Что заявили в Мюнхене на конференции по безопасности: ключевое для Украины

Фото ukrinform.ua

Мария Богдановская

14-16 лютого у столиці Баварії Мюнхені проходить один із ключових політичних заходів, присвячений питанням безпеки та міжнародної конфігурації сил загалом.

56-ий форум цьогоріч відвідали більше 450 делегатів, серед яких 35 – глав держав та урядів, а також 100 міністрів оборони й закордонних справ. Серед гостей – як постійні гості конференції (Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, Генсек Інтерполу Юрген Шток), так і політики, які відвідують її вперше (президент Франції Емманюель Макрон, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо). Організатори конференції зазначили, що «відображаючи зростаючу роль Азії, на заході будуть присутні більше ключових представників регіону, ніж коли-небудь до цього». Так, серед запрошених міністри закордонних справ КНР, Японії та Індії.

На конференції виступив і президент України Володимир Зеленський.

Які тенденції панують у питаннях безпеки, як зробити світ мирним і чому нині це складніше, ніж будь-коли – спробуємо розібратися.

УКРАЇНА

Частина обговорень була присвячена і війні на Донбасі. На 2020 рік Міжнародна кризова група віднесла її у десятку конфліктів, що відображають світові тренди. У списку також війна в Афганістані, Ємені, Ефіопії, Буркіна-Фасо, Лівії, напруження у Перській затоці (між США, Іраном та Ізраїлем), Північній Кореї, Кашмірі та Венесуелі. Як зазначено в доповіді, «обставини цих конфліктів указують на зміни відносин між великими державами, рівня інтенсивності їх конкуренції та зростання амбіцій регіональних акторів».

Фото ОПУ

СКАНДАЛЬНИЙ ПЛАН МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ НА ДОНБАСІ

Цього року обговорення конфлікту на Сході України супроводжувалося скандалом. Так, 14 лютого на офіційному сайті Мюнхенської конференції оприлюднили план щодо припинення війни на Донбасі, підготовлений за власною ініціативою експертами організацій Euro-Atlantic Security Leadership Group та The Nuclear Threat Initiative. У створенні доповіді брала участь також Російська рада з міжнародних справ, а серед підписантів документу Вольфганг Ішингер – голова самого форуму.

«12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону» містять такі неоднозначні у трактуванні пункти як перегляд санкційної політики проти Росії (у разі, якщо Кремль виконуватиме умови Мінських домовленостей і ті, що вказані в «Мюнхенському плані» урегулювання), створення майданчику для «предметних і постійних контактів глав МЗС» ЄС і РФ із метою динамічного вирішення проблем безпеки. Також мова йде про посилення співпраці Євросоюзу та Росії в ряді сфер «спільного інтересу». Для старту пропонують розвивати наявні людські та економічні зв'язки, а також наукові дослідження, транскордонну співпрацю. Ще одним кроком повинен стати інклюзивний діалог щодо національної ідентичності в Україні. Більше того, у його веденні треба враховувати думку сусідів, зокрема, Польщі, Угорщини та Росії. Предметом діалогу повинні стати питання історії, національної пам'яті та мови. Він охоплюватиме проблематику терпимості та поваги до етнічних і релігійних меншин.

На перший погляд, самі рекомендації не позбавлені здорового глузду. Однак поза всяким сумнівом, у них нічого не говориться про ключові для вирішення конфлікту зобов'язання російської сторони, а саме – деокупацію Криму та припинення бойових дій на Донбасі.

Ряд вітчизняних і зарубіжних політиків визнали даний план антиукраїнським. Цю ж думку підтримало й МЗС України. Через обурення щодо «12 кроків» деескалації конфлікту текст документу прибрали із сайту Мюнхенської конференції. Однак уже ввечері 15 лютого він знову на ньому з'явився.

ВИСТУП ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО

У своєму виступі президент України Володимир Зеленський нагадав, що війна йде не просто в Україні, а в Європі. І триває стільки ж, скільки Друга світова. Він підкреслив, що Україна не вестиме діалог із окупаційною владою в ОРДЛО, оскільки та не представляє інтереси місцевого населення. Зеленський зазначив, що проведення виборів на цих територіях залишаються одним із пріоритетних завдань, однак без дотримання конституційних принципів і норм міжнародного права реалізувати їх буде неможливо.

Президент нагадав про паспортизацію, що відбувається під проводом РФ в окупованих Донеччині та Луганщині; заявив про невиконання режиму тиші та відсутність умов для проведення моніторингу ОБСЄ.

Зеленський представив і новий план щодо розведення за так званим секторальним принципом. «Відповідно до нього, лінія розмежування розбивається на сектори. Здійснюється поступове розведення сил і засобів. Перехід від одного сектора до наступного можливий лише після того, як СММ ОБСЄ верифікує, що у секторі відсутні будь-які незаконні збройні формування, озброєні війська та військова техніка».

Фото ОПУ

Він звернув увагу на прорив у гуманітарному аспекті конфлікту, а саме – успішних обмінах полоненими. Також Зеленський наголосив на важливості продовження співпраці у Нормандському форматі та нагадав, що працюючи над мирним урегулюванням щоденно, Україна очікує цього і від інших сторін переговорів.

Принциповість і конкретика меседжу Зеленського заспокоюють. Однак чи готові підтримувати наші зусилля західні партнери?

Варто додати, що час виступу Зеленського був дуже вдалим: він виступав перед обідом і зал був практично повний. Обговоренню конфлікту в Україні присвятили окрему годинну дискусію. Чи був це гарний жест для заохочення рішучості Києва вирішити конфлікт? Цілком можливо. Заперечити той факт, що проблема була почута, не можна.

