От лент о войне с россией до фильмов о настоящей жизни подростков и спортсменке-паралимпийке. Дочитайте до конца — рассказываем, где можно смотреть украинские фильмы зрителям из-за границы (укр.)
У День українського кіно, 10 вересня, зазвичай згадують про найвідоміші стрічки українських режисерів, які давно є визнаними шедеврами — "Земля" Олександра Довженка, "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, "Поводир" Олеся Саніна, "Білий птах із чорною ознакою" та "Лісова пісня. Мавка" Юрія Іллєнка, американсько-український фільм "Захар Беркут". Але сучасному українському кінематографу теж є чим похвалитися!
Українське кіно привертає все більше уваги не тільки наших співвітчизників, а і всього світу. Об'єднавшись кожен на своєму фронті, українці вже 8 років сміливо борються з потужним ворогом за свою землю та свободу. Не стала виключенням і кіноіндустрія. З 2014 року наші кінематографісти захищають свою країну, волонтерять, протистоять ворогу в полоні. А ще — пишуть сценарії, знімають і презентують художні й документальні стрічки. Вони чесні, цікаві, помітні, часто — вражаючі. Вони підтримують українців і допомагають нашим закордонним друзям краще розуміти Україну. А ще — завойовують престижні нагороди на кінофестивалях.
І разом з тим — самим надолужити стрічки, які ще не встигли переглянути. "Рубрика" зібрала для вас фільми, які можуть бути особливо близькими кожному українцю. Які розкажуть про Україну ліпше за сухі газетні заголовки. Не всі з них про війну, адже наше життя й зараз — не тільки війна. Але ми впевнені, ці 12 сучасних українських фільмів нікого не залишать байдужими.
Просто зараз у кінотеатрах України транслюють повнометражний художній фільм "Снайпер. Білий Ворон". Фільм заснований на реальній історії екопоселенця і вчителя з Горлівки, який після окупації рідного міста у 2014-му записався в добровольчий батальйон і з пацифіста перетворився на снайпера. Головний герой, у якого війна відібрала кохану й майбутню дитину, хоче помститися й вирушає на спеціальне завдання — ліквідувати ворожого снайпера-профі.
Режисер і співавтор сценарію Мар'ян Бушан характеризує фільм як воєнну драму з елементами екшену, та зізнається, що його внутрішнім надзавданням як режисера була потреба "розповісти світові про нашу боротьбу, щоби про нас говорили, про нас згадували й підтримували". Фінал фільму став майже пророчим — його знімали взимку саме в Київській області, куди в в лютому 2022, у перші дні широкомасштабної агресії увійшли російські війська. Знаковим є й те, що актор Павло Алдошин, який зіграв головного героя — снайпера Воронина, за пів року до зйомок пройшов спеціальну військову підготовку, а зараз і сам воює в лавах ЗСУ.
Кінострічку "Клондайк" київської режисерки відібрали для участі у відборі на премію "Оскар". Робота української режисерки і сценаристки Марини Ер Горбач буде представлена в категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" від України.
У кінофільмі зображено історію молодого подружжя, яке опинилось в епіцентрі подій жахливої авіакатастрофи рейсу MH17 Malaysia Airlines 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області. На донеччину приходить війна, коли Ірка й Толік очікують народження першої дитини. Попри постійні сварки, чоловік і брат дружини прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку. Проте вона відмовляється їхати, навіть коли село захоплюють озброєні угруповання. Тим часом у небі над ними збивають цивільний літак…
Фільм уже отримав нагороду за найкращу режисуру на кінофестивалі "Санденс" та приз екуменічного журі на "Берлінале". У кінопрокат в Україні фільм вийде 3 листопада 2022 року, а трейлер фільму можна подивитися за посиланням.
"Бачення метелика" — повнометражний дебют Максима Наконечного. Це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою.
Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.
Фільм було відібрано до конкурсної програми 75-го Каннського кінофестивалю. Кінокритик Тод Маккартні написав, що "Бачення метелика" — мабуть, найактуальніший і найбільш важкий фільм у Каннах цього року. А його колега Лі Маршал висловився про стрічку так: "Цей жорсткий, але переконливий фільм сподобається артхаусній аудиторії будь-де, яка прагне вийти за межі чорно-білих новин і висвітлення поточної війни в соціальних мережах" і назвав фільм "чутливою медитацією про психологічні наслідки війни та її вплив на психіку окремих людей і націй".
