Редкие растения в украинских теплицах могут не дожить до тепла. Что делать?

За світовою статистикою, близько чверті рослин, які утримуються в закритих штучних колекціях, уже знаходяться під загрозою зникнення або не зустрічаються в дикій природі.

"Наш Ботанічний сад цілком підпадає під цю статистику, —  розповідає нам завідувач відділу тропічних та субтропічних рослин Ботанічного саду імені Гришка Роман Іванніков. Він стоїть під склом оранжереї, де з одного боку нас відлякує гострими голками 70-річний кактус з прерій Центральної Америки, а з іншого — тягнуться догори сукуленти з Африки. — Ми зберігаємо під нашим склом понад 4 тисячі різних видів та різновидів рослин, і десь чверть Із них знаходяться під загрозою зникнення у дикій природі".

Цінність цього зібрання не можна виміряти грошима, адже воно — державне, одне з найбільших у нашій країні, є легальним і визнане на міжнародному рівні.

Що це означає?

Колекцію оранжерей ботанічного саду почали створювати в середині минулого сторіччя. Зараз створити її з нуля або відновити — надскладне завдання.

Чому? Щоб пояснити це, Роман розповідає про експедиції науковців, у яких вони збирали цінні зразки для ботсаду, як про сюжет однієї з книжок Жюля Верна:

"Академіки — ботаніки, зоологи, геологи й кліматологи з усіх інститутів Академії Наук сідали на наукове судно й рік плавали від континенту до континенту. Кожен виконував свою задачу: мої колеги, ботаніки, збирали колекцію. Наприклад, припливли до Африки, вийшли десь у Кейптауні та збирають місцеву флору, потім перепливли до Мадагаскару і там — те саме. Потім рослини привозились сюди, висаджувались, і те, що ми змогли акліматизувати, є у нас в колекції".

Деяким рослинам по 30, 40 і 50 років, і кожна з них має свій паспорт, у якому прописано, звідки вона була вилучена чи де куплена. Та з часом світ змінюється, і якщо така експедиція ще могла відбутися 20-30 років тому, то сьогодні — уже ні:

"Навіть найменш розвинені країни усвідомлюють усю цінність рослинних ресурсів, і просто так не дадуть вивозити свої рослини, — продовжує науковець. — Навіть якщо рослину вивезти, її неможливо ввести до колекції, тому що це неправомірно. Ми підпорядковуємось цивілізованим законам — існує ціла процедура надходження зразків у колекцію. Вона надзвичайно складна, формалізована та коштовна, і це стосується кожного виду колекції".

Зараз колекція Ботанічного саду Гришка — найбільша державна легалізована колекція, яка систематично вивчається: починаючи від фітодизайну приміщень, закінчуючи біохімічним складом та можливістю використовувати такі рослини в промисловості, косметології та фармацевтиці. Уся ця робота відбувається в лабораторіях установи.

У чому проблема?

У кожній оранжерейній секції підтримується свій температурний режим, оскільки кожна група рослин впродовж року й доби потребує особливих коливань температури. Наприклад, зима для сукулентів та кактусів — це період посухи, тому ґрунт у частині, де вони ростуть, поливається слабо, а температура має бути трохи знижена, але все одно підтримуватись на позначці  не нижче 15 градусів (це загальновизнаний температурний мінімум). Цього року температура тут не перевищує і 12 градусів. В інших оранжереях вона також підтримується на мінімальному рівні.

"Було пару критичних моментів, коли в оранжерейному комплексі температура опускалась до 5 градусів і навіть нижче, і ми вже зазнали втрат серед самих теплолюбних рослин, але остаточні наслідки побачимо навесні й влітку, оскільки відстрочений негативний ефект дуже важко спрогнозувати", — каже Роман.

Підсумки підбиватимуть навесні, але збитки для оранжереї через втрачені екземпляри вже оцінюється в півмільйона гривень.

Коли почалася повномасштабна війна, щоб зберегти рослини, співробітники саду, які залишились у Києві, кооперуватися та домовлялися, хто буде поливати та доглядати рослини. Коли в саду закінчилися пелети для опалення, сюди почали постачати дрова, частину з них навіть власноруч заготовили волонтери на території ботсаду. Потім почалася тепла весна, російські війська відступили від столиці, і ситуацію вдалося стабілізувати. Восени проблема опалення постала знов.