КЛЮЧОВІ ТЕЗИ УЧАСНИКІВ «НОРМАНДСЬКОГО ФОРМАТУ»

ФРАНЦІЯ

Чи не найбільше «зради» у вогонь дискусій щодо ефективності деескалації конфлікту на Донбасі додав своєю промовою президент Франції Емманюель Макрон. У своєму виступі він підтвердив, що Росія залишається агресивною і буде такою найближчим часом, однак їй потрібен «стратегічний шанс». Мовляв, РФ не можна блокувати та ігнорувати, а запроваджені проти Кремля санкції не принесли нічого позитивного ні Європі, ні Москві. Макрон наголосив на необхідності шукати формати співпраці.

Фото ЕРА

НІМЕЧЧИНА

Німецькі представники на конференції були стриманішими. Замість канцлерки Ангели Меркель на форумі виступав президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр, міністр закордонних справ Хайко Маас та міністерка оборони Анагрет Кремп-Карренбауер.

Штайнмаєр у своїй промові був суворішим до Москви: Росія анексувала Крим із повним ігноруванням норм міжнародного права. Тим самим вона повернула військову силу та насильну зміну кордонів у Європі до арсеналу інструментів ведення зовнішньої політики. Результатом цього стала невпевненість, непередбачуваність, конфронтація та втрата довіри. Говорячи про необхідність убезпечити ЄС і Європу загалом від нинішніх ризиків, Штайнмаєр визнав, що Євросоюзу потрібні «інші, кращі відносини з Росією». Однак він наголосив, що «необхідний перегляд майбутніх відносин неможливий без або за рахунок країн та народів Центральної Європи».

Фото ЕРА

Голова німецького МЗС Хайко Маас, у свою чергу, прокоментував можливість проведення бесід із колегами з Франції, України та Росії для підготовки наступного саміту «Нормандської четвірки» у квітні в Берліні. Він також зустрівся із Державним секретарем США Майком Помпео та домовився про підтримку України проти російської агресії. Маас зустрівся і з главою українського МЗС Вадимом Пристайком.

РОСІЯ

Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров у своїй доповіді Україну не згадував узагалі. Однак промову почав із традиційного наративу несправедливого ставлення до російського народу, мовляв «75-річний ювілей перемоги у Другій світовій війні супроводжується спробами грубо викривити історію, поставити на одну дошку нацистських катів і визволителів Європи». Також він зазначив, що у нині на континенті відчувається криза довіри. Причини цьому представник Кремля вбачає у «русі воєнної структури НАТО на схід, масштабні навчання поблизу російських кордонів, а також «накачку» оборонних бюджетів».

Цікаво, що у промові Лавров закликав країни не трактувати статті Статуту ООН довільно, а чітко дотримуватися зазначених у них принципів, таких як суверенна рівність держав і невтручання у внутрішні справи.

Фото ЕРА

Як бачимо, Мюнхенська конференція відобразила вже доволі видимі контури нового ставлення західних держав до Росії. Вони різною мірою, але готові до посилення співпраці та відходу від ідеї ворожості. Переконати всіх повернутися до ентузіазму боротьби з Кремлем як у 2014 нам, скоріше за все, не вдасться. Однак спробувати вибити для себе найоптимальніші умови, якщо перемовини активізуються, можна.

Доводиться констатувати ще й той факт, що Мюнхен показав – у Європи проблеми набагато більші, ніж просто конфлікт із Росією.

ЩО ТАКЕ «БЕЗЗАХІДНІСТЬ» І ЧОМУ ВОНА ВСІХ ТАК НЕПОКОЇТЬ?

У центрі дискусій Безпекового форуму Westlessness – ідея, згідно з якою світ у цілому та західні держави, зокрема, демонструють невпевненість щодо власних цінностей і стратегічної орієнтації. Якщо одні експерти вважають, що їм загрожує «ліберальний інтернаціоналізм», для інших мова йде про проблему «повернення до націоналізму».

Автори цьогорічної доповіді пишуть: «неготовність Заходу підключитися до вирішення кривавих конфліктів не означає, що самі конфлікти зникли». Ілюстрацією цього виступає небажання втручатися у ситуацію на ранній стадії, делегування сил і відповідальності. Якщо раніше екстраординарні приклади жорстокості зустрічали опір у вигляді концепції гуманітарної інтервенції та «обов'язку захищати» (Responsibility to protect), то зараз такі активні дії – рідкість.

Фото sb.by

Експерти вважають, що надалі ситуація тільки погіршиться. Якщо раніше, одразу після закінчення Холодної війни західні коаліції могли здійснювати інтервенцію майже будь-де, нині робити це складніше за рахунок глибокого розколу всередині органу, що авторизує такі рішення – Ради Безпеки. Крім того, під питання ставлять і абсолютне технологічне та військове панування Заходу. Відстань між ним та іншими країнами у науково-технічному плану стрімко скорочується.

Ще одним проявом «беззахідності» стало посилення націоналізму та популізму в ЄС. Воно може призвести до самоізоляції організації. Дані тенденції укріплюються ще й на тлі відмежування США від трансатлантичної співпраці у військовій сфері. Якщо Вашингтон залишатиметься так само байдужим до ряду процесів у різних регіонах планети, це може призвести до поглиблення розколу між ним і Брюсселем. І тоді вибір у ЄС буде невеликий: знову стати великим самостійним гравцем або замкнутися на внутрішніх проблемах.

Так чи інакше, безпековий ландшафт стрімко змінюється і нам усім слід замислитися, як пристосуватися до нових обставин.

↓Читайте також

Сюрприз для канцлера. Как Германия оказалась на пороге политического кризиса