Энергоэффективность на 100%: как города Украины с населением до 50 тысяч переходят на ВИЭ

Богдан Петришин

"Зміни клімату", "відновлювана енергетика", "екологічні ініціативи" — ці слова з кожним днем набирають усе більше ваги. Навряд чи знайдеться хтось, хто ніколи не чув про ці речі. Листопадовий форум "Кліматичні амбіції міст", що відбувся у Львові, вкотре показав, що локальні ініціативи з покращення енергоефективності не лише потрібні, але і можливі. 

Що (не) так з енергетикою?

В Україні питання енергетики стоїть дуже гостро, і причин для цього багато. Однією з них є і те, що енергетичний сектор є головним джерелом екологічного забруднення нашої країни. Нафта, газ, вугілля — це вичерпні джерела енергії, видобуток яких не лише скорочує їхню ж кількість, але і шкодить довкіллю. Однак є й інші, більш "зелені" опції для енергетичного сектору, а саме використання енергії Сонця, вітру, гідроенергії та природної теплової енергії. Це і є відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Розвиток відновлюваних джерел енергії змінює процеси прийняття рішень у питаннях енергетичної інфраструктури, а також орієнтується на місцеві ресурси. Це в свою чергу дозволяє містам повернути собі контроль над енергетичними питаннями та приймати рішення, які приносять користь саме їхньому регіону. Проте у більшості випадків міста не можуть повністю покрити свої потреби в електроенергії за рахунок генерації з об'єктів ВДЕ на власній території, де можливості для їх розміщення обмежені. Саме тому стратегії багатьох міст передбачають тісну співпрацю із прилеглими сільськими територіями: міста надають фінансову чи технічну підтримку для розвитку сусідніх сільських районів, а сільські громади надають містам доступ до своїх ресурсів, зберігаючи контроль над ними й отримуючи прибуток.

Так, у 2018 році місто Житомир першим у Східній Європі офіційно заявило про перехід на 100 % використання відновлюваної енергії, підписавши меморандум про співпрацю з неурядовою організацією 350.org. До 2050 року місто планує стати кліматично-нейтральним. І це тільки початок.

То що можна зробити? Кейси

Зелені технології у Рясному (Львів) 

Представник – Роман Рувінскі, координатор міжнародного проєкту "Рясне — район зелених технологій" міст-побратимів Львів-Фрайбург. 

Кожен опалювальний сезон — це виклик для органів місцевого самоврядування, тому в проєкті для Рясного відштовхувались від того, що спочатку треба знизити споживання у найенергоємніших об'єктах громади, — багатоповерхових будівлях. Якщо середньостатистичний європейський показник споживання складає 60 м²/рік, то в Україні це приблизно 200 м²/рік. Оплата за тепло лягає на плечі самих мешканців, які не можуть втрутитись в цей процес і не розуміють, за що йде переплата. Саме тому місцева влада вирішила, що такі "теплові колгоспи" треба поступово виводити з обігу.

Почати роботу над цим планують зі встановлення системи модернізації опалення. Так, у "класичному" дев'ятиповерховому будинку з 3 під'їздами, 108 квартирами та близько півтисячами мешканців встановлюватимуть ІТП (індивідуальний тепловий пункт) з циркуляційними насосами і теплообмінником. Такий пункт дозволяє регулювати теплопостачання погодинно, попереджаючи споживання зайвої енергії. А встановлення регулюючих вентелів на систему вертикальної розводки зроблять дозволить мешканцям будинку регулювати та обліковувати своє тепло навіть при центральній системі опалення.

Ще одним способом зменшити енергоспоживанн є заміна старих енергоємних ламп на LED-освітлення, яке є також регульованим і приносить заощадження на рівні 70%.

Рувінскі вважає, що дуже важливо створити муніципальні енергетичні ЕСКО-компанії (від англ. ESCO — "energy service company" — "енергосервісна компанія"; коли приватний інвестор виконує термомодернізацію, профінансувавши її з власних коштів, і може отримувати прибуток за рахунок досягнутої економії на комунальних платежах). Ці компанії зможуть модернізувати такі об'єкти. За приклад слугує тут досвід Німеччини: кожне велике місто має свою енергетичну компанію, яка постачає електроенергію мешканцям міста. І органи місцевого самоврядування, і громада можуть впливати на те, яку саме енергію вони хочуть отримувати, від яких джерел. Зміни в законодавстві щодо ринку електроенергії роблять це можливим. 

Тростянець і його план дій  

Представник – Юрій Бова, міський голова м. Тростянець

Тростянець підходить до питання своєї енергоефективності комплексно, торкаючись як глобальних речей (загального скорочення споживання теплоенергогазової енергії), так і точкових рішень (переобладнання під'їздів діодними світильниками з датчиками руху). Місто хоче бути максимально енергетично чистим і визначило це своїм пріоритетним завданням.

