Катерина Мотрич — піарниця, працює прес-секретаркою одного з директорів Аеропорту "Бориспіль". "Я дуже люблю свою роботу, займаюся піаром з вісімнадцяти років. При цьому паралельно в мене завжди є якесь хобі. Проходила курси акторської майстерності, шукала себе. І мені завжди хотілося вийти в медійний простір зі своїми думками. Мабуть, це бажання отримати такий собі "апрув" від суспільства, щоб переконатися: "Так! Я все роблю правильно".

У Каті немає упереджень щодо табуйованих тем. Саме це й спонукало її до того, аби публічно говорити про те, чого соромляться інші.

Наті — продюсерка The Village Україна. Розповідає, що в її житті було багато різних професій: від консультантки в магазині одягу — до проектної менеджерки в Mercedes-Benz Kyiv Fashion Days.

"І все-таки я хотіла стати журналісткою. Пам'ятаю, як бігала у своєму містечку за головним редактором районної газети і просила опублікувати мою статтю до Шевченківських днів. Планувала вступати на журфак. Тато був проти, говорив постійно: "Боже, яка жахлива робота. Ти б краще пішла на юриста або на лікаря вчитися". Я посварилася з батьками. Поїхала сама в Київ і вступила на бюджет у педуніверситет".

У якийсь момент Наті зневірилася, що зможе коли-небудь реалізуватися в журналістиці. Дівчина не хотіла працювати у російськомовному виданні, а в той період майже вся преса друкувалася російською. "І потім, після Майдану, подруга скидає мені пост. The Village Україна перезапускається українською та шукає продюсерку. І я така: "Вау! Це мій шанс".

The Village Україна — це робота, яка сильно вплинула на Наті. Саме там сформувалися її погляди щодо фемінізму, бодіпозитиву, відвертості. "З перегляду наших випусків може здатися, що ці теми все ще дуже табуйовані для мене. Але насправді я вже не та Наті, яка була колись.

Я росла в греко-католицькій сім'ї, де ніхто не говорив навіть, звідки беруться діти. І класно, що в мене була старша сестра, яка розповідала мені про секс, місячні. Мені свого часу було некомфортно навіть сказати мамі, щоб купила для мене прокладки. Тому і The Village, і "ебаут" просто перевернули мою свідомість".

Ярослава Кравченко — хазяйка "Дикого театру" та співведуча Майкла Щура на "Телебаченні Торонто".

"Я дуже довго себе шукала. Вчилася на театрального критика. Працювала в державних театрах, у піарі, навіть у повітроплаванні. Була і журналісткою на телебаченні, багато їздила у відрядження. У 2016 році я зав'язала повністю з телебаченням та створила свій незалежний "Дикий театр". Займалася тільки цим".

Співведучою Майкла Щура, за словами Ярослави, вона стала випадково. "У "Телебачення Торонто" було яраз сезонне оновлення формату. Мені написав мій знайомий — креативний продюсер проекту — та запропонував спробувати себе. Я спочатку така: "Телебачення — точно ні". А він каже: "Ні, це не телебачення, це — Телебачення Торонто і Майкл Щур". А я так люблю цю програму! Вирішила спробувати. Після тестового завдання мене взяли, і з 2017-го року я там "застрягла".

Дівчата дуже органічно виглядають разом. І хай там як, але їм просто судилося робити щось утрьох. За розмовою вони доповнюють одна одну, багато жартують та сміються. Вони стали подругами не тільки для глядачів, але і одна для одної. Наті й Катя вже були знайомі до проекту, а от Ярославу запросили співведучою приблизно за місяць до старту. Як усе починалося — розповідає Наті, до неї підключаються й інші.

"Історія починається з того, що я знялась в пілоті одного YouTube-проекту з подібною до "ебауту" направленістю. Але шоу в результаті вийшло не таким, як я собі уявляла в момент, коли мене в нього запрошували. На одній вечірці я розказала Каті про це: "Уявляєш, була така класна ідея, але її до кінця не реалізували. Ця ніша не зайнята, тому я впевнена, що на нашому ютуб просторі такий контент просто життєво необхідний". І Катя така: "Давай зробимо!" Я спершу сумнівалася, а потім погодилась".

Уже на наступний день Катя почала спамити Наті повідомленнями щодо того, як діяти далі. Дівчата почали активно працювати над проектом: шукати сценариста, продюсера, думати про те, кого запросити третьою співведучою.

