«Победа Украины исключит возможность зависимости Европы от россии и Китая», или Как украинские недра могут стать магнитом для инвестиций

"Рубрика" побувала на круглому столі "Критична мінеральна сировина в Україні — як її зробити магнітом для інвестицій, а не корупції" і ділиться озвученими там рішеннями. 

Повномасштабна російсько-українська війна висвітлила проблему залежності Європи від російського газу. Цьому передувала політика співпраці з росією, яка тривала роками та зміцнювала потребу країн ЄС у російському продукті через нестачу власних покладів. 

Європа, проаналізувавши свої помилки, дійшла висновку, що покладатись на одного постачальника не найкраща ідея. росія виявилась не найнадійнішим партнером, а шукати альтернативи потрібно. 

Зараз відбувається переформатування відносин з ринками азійських держав — багато з них мають на своїй території великі родовища критичних копалин. Однак і тут є проблема — деякі країни, зокрема Китай та Індія, зберігають економічні відносини з країною-агресором або ж самі воліють зайняти місце рф і стати монопольним гравцем.

"Найімовірніше, політика ЄС щодо співпраці з країнами Азії зазнає фіаско. Казахстан затиснутий між рф і Китаєм, Японія далеко", — ділиться Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". 

Україна в цьому питанні займає виграшну позицію: територіальна близькість, велика кількість покладів корисних копалин, серед яких є й критично важливі для Європи. Завдяки цим факторам у 2021-му році Україна підписала Меморандум з ЄС про Стратегічне Партнерство у сфері критичних корисних копалин та батарей. 

Здавалося б, у нас є всі можливості та потенціал, аби й надалі розвивати мінеральну сировину. Однак все ще існує низка невирішених проблем, які гальмують рух:

• корупція та непрозорість регулювання у сфері надрокористування;
• негативний вплив на довкілля та добробут місцевих громад;
• прогалини у законодавстві тощо. 

"Прозорість є ключовим елементом у запобіганні корупції, побудові функціонального та сталого сировинного сектору України та перетворенні її на надійного партнера на міжнародній арені", — зазначають представники ГО "Мережа захисту національних інтересів АНТС".

Спільно з ГО "Центр протидії корупції" вони провели дослідження, щоб проаналізувати сучасний стан критичної мінеральної сировини та сформувати цілі для покращення. 

Особливо важливо відновити контроль над окупованими територіями, адже східні області — це центр одних з найбільших покладів копалин різних видів в Україні. Окупувавши їх, росія має можливість розширювати свої природні запаси, ставлячи під загрозу економічну й енергетичну безпеку України та унеможливлюючи незалежність ЄС. 

"Ми маємо нагадати світу, що російська федерація, окуповуючи наші території, окуповує не лише наших людей і перетворює їх на своїх солдатів або знищує. рф також окуповує наші надра і збільшує свою територію, на якій вона може видобувати критичні сировини. І якщо нас змушують до миру ціною наших територій, то нам потрібно нагадувати: «Ви хочете, щоб рф і надалі контролювала Фірташівський титан в Криму? Або що буде з тими літієвими, титановими та залізними рудами, які знаходяться на території Луганської, Запорізької, Донецької областей?»", — коментує Дарія Каленюк, журналістка та членкиня ГО "Центр протидії корупції".

Український сировинний сектор може стати джерелом для міжнародного партнерства і гарантувати незалежне економічне зростання України. Однак для цього потрібно забезпечити інвестиційну привабливість та втілити рішення, про які ми розповімо нижче. 

Важливе чітке розуміння того, як саме повинен розвиватись сировинний сектор, що робити з окупованими надрами та яким чином розвиток сировинної галузі посприяє економічній незалежності та добробуту України. 

"Ми повинні розробити власну національну сировинну стратегію", — зазначає Ганна Гопко, голова правління ГО "Мережа захисту національних інтересів АНТС". 

Команда наголошує, що для цього варто розробити методологію та проаналізувати кількість наявних ресурсів. Це дасть можливість не тільки зрозуміти, що ми маємо, а й залучити міжнародних партнерів до сировинної галузі. 

