"Нам нельзя опускать руки": как в днепровской "Школе супергероев" учат маленьких пациентов

"Школа супергероїв" — мережа безоплатних шкіл у медичних закладах, які відвідують пацієнти стаціонарів. Державну установу торік заснував Кабінет Міністрів України завдяки підтримці Офісу Президента та Першої леді. Координують роботу освітніх центрів кураторка Наталія Мосейчук та засновниця, а нині директор державної установи "Школа Супергероїв" Євгенія Смірнова. Наразі освітні центри працюють у Києві, Житомирі, Львові, Харкові та Дніпрі, відкриваються в Миколаївській, Київській та Хмельницькій областях.

Наша кореспондентка побувала у дніпровському підрозділі. Як викладачі готуються до роботи з дітьми, що борються із захворюваннями, наскільки важливе навчання для маленьких пацієнтів та що спонукає вчителів триматись всупереч всьому — читайте у нашому матеріалі.

Білі коридори прикрашені яскравими малюнками та персонажами, але навряд хоч один із дорослих хотів би їх бачити. Особливо — жити серед них тижнями чи місяцями разом зі своєю дитиною. Це онкогематологічне відділення Регіонального медичного центру родинного здоров'я. Серед безлічі палат та процедурних нещодавно тут створили освітній простір для навчання — у кімнаті на кілька квадратів, заповненій підручниками та дитячими партами.

— А це наша Оленка. Ти до Оксани Володимирівни прийшла?

Оленка прийшла позайматись до вчителів

Маленька дівчинка визирає з-за дверей. Її голос трошки хриплий, майже нечутний за маскою, тому відповідь дитини лише вгадується. Вчителька молодших класів Оксана пропонує Оленці сісти за парту. Перед дитиною відкриває зошит з математики.

— Ми вчора яку циферку вивчали? Сім. До речі, а хто це? Як її звуть? — вчителька звертає увагу на іграшку, яку тримають білі рученята.

— Лялька, що танцює. У неї не згинаються ніжки.

— Посадимо її поряд, а самі будемо займатись, — Оксані Володимирівні вдається всадити ляльку. Вчителька переходить до вправ із математики. —  Нумо допоможемо Ганнусику та Степанчику домалювати предмети, щоб їх було по сім. Порахуємо: один, два, три…

Оленка повторює за викладачкою цифри. Тоненькими пальчиками дівчинка притискає олівець до сторінки зошита — з допомогою вчительки домальовує сьомий предмет. Оксана Володимирівна стежить за штрихами дівчинки, іноді кидає погляд на іграшку дитини:

"У мене є першокласниця Агата, яка має дуже багато собачок. Вона всіх їх приносить на навчання, розкладає на парті. Коли у дівчинки поганий настрій, вона спілкується зі мною через тих собачок".

Оленка уважно слухає Оксану Володимирівну

Оксана Володимирівна у "Школі супергероїв" працює з середини березня. "Дуже вагалась, чи зможу впоратись із цією роботою. Я пройшла курс на EdEri, як навчати діток, що перебувають у лікарнях, та співбесіду і зрозуміла, що зможу", — розповідає Оксана Володимирівна.

Оленка робить завдання під наглядом вчительки

Вчителька говорить, що по намистинці збирала алгоритм, як працювати з дітьми, які перебувають у лікарнях. Деякі речі супервчителька намагається не виносити з цих приміщень. Вдома старається відволікатись, аби на роботі дітям дарувати лише позитивні емоції — вони їм вкрай необхідні. Пояснює:

"Набиратись доброго та позитивного за стінами лікарні та приносити сюди. Намагаюсь завжди бути на позитиві. Наприклад, у мене є постійний учень Іллюша. Він мене не відпускає, поки не пройдемо всі уроки. Щоразу каже щось приємне. «Ви така сьогодні гарна». Або «Ви пофарбували волосся». Такий маленький джентльмен, йдеш до нього з особливим настроєм".

Оксана Володимирівна займається з Оленкою протягом двадцяти хвилин. Більше дівчинці важко. Вчителька відпускає її гратись. Маленька підбігає до величезної вежі, яку тут збудувала вчора. Водить пальчиком по яскравих деталях. Оксана Володимирівна відкладає навчальний зошит та спостерігає за своєю школяркою.

Іграшка Оленки, яку вона залишила на столі

"Нам Оксану Володимирівну подарував Боженька", — говорить Наталія Олійник, завідувачка освітнього центру державної установи "Школа супергероїв" на Дніпропетровщині.

