«Депортированное будущее»: как Украина возвращает принудительно вывезенных в рф детей

Процес повернення дітей триває. І хоч Україна залучає різні дипломатичні та консульські місії, процес проходить повільно. "Рубрика" дізнавалась, як це відбувається  та що робити, якщо дитину депортували.

18 лютого 2022 року влада "лнр" та "днр" підписала наказ про евакуацію місцевих мешканців до рф через "збільшення військової агресії української армії на кордонах". Разом з дорослими мешканцями вивозити почали й дитячі будинки разом з дітьми-сиротами. 30 травня путін підписав накази, якими дітям дозволили отримувати російське громадянство навіть без опіки з "днр" чи "лнр". Вивезені з України діти також могли отримувати громадянство рф у спрощеному порядку. 

29 листопада 2022-го року росія офіційно заявила, що на російську територію вже тоді вивезли 715 тисяч 934 дитини. Водночас Національне інформаційне бюро України змогло підтвердити 19 393 випадки депортації дітей станом на 4 травня 2023 року. Це ті діти, чиї імена та дані достеменно відомі українській стороні. З них тільки 364 дитини вдалось повернути.

Водночас лишається тільки здогадуватись, про зникнення скількох дітей просто нікому повідомити через смерть рідних внаслідок бойових дій. Отож, точну цифру постраждалих або вивезених дітей поки встановити неможливо. 

У рф продовжуються всиновлювати дітей з тимчасово окупованих територій України, а представництво країни-агресорки не завжди йде на зустріч в обговоренні цього питання. "Рубрика" дізналась, як проходить процес депортації дітей, як Україна може їх повернути, а також що робити батькам, чиї діти опинилися в росії.

Національне інформаційне бюро запевняє, що держава вживає всіх заходів для повернення кожного громадянина України додому. Сьогодні чи не єдине рішення у справі депортації дітей — повідомити про це у державні органи, назвавши усю необхідну інформацію про дитину. Наразі таким займаються:

• Національне інформаційне бюро;
• Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України;
• Офіс генерального прокурора;
• Служба безпеки України;
• Національна поліція. 

У Центрі прав людини "ZMINA" розповідають — про депортацію, яка є воєнним злочином, важливо заявляти. Тільки так є можливість притягнути винувату сторону до відповідальності. Це можна зробити не тільки в Україні, а й за кордоном.  

"Дуже важливо, щоб держава знала про індивідуальні випадки. Тому що це може забезпечити притягнення до відповідальності осіб, які депортацію вчинили.  Бо у злочині завжди є субʼєкт, який його вчиняє. Для нас важливо, щоб ці субʼєкти були встановлені й притягнуті до відповідальності", — розповідає директорка з адвокації Центру прав людини "ZMINA" Альона Луньова. 

Коли інформація надходить до Національного бюро та Мінреінтеграції, дані дітей вносять до відповідного реєстру бюро. Далі ці установи координують свою діяльність з іншими центральними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськими та міжнародними організаціями, правоохоронними органами. Якщо вдається отримати якусь інформацію про дитину, про це одразу повідомляють батькам чи опікунам. 

"Мінреінтеграції, НІБ, СБУ, Національна поліція, співробітники інших міністерств та інших органів та служб працюють безперервно, щоб знайти інформацію про всіх дітей, яких могли примусово перемістити чи депортувати з України. Якщо з вами не зв'язуються, це не означає, що запит ігнорують або про нього забули. Щойно орган державної влади отримує оновлену інформацію про дитину — близьким родичам одразу повідомляють. Зважаючи на важку ситуацію, пов'язану із повномасштабним вторгненням, назвати точний час відповіді, на жаль, неможливо", — повідомляють у Національному інформаційному бюро. 

Східна правозахисна група разом з Інститутом стратегічних досліджень та безпеки підготували аналітичний звіт про примусову депортацію дітей до рф. Правозахисники вивчили безліч законодавчих актів та журналістських матеріалів країни-агресорки, щоб зрозуміти, як відбувається цей процес та чи можна йому зарадити. У звіті виділили декілька категорій дітей, яких можуть примусово депортувати. 

📌 Це діти-сироти, які до повномасштабного вторгнення перебували у дитбудинках, інтернатах та притулках, не мали батьків чи опіки родичів. Їх почали вивозити до рф під виглядом "евакуації" з 18 лютого 2022-го. 

📌 Діти, чиїх батьків позбавили батьківських прав начебто за порушення прав дитини у соціально-економічному чи освітньому плані. Правозахисники пояснюють, що чоловіків з "днр" та "лнр" почали мобілізувати перед повномасштабним вторгненням, через що більшість з них загинули під час боїв. 

"Були родини, у яких матері виїжджали до росії на заробітки, дитина залишалась з дідусями та бабусями, або просто зі знайомими. Спеціально створені «Комісії з дотримання прав неповнолітніх» почали вивчати такі випадки та забирати дітей, які залишились без нагляду батьків", — пояснює директорка організації "Східна правозахисна група" та адвокатка Віра Ястребова. 

📌 Діти, які залишились без догляду через війну. У звіті Східної правозахисної групи та Інституту стратегічних досліджень пояснюють, багато родин після 24 лютого були розірвані. Це могло статися під час перетину кордону України та рф, під час фільтрації або просто на блокпостах. 

📌 Діти з батьками. Повні родини, яких примусово вивезли до рф на постійне місце проживання.  

