Ноябрь защитников Донецкого аэропорта: хроника

Місяць починався з перемог – 2 листопада десантники вибили з другого поверху нового терминалу бойовиків. У відповідь супротивник почав масовані обстріли наших позицій не тільки з гранатометів, мінометів і стрілецької зброї, але  й важкої артилерії і реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град». Окремо слід відмітити використання бойовиками (серед яких на той час було дуже багато етнічних росіян, громадян Російської Федерації) 100-міліметрових протитанкових гармат МТ-12 «Рапіра», які виводила на пряму наводку.

Першим скорботний список загиблих в аеропорту відкрив сержант 79-ї бригади Юрій Голота, який загинув під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі.

На жаль, далі наші втрати тільки виросли – вже наступного дня в бою від кулі снайпера загинув підполковник Павло Колесніков, який на той момент був заступником військового комісару Миколаївської області і був прикомандирований до 79-ї бригади.

Як згадували свідки: «Сепаратисти ж воювали в такий спосіб: постійно хаотично провокували нас вогнем у відповідь, а коли ми не витримували й відстрілювались, їхній снайпер фіксував наші вогневі точки й намагався їх «гасити».

В той день супротивник, згідно наших розвідданих, мав дуже великі втрати від артилерійського вогню 55-ї артилерійської бригади. Так, внаслідок вдалого вогневого нальоту було знищено або пошкоджено 4 танки бойовиків, 2 БТРа, 2 гаубиці Д-30 та 1 БМП.

Як і раніше, складно доводилося пробиватися конвоям постачання. Так, в ніч з 7 на 8 листопада при прикритті такого конвою загинув солдат Богдан Здебський. Вранці 8-го числа при виставленні «секретів» поблизу нового терміналу група десантників попала у засідку – в результаті двоє бійців отримали смертельних поранень.

Місяць був дуже багатий на полонених – відомо як мінімум про три випадки. Так, в 10-х числах в аеропорту Донецька був затриманий бойовик з Пермської області. 12 листопада на одному з блокпостів біля аеропорту затримано автомобіль з двома бойовиками, які помилково виїхали на наші позиції. Відомо прізвище одного захопленого в полон росіянина – Олександр Бондарук з Мурманську. А 23 листопада по злітній смузі з піднятими руками прийшов і здався українським військовим в аеропорту бойовик з російським паспортом. Що його спонукало на це досі не відомо.

13 листопада під час довезення продовольства та проведення планової ротації особового складу колона потрапила в засідку – в результаті були поранені п'ять військових. Як згадував один з бійців 74-го розвідбату Олексій Матлак: «Настрашнішим під час моєї ротації були дорога туди й назад та вивантаження БТР. Наприклад, б'є артилерія, бачиш розриви 120-мм міліметрових мін, скажімо, в 100 метрах на взлітці аеропорту, а в цей час маєш вивантажувати ящики зі зброєю, амуніцією, набоями».

Наступного дня терористи обстріляли колону поблизу аеропорту Донецька біля села Первомайське Ясинуватського району — військові виходили на ротацію та потрапили у засідку, машина згоріла. Загинули двоє вояків 28-ї бригади – Руслан Біленко та Іван Ворохта.

18 листопада у бою від кулі снайпера загинув солдат 74-го окремого розвідувального батальйону Полянський Ілля Анатолійович. В той же день було підбито відразу два танка 5-ї роти 1-ї окремої танкової бригади. Тільки дивом екіпажі змогли вийти цілими і майже неушкодженими. Однак під час відходу пропав безвісти механік-водій Євген Савенко – отримавши контузію, він пішов не в ту сторону і потрапив в полон до бойовиків. До цього дня він вважається зниклим безвісти.

19 листопада українські військові — 93-я мехбригада — відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту, з якої ворог регулярно обстрілював захисників аеропорту.

У відповідь бойовики розпочали штурм позицій в аеропорту. Так, тільки 27 листопада наші бійці відбили 13 спроб атакувати. Не обійшлось без втрат. Під час боїв біля аеропорту вночі 21 — 22 листопада загинуло двоє розвідників зі складу «Добровольчого Українського Корпусу» , в тому числі досвідчений боєць Всеволод Воловик.

Його участь у війні на Донбасу була дуже драматичною. Маючи військову освіту (у 1987 р. він закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище за спеціальністю «радіотехнічні засоби») на початок Революції Гідності він був капітаном у відставці. Вже взимку долучився до «Правого сектору». Влітку воював на Донбасі, попав у полон. Провів 45 діб в підвалах на окупованій території Луганської області. Він зміг переконати бойовиків, що він військовий і вийшов з полону за обміном. Воював в районі Донецького аеропорту. Нині ім'я В. Воловика носить окрема тактична група Добровольчого українського корпусу.

28 листопада бойовики тричі обстрілювали аеропорт, 29-го від 12.00 штурмовий загін найманців атакував новий термінал. Спроба була відбита, двоє військовослужбовців з 79-ї бригади важко поранені.

30 листопада оборону Донецького аеропорту прийняли бійці 90 аеромобільного батальйону, який пізніше ввійшов в склад новосформованої 81 аеромобільної бригади. Але це геть інша історія.