмежити права та свободи народного депутата, допускаються лише за згодою Верховної Ради під час притягнення до відповідальності.

Відмовитися від недоторканності за власним бажанням неможливо. Це гарантія, яка надається разом зі статусом та не є особистим привілеєм. Тому недоторканності можна позбавитися лише за рішенням Верховної Ради після подання запиту Генерального прокурора до Голови парламенту.   

Когось позбавляли захисту?

Історія України має поодинокі випадки позбавлення депутатів недоторканності. Загалом, за 28 років до відповідальності намагалися притягнути близько 20 депутатів.

Першопроходцем став колишній політв'язень радянських таборів Степан Хмара, якого звинуватили у побитті полковника міліції та позбавили недоторканності 1990 році за часів  УРСР.

Після розпаду СРСР справу закрили, а Хмару ще двічі обирали народним депутатом до Верховної Ради. Наразі колишній парламентар виступає проти скасування недоторканності, оскільки відсутність такої гарантії може негативно вплинути на доброчесних депутатів.

За часів незалежності України недоторканність знімали за серйозніші проступки.

Народні депутати, яких позбавили недоторканності

Народні депутати, яких позбавили недоторканності

А як в інших?

У всіх правових державах закріплена гарантія депутатської недоторканності, однак має свої особливості набуття, дії та зняття.

Загалом в Європі недоторканність поширюється лише на народних депутатів. Однак, у Бельгії вона розповсюджується на міністрів та членів парламенту. У Великобританії, Швейцарії, Канаді та Новій Зеландії захищають учасників парламентських дебатів та розслідувань.

У Канаді, Іспанії, Великій Британії та Ірландії  імунітет діє лише у цивільних справах. В Латвії Німеччині, Австрії та Словаччині не можна притягнути до адміністративної відповідальності, а у Молдові – до всіх правопорушень, крім визначених законом.

У випадку скоєння тяжкого злочину імунітет втрачається в Албанії, Туреччині, Білорусії та Хорватії. Практично у всьому світі недоторканності позбавляють у випадку затримання на місці скоєння злочину.

У Польщі, Великобританії, Естонії та Фінляндії заведена на кандидата в депутати справа не зупиняється. В Греції, Угорщині, Чехії, Данії та Німеччині кримінальне провадження зупиняється після отримання мандату, однак за рішенням парламенту може бути продовжене.

«Моя попытка №5»

За 28 років незалежності розмови про зняття недоторканності велися кожним другим нардепом. У 2000, 2007, 2014 та 2016 роках навіть були спроби обмежити гарантії. З ініціативою виступали попередні президенти – Віктор Ющенко та Петро Порошенко.

Луценко агітує за зняття депутатської недоторканності

Останній  у 2015 році розробив та виніс на розгляд Ради законопроект № 1776, яким хотів позбавити захисту народних депутатів та суддів. В результаті Конституційний Суд висловив застереження щодо недоторканності суддів, а Венеційська комісія наголосила на необхідності розробки запобіжних заходів проти політичних переслідувань.

Через два роки Порошенко знову виніс на розгляд Верховної Ради законопроект №7203 про скасування депутатської недоторканності, який отримав позитивний висновок від Конституційного Суду.

У 2019 році до цього питання знову повернулися, оскільки зняття депутатської недоторканності стало головною передвиборною обіцянкою новообраного Президента Володимира Зеленського.

Тому, після президентських та парламентських виборів законопроект було визначено як невідкладний та винесено на розгляд на першому засіданні парламенту.

В результаті 373 депутати підтримали ініціативу та прийняли законопроект в цілому. Закон направили на підпис Президенту.

Результати голосування 

Щось зміниться?

Депутатську недоторканність в Україні та світі розділяють на два види: імунітет та індемнітет.

Під імунітетом розуміють захист від арешту, затримання, або застосування інших дій що обмежують особисті права без згоди парламенту.

Суть індемнітету полягає у відсутності відповідальності парламентаря за висловлювання і голосування в процесі діяльності.

З урахуванням цього, український парламент має абсолютну недоторканність, тому притягнути до відповідальності депутата на практиці досить складно.

Зміни, що наберуть чинності з 1 січня 2020 року позбавлять парламентарів лише імунітету. У випадку скоєння правопорушення – нардепів зможуть притягнути до відповідальності без спеціального дозволу Верховної Ради.

Щодо результатів голосування, висловлювання у парламенті та його органах – парламентарі захищені.

Незважаючи на це, положення про абсолютну недоторканність залишаються у законі про статус народних депутатів, Регламенті Верховної Ради та Кримінальному процесуальному кодексі. Без їх доопрацювання зміни не будуть діяти на практиці.

Як в Україні, так і в світі дебати щодо доцільності інституту депутатської недоторканності не вщухають. Венеційська комісія Ради Європи зазначає, що у країнах де дотримуються  верховенства права імунітет не потрібен, оскільки існує низький рівень втручання у діяльність законодавчого органу.

Однак, у країнах перехідного типу з демократією на рівні розбудови, депутати можуть піддаватися різноманітному тиску: переслідуванню та судовим рішенням через політичні мотиви.

На жаль, у цьому питанні немає золотої середини, кожна країна обирає свою модель захисту. Тому, відповісти на питання доречності змін наразі неможливо, покаже лише час.

Юрист ГО «Сильні громади» Наталя Рижкова