Херсон кричит, но никто не слышит? Что происходит в оккупированной области на юге Украины

Херсон — єдине місто обласного значення, що було окуповане російськими військами на початку березня. "Тиха окупація", "мовчазний терор" — такими словосполученнями описують події, що відбуваються зараз на Херсонщині. Але місцеві жителі категорично проти таких епітетів. Вони кажуть, що в області внаслідок багаторазових обстрілів загинули сотні цивільних, ЗСУ і тероборона боролися за кожний міліметр української землі, а рашисти і зараз викрадають людей і катують їх у тюрмах за активізм і волонтерську діяльність.

Мешканці області неодноразово виходили на проукраїнські мітинги, щоб показати загарбникам: Херсонщина — це Україна! І хоча зараз такі акції вщухли, жителі області вірять у ЗСУ і сподіваються не деокупацію, а з місцевим режимом, встановленим російськими загарбниками, миритися не збираються.

"Рубрика" поговорила зі свідками окупації і журналістом, що вирвався з полону окупантів, про те, які методи використовували і використовують росіяни для залякування людей і чим живе область зараз.

Небезпека з боку Криму існувала завжди

Після анексії Криму зв'язки між жителями півострову і жителями Херсонської області хоч і стали менш активними, але остаточно не припинилися. Люди з Криму їздили до Херсона відвідати родичів, оформити українські документи, вирішити юридичні питання, а молодь подавала документи до українських вишів.

Журналіст каховського видання "Новий день" Олег Батурін багато працював з темами окупованого Криму, зокрема писав про порушення прав людей і нарощування військового контингенту на території півострова.

"Було очевидно, що Крим для України материкової становить величезну небезпеку. І вона стосується в першу чергу Херсонської області. Плюс розташування на Херсонщині Північно-Кримського каналу, який був дуже потрібен росіянам для забезпечення Криму водою. Це все викликало велике занепокоєння. Але не менше занепокоєння викликали дії влади, зокрема, кадрові призначення глав районних адміністрацій, обласної адміністрації. Не в усіх районах, але чимала частина цих призначень викликала багато питань", — каже Олег Батурін.

Він зазначає, що багато уваги приділялося питанню облаштування КПВВ між окупованим Кримом і Херсоном.

"І це на Херсонщині викликало нерозуміння. Тому що питання КПВВ прямого стосунку до життя в області не має. Тобто людей цікавили інші речі: ремонт доріг, робота, нормальне медичне обслуговування і так далі. Багато людей, і я в тому числі, не розуміли, чому не ставиться цього питання безпеки з боку Криму", — розповідає Олег Батурін

На противагу російській пропаганді, яка і зараз каже, що жителі Херсонської області мріяли про те, щоб Херсон увійшов до складу росії, багато людей категорично проти такого розвитку подій. Втім були й ті, хто мав проросійські настрої.

"Таких людей абсолютно точно не була більшість. Було багато людей, яких ми називаємо «напівватниками» — вони ностальгували за радянським союзом, родичами в росії і так далі. Але така річ: з перших днів повномасштабного вторгення рф до України ці «напівватники» перестали бути «напів». Велика кількість людей з мого оточення і оточення моїх друзів чітко зайняла позицію проти росії. Особливо після того, як знайшли своє підтвердження факти про розстріли людей на Каховський ГЕС, про викрадення людей на блокпостах, про знищення цілих сіл там на Херсонщині", — наголошує Олег Батурін.

"Окупація проходила не безкровно"

Жителі Херсонської області прокинулись приблизно о п'ятій ранку від сильних вибухів. 

"Ніхто нічого толком не розумів, але життя в місті продовжувалось. Зранку мала відбутись сесія міської ради, магазини відкрилися, люди йшли на роботу, але була якась дуже сильна тривога. Біля дев'ятої ранку вже офіційно повідомили про те, що сталося. Виявилось, що ті вибухи, які ми чули — це росія знищила інфраструктуру військової частини під Новою Каховкою", — згадує Олег Батурін.

У соцмережах швидко поширювалась інформація про величезні колони російської техніки, які їдуть через населенні пункти Каланчак, Генічеськ, Чаплинка та інші. Десь між 11 і 12 годиною 24 лютого російські загарбники взяли під контроль Каховську гідроелектростанцію, яка є важливою ланкою у процесі подачі води в окупований Крим. 

Окупацію Херсонської області часто називають "тихою", хоча вона була аж ніяк не тихою. Біля Каховської ГЕС декілька днів йшли сильні бої, які пізніше перемістилися в бік Херсону. Українська армія намагалася не дати росіянам прорватись через Антонівський міст. Згодом ЗСУ довелося відступити.