Зараз інформація про певні види корисних копалин (галій, метали платинової групи та деякі інші) засекречена, тому її неможливо опрацювати. Ведуться дискусії, чи справді засекречення надр стратегічно важливе і чи не призводить це до корупції та відштовхування потенційних іноземних інвесторів. 

Усі надра перебувають у власності українського народу і можуть надаватися тільки у користування. Відповідно, для інвесторів є декілька шляхів отримати право на користування:

• отримати ліцензію через електронний онлайн-аукціон (найбільш прозорий спосіб). Тут вкладник може ознайомитись із вільними ділянками надр на Інвестиційному атласі України та придбати ліцензію через платформу "Prozorro.Продажі"; 
• передати право на користування надрами через купівлю/продаж;
• придбати ліцензіата;
• укласти Угоду про розподіл продукції із державою.

"Однією з головних проблем УРП (Угоди про розподіл продукції, — ред.) в Україні є відсутність типової угоди про розподіл продукції, яка б стандартизовано визначала умови угоди. Це означає, що умови кожної УРП обговорюються окремо між урядом та компанією. Оскільки умови кожної УРП обговорюються в індивідуальному порядку, існує ризик того, що чиновники можуть вимагати хабарі або «відкати» в обмін на вигідніші умови для компанії", — зазначають представники "АНТС".

Дмитро Скрильніков додає, що досить часто компанії з достойною репутацією у світі працюють за підходом "ми працюємо так, як нам дозволяє законодавство":

"Якщо в національному законодавстві не буде чистих і прозорих, однакових для всіх правил і процедур, то, незалежно від того, який інвестор прийде, він буде користуватись цими прогалинами в законодавстві".

Таким чином запобігання корупції через законодавство — чи не найперший пріоритет.

Недотримання екологічних норм та нехтування довкіллям завдає непоправної шкоди природі. На прикладі незаконного видобутку сировини росією в Криму, ми можемо побачити, які загрози має викачування природних ресурсів без впровадження екологічної експертизи: знищення Бакальської коси, негативне видозмінення природних ландшафтів Криму та втрата біорізноманіття.

Екологічна експертиза та чітко визначені й дотримані екологічні норми у галузі надрокористування — запорука того, що наші надра будуть існувати довго, несучи мінімальну шкоду природі та громадам. 

Найгостріше з екологічними наслідками видобутку корисних копалин стикаються місцеві громади. Забруднені води, ерозія небезпечні викиди в повітря та ґрунт — удар, який вони беруть на себе під час та після завершення видобувних робіт.

"Участь громадськості — це про прозорість", — запевняє Дмитро Скрильніков, директор ГО "Бюро екологічних розслідувань". Він додає, що часто траплялись випадки, коли лобісти з сектору видобування не підтримували екологічні закони, а на екоактивістів скоювались замахи.

Щоб цього більше не траплялось, варто забезпечити державний контроль дотримання екологічних норм, забезпечити органам місцевого самоврядування доступ до інформації про видобувну діяльність, яка відбувається на їхній території, а також збільшити відрахування від рентної плати за користування надрами саме на користь місцевих адміністрацій, діляться думками члени "АНТС".

Сировинна галузь багатозатратна на всіх етапах функціонування: від етапу геологорозвідувальних робіт до видобутку, переробки та експорту. Державне фінансування не може покрити всі витрати, саме тому залучення майбутніх інвесторів та продовження співпраці з наявними — оптимальний варіант. Україна вже має досвіди партнерства з західними країнами, зокрема Америкою (компанія Westinghouse). 

Однак, аби заохочувати партнерів, варто здійснити ключові кроки. По-перше, надати доступ до інформації про українські запаси сировини. Зацифрувати геологічні дані, зробити їх доступними для кожного. По-друге, впровадити міжнародні стандарти у сировинний сектор, що включатиме видобуток сировини на основі екологічної експертизи, переробку відходів та їхню правильну утилізацію. По-третє, державна підтримка та забезпечення торгівлі. 

"І звичайно, контроль того, аби на український ринок надрокористування ніяким чином не змогли зайти представники країни-агресора", — додає Ганна Гопко.