Искать смыслы: как книжный клуб в центре Киева собирает вокруг себя сообщество

У чому проблема?

З початком повномасштабного вторгнення пріоритети та цінності багатьох українців кардинально змінилися. На тлі постійних ворожих обстрілів та втрат, найважливішою стала безпека. Але разом з тим люди почали шукати відповіді на питання: як зберегти рівновагу, підтримувати моральний дух і не втрачати зв'язок із собою?

Яке рішення?

Одним із таких способів стала книга. В умовах війни вона перетворилася на своєрідну зброю — джерело натхнення, розуміння та підтримки. Дослідження, проведене Українським інститутом майбутнього минулого року, показало цікаві тенденції. Якщо до повномасштабного вторгнення українці читали переважно для саморозвитку та відпочинку, то під час опитування 49% респондентів зазначили, що читання — це спосіб зберегти себе, особливо під час війни, 42% — що читання вчить ухвалювати кращі рішення, навіть у тяжких обставинах. 24% і 21% учасників опитування відповідно відмітили, що читання української літератури є для них формами опору та економічної підтримки української культури.

Важливу роль у цьому відіграють українські видавці та книгарні, які, попри війну, не лише продовжують свою роботу, а й стають частиною культурного спротиву та відновлення. Так, українська книгарня "Сенс", що відкрилася в центрі Києва перед повномасштабним вторгненням, стала не просто крамницею, де можна придбати українські книжки, а й місцем збору творчих людей та хабом для обміну ідеями. Тут проводять культурні події, втілюють благодійні та волонтерські проєкти, організовують фестивалі, лекції та дискусії. Однією з родзинок книгарні-кавʼярні є власний книжковий клуб — проєкт читання у "Сенсі", який підтримав Український інститут книги.

Які сенси можуть приховувати книжкові клуби, для чого вони українцям та як саме у книгарні обговорюють українську літературу, ми розпитали у модераторки книжкового клубу "Сенс" Анастасії Євдокимової.

Як це працює?

Книжковий клуб у книгарні "Сенс" — це захід, де любителі літератури збираються, щоб обговорити попередньо вибрану та прочитану книгу. Формат зустрічей — діалог за "круглим столом" з активними читачами та публікою в залі. Літературознавиця Анастасія Євдокимова модерує обговорення, ставить запитання та спрямовує дискусію. Кожне зібрання стає нагодою глибше пізнати текст, відкрити його заново, обмінятися думками й ідеями.

"Книжковий клуб «Сенсу» існує для того, аби об'єднуватися навколо української літератури як спільної цінності. Вже понад півтора року ми читаємо та переосмислюємо тексти українських авторів — класичні та сучасні. За цей час навколо клубу сформувалася доволі велика спільнота, яка активно комунікує між зустрічами у чаті та радо збирається на обговорення наживо", — говорить Анастасія Євдокимова.

Зустрічі у клубі "Сенс" відбуваються раз на місяць. Про що говорять? Про обрану книжку. А обирають її, за словами засновників книгарні, серед вершків української літератури. Тут обговорювали "Ворошиловград" Сергія Жадана, "Повість про санаторійну зону", Миколи Хвильового, збірку "Після третього дзвінка вхід до зали забороняється" Оксани Забужко, "Дім для Дома" Вікторії Амеліної, "Кайдашеву сім'ю" Івана Нечуя-Левицького та ще багато інших цікавих і неординарних творів — від класики до постмодерну. Кожен з них здатний розбудити емоції, змушує замислитися над ідеями та сенсами, а комусь й надає сил і мотивації у подоланні власних життєвих викликів.

"Сучасні книжкові клуби виконують одночасно декілька функцій. Це і розвага, і освітній простір, і платформа для зустрічі з однодумцями, і можливість знайти нових друзів, і такий собі сеанс психотерапії. Клуби стають своєрідною відповіддю на потребу людей гуртуватися, шукати глибокого, змістовного зв'язку. Вони дають людям можливість вчитися рефлексувати та дискутувати", — коментує Анастасія Євдокимова.