Буквально перед повномасштабним вторгненням росії в Україну відбулася премʼєра фільму "Носоріг" українського режисера Олега Сенцова. Його почали знімати ще десятиріччя тому. Але Сенцов зміг продовжити роботу над ним тільки після того, як повернувся з російської тюрми.
Події фільму розгортаються в дев'яностих в українському промисловому місті. Головний герой стрічки — хлопець із дев'яностих на прізвисько Носоріг. Він зі своєю бандою почувається справжнім "королем": калічить, убиває, підпалює кіоски, б'ється з іншими головорізами та розважається досхочу. "Це історія про людину, яка пройшла непростий шлях. Перш за все ідея фільму виникла навколо історії, яку я почув від знайомого. Уже потім зрозумів: так можна показати вплив дев'яностих років на наше сьогодення, бо ми досі живемо за поняттями, а не за законами. Це була одна з причин Майдану, адже Янукович перетворив Україну на бандитську державу. Я показав, звідки ноги ростуть", — пояснював ідею фільму сам режисер.
На Батумському та Стокгольмському кінофестивалях виконавця головної ролі Сергія Філімонова (колишнього очільника київських осередків "Азова" та "Правого сектору") визнали найкращим актором. Ще одну нагороду в Стокгольмі "Носоріг" здобув як найкращий художній фільм.
Український фільм Зази Буадзе "Мати Апостолів" переміг одразу в трьох номінаціях Нью-Йоркського кінофестивалю: "Найкращий повнометражний фільм", "Найкраща жіноча роль" та "Найкращий сценарій". Також українська воєнна драма отримала головну нагороду на міжнародному кінофестивалі Asia Film Art у Гонконзі. Загалом із дня прем'єри у 2020 році фільм отримав уже понад 20 нагород.
В основі стрічки — реальні життєві історії матерів, чиї сини воювали на сході України у 2014 році. За сюжетом, головна героїня Софія розшукує свого сина-льотчика. Його літак збили над окупованими територіями східної України. Жінка опиняється в епіцентрі військових подій, але попри це намагається врятувати сина, його побратимів і навіть ворогів.
24 лютого 2022 року саме українські прикордонники першими взяли на себе удар — як і 8 років тому на Сході України. Сьогодні творча команда фільму "Мирний-21" на рівні з іншими захисниками відстоює українську землю: хтось вступив до лав ТРО, хтось склав присягу та приєднався до ЗСУ, хтось знайшов себе у волонтерстві чи на інформаційному фронті, а актор Павло Лі 6 березня трагічно загинув в Ірпені від куль окупантів, захищаючи місто.
Військова драма Ахтема Сеітаблаєва "Мирний-21" розповідає про Луганський прикордонний загін, бійців якого у 2014 сепаратисти та російські спецслужби безрезультатно намагалися змусити зрадити свою країну.
"Заснований на реальних подіях, фільм має практичну цінність, і в черговий раз здатний просувати на міжнародній арені тезу про те, що українці вистоять — так було 2014 року, і так буде сьогодні", — стверджують творці фільму.
Фільм Тараса Томенка "Будинок «Слово». Нескінчений роман" — художнє кіно про українську інтелігенцію початку XX століття, яка проживала в будинку за адресою вулиця Культури, 9 у Харкові. Те, що починається як богемна ідилія, поступово перетворюється на історію бездушного радянського терору — найвідоміших митців української культури радянська влада знищувала послідовно й навмисно, фізично чи психологічно.
Виходу стрічки передувала 8-річна архівна робота. Як зазначають самі автори стрічки, картина може похвалитися не лише українськими зірками, але й доволі точною історичною реконструкцією епохи. Український фільм "Будинок Слово. Нескінчений роман" переміг на Міжнародному кінофестивалі в Кошице (Словаччина).
Відволіктися від жахів сьогодення й минулого допоможе комедія Антоніо Лукіча "Мої думки тихі". Це стрічка без пласких жартів та стереотипних кліше. Настрій підніматиме тільки справжній український гумор! У цьому фільмі прекрасно все: ідея, ситуація, актори, краєвиди, жарти, саундтрек.
