Пойти за собственными корнями: 10 шагов, чтобы исследовать родословную

У чому проблема? 

Драматичне XX століття великою мірою стерло родинну українську пам'ять. За радянських часів знати, хто твій предок, особливо якщо він "неправильного" походження, було часом смертельно небезпечно. Тому багато українців досі не знають історії свого роду. Російсько-українська війна, що триває зараз, ситуацію не покращила: через неї родинні архіви багатьох сімей тепер недоступні або знищені. А втім, саме вона спонукає зараз багатьох українців замислитися про свій рід та своє коріння.

Яке рішення?

"…Що ми?.. Чиї сини? яких батьків?" — в останнє десятиріччя українці почали ставити собі ці хрестоматійні Шевченкові питання значно частіше. Вони хочуть знати історію своєї країни та свого роду. Свідчення цього — збільшення попиту на історичну літературу, розвиток генеалогічних спільнот, бум звернень до архівів у пошуках документів про предків. Як крок за кроком відроджувати своє родинне дерево, "Рубрика" з'ясовувала разом з експертами-генеалогами.

"Запитів безліч", — ділиться начальниця відділу використання інформації документів Центрального державного історичного архіву України Вікторія Москалець. Вона та інші експерти кажуть, що за останнє десятиріччя інтерес українців до свого родоводу значно зріс і ця тенденція триває. 

"Генеалогія вже тісно пов'язана з питанням самоідентифікації", — переконаний керівник Центру вивчення генеалогії "Пращур" Віктор Долецький. Він цікавиться цією сферою з 2008 року, а займається генеалогією з 2011-го. Дослідник помітив кілька хвиль зростання інтересу українців до історії свого роду: перша була у 2016-2017 роках, коли українці оговталися від шоку початку російсько-української війни 2014 року. А друга почалася влітку 2022 року, коли люди вже трохи відійшли від шоку широкомасштабного вторгнення.

Які кроки варто зробити тим, хто взявся за дослідження свого родоводу, "Рубрика" визначала разом із керівником Центру вивчення генеалогії "Пращур" Віктором Долецьким та заступником директора Центру демократії та верховенства права, генеалогом, засновником спільноти UAGenealogy Ігорем Розкладаєм.

Як це працює?

Розпитувати варто не тільки батьків, дідусів і бабусь, а й тіток, дядьків, двоюрідних бабусь і дідусів, інших більш далеких родичів. Важливо дізнаватися не лише, коли хтось із ваших предків народився, взяв шлюб і пішов з життя, а й де саме це відбувалося. 

"Збирати усні спогади треба достатньо кмітливо, тому що не всі люди готові говорити. Є люди, які готові просто завалити інформацією, розказати все по всіх, і це найкласніший випадок. Але дуже часто люди закриті в силу якихось своїх травм, неприємних історій. І тут, можливо, допоможуть непрямі запитання, — радить Ігор Розкладай. — Питати про все, що стосується кухні, навчання, одягу, дозвілля: "а що ти робив в дитинстві?", "у що ти грався?" Тобто шукати питання, які б людину розслабили, і вона могла б розповісти попутно якусь важливу інформацію, що стосується безпосередньо вашого інтересу". 

Варто також письмово зафіксувати всю суперечливу інформацію, яку ви зберете. Наприклад, різні родичі можуть називати різні імена прадідів чи бабусь, по-різному пригадувати їхні життєві події.

Ігор Розкладай радить не забути підписати всі родинні фото, якщо цього ще не зроблено. А Віктор Долецький –— шукати ці фото так само і в далеких родичів. Тому що архівні установи, до яких ви звернетеся в наступних кроках, здебільшого не мають фотоматеріалів, і родина може стати вашим єдиним джерелом старих світлин.

Намалюйте або виконайте з допомогою якогось з онлайн-шаблонів своє початкове родове дерево — починаючи від себе і до найстаршого родича, якого пригадають ваші рідні. Ви будете відштовхуватися від цього дерева в подальших пошуках.

"У кожного з нас є така тека, шухлядка чи полиця, де зберігаються документи. Крім паспортів чи дипломів, там також можуть бути документи, які дуже давно ніхто не діставав. Наприклад, свідоцтва про смерть дідуся чи бабусі або батьків тощо. Варто дуже ретельно передивитися всі ці документи й так само вивчити аналогічні теки в інших своїх родичів, там теж бувають такі скарби", — каже Віктор Долецький.

Важливо звірити, чи є документи на тих родичів, яких ви зафіксували на родовому дереві. Ідеться про свідоцтво про народження, про шлюб, про смерть. 

"Усі документи умовно від 1945-го (75 років з моменту створення документа), плюс-мінус рік і до наших днів знаходяться в системі РАЦСів. Якщо у вас якихось документів бракує, то їх треба спочатку відновлювати, тобто звертатися у відповідний РАЦС, подавати заяву на отримання витягу, і тут доведеться доводити родинні зв'язки", —  звертає увагу Ігор Розкладай.

"Якщо в родині є люди поважного віку, дуже рекомендую одразу задуматися над ДНК-тестами для них. На жаль, люди відходять, а що старше покоління ви "копаєте", то глибше ви відкопаєте. Потім, якщо будуть збіги, на рівні умовної тріангуляції, коли ваш тест збігся з умовно тестом дідуся чи бабусі, і зовнішньої людини, легше буде копати далі й документально доводити спорідненість. Особливо, якщо ці збіги немаленькі", — каже засновник спільноти UAGenealogy.