"Я весь час знаходився у Каховці, оскільки наше місто, як і весь Лівий берег, було заблоковане росіянами. Виїхати було неможливо. росіяни встановили там свої блокпости і нікого не пропускали. Проїхати через Каховську ГЕС було неможливо. Вони розстрілювали усіх, хто намагався", — розповідає Олег Батурін.

Одними з перших жертв такого розстрілу стала родина патрульного поліцейського Олега Федько. У машині, що їхала через дамбу, загинули його батьки, дружина і двоє дітей. Дорослі від поранень померли на місці, діти — в лікарні. У цей же день у Новій Каховці була розстріляна машина аварійної служби міськводоканалу. Її водій загинув.

1 березня росіяни окупували Херсон.

Співрозмовник "Рубрики" Євген перебував у Херсоні під час окупації. Він у складі волонтерської спільноти шукав необхідні ліки для вразливих верств населення і доставляв їх за адресою. 1 березня його координаторка порадила йому та іншим волонтерам не виходити на вулицю.

"Ми чули автоматні черги, постріли. Тоді окупанти обстріляли з танків кілька житлових будинків у Таврійському у Дніпровському районах. Ситуація була напружена. Окупація проходила не безкровно. У той день загинуло достатньо людей, машини розстрілювали", — наголошує Євген.

Також у Херсоні був обстріляні інші цивільні об'єкти — торгівельний центр "Фабрика" і школа №24.

Херсончанка Юлія була вимушена переїхати зі своєї квартири до батьків разом з однорічним сином. Але згодом і там стало небезпечно.

"Після окупації був такий тиждень, коли я лягала спати, обіймала свого сина і молилася, щоб нічого не влучило в наш будинок. Я дуже боялась вечора, тому що десь о десятій годині починалися жахливі вибухи. Більше я такого ніде не чула і такого страху не переживала",  — згадує Юлія.

На сьогоднішній день точна кількість загиблих і поранених у Херсонській області невідома, оскільки місцева влада не може виконувати свої повноваження. На 2 березня міська рада Херсону офіційно повідомила, що у місті близько 40 загиблих. На 15 травня по всій області кількість постраждалих дітей — 48 осіб.

Вийшли на протест попри все

Не дивлячись на небезпеку, херсонці вирішили боротися з окупацією. 4 березня у місті пройшов перший проукраїнський мітинг.

"Це був день, коли за чутками росіяни мали знімати якийсь мітинг зрежисований, де прозвучали б заклики до створення "ХНР" або про приєднання Херсонщині до росії. Ніхто не знав, що там було насправді, але люди бачили автобуси буцімто з Криму. Була розмова, що людей спеціально привезли і розселили десь. Всі в цьому бачили загрозу від окупантів", — згадує волонтер Євген.

У той самий день у місті вперше на декілька годин зник телефонний зв'язок, але люди змогли скооперуватись і вийти на мітинг. Наступного дня пройшов ще один більш масовий мітинг.

російські військові намагалися залякати людей, стріляли в повітря, але це не спрацювало. Мітинги стали постійними — люди збиралися на площі Свободи кожного дня, а звідти пішки проходили до Парку Слави.

"Пізніше на місце російських військових заїхали підрозділи росгвардії і ОМОНу їхнього, які є спеціалістами з протидії мирним зібранням. Мітинги практично весь березень були масовими, але в кінці місяця їх почали жорстко розганяти. Викрадали учасників мітингів, доля деяких з них досі невідома", — каже Євген.

Хвиля протестів прокотилася іншими містами області — мітинги пройшли в Генічеську, Скадовську, Мелітополі. Олег Батурін як журналіст висвітлював проукраїнські акції у Каховці і Новій Каховці особисто.

"На мою думку, у Каховці на мітинг прийшло більше людей, ніж на День міста. На мітингу у Новій Каховці людям вдалося неможливе — вони прорвалися до захопленої військовими будівлі мерії. Люди розмахували українськими прапорами і навіть не боялися спілкуватися з військовими російськими. Вони в очі висловлювали все, що думають. І це були не активісти, а прості люди", — каже журналіст.

Також він пригадує, як мешканець Нової Каховки витягнув колонки на вулицю і на всю гучність увімкнув українські патріотичні пісні.

"Його вирахували, схопили і відправили на підвал. Це, до речі, був ну ледь не перший описаний випадок, коли людину схопили і відправили на підвал", — згадує Олег Батурін.

