“Плохие отношения с боссом — это трудно”: как распознать мобинг на работе и противостоять ему

Форми мобінгу (цькування) на роботі бувають різні й впливають на людину по-різному, залежно від рівня її стійкості та емоційно-психологічного стану. 

Мобінг — систематичні умисні дії (або бездіяльність) роботодавця чи працівників, які принижують честь та гідність працівника, шкодять його репутації. Простими словами, це тиск. Застосовувати його можуть, зокрема, щоб змусити колегу звільнитися чи змінити посаду. Зрештою атмосфера у колективі стає ворожою, що змушує людину недооцінювати свою професійну придатність. 

22-річна Євгенія Лойтра відчула, що таке мобінг на роботі, коли працювала асистенткою проєктів у волонтерському центрі, який допомагав мамам з дітьми. Перший місяць, пригадує дівчина, проблем не було, але згодом її навантаження відчутно почало збільшуватися, й вона не завжди отримувала повне роз'яснення того, що саме має робити. Якась навіть невелика помилка викликала шалену агресію з боку її керівниці, яка не приховувала свій емоційний характер. 

Навіть коли дівчина відповідала на невдоволення спокійно, то начальниця злилася ще більше. Пояснювала це тим, що Євгенія поводитися як занадто вихована дівчинка й має вміти створювати конфлікти.

"«Ти не береш відповідальність на себе, не ризикуєш зробити щось сама без моєї допомоги», — чула я у відповідь. Але якщо щось я робила сама, то вона знов кричала й казала, що ти маєш все запитувати у мене. Виходило таке замкнуте коло, коли я не розуміла, як мені діяти правильно", — розповідає Євгенія.

Якщо дівчина казала, що є проблема з боку керівниці, то вона перекладала причину негараздів у роботі на Євгенію. Деколи їм все ж вдавалося знаходити спільну мову, були навіть три серйозні розмови про їхні робочі стосунки.  Певний час після розмови працювати ставало легше, але згодом все знову поверталося до звичних сценаріїв з агресивними претензіями, які деколи були безпідставними. 

Як пояснює кандидатка психологічних наук, президентка Національної психологічної асоціації Валерія Палій, мобінг пригнічує працівників й загалом націлений на те, щоб зробити боляче та зачепити. Кожна людина має різний рівень стійкості: хтось може триматися довго, а хтось — швидко психологічно ламатися. Людина зневірюється, у неї може виникати депресія, тривожні думки та розлади, суїцидальні думки тощо. Опосередковано це потім може спричиняти проблеми в сімейному житті, бо родина може не розуміти причини такої поведінки.

"Як говорить статистика, приблизно у третині випадків у різних країнах мобінг розповсюджується від керівництва, не від колективу", — каже Валерія Палій.

Причини для мобінгу можуть бути різні, залежно від ситуації. Серед них може бути те, що людину не хочуть звільняти відкрито, тож її "виживають", зазначає Валерія Палій. Так можуть робити в колективах і компаніях, де це може потягнути за собою санкції для компанії, виплати, репутаційні збитки, судові позови тощо. 

Тривожним сигналом для працівника, який зазнає мобінгу, має стати зміна його психологічно-емоційного стану. Валерія пояснює, що людина має обдумати те, що з нею відбувається та знайти імовірні причини:

"Якщо ви відчуваєте, що ваш емоційний стан погіршився й це відбувається протягом тривалого часу, це пов'язано з тим який у вас мікро- та макроклімат на роботі. Потрібно задуматися: що відбувається? чому це відбувається? чому я опинився в такій ситуації? що можна з такою ситуацією зробити?"

З часом Євгенія також почала відчувати сильне морально-психологічне виснаження від роботи. Дівчина пригадує, що хоч завжди вміла контролювати свої емоції та виокремлювати роботу з власного життя, однак керівниця постійно знаходила якісь недопрацювання. Через постійні невдоволення та критику вона відчула вигорання та сильне виснаження на середині свого 3-місячного робочого контракту, оскільки позитивних моментів майже не було. 

"Мені почали казати батьки, що я змінилася. Друзі також відзначали, що я стала менше радіти всьому навкруги. Погані стосунки з босом — це важко, особливо, коли тобі потрібна робота", — ділиться Євгенія. 

Кожна історія та ситуація має свою передісторію та контекст, тому ситуації можуть бути дуже різними, підкреслює Валерія Палій. Тут важливо для працівника, який відчув мобінг, оточити себе підтримкою й людьми, які могли б підтвердити, що на роботі щось йде не так, але його безпосередньої провини в цьому немає. Варто знайти людину, яка могла б дати зовнішню оцінку — зі сторони могла б сказати, якою ця ситуація є насправді. Бо коли ти всередині, ти можеш не помічати усіх нюансів. 

