Ольга Афанасьева, UVCA: Украинский технологический павильон в Лас-Вегасе был единственным организованным без участия государства

Україна — країна інновацій та можливостей — основний меседж, який доносили для "сильних світу цього" у Лас-Вегасі та Давосі цієї зими. Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCA) разом з партнерами вже втретє організували Ukraine Tech Pavilion, що працював з 8 по 11 січня у рамках CES 2019 у Лас-Вегасі, та другий Український дім у Давосі під час Всесвітнього економічного форуму (21-25 січня). Про те як це було, результати та плани, а також про український ринок венчурних інвестицій ми і поговорили з виконавчим директором UVCA — Ольгою Афанасьєвою.

— Почнемо з простого. Поясніть, що таке венчурний капітал, і наведіть приклади.

Венчурні інвестиції — це високоризикові інвестиції. Вони спрямовуються в компанії, що мають інноваційну бізнес-модель або продукт, який до цього не існував. Наприклад, стартапи, які впроваджують результати наукових або інженерних розробок. Але не лише ІТ, це може бути будь-що.

Наприклад, уявіть собі доставку набору з декількох пляшок вина до вас додому щомісяця — така компанія також є прикладом стартапу. Використовується інноваційна бізнес-модель: ви не йдете до магазину, а отримуєте набір за підпискою, що формується відповідно до ваших загальних уподобань, як журнали та газети.

Здійснюючи венчурні інвестиції, інвестор ризикує більше, ніж звичайно, але отримати може теж більше.

Вони високоризиковані, адже продукт чи модель неперевірені досвідом і можуть не спрацювати. Це як купити телефон розкрученої марки або інноваційний гаджет, який тільки вийшов на ринок.

— Наскільки венчурні інвестиції розповсюджені в Україні?

Ми наразі фіналізуємо ринкову статистику, але думаю, що показники у 2018-му будуть вищі за 2017: кількість венчурних інвестицій в Україні зросла в 3 рази (зокрема, і в грошовому еквіваленті), збільшується обсяг одного раунду (однієї угоди). У цілому тенденція позитивна.

В Українській асоціації венчурного та приватного капіталу наразі 56 організацій: венчурні фонди, фонди прямих інвестицій (private equity фонди), акселератори, інкубатори та посередники на ринку інвестиційних послуг (аудиторські фірми, юридичні компанії, що входять до топ кращих на ринку).

Ми обережно та скурпульозно підходимо до прийняття нових членів, адже дбаємо про репутацію. Ми є голосом ринку венчурного капіталу. Тому після особистого знайомства з потенційними членами, ознайомлення з їх діяльністю, due diligence (юридична експертиза, — Ред.), вони подають заявку, а також рекомендації від інших наших членів (мінімум 2). Далі ми проводимо голосування Наглядової ради Асоціації.

— Чим займається Асоціація, і які проблеми має інвестиційний ринок України?

Ми займаємося захистом прав інвесторів та розвитком інвестиційного ринку України.

Для здійснення такої глобальної мети, ми виконуємо ряд "дрібніших" завдань.

По-перше, це адвокація законопроектів та лобіювання (як законодавства, що напряму стосується інвестицій, так і суміжних галузей, наприклад, IT-сектору).

По-друге, Асоціація є платформою комунікації інвесторів як в межах України, так і з зарубіжними інвесторами (близько 35% наших членів — це фонди та компанії з США та країн Європи). Асоціація є певними "воротами" в інвестиційний ринок України. Окрім того, наші члени отримують актуальні дослідження та огляди інвестиційних ринків.

Ми відкриваємо Україну з іншого боку, проводячи  інвестиційні тури (плануємо цього року тур в Азію, вже проводили тури в Кремнієву Долину, Канаду, Японію).

— Розкажіть детальніше про свою GR-роботу. Які закони потрібні сфері приватних та венчурних інвестицій?