"У нас була дівчинка, другокласниця Вікторія. У лікарні, здається, два місяці лежала, нікого не підпускала до себе. І, мабуть, на другий урок з Оксаною Володимирівною дівчинка заговорила. Навіть трохи посміхалась. Останнє заняття з нею було в середині тижня, але підступна хвороба забрала життя дитини вже за декілька днів… Наступного дня запропонувала Оксані Володимирівні додому раніше, це ж такий стрес для неї. А вона вибрала інше – пішла до матусі дитини, щоб побути із нею",— розповідає Наталія Олійник.

Оксана Володимирівна у класі "Школи супергероїв"

"Я запам'ятала очі Віки та її посмішку. На урок брала з собою гру. Позаймаємось — пограємось. У дівчинки вогники в оченятах спалахували. Саме це я для себе запам'ятала…" — говорить Оксана Володимирівна.

Наталія Олійник каже, що співробітників для освітніх центрів Дніпропетровщини набирала довго: "У мене було по вісім співбесід за день, вони закінчувались після дев'ятої вечора. Багатьом претендентам казала «До побачення», бо підхід до викладання у нашій школі серйозний. Діти, зайшовши в клас, мають забути про всі свої хвороби та прожити кожен урок як нове життя".

Наталія Олійник у класі "Школи супергероїв"

Цей клас "Школи супергероїв" розташований в онкогематологічному відділенні, відвідувати його можуть тільки пацієнти звідси. А діти з інших відділень займаються із вчителями у палатах, їдальні та холі. Викладачі самі до них приходять. Другий дніпровський підрозділ школи працює при Криворізькому протитуберкульозному диспансері.

Зараз, говорить Наталія Олійник, вже набраний повний штат викладачів на обидва філіали. Частина вчителів працює повний робочий день із дітьми, як-от Оксана Володимирівна, інші — приходять сюди після основної роботи.

"Наразі на Дніпропетровщині у нас у двох центрах повністю складений основний штат, також з нами працюють 16 вчителів за цивільно-правовими угодами. Це означає, що діти з 5 по 11 клас забезпечені всіма викладачами за всіма предметами: українська мова та література, математика, хімія, фізика, інформатика, історія, біологія, географія, іноземні мови та інші. Також маємо вчителів молодших класів та дошкільних вихователів, які займаються із дітками віком від трьох років".

Заняття у стінах лікарні

Формати навчання можуть бути різні: індивідуальне, як з Оленкою, або групове, коли набирається цілий клас з дітей. Були випадки, згадують викладачі, що на уроці сиділо аж по 10 учнів. А ще є дистанційне навчання.

"Дистанційний формат використовуємо, якщо дитина знаходиться в інфекційному боксі. Або через інші причини. Мало бути заняття в першому класі, але у хлопчика раптово впали лейкоцити. Дві дитини сиділи у класі, а хлопчик приєднався до заняття по Zoom", — розповідає Наталія Олійник.

Оцінки у "Школі супергероїв" не ставлять, але можуть — на прохання батьків. Після закінчення лікування видають довідку, де прописана кількість пройдених навчальних годин: наприклад, української мови — 14, математики — 15… Цей документ можна віднести у свою основну школу як доказ того, що дитина встигала за програмою навіть під час хвороби. За бажання батьків вчителі можуть поставити учню оцінки, але за пів року роботи жодного такого прохання не було.

"Під час оформлення у лікарню батьки заповнюють згоду на надання освітніх послуг, надання дозволу на фото. Вказують, у який клас ходить дитина, чи потрібен психолог, логопед-дефектолог… Потім вже до маленького пацієнта викликають наших вчителів. Вони як універсальні солдати — мають бути готові до всього. Викладач орієнтується на навчальний план, але обов'язково аналізує реальні знання дитини".

Викладачі "Школи супергероїв" готові займатися з дітьми у будь-якій обстановці

Наталія Олійник говорить, що найголовніше — не обрізати крила дитині та дослухатись до її потреб. Завдяки індивідуальному підходу клас "Школи супергероїв" постійно відвідують школярі — навіть поміж заняттями.

"Буває, що діти, госпіталізовані в першій половині дня, у другій вже просять, щоб до них прийшов викладач. Ще один випадок: у нас сьогодні виписувався хлопчик. Вихователька Ірина зайшла до його палати й спитала: «Вам сьогодні ми не потрібні?». «Як це? Потрібні!» — відповіла бабуся учня. Дитину вже фактично виписали, але вона позаймалася з вихователькою, лише потім поїхала додому", — розповідає Наталія Олійник.

Викладачі "Школи супергероїв" іноді стикаються зі страхом дітей. Їм незвично та боязно у лікарні, тим більше коли приходить незнайома викладачка, щоб вести не завжди улюблені предмети. Але це до першого уроку.

Урок у "Школі супергероїв"

"Соня — 9 клас, другий день в онкології. Помітно, що боїться. Вчителька обережно підсіла до неї, поговорила, почала вести урок. Минає година, дівчина вже не хоче вставати, говорить, що за цей час полюбила українську літературу. Соня протягом дня ходила на процедури, але обов'язково поверталась в клас. Так пів дня і прозаймалась", — переповідає ще один випадок Наталія Олійник.