Після депортації постає питання розподілу та видачі російських паспортів. Для цього у рф прийняли відповідні законодавчі акти. 

Бувають випадки, коли батьки, перебуваючи на тимчасово окупованих територіях, з різних причин самостійно дають згоду на вивезення дітей до рф. А після звільнення цих територій Збройними силами України не можуть їх повернути. 

"Знаємо мінімум про два випадки у Херсонській області, коли батьки дали згоду на вивезення дітей до таборів у Крим. Після звільнення Херсону, ясна річ, дітей ніхто привозити не став. Вони сказали батькам: «Приїжджайте, забирайте». Але дивлячись на лінію фронту, батькам було неможливо туди дістатись", — розповідає Альона Луньова.

Процес депортації правозахисники поділяють на такі етапи:

1.   Вивезення дитини з квартири або закладу до пункту тимчасового утримання на тимчасово окупованій території України (Луганська, Донецька, Херсонська, Запорізька області). 
2.   Транзит автомобілем чи потягом до пунктів тимчасового утримання до прикордонних з Україною областей рф (Курська, Ростовська, Воронезька).
3.   Далі транзит дитини до пункту тимчасового утримання субʼєктом рф. 
4.   Після цього дитину доставляють до центру сімейного виховання, які знаходяться у різних населених пунктах росії. 
5.   Дитині призначають опікуна (частіше за все це працівники центрів сімейного виховання), щоб запустити процедуру прийняття дітей у громадянство рф і потім передати дитину до конкретної родини на всиновлення. 

Директорка Східної правозахисної групи та адвокатка Віра Ястребова каже, що депортація українських дітей — це черговий акт геноциду проти українського народу. Ці діти могли пережити пекло, втратити батьків чи інших родичів, але замість спокою та допомоги вони отримують нове випробування — депортацію в країну, яка й позбавила їх спокою, родини та шансу та мирне життя. Погляд Віри Ястребової поділяє й Парламентська Асамблея Ради Європи, що в кінці квітня 2023 року визнала такі дії росії геноцидом.

Якщо вашу дитину примусово перемістили на тимчасово окуповану територію або ви стали свідком незаконного переміщення дитини, вам слід зібрати якомога більше інформації про дитину та обставини депортації: 

• ПІБ дитини;
• точну дату її народження;
•  місце проживання;
• місце, з якого дитина була переміщена;
• з ким вона була переміщена;
• якщо відомо, дані про поточне перебування дитини або останнє відоме місце її знаходження;
• статус дитини — сирота, позбавлена батьківського піклування або усиновлена, має батьків;
• особливі прикмети;
• фото дитини, відео або фотопідтвердження депортації дитини. 

Ці дані можна передати та повідомити про депортацію дитини до Національного інформаційного бюро, Міністерства реінтеграції, СБУ, Національної поліції, Офісу генпрокурора. Усі контакти можна знайти у спеціальному буклеті на цю тему. В Україні працює й онлайн-форма, через яку можна повідомити про зникнення, депортацію або примусове переміщення дитини. 

Дипломатичних відносин в України з рф наразі бути не може, переговорні процеси йдуть повільно та безрезультатно. Але країна поступово напрацьовує механізми повернення дітей. Поки найчастіше це вдається робити через благодійні організації та волонтерів.

Офіс Омбудсмана України заявив, що російська сторона повідомила — "на її території перебувають діти, які хочуть повернутися в Україну". 

"Однак прізвища й будь-які особисті дані мені не надали. Тому звертаюся до всіх громадян України, хто розшукує дітей — зверніться до мене! Я складу список батьків та рідних, які можуть забрати дітей. Й далі працюватимемо над їхнім поверненням. Ми домовилися, що я такий запит надсилаю російській стороні, а вони формуватимуть свій список та офіційно звернуться до мене, як до Омбудсмана України", — поінформував Уповноважений з прав людини Верховної ради Дмитро Лубінець.

Та позитивні історії з поверненням дітей до України є, і надалі, сподіваємось, їхня кількість буде збільшуватись. Так, у грудні минулого року стало відомо про повернення 16-річного хлопця до України, якого насильно депортували до рф з Маріуполя. Його незаконно всиновили росіяни, але він від них втік та самостійно знайшов шляхи повернення додому. 

У цій історії хлопець шукав та знайшов допомогу в Інтернеті. Його повідомлення побачили відповідні українські служби. І вже за день його зустріли на кордоні з Україною. Зараз триває процедура оформлення документів на сестру, щоб вона стала його опікуном. 

Також у грудні вдалось повернути трьох дітей, яких примусово вивезли до рф з Харківщини під час окупації. Дмитро Лубінець розповідав, що дітей вивезли під приводом "оздоровлення" у серпні до міста Геленджик. 

"Щоб повернути дітей до України, їхнім батькам довелося отримати закордонні паспорти. Наразі дорога до рф пролягає через треті країни, тому батькам довелося пройти величезний та подекуди небезпечний шлях, здолати який самостійно практично неможливо", — розповів Дмитро Лубінець. 

Тому механізми повернення дітей напрацьовують. Це може бути тривалий процес, але за допомогою фондів, волонтерів та державних органів він може стати дієвим. 

Реализовано при поддержке Ассоциации «Независимые региональные издатели Украины» в рамках реализации проекта Хаб поддержки региональных медиа. Взгляды авторов не обязательно совпадают с официальной позицией партнеров