“Мы просто позволяем людям иметь человеческие условия”: как волонтеры делают ВЛК для военных более доступным

Як зусиллями громади зробити проходження ВЛК для військових доступнішим, зручнішим та що для цього потрібно? Про це "Рубриці" розповідає засновниця благодійного фонду "Доступ" Марія Кравченко, яка разом з командою волонтерів допомагає військовим в одному з медичних закладів Києва. Назва закладу не розголошується з міркувань безпеки.

На початку 2023 року проблеми при проходженні ВЛК набули розголосу. Так, старший солдат (а нині офіцер) Мирослав Откович опублікував у своїх соцмережах інформацію про те, що в одному з медичних закладів Львова військові з пораненнями та ампутаціями стоять у годинних чергах, щоб пройти ВЛК. Через черги у сотні людей дехто проходив комісію тижнями. На проблему великих черг накладалася проблема неналежних умов у медичному закладі загалом: недоступні санвузли, відсутність доступу до питної води, місць для очікування та нормального освітлення. 

Допис Отковича показав, що Львів — не єдиний у своїй біді. У коментарях люди писали про проблеми проходженням ВЛК у Полтаві, Запоріжжі, Києві та інших містах. Про ці проблеми безпосередньо від військових знає засновниця благодійного фонду "Доступ" Марія Кравченко. Вона розповідає, що у 2023 році військові могли займати чергу на проходження ВЛК о 5-6 ранку й чекати кілька годин лише на отримання талончика для проходження комісії.

Чи змінилося щось з того часу? Як кажуть у ГО "Принцип" у коментарі "Рубриці", з 2023 року ухвалили кілька рішень, що зменшили черги на ВЛК та час їхнього проходження. Серед них — збільшення мережі ВЛК для розширення пропускної спроможності, а також запровадження електронних черг для проходження ВЛК у військових поліклініках. При цьому направлення на комісію все одно необхідно брати фізично в реєстратурі медичного закладу або у начальника медичної служби військової частини — начмеда. 

Вже згаданий Мирослав Откович у січні цього року повідомив, що його допис дворічної давнини, який спричинив резонанс, поширили кілька тисяч разів. 

"Спочатку я думав, що люди не звертають увагу на дату, але з коментарів стало зрозуміло, що причина в іншому — за два роки проблема не вирішена", — пише офіцер Збройних сил.

А як щодо умов проходження ВЛК? У рамках міжвідомчої урядової робочої групи, в яку входив "Принцип", розробили рекомендації щодо організації роботи ВЛК — основні вимоги до приміщень, щодо задоволення фізіологічних та побутових потреб відвідувачів, інформування та навігації, організації черги.

Окрім того, "Принцип" створив методологію та анкети спостерігачів для моніторингу ВЛК, який проводив Офіс омбудсмена в серпні 2023 року. За результатами моніторингу Офіс омбудсмена видав закриту аналітичну записку щодо термінів проходження ВЛК, умов облаштування закладів, інклюзивності приміщень.

Утім, кажуть у "Принципі", в Україні досі нема повноцінного механізму постійного моніторингу умов у закладах, де проходять ВЛК. А моніторинг, що проводив Офіс омбудсмена у 2023-му, може бути неактуальним. 

Марія Кравченко зауважує, що нині досі є системна проблема з неналежними умовами у закладах, де проходять ВЛК, і це стосується всієї країни. Йдеться і про відсутність місць для сидіння, і про недоступність вбиралень, і про наявність бар'єрів, що обмежують пересування.

"В одному місті військові мені постійно пишуть: «Маріє, у нас знову не працює ліфт, а ВЛК на сьомому поверсі. Як я з високою ампутацією маю піднятися на сьомий поверх?»", — коментує засновниця "Доступу".

Для комплексного розв'язання проблеми необхідні системні дії з боку держави. І ще у листопаді 2024 року Міноборони представило концепцію реформи ВЛК, яка має завершитися у листопаді 2025-го. 

Але для розв'язання проблеми на місцях ще у 2023-му військові просили надати доступ до медичних закладів волонтерам. І подекуди цей доступ дали. Так, розповідає Марія Кравченко, два роки тому волонтерські ініціативи щодо допомоги військовим у медичних закладах почали діяти, найперше, у Львові, а потім Києві, Дніпрі, Харкові, Полтаві. Врешті саме київська ініціатива перетворилася у повноцінний благодійний фонд "Доступ", що діє й донині. 

У столиці все почалося зі створення чату для координації волонтерських дій. Група небайдужих обрала заклад, де потрібна була допомога. Опиралися на кілька факторів:

• про цю медичну установу найбільше писали в мережі
• це один з найбільших закладів проходження ВЛК у Києві;
• більшість відвідувачів цього закладу — чинні військові з пораненнями й ампутаціями.

