Мягкая сила Кремля. По следам операции против РИА «Новости-Украина»

15 травня Служба безпеки України в рамках спецоперації проти російських медіаструктур, які використовуються Кремлем в інформаційній війні проти України, провела обшуки в офісі РИА «Новости-Украина». Того ж дня в Києві затримано керівника інформагентства Кирила Вишинського. Йому інкримінується 111-та стаття Кримінального кодексу України – державна зрада.

РИА «Новости-Украина» – інформаційний партнер агентства «Росія сьогодні» в Україні. Офіційно. Проте не буде фактичною помилкою говорити про реальну вертикаль, в якій для українського «партнера» більше підходить статус дочірнього підрозділу великого російського агентства РИА «Новости», котрий і сам не є самостійним. Російське агентство міжнародної інформації «РИА Новости» є брендом МІА «Росія сьогодні».

Про Федеральне державне унітарне підприємство «Міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні» варто знати два основоположних факти:

1) воно створене 9 грудня 2013 року указом президента Росії В. Путіна з метою «підвищення ефективності діяльності державних засобів масової інформації» і 2) його генеральним директором призначено вже меметичного в Україні Дмитра Кисельова. До складу «Росія сьогодні» належать, крім РИА «Новости», рейтингове агентство РИА «Рейтинг», портал перекладних матеріалів зарубіжних ЗМІ ИноСМИ і т.д. От саме останньому можна зарахувати приписані РИА «Новости» головні принципи діяльності «оперативність, об'єктивність, незалежність від політичної кон'юнктури» і то з натяжкою через його вторинність. Самі «Новости» важко назвати "об'єктивним та незалежним" ресурсом, як і їхній український філіал:

• Експертними коментарями часто називаються думки з політичного приводу, висловлені людьми, які не є фахівцями у коментованій галузі, але виявляють однозначну лояльність до російської влади. Звичайно, доктор історичних наук чи інший заслужений спеціаліст у своїй сфері має, що сказати про політичну і геополітичну дійсність, як і будь-яка інша освічена людина, але такі висловлювання відверто не дотягують за критерієм об'єктивності;
• Ресурс, котрий фінансується з федерального бюджету і керівництво якого призначається президентом, за визначенням не може бути незалежним від політичної кон'юнктури.

Закономірно, ситуація щодо українських «Новостей» набула широкого розголосу в Росії. Головний редактор телеканалу RT Маргарита Симоньян переконана, що Вишинського та інших фігурантів справи «піддають тортурам», і назвала дії СБУ способом, в який Київ «вирішив помститися за Кримський міст». Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков сказав, «Росія ніколи не змушує себе чекати з відповідними заходами, коли щодо її громадян здійснюються такі дії». За його словами, якщо обшук в редакції агентства пов'язаний з професійною діяльністю журналістів, то це «абсолютно кричуще і обурливо»; дії українських силовиків заслуговують «найбільш жорсткого засудження по лінії відповідних міжнародних організацій», а сама Росія буде діяти «кваліфіковано, напористо і максимально захищаючи інтереси російських засобів масової інформації».

Реакція Кремля зрозуміла – на пропаганду та інформаційну війну зроблено серйозну ставку. Тим більше, враховуючи, певні поразки на цьому фронті. Зокрема, в лютому цього року Литва призупинила ретрансляцію каналу «РТР Планета» до 23 лютого 2019 року через контент, який містив «мову ворожнечі» щодо інших країн. Про рішення у березні було поінформовано Єврокомісію, яка оцінила заходи як такі, що ґрунтуються на вимогах Директиви про аудіовізуальні медіа-послуги (AVMSD) про заборону мови ворожнечі та підбурювання до ненависті і вирішила, що тимчасове призупинення трансляції каналу в Литві є виправданим заходом. І нікого не зупинив той факт, що канал транслювався в Литву зі Швеції. Безпека понад усе.

За даними британської аналітичної агенції Portland, Росія щороку покращує свої позиції в рейтингу «Soft Power 30». У 2017 році вона посіла 26-місце, піднявшись на одну позицію порівняно з попереднім роком. Аналітики агенції відносять до сильних сторін Росії присутність у світовому порядку, участь у виробленні мирного процесу в Сирії, а також культурні надбання світового рівня – балет Великого театру і Ермітаж.

Перед своїм переобранням у 2012 році Путін говорив, що «м'яка сила – це комплекс інструментів і методів досягнення зовнішньополітичних цілей без застосування зброї за рахунок інформаційних та інших важелів впливу». У березні 2016- го начальник Генштабу Росії Валерій Герасимов заявив, що відповідати на зовнішні загрози «традиційними військовими методами неможливо – їм можна протистояти тільки аналогічними гібридними методами». В підсумку ідея була включена до Концепції зовнішньої політики Росії від 30 листопада 2016 р.:

«Неотъемлемой составляющей современной международной политики становится использование для решения внешнеполитических задач инструментов «мягкой силы», прежде всего возможностей гражданского общества, информационно-коммуникационных, гуманитарных и других методов и технологий, в дополнение к традиционным дипломатическим методам».

Насправді, вигадане Джозефом Наєм поняття м'якої сили передбачає два аспекти – умовно активний і пасивний. В пасивному плані до soft power належить культура країни, її мова, наука – всі ті елементи, які викликають симпатію самим фактом свого існування. Активний аспект можна іще назвати інструментальним або інституційним, бо ефективне використання м'якої сили не мислиме без залучення до роботи цілого комплексу інститутів, які б і демонстрували світу привабливість своєї країни. Федеральне агентство у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, які проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці («Россотрудничество»), Фонд «Русский мир», Фонд підтримки публічної дипломатії імені А.М. Горчакова, Російська рада з міжнародних справ, «Інститут діаспори та інтеграції» (Інститут країн СНД К. Затуліна) та багато інших громадських або квазігромадських формувань є тими агентами російського впливу, якими насичений політичний простір іноземних країн та України зокрема. І переважно їхня діяльність має мало спільного з м'якою силою, бо замість добровільної симпатії до Росії агресивно критикує національну владу, підбурює суспільство, розпалює міжнаціональну ворожнечу і займається іншим інформаційним терором. У російській політиці «м'яка сила» асоціюється з пропагандою: провладні ЗМІ висвітлюють події тенденційно, з перекручуваннями, маніпуляціями, підтасовками та цензурою. Чому філіали російських інформаційних монстрів закордоном повинні діяти інакше?