Зараз ми працюємо над Експортною стратегією України у сфері ІТ у складі робочої групи. Плюс рік тому була створена Інноваційна рада при Прем'єр-міністрові, де наші члени та я також брали участь.

Одним з найважливіших напрямків, які ми два роки адвокатуємо, є створення Фонду Фондів. Ми орієнтуємося на успішні приклади ЄС, Канади та Ізраїлю. Фактично, це створення надорганізації, що складається з капіталу переважно міжнародних фінансових інституцій, і лише на 5-10% — капіталу держави (досить символічна підтримка). Далі з цього Фонду фондів кошти розподіляють між венчурними фондами на конкурсній основі: 50% — від Фонду фондів, а інші 50% — фонд фандрейзить самостійно. Це відрізняється від просто фонду підтримки стартапів і дозволяє залучити додаткові фінансові ресурси в країну, а ще спрощує процес фандрейзингу для венчурних фондів. Ми вже їздили до Брюсселю, зустрічалися з Прем'єр-міністром Гройсманом, але практично поки нічого не змінилося. Про Фонд фондів говорили і під час панелі в Українському Домі, але ми розуміємо, що це непростий шлях.

— Як ви оцінюєте динаміку інвестиційного клімату за чотири роки?

Настрої позитивні, до нас приходять і приватні інвестори, і зарубіжні фонди, європейські інкубатори та акселератори. Інтерес точно є.

Далі справа за нами всіма: підвищувати якість стартапів та компаній, активізувати розвиток. Адже все ще є поле для поліпшення.

Одна з особливостей — у США багато компаній, які, наприклад, можуть залучити великі чеки інвестицій, у нас же таких компаній поки що мало. Ми ще на початку шляху, треба багато працювати, розвиватися, створювати спільні міжнародні команди, що дозволить швидше масштабуватися.

Українським інвесторам (особливо ангелам), у свою чергу, буває важко знайти компанії, в які вони готові інвестувати.

Стартапи скаржаться, що, наприклад, в Польщі вони можуть швидше отримати інвестиції, але варто враховувати походження капіталу, а воно різне: в Україні це інвестиції серійних підприємців, тобто їх власні кошти, а в Європі — переважно державні, і вони працюють на різні показники.

— Нещодавно Ви повернулися з виставки стартапів у Лас-Вегасі. Як сприймає світ українські стартапи?

Український павільйон у Вегасі вже втретє, і щоразу його позитивно сприймають інші учасники. Проте нам є з чим порівнювати. Наприклад, французький павільйон, що підтримується державою є найбільшим і привозить близько 300 стартапів.

Інші павільйони — Італія, Голландія, Єгипет чи Тайвань — приїхали на виставку вдруге і теж є прикладом державно-приватного партнерства. Ми єдина країна, де  такий технологічний павільйон — повністю приватна ініціатива. У павільйоні свої розробки презентувало 8 стартапів, а загалом на виставці з України було близько 15 команд. Це сигнал, що ми маємо чим поділитися і що показати.

Це не просто демонстрація, ми працюємо на конкретний результат. Закликаємо інвесторів, знайомимо їх зі стартапами, але компанії повинні і самі працювати над пошуком. Організатори беруть на себе всі організаційні моменти: починаючи від віз, буткемпу для підготовки, оформлення стендів та піару.

Говорити про результати цього року ще рано, минуло трохи більше місяця, а деякі компанії не хочуть розкривати свої угоди чи попередні домовленості. Але всі учасники отримали корисні контакти для себе та знайшли профільні компанії, деякі виграли приз як краща інновація від Indegogo. Багато стартапів мали гарне освітлення у міжнародних медіа, не говорячи про українські.

Серед недоліків — на жаль, багато компаній підганяли, фіналізували прототип нашвидкоруч. Тому ми задумалися над тим, як переформатувати конкурс і збільшити відповідальність.

— Ви організували уже другий повноцінний Український Дім у Давосі. З чого почалася ця ідея?