Людей викрадають і відправляють у катівню

Активісти, волонтери, журналісти, тероборонці, представники місцевої влади, співробітники правоохоронних органів у Херсонській області знаходяться під загрозою. Окупанти вишукують їх, проводять обшуки в їхніх домівках, забирають в ізолятори і катують.

Олег Батурін теж був схоплений росіянами і провів у полоні майже вісім діб.

"12 березня мені зателефонував мій знайомий і запропонував зустрітися. Сказав, що це особиста розмова. Я нічого не запідозрив, він був дуже спокійний. На той момент я ще не знав, що він вже був викрадений", — згадує Олег.

Він відмовився, оскільки потрібно було економити бензин. Згодом його знайомий подзвонив ще раз і сказав, що сам до нього приїде. Зустрітися запропонував на автостанції у Каховці.

"Я пішов на автостанцію, не взявши з собою жодних речей. Попередив вдома, що мене не буде 20 хвилин, якщо не повернуся і не зв'яжуся, то сталася біда. На автостанції його не було, натомість там стояв білий цивільний мінівен. Я розвернувся і пішов. Тут же відкрилися двері і в мій бік побіг натовп — це були російські військові", — розповідає журналіст.

Його почали бити просто на вулиці і намагались дізнатись, чи це правда він. Олег назвався не своїм справжнім ім'ям. На нього одягли наручники, накинули капюшон на голову і затовкали у мінівен. Там притиснули ногами до полу і побили.

Перший день у полоні Олег провів у Новій Каховці. Його били прикладами автоматів і ногами по спині, ребрах і ногах. Розпитували, чи знає він організаторів проукраїнських мітингів, хто веде телеграм-канали по області, чи співпрацював він з СБУ і ЗСУ, чи висвітлював протести у Білорусі у 2020 році і чи є в Херсонській області активісти з Білорусі.

Згодом його перевезли у Херсон в ізолятор тимчасового утримання. Там він чув, як катують інших людей

"Більшість з них — ветерани АТО. Їх катували і били, дуже довго розпитували. Також там були іноземці — громадянин Іспанії, який розмовляв тільки іспанською. Він якийсь волонтер. І громадянин Нідерландів, він був дуже хворий, я навіть не знаю, за що він туди потрапив", — розповідає Олег.

За його спогадами, людей били головою об стіни або меблі, кидали на підлогу. Вони кричали і це чули всі інші бранці.

"Я теж вважаю це одним з видів катування, але не фізичного. Вони принижували людей, а ми це все чули. Деяких людей вони витягали у дальню кімнату. Катування відбувались у першій половині дня і ввечері. Після того, як вони закінчували свої допити, був обхід всіх камер. Вони заглядали у віконце і питали: "Нормально все?". І треба було негайно дати відповідь, що все нормально. Я пам'ятаю, було декілька випадків, коли люди вчасно не відповідали, або відповідали щось не те. Наприклад, один чоловік сказав, як може бути все нормально. Вони відкривають двері і починають там…" — пригадує журналіст.

У полон потрапив і родич Юлії — тероборонець і волонтер. Згодом українська влада змогла його обміняти.

окупанти бояться "Дії"

Херсонська область зараз живе в атмосфері абсолютного жаху, коли просто на вулиці російські загарбники можуть перевірити фотографії і переписки в телефоні місцевих мешканців.

"Їхня присутність значно збільшилася, блокпостів стало багато, зараз перевіряють громадський транспорт, маршрутки, машини. Коли я був у місті, мені розповідали, що зупиняли цілий тролейбус, перевіряли телефони. В кого «Дія» була, вимагали її видалити. Ми жартували, що може, це через гру "єБайрактар" і вони думають, що дійсно всі українці управляють байрактарами і бомблять російських військових", — каже Євген.

У "Дії" дійсно можливо не лише пограти у гру "єБайрактар", але й перейти до чат-боту єВорог, через який можна повідомляти про переміщення ворога. Саме тому російські загарбники затримують людей, у яких на телефоні зберігаються фото і відео їхньої техніки. Тому по вулиці місцеві ходять з іншими телефонами.

З обшуками рашисти зараз приходять і до осель херсонців. Вони шукають активістів, журналістів, колишніх військових і всіх, хто може знати, де вони зараз перебувають. В облозі в такі моменти може знаходитися цілий будинок.

"Так було у моїх знайомих, коли військові прийшли до їхнього багатоповерхового будинку. Вони не погрожували, але це люди зі зброєю. Вони намагаються бути мирними і спокійними начебто, але вони переслідують свої цілі. І у них є зброя. Як це можна сприйняти не як загрозу?» — каже Юлія.