Як каже Кравченко, з керівництвом на місці вдалося встановити контакт й визначити потреби, які можуть закрити волонтери. Це, до слова, один з факторів успіху київської ініціативи.

Допомога почалася із закриття нагальних потреб — постачання питної води для кулерів та встановлення банкеток (лавок) для сидіння. Пізніше ініціатива охопила глобальніші завдання — обладнання доступної вбиральні, ремонт гардероба та кімнати відпочинку.   

Уже у березні 2023-го налагодили щоденні чергування у медичному закладі, які тривають і донині. Група волонтерів забезпечує військових кавою, чаєм, батончиками, а також робить безплатні копії документів. 

Організація роботи та чергувань

Як зазначає засновниця БФ "Доступ", 100% команди фонду працює на волонтерських засадах. Так, сама Марія Кравченко виконує функцію директорки й контролює всі процеси діяльності фонду. Одна зі співзасновниць фонду, Олександра, проводить аудит ресурсів — щотижня приїжджає у заклад, визначає поточний стан речей й те, що необхідно придбати. Інша співзасновниця, Даша, відповідає за замовлення необхідного, логістику, комунікацію з підрядниками. Серед регулярних закупівель:

• канцелярія (папір, файли, теки);
• харчові продукти (чай, кава, вершки, цукор, батончики);
• господарські товари (мило, пакети для сміття, рушники, туалетний папір, мішалки для напоїв та стаканчики).

До слова, доставленням та розвантаженням товарів також займаються волонтери.

Ще дві людини у фонді відповідають за формування графіків чергувань у медичному закладі — саме від них залежить, чи буде щодня хтось допомагати військовим. Окрім того, одна людина відповідає за функціонування ксероксів. Всі інші — волонтерять безпосередньо на чергуваннях, які відбуваються у три зміни. Щодня у медичному закладі чергує 9-10 волонтерів. Загалом за 2024 рік у "Доступі" волонтерили 129 людей.

Для комунікації використовують чат у месенджері, де водночас і проводять щоденний аудит. Волонтери на чергуваннях рахують буквально кожен використаний пакетик чаю, стік кави, батончик чи іншу одиницю продукту, а також підраховують кількість зроблених копій на ксероксі. У кінці дня підсумовують всі витрачені ресурси й ті, що лишилися. Так вдалося порахувати, що за 2024 рік фонд видав військовим понад 15 тисяч пакетиків чаю, більш як 97 тисяч батончиків та майже 69 тисяч стіків кави.

"Всі волонтери бачать це. Будь-хто бачить, коли у нас щось закінчується. Люди, які працюють, розуміють, що гроші, котрі ми збираємо, нікуди не заникають — все це видно в чаті", — каже Марія Кравченко.

Нових волонтерів залучають або через рекомендації уже чинних, або через соцмережі. Фонд має гугл-форму для волонтерів, які хочуть долучитися. 

Ремонтні проєкти

Окрім щоденних чергувань, "Доступ" робить медичний заклад, якому він допомагає, доступнішим та зручнішим для військових. Наймасштабніший проєкт у цьому контексті — ремонт вбиральні та гардеробу, який обійшовся у 2,2 млн грн. Ремонт був необхідним, адже раніше військові на милицях, кріслах колісних чи з іншими пошкодженнями не могли задовольнити свої базові потреби. Замість унітазів у вбиральні стояли чаші Генуя, до яких до того ж необхідно було добиратися сходами.

Для реалізації проєкту волонтери зареєстрували фонд, адже це було необхідно для підписання договорів на ремонт та розпоряджання коштами. Підрядником виступив Фукс Ойген. Як розповідає засновниця фонду, фактично ремонтом керували двоє братів, один з яких ветеран, тож до нього була довіра — людина знала контекст і робила "як для себе".

При цьому фонд натрапляв на критику. Хтось казав, що робив подібні ремонти дешевше, хтось докоряв: мовляв, вбиральня занадто модна. Утім, засновниця "Доступу" відповідає на критику аргументами. За її словами, ремонт намагалися робити з мінімально можливим залученням коштів, але водночас якісно. Тобто не допускали економити, наприклад, на сантехніці, адже це речі багаторазового використання. А зовнішній вигляд, каже Кравченко, лиш видається "модним", адже контрастує із загальною атмосферою закладу. Насправді ж дизайн досить простий, зроблений "для людей, на совість", із дотриманням державних будівельних норм.

"Ми намагалися завжди показати, що те, що ми робимо, це не щось ультра, це не щось екстраординарне. Ми просто дозволяємо людям в місці, де вони проводять дуже багато свого часу, мати людські, нормальні умови", — каже засновниця фонду.

Гроші для реалізації проєкту брали з різних джерел. Через "холодні" та "теплі" контакти зв'язувалися з бізнесом. Десь це давало результат, адже, до прикладу, плитку для вбиральні та гардеробу надали безплатно. Утім, часто бізнеси відмовляли. Хтось — через те, що фонду всього кілька місяців, а хтось не хотів виділяти гроші на туалет, бо це ж, мовляв, не збір на дрон, машину тощо.