Через нестачу коштів на закупівлю пелет, ботсаду довелося відтермінувати початок опалювального сезону. Це виважене з точки зору фінансів рішення, але й дуже ризиковане — осінь могла бути відносно теплою, а могла вразити своїми холодними сюрпризами. Тому до увімкнення котелень оранжереї довелося опалювати всіма наявними засобами: обігрівачами, булер'янами, використовувати бочки з-під олії для паління дров.

Усе це потребувало постійних волонтерських робіт з рубки та складання дров, а також героїчної щонічної роботи команди ботсаду, щоб їх підкидати в булер'яни та в бочки. Але й цього було недостатньо. Установа не мала грошей на закупівлю пелет, адже за день для опалення оранжереї спалюється близько 4 тонн пелет, кожна з яких коштує 12 тисяч гривень.

Попри те, що Ботанічний сад Гришка — державна установа, кошти, отримані за продані квитки, можуть використовуватись нею на власний розсуд. Цим коштом уже кілька років пелетами опалювали оранжереї, вели поточні роботи й закривали інші потреби ботсаду. Але закритий вхід в період ковіду у 2021-му в найбільш популярний весняний сезон та заборона на відвідування саду наступної весни у 2022-му році через війну призвели до виснаження майже всіх ресурсів установи:

"Два останніх роки бузок квітував у порожньому саду, і якщо «ковідний простій» ми ще якось пережили, тому що влітку було багато людей, бо більшість залишилась у Києві, то це літо сад знову пустував — люди пороз'їжджались. Уся надія на те, що люди прийдуть дивитись на бузок цього року", — згадує старша наукова співробітниця  відділу дендрології ботсаду Ольга Похильченко.

Але ботсад може покладатись не лише на цвітіння бузку. Фонди, організації та просто кияни допомогли йому вистояти. Як та чому весна — це не привід зупинятись, дослідили в "Рубриці".

Яке рішення?

З 15 лютого і до кінця березня оранжерея працюватиме щодня без вихідних, адже саме зараз — період цвітіння азалій та орхідей. Тож відвідати оранжерею та допомогти їй внеском ви можете, просто купивши квиток.

• Вхідний квиток до ботанічного саду обійдеться у 100 гривень, до оранжереї — ще 50 гривень.
• Години роботи: щодня з 10:00 до 17:00.

У лабораторному корпусі №2 в день візиту "Рубрики" група волонтерок під акомпанемент власних розмов виконують кропітку й дуже важливу роботу — міряють розмір шишок, витягують з них насіння та знов міряють.

Це — роботи з біометрії шишкоягід ялівцю, важливі для того, аби дослідити якість насіння та його динаміку з року в рік, розповідає нам Ольга Похильченко, під керівництвом якої відбувається все дійство. Коли вона в перервах між поясненнями помічницям та зануреннями в окуляри мікроскопа починає говорити про ботанічний сад, у неї загоряються очі.

"Раніше в дендрарії працювало 40 людей, це було у 80-х, 25 — у двохтисячних, а зараз —  11", — пояснює вона присутність волонтерів в установі. Їхня допомога необхідна, оскільки рук і часу для виконання всього обсягу наукової роботи просто не вистачає.

Саме тому Ольга створила групу на Facebook для залучення волонтерів. Приєднатись до неї можете й ви: просто слідкуйте за оновленнями на цій сторінці та підключайтесь до наукової роботи, догляду за рослинами, підготовки до цікавих подій, наведення ладу на території та будівництва водогону в дендрарії.

Щоб популяризувати ботсад, повернули традицію, яка існувала в далекому 19 столітті, коли оранжереї були місцями для проведення публічних заходів, тепер в оранжереях Ботанічного саду Гришка так само проводяться цікаві події. Найближча з них — Благодійний чайний фестиваль 24-26 березня, ціль якого — зібрати гроші на реконструкцію оранжерейного обладнання, аби допомогти унікальним рослинам пережити наступну зиму.