Коты в законе: как украинские города решают проблему бездомных животных

Одним із незмінних атрибутів міського життя, на які ми традиційно не звертаємо увагу, але поряд із якими живемо, є безпритульні коти.

Як і в будь-яких безхатченків, у них досить нелегка доля. Холод, голод та людська жорстокість – одвічні супутники чотирилапих, які опиняються на вулиці. І хоча добрих людей, як прийнято вважати, більше за поганих,  а останніх від свавільного ставлення до братів наших менших застерігає і новий кримінальний закон, ухвалений у серпні 2017 року, цього все ж недостатньо.

У багатьох європейських країнах практика визнання котів частиною екосистеми міста стала оптимальним рішенням проблеми. Жителів переконують: недомашні улюбленці корисні, адже проводять дератизацію – скорочення популяції шкідливих та небезпечних гризунів. Отже, їх необхідно берегти, а кількість контролювати виключно гуманними методами.

Ми намагалися розібратися, наскільки практика визнання котів частиною урбаністичної екосистеми поширена в Україні, як приєднатися до цього руху та як допомогти братам наших меншим власними силами.

ДЕ І ЯКИМ ЧИНОМ КОТИ СТАЛИ ЗАКОННИМИ МІСЬКИМИ ЖИТЕЛЯМИ?

На сьогоднішній день офіційно частиною міської екосистеми котів визнали у Львові, Дніпрі, Одесі, Дніпрі, Рівному, Запоріжжі та Києві. Аналогічні рішення перебували на розгляді міських рад Миколаєва, Харкова, Сум, Вінниці, Ужгорода й Полтави, однак поки що не отримали схвалення. Механізм вирішення даного питання всюди один: петиція зоозахисників чи просто небайдужих громадян.

Відтак, набравши необхідну кількість голосів (від 1 тисячі, до 5 у Харкові чи 10 у столиці), вона потрапляла на розгляд у ради. Усі тексти петицій мають на меті не просто захист котів від жорстокого поводження. Їх завдання – забезпечити пухнастим доступ до горищ та підвалів, у яких ті можуть перебути холоди, а також продовжити місію вилову гризунів.

Текст петицій для багатьох міст абсолютно ідентичний: причина звернення – «тенденція до збільшення кількості випадків замурування котів …у приміщеннях житлових будівель». Центральне прохання – зобов'язати мешканців багатоповерхівок залишати горища або підвали відчиненими і дозволяти чотирилапим ховатися там від негоди, небезпеки тощо. За основу брали звернення, уже схвалені в різних українських містах.

Петиції, що набрали необхідну кількість голосів, попередньо розглядалися у профільних комітетах. Тобто, активісти та зоозахисники повинні були ознайомити органи місцевого самоврядування зі специфікою питання та вимогами. Надалі проблема вирішувалася на засіданнях міських рад. Після ухвалення відповідного рішення котів офіційно визнали за частину екосистеми.

ЧИ ВИРІШУЮТЬ ПЕТИЦІЇ  ПРОБЛЕМУ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН?

Навіть схвалена петиція – екватор у боротьбі за безпеку безпритульних тварин. Як зазначає зоозахисниця із Запоріжжя Марія Говяда, і до розгляду, і після нього роботи залишається чимало. У першу чергу, просвітницької та роз'яснювальної. Як розповідає пані Марія, до подання петиції вона разом із однодумцями на волонтерських засадах доглядала котів одного із районів міста. Із осені минулого року тенденція перешкоджати чотирилапим доступ до приміщень у багатоповерхівках набрала загрозливих обертів. Змінити ситуацію намагалися за допомогою переговорів із очільниками ОСББ, викликів місцевих телеканалів, комунальних та навіть екстрених служб.

Справа в тому, що самовільна перебудова (у тому числі, замурування) горішніх, підвальних приміщень та продухів може завдавати шкоди вентиляційній системі багатоповерхівок. А от чотирилапі, які в них проживають, – значно безпечніші, ніж прийнято вважати. Належні санітарні умови (чисті, сухі підвали, наприклад), стерилізація та збалансоване харчування – і ризик того, що коти переноситимуть збудників хвороб, мінімальний.