"Ми завжди пояснювали: «Дивіться, окей, ви можете сьогодні задонатити людині на дрони, але завтра ця людина отримає поранення, прийде в наш медичний заклад і не зможе сходити в туалет»", — розповідає Кравченко.

Водночас була велика підтримка від спільноти, звичайних громадян. Фонд запустив ініціативу "Амбасадори ДОСТУПу", в межах якої всі охочі відкривали збір коштів на довільну суму, яка потім йшла на ремонт.

У такий же спосіб — через контакти з бізнесом та від небайдужих громадян — фонд зібрав кошти на облаштування кімнати відпочинку, що обійшлося у понад 659 тисяч грн.

Де брати гроші

Загалом для підтримки діяльності "Доступу" потрібно близько 200 тисяч гривень на місяць. Як каже засновниця фонду Марія Кравченко, 90-95% із цих коштів йдуть від приватних осіб, інше — підтримка бізнесу. Хоч ця підтримка невелика, але фонд її цінує. Адже завдяки підтримці постачальника батончиків фонд отримує їх удвічі дешевше. Також представники бізнесу допомогли купити окремі речі в нову кімнату відпочинку.

"Ми ніколи не просили в одного бізнесу мільйон. Ми просили 50 тисяч, 100 тисяч, 20 тисяч, чи хоча б 10 або 5 тисяч. Це будь-яка сума, оптимальна для бізнесу. Нам не потрібно, щоб одна компанія закрила всі витрати. Історія в синергії — ми працюємо всі разом на благо людей, які цього заслуговують", — каже Марія Кравченко.

Попри те, що знайти бізнес, який підтримуватиме фонд, непросто, "Доступ" не йде на співпрацю з кожним — компанії мають пройти відбір. Так, каже Кравченко, фонд не співпрацює з тими постачальниками, що не вийшли з ринку рф та Білорусі.

Виклики

Засновниця "Доступу" підсумовує основні проблеми, з якими стикається фонд протягом своєї діяльності:

• Відсутність грошей та ресурсів на інституційну підтримку. Повна волонтерська зайнятість обмежує розвиток фонду, адже немає людей, які, до прикладу, займалися б комунікацією діяльності фонду (комунікаційники, SMM-менеджери) або залученням грошей для реалізації проєктів (грантові менеджери).
• Утома. Оскільки фонд не може платити волонтерам, всі вони мають роботи, а то й декілька. А нині залучати нових волонтерів усе складніше.
• Недостатня увага з боку держави. Марія Кравченко каже, що люди з державних структур слідкують за діяльністю фонду й враховують проблеми, з якими фонд стикається у медичному закладі. Але цього недостатньо. "Доступ", на думку його засновниці, повинен мати можливість безпосередньо говорити з людьми, від яких залежать умови проходження ВЛК. І фонд може бути повноцінною стороною діалогу, адже зсередини бачить, який шлях проходять військові при проходженні комісії.

Отож, за два роки роботи "Доступ" зробив наступне:

• з нуля створив інклюзивну вбиральню;
• відремонтував гардероб;
• відремонтував кімнату відпочинку;
• налаштував щоденні чергування для допомоги військовим безпосередньо у медичному закладі;
• двічі потрапив у списки (короткий та довгий) премії відповідальності Responsibility Award, яка відзначає організації громадянського суспільства та їхні історії відповідального партнерства.

Плани

Марія Кравченко каже, що серед планів у "Доступу":

• зробити якісну навігацію у медичному закладі, щоб відвідувачі знали свій шлях;
• зробити доступні сходи на другий поверх;
• розширити діяльність на інші міста.

Нині у "Доступу" є осередок у Полтаві. Там фонд допомагає закуповувати певні ресурси (переважно вода та стаканчики) волонтерам й передавати їх у місцевий госпіталь. Чергувань там не проводять. Марія Кравченко мріє також про осередок у Львові та інших містах.

Як допомогти "Доступу"?

• Задонатити на щомісячні закупівлі.
• Долучитися до чергувань в госпіталі, попередньо заповнивши форму.
• Вести соцмережі фонду або шукати джерела залучення коштів для нього.
• Якщо ви бізнес, то задонатити папір для ксерокса. Зв'язатися з фондом можна через інстаграм.

Якщо ж ви самі хочете розпочати схожу ініціативу у своєму місці, то можете написати "Доступу" — з вами проведуть онлайн-зустріч і поділяться особливостями роботи. Але, каже Марія Кравченко, треба відразу бути наполегливим і готовим до великої кількості перемовин з керівництвом медичного закладу. А ще, зауважує засновниця фонду, варто бути готовим проявляти до військових, з якими ви комунікуєте, гідне ставлення, а не жалість.