"Найкращим варіантом є робота з фахівцем — психологом або психотерапевтом, який би розібрав конкретно вашу ситуацію з усіма вашими внутрішньоемоційними складнощами. Це найбільш правильне рішення. Фахівець зможе пояснити, як триматися, реагувати або не реагувати на можливі провокації та допоможе прийняти виважене рішення щодо подальшої співпраці з компанією", — радить психологиня.

Також слід поставити собі запитання — може час замислитися про звільнення? Чи дійсно це та робота? Чи варто через це все проходити? Можливо, є сенс подумати над тим, щоб звільнитися та знайти більш здорове середовище?

Причини також можуть бути різні — нестабільність, вузький фах та ніша роботи, відсутність сил шукати щось нове або навіть якісь зобов'язання за робочим контрактом, які не дозволять розірвати його в односторонньому порядку. Впливати на "залежність від роботи" може певна юридична незахищеність, замалий внутрішній ресурс, який дозволяє боротися з усіма негараздами, чинити опір тощо.   

"Наш психологічний бекґраунд на це впливає. Якщо людині важко протистояти авторитетам, це може говорити про специфічну систему виховання, яка була в дитинстві й це якимось чином вплинуло. Є люди, які не дуже чутливі до своїх потреб і не вміють за себе постояти. Є такі що погано себе почуваються у відкритих конфліктах, тому людям складно відстояти себе, прямо поставити питання, з'ясувати стосунки напряму", — пояснює Валерія.

Євгенія теж думала про звільнення з роботи, але через потребу в грошах відкладала цей крок. Та після чергового конфлікту, вона все ж наважилася на кардинальні зміни. 

"Я терпіла до останнього та не хотіла розривати контракт, оскільки це був основний прибуток в моїй родині. Я працюю одна. Під час одного з чергових конфліктів керівниця почала писати мені дуже дивні речі, серед них: «я не зрозуміла, ти перевіряєш мої кордони, наскільки я витримаю твоє ставлення до себе?». Хоча у мене навіть думок таких не було. У якийсь момент вона сама мені сказала, що хоче розірвати зі мною партнерство і я погодилася".

Конфлікт тривав у месенджері. Після її пропозиції щодо звільнення, у дівчини ніби відкрилися очі:

"Чому я тримаюся за цю роботу й навіщо я це терплю? Так, мені потрібні гроші, але я ж можу знайти нову роботу". 

Євгенія не піддавалася на її маніпуляції з приводу визнання всіх "своїх" помилок, вона просто казала, що якщо керівниця вважає, що вона погано працює, значить дівчині час звільнятися. Коли ситуація загострилася, то в якийсь момент керівниця почала "давати задню" та пропонувати лишитися на посаді. 

Після цього дівчина наважилася піти до вищого керівництва, розповісти про ситуацію, яка склалася, й показати листування. Там миттєво відреагували на конфлікт і Євгенію перевели на таку ж посаду до іншого волонтерського центру на основі того контракту, який вона мала. 

"З мого досвіду, головна порада — не терпіти, спробувати врегулювати конфлікт напряму або з вищим керівництвом. Якщо це не спрацювало, то варто шукати щось нове. Для організації це збитки, а для тебе це удар по ментальному здоров'ю й фізичному стану", — розповідає Євгенія.

Думку дівчини розділяє Валерія Палій, вона зазначає, що робота забирає більшість нашого часу, більшість з нас має 5-денний робочий тиждень й працює з ранку до вечора. 

"Це власне більш ніж половина нашого життя, без перебільшень. Тому та атмосфера, в якій ти знаходишся, має бути для тебе приємною, бажано ресурсною. Вона не може щодня бути радісною, бо обставини бувають різні, але загальна тенденція має бути така, що на роботі має бути комфортно. Тоді нам буде легше вдома, під час відпочинку, реалізації себе тощо"

Мобінг заборонений й визначається відповідно до ст. 2-2 Кодексу законів про працю України. Він має чітко окреслені форми психологічного та економічного тиску, серед яких:

• створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
• безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі й наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
• нерівність можливостей для навчання та кар'єрного росту;
• нерівна оплата праці рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
• безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
• необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Водночас, як пояснив адвокат ГО Платформи прав людини Євген Воробйов, вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

У випадку, якщо працівник зіткнувся із мобінгом, він має можливість із доказами (документами, фото/відео, або показання свідків) звернутися зі скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (Держпраці), та/або до суду.

За вчинення мобінгу, Держпраці може скласти адміністративний протокол на людину за ст. 173-5 КУПАП, за результатами розгляду протоколу, суд, на винного, може  накласти штраф 850-1700 гривень або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин і накладення штрафу; на фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, посадових осіб – 1700-3400 гривень або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.