Завідувачка школи згадує, як під дверима класу стояла та ридала другокласниця Маша. Викладачі поцікавились, що сталось.

"Знову ця дурацька п'ятниця, це означає, що завтра та післязавтра вас не буде…"

Деякі діти після виписки просять номер телефону викладачів. Щоб одразу набрати, коли повернуться у стіни лікарні.

"Вчителі «Школи супергероїв» розуміють емоції пацієнтів і зараз є не тільки членами команди здоров'я, а ще й виконують роль місточків між маленьким світом в лікарняній палаті та великим і цікавим зовнішнім світом. Крім того, вчителі здатні підтримувати та стимулювати інтерес до навчання. Коли дитина чимось цікавиться, вона забуває про хворобу, долає нудьгу", — говорить Наталія Артьомова, заступниця медичного директора з онкогематології та трансплантології Регіонального медичного центру родинного здоров'я.

Наталія Артьомова, заступниця медичного директора з онкогематології та трансплантології Регіонального медичного центру родинного здоров'я

Дитина Вікторії, шестирічна Аріана, бореться із гострим Т-клітинним лейкозом. Зараз дівчинка має температуру, яка не падає, тому лікарі повністю обмежили дитині контакт з оточенням, у тому числі з викладачами.

"Ми вже 50 днів у лікарні. Дитина так засмутилась сьогодні, бо через свій стан не може вчитись. Я запропонувала їй позайматись зі мною, але Аріана не хоче", — говорить Вікторія.

Аріна займається за програмою "Інтелект". Дівчинка трохи пропустила навчальну програму через здоров'я, але вже все наздогнала завдяки викладачам "Школи супергероїв".

"Перші тижні Аріана була у важкому стані. Але коли стан покращився, повернулась до уроків. Пані Оксана веде нас по наших зошитах. Аби було можна, донька б з ранку і до ночі сиділа у класі. Тут навіть крапельниці ставлять. Ні, можна забрати малу на процедуру, але вона не хоче, щоб її забирали звідси", — говорить Вікторія.

Вікторія та Катя завітали до "Школи супергероїв"

Вікторія сидить поряд із Катею — дівчина приїхала на лікування з села у Синельниківському районі. Вона бореться із лейкемією. Мама Каті нині приглядає за Аріаною, а дівчинка гуляє разом із Вікторією.

Катя розповідає, що у відділенні онкогематології вже близько 20 днів. Дівчина теж навчається у "Школі супергероїв", але зізнається, що є дні, коли зовсім не хочеться занурюватись в заняття.

"Подобається математика, географія, біологія, англійська…", — перелічує Катя. У вільний час, говорить вона, їй більше до душі плести каблучки із бісеру. Одну із таких охоче показує — білу каблучку із маленьким чорним сердечком.

"Нам не можна опускати руки", — говорить Наталія Олійник. Бо маленькі пацієнти затято борються за своє здоров'я та життя. Жінка розповідає про дівчинку, якій без наркозу брали пункцію, а наступного дня школярка прийшла займатись у клас, але так і не досиділа урок — раптово стало погано.

Малюнки учнів "Школи супергероїв"

Через дніпровські підрозділи "Школи супергероїв" пройшли близько 250 дітей. Серед них є ті, кого вже немає серед живих. "Наш перший хлопчик-супергеройчик, який відійшов засвіти — Денис. Після втрати сина його мама прийшла в школу і принесла малюнок. «Це останній малюнок Дениса, він попросив, щоб я його передала до Школи супергероїв»", — говорить Наталія Олійник.

Тепер яскравий єдиноріг прикрашає коридори відділення. "Дитину після хімії мама несе на руках, бо вона не може ходити. А дівчинка хоче навчатись. Яке ми маємо право здаватись чи робити себе якимось нещасними?" — ділиться Наталія Олійник. Зізнається, що були випадки, коли після роботи вона приходила додому та ридала на навколішках біля ліжка. Але каже: "Опускати руки не можна, бо ми потрібні нашим карапузам".

Малюнок Дениса

Сьогодні ці супервикладачі зі "Школи супергероїв" закінчать свою зміну. Залишать свої костюми супергероїнь, нарешті знімуть маски та вирушать гуляти бульваром Слави у Дніпрі, аби насолодитись рясним цвітінням сакур та тюльпанів. А вже завтра знову заступлять на свою супергеройську зміну. 

Фото: Олександра Ткач

↓Читайте також

Неравнодушные подростки: истории молодежи, которая вдохновляет помощью Украине

"Наш дом там, где мы живем": как работает школа волонтерства для подростков от донецких переселенцев