Кожну зі згаданих у добірці книг ви можете придбати на сайті "Нашого Формату" зі знижкою 10%, ввівши при оформленні замовлення промокод RubrykaNF, який діятиме з 5 до 13 жовтня.
"Японське економічне диво. Як професійна влада та бізнес збудували провідну економіку світу", Чалмерс Джонсон
Про розвиток японської економіки написано не так багато книг, хоч це явище заслуговує на численні публікації та дослідження. Ця книга написана 40 років тому, однак вона досі є найбільш ґрунтовною та проникливою працею про японську політику, економіку та бюрократію.
Основну увагу Джонсон зосередив саме на японській економічній бюрократії, зокрема на Міністерстві міжнародної торгівлі та промисловості, як одному з провідників в економіці. Хоч воно й не було найважливішим чинником розвитку, його роль потребує окремого дослідження. Співпраця між державою та великим бізнесом давно визнається визначальною характеристикою японської економічної системи, але надто довго роль держави в цій співпраці або засуджували як надмірну, або відкидали як просто підтримку, при цьому ніхто ніколи не аналізував це питання.
Погодьтесь, що мало хто відмовився б від японської автівки, ноутбука або фотоапарата. Тому те, що відбувалося за лаштунками японського економічного дива, яке перетворило зруйновану війною Японію на другу економіку світу, варте уваги. Замість чекати на диво, японці його проєктували й планомірно втілювали в життя. Україні слід вивчити цей урок.
Цитата:
"У Японії раціоналізація дедалі ближче підходила до усвідомлення, що конкуренцію між підприємствами слід замінити на «кооперацію» (кьочьо) і що метою бізнесу має бути намагання зменшити витрати, а не отримати прибутки. Сам Йошіно писав:
Сучасні галузі промисловості досягли теперішнього розвитку переважно завдяки вільній конкуренції. Однак поступово стають помітними різні біди [капіталістичного ладу]. Збереження абсолютної свободи не врятує промисловий світ від теперішніх клопотів. Промисловості потрібен план вичерпного розвитку і заходи контролю. Що ж до поняття контролю, то існує багато його складних пояснень з погляду логічних принципів, але все, що потрібно для їх розуміння, — це здоровий глузд".
"Чому Азії вдалося", Джо Стадвелл
Усім, хто цікавиться економікою, політикою і хоче побудувати власний бізнес, неодмінно варто прочитати "Чому Азії вдалося". У чому причина стрімкого економічного злету Китаю? Чому не можна беззастережно довіряти думці неоінституціоналістів? Де "золота середина" в керуванні економікою держави? На ці та інші питання шукає відповідь репортер Financial Times Джо Стадвелл.
У своїй праці автор об'єднує широке дослідження економіки дев'яти країн — Японії, Південної Кореї, Тайваню, Індонезії, Малайзії, Таїланду, Філіппін, В'єтнаму та Китаю — у доступну та легко читабельну розповідь, яка розвінчує помилкові уявлення Заходу. Тут автор наочно показує, що насправді сталося в Азії й чому, і пояснює, чому одні країни процвітали, а інші занепадали. У книжці Джо Стадвелл аналізує три головні складники успішної економіки: сільськогосподарську політику, промислове виробництво і розподіл фінансування.
Цитата:
"З усіх чинників впливу на економічний розвиток, які прямо не стосуються розглянутого у цій книзі політичного фокусування на сільському господарстві, виробництві і фінансах, найбільш важливим, імовірно, є демографія. Вік і кількість населення країни істотно впливають на потенціал її розвитку. Праця як внесок у економіку, — теж своєрідна форма «капіталу», — так само, як гроші, й значне число населення працездатного віку відносно дітей та осіб пенсійного віку підвищує можливості для швидкого росту. Стрімке зниження рівня смертності — особливо серед дітей — і швидке зростання населення працездатного віку відіграли значну роль в історії розвитку Східної Азії після Другої світової війни.
Ці демографічні тренди, що значною мірою є результатом успіхів медицини та санітарії, стимулювали безпрецедентне зростання економіки. Цей феномен іноді називають «демографічним дивідендом»".
"Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності", Дарон Аджемоґлу, Джеймс Робінсон
Чому одні нації багаті, а інші бідні — розділені багатством і бідністю, здоров'ям і хворобами, їжею і голодом? Можливо причина криється у культурі, погоді, географії? Можливо причина — відсутність розуміння того, що таке правильна політика та як працює економіка? Спойлер — ні. Жоден із перелічених факторів не є єдиноправильним. Інакше як пояснити, чому Ботсвана стала однією з країн світу, що розвиваються найшвидше, тоді як інші африканські країни, такі як Зімбабве, Конго та Сьєрра-Леоне, загрузли в бідності?