Тростянець навіть має конкретну програму — «План дії сталого енергетичного розвитку», в якому йдеться про енергопостачання для бюджетних закладів, житлових будівель, громадського транспорту, освітлення, комунальних і приватних підприємств. Загалом експерти оцінюють цей план як один із найбільш амбітних: зменшення викидів СО2 на 50% до 2030 року, використання ВДЕ до 30% за десять років. Втім, план говорить не лише загальними речами, але і пропонує конкретні "маленькі рішення": наприклад, оптимізацію роботи кухонь у школах та освітлення у класах.

При плануванні або реконструкції будь-якої будівлі в Тростянці розробляється план "пасивної будівлі". Уже зараз там міський хаб (2 тис кв м), який буде оснащено тепловими насосами та сонячними панелями на даху. Тростянець планує залучати інвесторів для обладнання міста сонячними панелями, а також планує розвивати вітрову енергетику.

Одним з успішних кейсів економії енергоресурсів у Тростянці є шоколадна фабрика "Mondelēz International". Для опалення своїх будівель підприємство раніше споживало майже 2 млн кубів газу на рік. З часом із залученням нового інвестора було збудовано ТЕЦ на щепі, що допомогло заощадити на енергопостачанні, а також забезпечило місто новими робочими місцями. Кошти, які підприємство заощадило, фактично направили на стимулювання робочого процесу, підвищення заробітної плати, конкурентоспроможність українського продукту.

Баранівська ОТГ та її філософія "озеленення" опалення 

Представник – Анатолій Душко, голова Баранівської ОТГ

Один з перших кроків на шляху до 100% ВДЕ в Баранівській ОТГ стало будівництво сонячної електростанції на 10 МВт. Вона ще не працює, але прогнозовані вигоди для громади полягають хоча б у тому, що лише за оренду земельної ділянки інвестор щороку платитиме 1,6 млн грн. Робота СЕС посилить енергобезпеку громади та сприятиме її інвестиційно привабливому іміджу.

В 2018 році громада отримала кредит корпорації НЕФКО (міжнародна фінансова організація, заснована у 1990 році урядами п'яти Північних країн: Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швеції, фінансує та реалізує виключно проєкти зеленого росту та кліматичні проєкти, надаючи пріоритетне значення проєктам у Східній Європі, регіоні Балтійського моря, Арктичному та Баренцовому регіонах), на який було утеплено школу. Результатом такого, здавалось би, маленького кроку стала економія енергетичних ресурсів у перший же рік  – на 33%, а це більше 300 тис. грн.

Для того, щоб бачити динаміку розвитку та економії, у громаді почали моніторити впровадження енергетичних ресурсів: тільки за один рік було вже зекономлено 5% електроенергії і 8% газу.

Чортків: за клімат, за освіту, за майбутнє

Представник – Володимир Шматько, міський голова м. Чортків

Наразі головне завдання міста полягає у тому, щоби зменшити споживання енергії та "навчитися жити з енергією, якої достатньо". Але великої важливості місцева влада надає питанню створення кліматичної та екологічної освіти, вихованню більш свідомих дітей.

В 2016 році у Чорткові в міській раді створили відділ енергоменеджменту. Почали "з малого": запровадили систему енергомоніторингу у своїх бюджетних установах, почали рахувати, скільки тепла, електроенергії, води використовує установа. Мати такі дані критично важливо, адже це основа для будь-якої статистики, подальшого проєкту або навіть стратегії на її основі.

Великим досягненням у місті вважають впровадження "Днів сталої енергії". Так у місті привертають увагу до проблем екології та зміни клімату. 

А ще що?

На одній із панельних дискусій форуму також підіймалося питання запровадження компенсаційних механізмів містам, які своєю діяльністю не погіршували екологічну ситуацію у своєму регіоні, але тепер все одно відчувають наслідки такого погіршення на собі. І хоча запровадження такого механізму неможливе без обговорення багатьох проблемних аспектів, представники міст та еко-ініціатив погодилися в тому, що держава повинна розуміти екологічні пріоритети. Одна з організаторок форуму відмітила, що навіть якщо у громади немає грошей або їх дуже мало, завжди можна почати з роботи з мешканцями міст і сіл. Адже фактичні зміни у впровадженні енергоефективності неможливі без зміни філософії використання тепла, енергоресурсів.  

Почему каждому нужна солнечная электростанция? Тест-ликбез о зелёной энергетике

Які саме рішення будуть прийматися під час таких трансформацій, буде вже залежати від співпраці науковців та міст, громад. Головне — усвідомити необхідність таких кроків і діяти спільно, роблячи наші міста кращими для життя у них.

Анна Аматуні, спеціально для «Рубрики»

Фото: Олена Ангелова