"Від моменту, як ми з Катею пили вино в нашої іншої подруги, до першого випуску пройшов місяць, — говорить Наті. — Ми одразу зрозуміли, що нас точно має бути троє: більше думок, програма виходить більш живою. У нас було два варіанти третьої ведучої. Але основний — це Яся. Ми мріяли, щоб це була Яся".

"А про другу я і не знаю!" — включається Ярослава.

Звісно, вони хвилювалися, чи знайде шоу відгук в аудиторії. І перед прем'єрою першого випуску навіть влаштувати "тоталізатор": робили ставки на кількість переглядів за добу. "Ми всі програли — і це було щастя. Тому що випуск за першу добу набрав більше, ніж ми сподівалися. Десять тисяч переглядів", — говорить Ярослава.

Катя говорить, що відчуття були просто чудові, бо робота стількох людей не пройшла даремно. І саме в день інтерв'ю випуск "Я (не) хочу дітей" набрав 100 000 переглядів. Проте є момент цензури самого YouTube. "Зараз, звісно, ще відбувається "розвідування ґрунту": що подобається аудиторії і так далі. Але за нашими спостереженнями, YouTube не рекомендує відверті теми. Коли "eбаут" вводиш у пошуку, то випуск про мастурбацію, наприклад, взагалі не показує. Всі інші відео показує, а це ні".

На питання, чому так класно розійшовся перший випуск, думки дівчат розділилися. За словами Ярослави, це була магія. А от Катя так не вважає. На її думку, вся суть у тому, що вони зробили якісний продукт: хороше смислове наповнення, красива картинка. Напевно, істина десь посередині. Катя додає, що немалий вплив на успішність шоу зробило те, що у кожної з них є напрацьовані зв'язки, інформаційне поле навколо. "Ми писали нашим друзям, інфлюенсерам. У нас реально велике поле знайомих, які нас підтримали, поширили між собою".

Наті додає, що "якщо це поради людям, які запускають ютуб канал, то тут всі методи хороші. Треба включати просто все. Я дивилась, із ким із публічних людей знайома, хоча б раз у житті бачилася чи переписувалася по роботі, і не соромилась — писала всім.

Уже зараз дівчат впізнають на вулиці. Катя розповіла одну таку історію. "Мене зупинив вночі поліцейський. А я їхала і слухала наш випуск — якраз у той день прем'єра була. На сидінні лежав телефон із відкритим нашим відео. І поліцейський такий: "Ви ведуча "ебаут"? А я дивлюсь ваше шоу!"

Я не знала, як відреагувати, бо це максимально неочікувано. Поліцейський дивиться наше шоу! А в нас тільки три випуски вийшло тоді".

"До речі, це ще один міф, який я розвіяла для себе, — говорить Наті. Я була впевнена, що шоу будуть дивитися виключно дівчата. Але я йду в ресторан, і там офіціант мені каже: "Коли наступний випуск ебаут?".

Тридцять відсотків аудиторії шоу — чоловіки. І це дуже хороший показник. "Так, чоловіки дивляться. Мій тато дивиться, як виявилося, — посміхається Катя. — Мої брати дивляться".

У кожного випуску є сталі блоки — рубрики. Одна з них — це відео, у яких глядачі діляться своїми історіями.

"Для першого випуску свої відео нам записували наші знайомі, і ми зрозуміли, що треба спробувати залучати й підписників. Інколи нам так багато надсилають історій, що доводиться обирати, бо всі ми ставити не можемо. Дуже активно люди відповідають на наші соцопитування. І перед кожним випуском у нас є свіжа аналітика того, що насправді зараз відбувається з людьми.

І я ще дуже пишаюся Instagram проекту. Це великий плюс нашій Олі Перехрест, яка веде SMM. Ми її жодного разу навіть не бачили вживу, але вона настільки своя, вловила наш tone of voice".

Катя згадує, що спершу ставку на історії вони не робили. "Ми ж завжди судимо по собі. Я можу відкрито розказувати свої історії в нашому шоу — тут мені комфортно. А писати комусь на сторінку — для мене це комфортним не здавалося. Я думала, що і всім людям так. І що нам ніхто не напише.