До певного часу Україна була в основній програмі Всесвітнього економічного форуму (WEF). Після 2014 вона була виключена, але це той майданчик, де треба говорити не тільки про наші проблеми, але і про наші здобутки і потенціал.

Наш голова правління і мій колега Андрій Колодюк є Молодим глобальним лідером WEF, і ми вирішили показати Україну як надійного партнера і країну можливостей, куди можна інвестувати.

Це було доволі стресово та ризиково. Тоді в нас в команді було буквально «півтори" людини, але ми з компаніями-партнерами вирішили зробити два вечірні івенти з фокусом на інновації та технології. Ми робили це вперше, не знали, чи прийдуть до нас люди, як про нас дізнаються. Локація була на третьому поверсі, якраз навпроти цьгорічного Українського Дому, над піцерією. На вулиці ми повісили український прапор та особисто зустрічали гостей.

Тоді ми не ставили перед собою багато конкретних вимірювані цілі, це по суті теж був стартап. Внутрішньо розраховували, що гарним результатом було б близько 100 гостей на кожному із заходів. У результаті до нас прийшло близько 500 людей: топ-керівники міжнародних корпорацій, інвестори, журналісти, інтерв'ю взяв центральний швейцарський канал, показавши це у прайм-тайм. І вже на другу вечірку в четвер у нас знову був аншлаг.

Повернувшись, ми вирішили, що треба робити щось більш масштабне, і взявши як приклад  національні будинки, ми організували Український Дім, залучивши партнерів, які розділяють наше бачення важливості проекту для нашої країни.

— Яка динаміка простежується другий рік?

Найбільша «критика» минулого року, навіть від Президента — невелике приміщення. Тому цього року локація була більша — знову на центральній вулиці, з солідними «сусідами», а це — найбільші технологічні компанії. Близько 9 тисяч гостей відвідало будинок, а це ті люди, які приймають ключові рішення в компаніях. Спікери з 9 країн світу (Канада, Данія, США та інші). Ми говорили на глобально гарячі теми. Не тільки в контексті України, але про те, яким чином Україна може бути партнером у цьому напрямку: штучний інтелект, інвестиційні теми, альтернативна енергетика.

Наш девіз: "Інновації. Креативність. Можливості", тому ми показували Україну в  її різноманітті. Навіть мільярдні інвестиційні рішення приймають люди, тому про «м'які елементи» впливу забувати не треба.

Були вечірні програми, де виступала українська сенсація Аліна Паш та етно-джаз колектив ShockolaD. Пройшов показ вишиванок від українського дизайнера Юлії Магдич. Кажуть, це перший фешн-показ у Давосі. Ще була дуже смачна кава від чемпіону світу з варіння кави в джезві Вадима Грановського. Гостям дарували шарфи від українського бренду Ріто, і на заходах куди я приходила, я бачила наші шарфи на людях. Це елемент "м'якої сили", що дає конкретні результати.

— Український Дім в інформаційному полі цьогоріч часто згадувався в контексті заяв чи ситуацій навколо українських політиків, які там "засвітилися". Як Ви це оцінюєте?

Український дім ніколи не підтримував когось з українських політиків, але вони часто використовують його як майданчик для піару. Ми не можемо силоміць заборонити їм приходити.

Якщо почитати Фейсбук, то чи не кожний другий відвідувач з політиків називав себе організатором Українського Дому. Ставлюсь до цього по-філософськи.

— Що зараз у планах?

Працюємо над проектом щодо освіти для інвесторів: зустрічі для обміну досвідом та ідеями. Недавно ми стали партнерами ще однієї організації бізнес-ангелів і плануємо співпрацю з ними. Скоро оголосимо. Організовуємо азіатський тур для інвесторів, вже почали комунікацію з партнерами. Проводимо дослідження ринку з Delloite за 2018 рік. Роботи вистачає. І, звичайно, будемо працювати над третім Українським домом у Давосі у січні 2020.