"Чому нації занепадають. Походження влади, багатства і бідності" — результат п'ятнадцятирічного дослідження історії розвитку країн по всьому світу. Її автори, науковці Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон, зробили вичерпні висновки щодо того, що насправді рухає людство вперед — активне громадянське суспільство, що ставить на перше місце економічний та політичний добробут кожного громадянина. Автори переконливо показують, що саме політичні та економічні інститути лежать в основі економічного успіху (або його відсутності). Наприклад люди Північної Кореї — є одними з найбідніших народів, тоді як народ у Південній Кореї — одними з найбагатших. Південь створив суспільство, яке створювало стимули, винагороджувало інновації та дозволяло кожному використовувати економічні можливості. Більше відповідей дізнаєтесь саме у цій праці.
Цитата:
"Низький рівень освіти в бідних країнах зумовлений економічними інститутами, нездатними стимулювати батьків до надання освіти їхнім дітям, і політичними інститутами, неспроможними примусити уряди будувати, фінансувати й підтримувати школи та прагнення батьків і дітей. Ці держави платять дуже високу ціну за погану освіту свого населення й брак інклюзивних ринків. Вони не в змозі мобілізувати таланти своїх громадян. У цих країнах є багато потенційних Біллів Ґейтсів, а можливо, і один-два Альберти Ейнштейни. Однак вони — бідні неосвічені фермери, змушені робити те, чого не хочуть, або солдати в армії, адже в них ніколи не було можливості реалізувати своє покликання".
"Американське економічне диво і Александер Гамільтон", Стівен Коен, Бредфорд Делонґ
Як змінювалась американська економіка та що вплинуло на її зростання? Яку роль відіграв американський уряд у цьому процесі? "Американське економічне диво і Александер Гамільтон" — це цінний урок для тих, хто керує організаціями будь-якого типу: державними, приватними, комерційними та некомерційними. Автори не описують якісь абстрактні факти, таємниці, відкриття чи складні кореляції. Натомість вони базуються на фактах, які колись були добре відомі, але опинилися в тумані ідеології — про те, як економіка США виграла від прагматичного підходу уряду, щоб досягти такого блискучого успіху.
Батьки-засновники США на чолі з Александером Гамільтоном цілеспрямовано перетворили фермерське суспільство на промислове. Ця блискуча книжка доводить, що з часів Гамільтона американський уряд неодноразово брав на себе ініціативу й відкривав новий економічний простір, заохочуючи підприємців входити в нові галузі, впроваджувати інновації та змінювати економіку. Це так само правильно для сучасної Кремнієвої долини, як і для мануфактур Нової Англії на зорі ХІХ століття.
Розуміння зростання економіки в минулому дає чіткий план того, як ми можемо знову перепланувати та оживити її сьогодні.
Цитата:
"Існує така собі усталена народна мудрість про американську історію. Чомусь її ніколи не формулювали у стислій формі. Тож спробуймо це зробити: Америка є й завжди була джефферсонівською. Вона була і є країною, де держава не втручалася в суспільне життя, заохочуючи своїх піонерів, підприємців, малий бізнес, і завжди з недовірою ставилася до будь-якого «втручання» держави в економіку. Це її ДНК, Америка є країною самодостатніх і впевнених людей, які керують або принаймні прагнуть керувати власним малим бізнесом. З особливою підозрою Америка ставиться до "великої держави" й віддає перевагу її звуженій версії з обмеженими повноваженнями.
Відверто кажучи, ця народна мудрість є хибною. Варто витратити кілька сторінок на те, щоб показати, у чому вона помиляється, а потім ще більше сторінок, щоб викласти справжню історію".
"Китайська модель. Політична меритократія та межі демократії", Деніел Белл
У світі з'явилася нова суперсила, що кидає виклик ліберальному світопорядку: Китайська Народна Республіка. Стрімкий економічний злет Китаю змушує звернути увагу на його політичну систему, що відрізняється від звичних уявлень про представницьку демократію і загальне виборче право. Деніел Белл детально аналізує політичний устрій Китаю: механізм прийняття рішень на найвищому рівні, систему відбору кадрів та соціальну мобільність, поєднуваність з демократичними принципами, переваги і недоліки для економічного зростання.
Цитата:
"Лідери у бізнесі мають піклуватися про збільшення суспільних благ, якщо це впливає на прибутковість компанії, однак в інших випадках вони не мусять бути патріотами чи прив'язувати себе до конкретного суспільства. Тому нерідко на посади керівників великих компаній призначають іноземців, навіть у країнах, що вважаються ксенофобськими, на зразок Японії. Натомість лідер політичної спільноти за будь-якого типу державного управління має походити з цієї спільноти. У минулому колоніальна влада призначала сюзеренів для управління землями за кордоном, однак сьогодні це неприйнятно. Політичний лідер має сприйматися щонайменше як патріотичний член політичної спільноти".
У цій добірці книг ви не знайдете порожньої балаканини й перелічення загальновідомих фактів. Тут на вас чекатимуть професійний аналіз та дослідження економічних процесів від фахівців своєї справи. Коли, як не зараз, українцям варто освоїти ці знання?
Партнерський матеріал.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