Вона сама змогла виїхати з міста лише з третьої спроби на початку травня. До того росіяни розвертали всі автомобілі і заявляли, що за напрямком, по якому хочуть їхати люди, йдуть важкі бої.

"Нам пояснюють, що нас нібито оберігають. Але бої там йдуть вже дуже довго і раніше людей випускали. Тому це схоже саме на примусове утримання", — каже дівчина.

Їхній автомобіль на блокпостах майже не перевіряли. Юлія вважає, що таке ставлення було лише тому, що вони їхали з маленькою дитиною. Окупанти "зглянулися".

"Після фотографій з Бучі, Ірпеня, Маріуполя було дуже страшно. Ти просто не розумієш, чому люди там роблять такі речі, а тут вони з тобою нібито ввічливі, посміхаються. Що їх зупиняє від того, щоб зробити з Херсоном те саме, що вони роблять по області, про що теж ніхто нічого не каже. Їх зупиняє відсутність наказу", —  вважає Юлія.

Без мобільного зв'язку, а інколи і без інтернету люди не мають доступу до адекватних джерел інформації і не знають, чи є виїзд з міста. Мета окупантів — ізолювати Херсонщину від України за таких умов може бути досягнута дуже швидко.

Водночас гуманітарна ситуація у місті дуже складна. Перший час після окупації Херсон жив на тому, що було завезено до 24 лютого. Але ліки і продукти поступово закінчилися. Зараз на їхнє місце приходять товари з росії, завезені через окупований Крим.

"Населення якось не дуже сприятливо до них ставиться. Мені принаймні казали, що люди дуже прискіпливо перевіряють упаковки. Часто продавці намагаються брати наші упаковки, а вкладати у них російські товари, щоб хоч так продати. Проблема в тому, що чим далі, тим менше українських товарів залишається в місті", — каже Євген.

Нещодавно також стало відомо про те, що окупанти вивозять з Херсонщини зерно. Те саме відбувається і на окупаних частинах Донецької, Луганської і Запорізької областей. У майбутньому це може обернутися для України аграрною, продовольчою і економічною кризою.

Звірства відбуваються за лаштунками

Херсонці вірять і чекають на деокупацію. Але вважають, що про їхню область дуже мало говорять в українському інформаційному просторі, а подекуди інформацію викривляють.

"Мені насправді дуже не подобається термін "тиха окупація", тому що він знецінює те, що роблять жителі області в громадському супротиві. По-друге, це знецінює спротив збройний теж. Те, що збройні сили в кінці лютого зробили. Це кілька днів оборони Херсону і Антонівського мосту. Вони завадили просуванню російських військ на Миколаїв і дозволили там підготуватися. Це дуже важливо", — наголошує Євген.

Зараз же люди живуть в умовах терору у найкращих традиціях радянського КДБ і сучасного російського фсб, коли за будь-ким можуть прийти коли завгодно і ніхто не зможе цю людину захистити.

"Людей масово не розстрілюють на вулицях, але людей викрадають і теж вбивають. Жахливі речі відбуваються, просто [в інших областях України] вони відбуваються, скажімо так, по-звірячому, на вулицях. А в Херсоні по-звірячому десь за лаштунками, в тюремних камерах, але це теж абсолютно страшні речі", — зазначає Євген.

Дратують місцевих і меми, створені навколо Чорнобаївки, що розташована на північному заході від Херсону.

"Я розумію, людям потрібно зараз пишатися, розслаблятися, але те, що з Чорнобаївки зробили мем — це не так весело, як є насправді. Тому що в Херсоні чутно, що відбувається там. Це окремий населений пункт, і скільки там зруйнованих будівель, якою ціною це відбувається. Важко пояснити людям, що це не просто 18 серія серіалу. І що цих вибухів набагато більше, ніж іде лічильник цей", — каже Юлія.

Страх, який люди відчувають у Херсоні і області, важко пояснити іншим. Так вважають мешканці. Юлія розповідає, що коли жителі інших областей дізнавалися, звідки вона приїхала, то не розуміли, чому вона звідти взагалі поїхала і чому дорога була важкою. Тому херсонці прагнуть, щоб про область говорили голосніше, частіше і чесно.

"Жителі області чекають на звільнення і потребують вичерпних відповідей на питання щодо того, що сталося на Херсонщині і чому це стало можливим. Оце нерозуміння викликає якісь підозри в тому, що область злили, що їх забули. Щодо Херсонської області багато було провалів навіть до війни у комунікації, у спілкуванні з людьми. Тому зараз людям потрібно постійно знати і відчувати, що про них пам'ятають. Особливо зараз, коли постійні перебої з інтернетом і зв'язком", — каже Олег Батурін.