З моменту заснування у книжковому клубі "Сенсу" читають лише українську літературу. Це принципове спільне рішення, позиція та стратегія закладу. Тут чергують як сучасні книжки (як найсвіжіші новинки, так і ті, що на ринку давно), так і класичні. Тобто у "Сенсі" є як "Катананхе" Софії Андрухович, так і "Сестри Річинські" Ірини Вільде.

Саме три томи родинної саги Ірини Вільде "Сестри Річинські" стали великою пригодою жовтня. Роман "Сестри Річинські" обрали не випадково. Класичний твір української літератури, родинна сага, яка багатьох відлякує своїм обсягом. "Сестри Річинські" — це не просто історія однієї сім'ї, а багатошаровий літературний твір, який торкається глибоких тем національної ідентичності, соціальних змін і жіночих доль на тлі історичних подій.

У цьому романі 3 частини, які вийшли трьома окремими книгами — за обсягом це понад 1,5 тисячі сторінок. До нового, але захопливого досвіду подолання такого великого тексту у великій групі, в книжковому клубі підійшли креативно — читання супроводжується читацькими щоденниками, спілкуванням в чаті між офлайн-зустрічами, пізнавальними матеріалами про роман від команди книгарні "Сенс".

"Це не так формат великого читання, як формат «близького» (close reading). Тобто читання, яке дозволяє зануритися у книгу глибше, поступово, без поспіху. Такий досвід цікавий для тих, хто готовий до глибокого занурення. Може здатися, це надто для сучасного читача, який часто стикається з необхідністю споживати інформацію швидко, але водночас цей формат доступний будь-якому читачу завдяки спільній підтримці та постійному супроводу команди «Сенсу»", — пояснює Анастасія Євдокимова.

Щоб допомогти читачам осягнути такий великий текст, в "Сенсі" розбили цей досвід на менші дистанції. Один місяць — один том. А в читацькому щоденнику створили "трекер", який дає можливість розділити текст на щоденні мікродосвіди у 20-30 сторінок.

До речі, спеціальний читацький щоденник для кожної з книг, які обговорюються у "Сенсі", є фішкою книжкового клубу. Створений літературознавицею Анастасією Євдокимовою та дизайнеркою Оксаною Щербаковою, щоденник надає підтримку читачам у їхній подорожі по світу книги. У формі гри дозволяє знову зануритися у події твору, закріпити отримані враження та створити асоціації. У щоденнику можна робити нотатки, малювати й експериментувати, виражаючи власні рефлексії від прочитаного.

"Ми прагнемо зробити читання активним процесом, а не пасивним засвоєнням тексту. Читацькі щоденники дозволяють учасникам робити все те, чого їм бракувало у школі — гратися з текстом і рефлексувати його в ігровій формі, тобто щось домальовувати чи розфарбовувати, записувати свої враження, питання, думки, що виникають під час читання. Зрештою, такі щоденники допомагають краще підготуватися до обговорення. Чат між зустрічами підтримує постійний зв'язок і обмін думками, а додаткові матеріали — це можливість зануритися глибше в контекст роману, історичні події, соціальні проблеми, що допомагають краще розуміти текст. А для всіх, хто не може наважитись на прочитання такого великого за об'ємом тексту як «Сестри Річинські», ми підготували читацькі поради, з якими буде не так страшно", — каже модераторка клубу.

А це точно працює?

Перші дві зустрічі в клубі вже відбулися у жовтні, ще одна запланована у листопаді.

"Все було чудово — прикрашений в атмосфері роману із вайбом Покуття 1930-х років з чаєм та мереживними серветками другий поверх «Сенсу» зібрав чимало людей, охочих до обговорення. Наша ідея розбити текст на щоденні короткі дистанції у 20-30 сторінок допомогла багатьом вчасно прочитати перший том, а комусь — навіть взятися за другий і третій. Потішило, що учасники клубу поділяють наш захват від роману, пріоритизують читання у своєму дні та чекають наступних зустрічей. Читання цього роману було довгоочікуваною пригодою для багатьох людей у Києві й поза його межами, тож нас було багато і в офлайні, і в онлайні. І буде багато на наступних обговореннях, бо роман захоплює і затягує", — каже Анастасія Євдокимова.