Але після того, як на тему бодіпозитиву відгукнулося стільки людей, я змінила свою думку. Там були такі історії, від яких ми і плакали, і сміялися. Люди дуже відверті з нами. Це говорить про те, що глядачі дійсно сприймають нас як своїх подруг. Насправді, ми теж. Я особисто кожного нашого підписника сприймаю як свого друга чи подругу. Мені подобається, що вони допомагають нам, а ми — їм".

"У нас уже сформувалося свого роду ком'юніті. Люди пишуть в коментарях, що посиділи з нами ніби в кафешці. Якось до мене в Івано-Франківську підійшла дівчина і говорить: "Ми з подружками маємо традицію: робимо собі космополітен і дивимось ваші нові випуски", — розповідає Наті.

На підготовку одного випуску в команди "ебаут" іде приблизно два тижні. Хоча порахувати точно неможливо. Дівчата постійно в цьому процесі. Підготовка програм та запис — не механічний процес. Дівчата змінюються разом зі своєю аудиторією. Ярослава розповіла про свої усвідомлення.

"Дуже крутий інсайт був під час підготовки програми про домагання. Над дослідженням теми насильства в українському суспільстві я дуже багато працюю в "Дикому театрі". Але коли ми писали цю програму, я зрозуміла, наскільки змінюється суспільство і змінюється етика. Те, що було раніше нормою, зараз — абсолютно не нормально. Те, що я колись могла вважати неприємною ситуацією, було булінгом. А невдале залицяння — домаганням.

Ми багато спілкуємося з дівчатами до запису програми, обмінюємося історіями. Близько знайомими на початку співпраці ми не були, а зараз "ебаут" і мені подарував справжніх подруг.

І я розумію, що такими ж подругами ми стали для дуже багатьох дівчат і хлопців, які нас дивляться. Те, що ми отримуємо в колі дівчат, обговорюючи ті чи інші теми, — те ж саме отримують і наші підписники й підписниці. Вони разом з нами переглядають свої погляди, свої історії, розвиваються".

Катя додає: "Важливо, що ми говоримо не тільки про сексуальну освіту. В тому числі — про неї, але іще ми чіпаємо дуже багато інших важливих тем. Наприклад, ментальне здоров'я, харасмент, булінг, хейт і так далі. Тому в нас не просто сексуально-просвітницька місія. Це — просування адекватності, так би мовити".

Теми для випусків дівчата обирають, відштовхуючись від інфоприводів та порядку денного в суспільстві. Уже навіть є приблизний "кістяк" другого сезону шоу. У першому планують зняти десять випусків і зробити невеликі канікули в серпні.

Хоч "ебауту" тільки три місяці, але в дівчат вже є рекламні інтеграції з кількома брендами. Проте, проект поки що — на самофінансуванні. Наті говорить, що їх задачею було просто зробити хороше шоу. "Мені здається, що ми спочатку не продумали стратегію як таку. Не було чіткої бізнес-моделі. Що було, то це велике бажання — і воно спрацювало".

Зараз задача дівчат — вийти в нуль. Але і водночас — зберегти свою незалежність. У виборі рекламодавців є обмеження, які вони визначили для себе.

"Ми проговорили між собою, з ким можемо співпрацювати, — розповідає Ярослава. — Є речі, які для нас неприпустимі. Наприклад, в інтеграцію ми не візьмемо БАДи чи ліки. З іншого боку, ми всі п'ємо вино й погодили, що серед рекламодавців можуть бути виробники алкоголю. Ми не будемо брехати аудиторії — є те, що суперечать нашим особистим цінностям, а є те, що ні. Наприклад, персики — табуйовані, бо в нашої режисерки на них алергія, — жартує Ярослава.

Кожного клієнта, який до нас звертається, нам важливо перевіряти: чи не пов'язаний даний бізнес із країною-агресором. Наприклад, до нас зайшов один клієнт з дуже хорошою пропозицією, ми його перевірили і, не дивлячись на те, що там були б гроші, ми відмовились від співпраці".

Наті додає: "Є багато артистів, які виступають у Росії, апелюють тим, що їдуть туди прославляти Україну, популяризувати нашу культуру. Ми б теж могли взяти для себе таку відмазку: "Ми ж за ці гроші зняли україномовний випуск і розвиваємо наших людей".

"Ми максимально проукраїнські і дбаємо про свою репутацію. Хотілося б, щоб так лишалося і надалі. У кожної з нас є стала позиція з приводу ситуації в країні наразі: з приводу війни, Росії, анексії. І нам є різниця", — каже Катя.