Як розповідає пані Говяда, петиція допомогла підійти до проблеми більш централізовано, у чому як її перевага, так і недолік. Навіть після ухвалення відповідного рішення міською радою проблема не зникла до кінця. Попри те, що в Запоріжжі ще в 2017 була ухвалена 5-річна «Програма поводження з тваринами» (яка, серед іншого, передбачає заборону наражати безпритульних чотирилапих на небезпеку, чим і є недопущення останніх у приміщення, де ті проживають), а котів визнали частиною екосистеми, механізмів реалізації та контролю за виконанням у рішенні немає. Запорізькі активісти активно співпрацюють зі своїми столичними колегами та планують запропонувати необхідні законодавчі зміни на розгляд місцевої влади.

Хоча обсяг роботи досить значний, позитивна динаміка у ставленні суспільства до проблеми очевидна: ініціатива зоозахисниці стала третьою у Запоріжжі з цього питання і першою, яку схвалили. Із 60 запропонованих днів необхідну кількість підписів зібрати змогли за менше, ніж 5 діб.

ЯК ВИ ОСОБИСТО МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ БЕЗПРИТУЛЬНИМ КОТАМ

Окрім подання петиції та боротьби з несвідомими очільниками ОСББ допомогти братам нашим меншим можна так, як це зробили у Львові. Тут функціонує комунальне підприємство «Лев», яке опікується безпритульними тваринами. За волонтерами та співробітниками в районах міста закріплена певна кількість котів чи собак, за якими ті й наглядають. Як зазначає голова КП «Лев» Оксана Кошак, вони категорично не позиціонують себе як притулок. Останні не тільки негуманні по відношенню до тварин (оскільки їх постійно утримують у клітках), а й занадто затратні та не виправдовують себе. Якщо ж у кожного небайдужого є кілька підопічних, яких він гарно знає і любить, здоров'я та благополуччя чотирилапих буде в безпеці.

Подібні центри відкриваються і в інших українських містах. Досвід перейняли Чернівці, Одеса, Черкаси та Чернігів. Тож перевірте, можливо у вашому місті також уже відрився аналогічний заклад. І, безумовно, найважливіша місія як «Лева», так і просто небайдужих громадян – це прилаштування хвостатих у родини. Стерилізовані, чіповані та внесені в базу даних, вони готові стати домашніми улюбленцями: тільки за останній рік близько 100 котів із львівського закладу знайшли люблячих господарів. Серед них можете бути і ви.

НЕ ЗНАЄТЕ, ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ – РАХУЙТЕ КОТІВ

У вирішенні питання безпритульних котів Львів – справжній лідер. Тут не тільки вперше в Україні відкрився центр турботи за хвостатими нового зразка. Їх ще й рахують.

1 пара котів за 10 років здатна дати 80 тисяч потомства. Саме тому разом із питанням їх захисту постає і проблема контролю чисельності. Нині у місті лева, за даними пані Кошак, 5992 чотирилапих. Порахувати їх змогли за допомогою розробленого у місті алгоритму. Якщо коротко, то Львів поділений на сектори, у яких у проміжку  між 7 ранку та 10 вечора пухнастиків лічили волонтери. Крім кількості осіб визначали ще й стать і вік. Таким чином можна отримати розуміння про кількісний та якісний склад котячого населення міста. Як розповідає пані Оксана, програма стабілізації популяції розроблена на декілька років, тому нині не можна сказати, чи хвостатих у місті поменшало/побільшало. Однак сама по собі ідея – нова, практична та привернула увагу закордонних колег. Зокрема, полічити котів – безхатченків тепер збираються у німецьких, австрійських містах та навіть Лос-Анджелесі. Вирахування та отримання зрізу статі й віку котів допомагають не лише відслідкувати кількісні показники, а й визначити, у яких районах їх найбільше, як можна зупинити зростання популяції та де в цьому назріла найбільша потреба. Тепер замість овечок на ніч можна рахувати котів. І сон швидше прийде, і добру справу зробите.

Коти, хоч і гуляють самі по собі, усе ж потребують нашої підтримки й турботи. Те, що деякі з них живуть на вулиці, зовсім не значить, що ставитися до них можна із жорстокістю. А чи не найбільша жорстокість у такому випадку –  байдужість. Зрештою, те, як ми ставимося до слабших, визначає, наскільки гуманними є ми самі. Місто – наш спільний дім, а в домі повинно бути затишно та безпечно всім. Створіть петицію та поруште питання у своєму місті. Зробіть світ трішечки кращим.