Також на читання у книгарні вирішили запрошувати цікавих гостей. Наприклад, до обговорення першого тому, яке відбулося 10 жовтня, долучилася підприємиця, інфлюенсерка, засновниця освітньої платформи The Instapreneurs Вероніка Сенькіна.

За словами модераторки клубу, запрошення інфлюенсерів — це передусім спосіб залучити нову аудиторію, яка, можливо, раніше не цікавилася книжковими клубами, не читала у такому форматі чи не знала саме про книжковий клуб "Сенсу". Запрошені гості дають свіжий погляд і своєрідну інтерпретацію твору, нові ракурси обговорення. "Ми запрошуємо людей, які транслюють інтерес до культури, літератури, осмисленого обговорення, і чиї погляди нам відгукуються", — зазначають у "Сенсі".

Ще більше корисних рішень!

"Наша мета — зробити книжки частиною щоденного життя людини. Книжкові клуби — популярний формат у світі та Україні. Сплеск цієї популярності припав на постковідні часи, коли у людей була потреба більше бути у спільнотах, проводити час разом, а ще відволікатися від життя і втікати у читацькі пригоди. Цей формат  —  лише одна з ланок промоції читання, якої завжди буде недостатньо, бо читання не є регулярною звичкою більшості українців, бо не у кожній родині є практика купувати книжки чи проводити спільний час із книжкою (коли кожен читає свою)", — говорить Анастасія Євдокимова.

На її думку, щоби книжки були популярними, можна робити й досить прості речі — кожен і кожна з тих, хто знайомий з книжковими клубами, просто любить читати та вже не уявляє свого життя без якісної літератури, має брати відповідальність за своє читання, читання друзів і рідних. А ще демонструвати, що читання книг — це круто, сучасно і цікаво: своїм близькими, знайомим, аудиторіям у соцмережах. Читати у парках, кавʼярнях, транспорті, створювати простори для книжкового дозвілля.

Усім, хто вже наважився чи ще не наважився створити власний клуб, літературознавиця радить подивитися розмову із творцями книжкових клубів на ютуб-каналі "Сенсу". Розмова пропонує різні сценарії та підсвічує проблеми.

"Якщо коротко, то для клубу потрібне бажання і двоє людей, які готові сісти разом і почати говорити про книжку, яку вони обидвоє прочитали. Або ж читати разом і обговорювати. А далі — багато варіантів й можливостей", — переконана Анастасія. 

Що стосується книгарні "Сенс", тут упевнені у своєму стратегічному баченні, а тому всіляко пропагують культуру читання, а крім того — ведуть телеграм-канал, який так і називається — "Книжкові клуби". Там регулярно публікуються новини про офлайн, онлайн та інші варіанти клубів з усієї України.

• Онлайн: клуб транслюється на YouTube-каналі книгарні "Сенс". Усі охочі долучаються до обговорення через чат під трансляцію, де можуть відповідати на ключові запитання, ділитися враженнями чи очікуваннями від книжкового засідання. Також у спільноті каналу анонсують зустрічі клубу, а в розділі Наживо зберігаються всі записи попередніх зустрічей.
• Офлайн: книжковий клуб "Сенсу" офлайн передбачає два формати: 4 людини стають безпосередніми учасниками й учасницями обговорення за столом із модераторкою, а глядачі у залі книгарні — активні слухачі, що можуть доповнювати розмову. Серед усіх зареєстрованих random.org обирає 4 щасливчиків за стіл обговорення.

Щоб взяти фізичну участь, потрібно:

• зареєструватися через Google-форму (посилання на неї постійно оновлюються в інстаграмі книгарні "Сенсу на Хрещатику", де й відбуваються зустрічі, та в телеграм-спільноті книжкового клубу);
• задонатити — книжковий клуб є благодійним, а "Сенс" щоразу підтримує збори та запрошує охочих стати учасниками долучитися до актуального збору;
• звісно, прочитати книжку, заповнити читацький щоденник та підготуватися до брейншторму.