Ця порада генеалогів, очевидно, більш актуальна для невеличких містечок чи сіл. Варто поспілкуватися зі старожилами та однопрізвищниками ваших предків, які насправді можуть виявитися далекими родичами.

Тільки маючи вже попередньо зібрану базу даних, можна звертатися до архівних установ. На цьому наголошують і в самих архівах. Їм потрібно надати інформацію, яка допоможе пов'язати конкретне місце з конкретною подією і з конкретною людиною. 

"Архів не зберігає якихось історій про людей. Архів зберігає зафіксовані конкретні факти в документах, — застерігає начальниця відділу використання інформації документів Центрального державного історичного архіву України Вікторія Москалець. — Відповідно для того, щоб відшукати цей документ із зафіксованим фактом, нам потрібна максимальна інформація про те, що відбулося: народився, одружився, помер. І де це відбулося. Місце обов'язкове, це один із найголовніших чинників, які потрібно мати на увазі. Знати, в якому році й конкретно хто це, бо не завжди люди мають інформацію про прізвище, ім'я, по батькові. Наприклад, щоб знайти запис про народження жінки, нам обов'язково потрібне дівоче прізвище".

Якщо предки родом із Києва чи теренів Західної України, певні документи буде знайти значно легше, каже Ігор Розкладай: "Дуже багато документів зацифровано, дуже багато збережено. А з лівобережною Україною буде набагато більше проблем, і треба бути готовим до того, що може не бути джерел. Що документи не збереглися або зараз, або ще у Другу світову війну. Такий ризик, на жаль, існує, особливо це видно по Полтавщині, Донеччині, навіть Чернігівщині".

Варто розуміти, що в силу історичних процесів документи можуть бути в архівах не тільки різних областей, а й навіть країн, як-от Польщі.

Які документи зможуть пролити світло на життя ваших предків? Це передусім метричні книги, для православних — сповідальні розписи, ревізькі казки (податкові документи). Якщо в родині були священники, це клірові відомості. Також помічними стануть офіційні довідники — адрес-календарі, які виходили на теренах Російської імперії. 

"Будь-які довідники того часу можуть стати цінним джерелом, якщо ви знаєте, чим займався ваш предок чи принаймні, де він жив", — каже Ігор Розкладай. Він сам завдяки таким адрес-календарям зміг простежити переміщення свого родича, бухгалтера скарбниці, протягом десяти років. А загалом генеалог дослідив уже десять колін свого родового дерева.

Існує чимало таких міжнародних ресурсів, адже, як говорить Віктор Долецький, генеалогія — найпопулярніше хобі у всьому світі.

Наприклад, на ресурсі FamilySearch (це міжнародна некомерційна організація, діяльність якої присвячена наданню допомоги людям у дослідженні їхньої сімейної історії) можна знаходити достатньо сканів різних документів, вони доступні онлайн, треба тільки зареєструватися на сайті, підказує Ігор Розкладай.

Також це різні мартирологи (як-от Національний банк репресованих, сайт http://victimsholodomor.org.ua тощо), які, можливо, потім приведуть вас до архіву Служби безпеки України. Якщо говорити про часи Першої й Другої світової, тут помічними можуть бути бази даних, створені у РФ, які свого часу розроблялися у співпраці з товариством "Меморіал". Нині вони доступні тільки через VPN.

Насправді звертатися до таких фахівців можна на будь-якому етапі своїх пошуків. Адже вивчення родоводу вимагає не лише уважності й терплячості, а й уміння читати старі тексти, уміння шукати їх і в них. 

"Часто до нас звертаються саме після відвідування архіву, — ділиться керівник Центру вивчення генеалогії "Пращур". — Адже людина вже спробувала сама досліджувати, вже зрозуміла, що це непроста задача. Переважно в таких людей після цього не виникає питань: а чому так довго і а чому так дорого?" 

Важливо, звісно, не натрапити на шахраїв, кажуть експерти. Тут допоможуть спільноти генеалогів, які переважно містять перелік інституцій чи окремих дослідників, які працюють чесно.

"Коли людина хоче сама знайти щось, дуже важливо читати джерела історії населених пунктів чи певних місцевостей, щоб розуміти, звідки вони взялися, хто ними володів, звідки, наприклад, ці шляхетські роди прийшли. Вони ж часто могли прийти з селянами. Тут уже починається більш ґрунтовний і змістовний пошук і це на роки, мабуть", — передбачає Ігор Розкладай. 

Він також радить користуватися старовинними мапами (наприклад, цією) як джерелом інформації про попередні назви населених пунктів, їхні можливі злиття з іншими тощо.

Крім того, що ви точно краще знатимете своє походження, ви зможете краще зрозуміти історію нашої країни. 

"Коли ти вивчаєш історію родини, то так чи інакше змушений читати про якісь історичні події. Ти розумієш, в яких умовах перебували твої предки, в яких умовах вони жили й так далі. Це виводить врешті на зовсім інший рівень розуміння історії країни й історичних процесів, і навіть причинно-наслідкових зв'язків того, що ми зараз маємо", — підсумовує Ігор Розкладай. 

Загалом дослідження роду — це як ремонт. Його не можна завершити, а можна тільки зупинити, усміхається дослідник. Ви самі вирішите, наскільки далеко готові йти.

Ілюстрації з архіву Ігоря Розкладая та Віктора Долецького, Центру вивчення генеалогії "Пращур"