Сюжет стрічки розповідає про те, як молодий звукорежисер намагається знайти рідкісного птаха, щоби записати його спів на аудіо та непогано заробити. Його плани можуть бути успішними, проте в подорож Закарпаттям разом із головним героєм вирушає не надто прогнозований партнер — його мама. Фільм веселий, трохи сумний, трохи філософський та може викликати бажання подзвонити батькам.
Ще одна свіженька стрічка Лукіча — трагікомедія "Люксембург, Люксембург". За сценарієм основні події відбуваються в 1998 році. Протилежні за характером брати-близнюки дізнаються, що батько, який покинув їх у дитинстві, помирає в далекому для них Люксембурзі. Один із братів — Коля — вирішує поїхати до нього, у той час, як інший — Василь робить усе можливе, аби перешкодити брату виїхати з країни. Численні перепони, які спіткають Колю, більше нагадують випробування мужності: тепер Коля, який звик тікати від проблем, не здається навіть тоді, коли виходу немає. Врешті-решт несподівано для них самих, брати вдвох вирушають на зустріч із батьком. Чи виправдає ця подорож сподівання братів, дізнаємося під час просмотру. Фільм вийде в український кінопрокат наприкінці 2022 року.
Стрічка, де в головних ролях фільму знялися теж брати, учасники гурту "Курган і Agregat" — Раміл та Аміл Насірови, цьогоріч змагається за головну нагороду конкурсної програми Orizzonti La Biennale di Venezia 2022, який сьогодні завершується у Венеції.
Повнометражний ігровий дебют Катерини Горностай "Стоп-Земля" став фільмом, у якому напрочуд правдиво вдалося показати життя українських підлітків, що отримують перший досвід дорослішання. Персонажі "Стоп-Землі" — це звичайні тінейджери, які проводять у школі останній рік, готуючись до нового етапу життя. Більшість із них сумнівається у своєму майбутньому, їхні думки сплутані, а бажання далекі від того, щоби зосередитися на освітньому процесі. Головна героїня Маша — відсторонена дівчина, яка проводить весь час із двома найліпшими друзями. Кожен із них переживає важкий період, тому молодість не здається безтурботною та абсолютно щасливою. Підлітки відчувають закоханість, стикаються з депресією та намагаються зрозуміти себе.
Втім, у стрічці немає жахливих драматичних перебільшень, неприродних реплік чи ситуацій, відірваних від реальності. "Стоп-Земля" — це ніби двогодинне споглядання за сучасними 16-річними школярами під меланхолійну електронну музику. До речі, фільм запам'ятовується й саундтреками. До нього увійшли роботи українських музикантів — невідомих широкому загалу, але точно вартих уваги.
Український фільм режисерки Крістіни Тинькевич "Як там Катя?" отримав дві нагороди 75-го Міжнародного кінофестивалю в Локарно. А виконавицю головної ролі Анастасію Карпенко визнали найкращою акторкою.
Соціальна драма "Як там Катя?" розповідає історію лікарки швидкої допомоги Анни, яка шукає справедливості в цьому недосконалому світі, щоби перемогти систему. Ідея стрічки виникла в Крістіни Тинькевич із короткометражного фільму Solatium, у якому режисерка досліджувала тему людського горя та помсти, яку воно тягне за собою. За три роки після виходу короткого метра Крістіна Тинькевич перетворила початковий задум на повнометражний фільм.
"Мене завжди глибоко зворушували історії, в основі яких лежать гострі моральні питання, — історії, які спонукають героїв робити складний компромісний вибір. Усі ми впевнені, що добре знаємо, ким ми є, що всі ми маємо чіткі маркери, де біле й чорне, коли йдеться про моральний вибір. Та чи дійсно це так?" — задається питанням режисерка.
Неймовірно надихаючий фільм українського режисера Сергія Чеботаренка й перший спортивний байопік в історії найновішого українського кіно. Стрічка "Пульс" заснована на реальних подіях і має живий прообраз головної героїні — чемпіонку Паралімпіади Оксану Ботурчук.
Отже, юна жителька невеличкого містечка Оксана мріє про Олімпіаду — хоча на цьому шляху зустрічається з заздрощами з боку товаришок по команді, а батько й мати, теж колишні спортсмени, намагаються відговорити, сконцентрувавшись на більш перспективній кар'єрі в музиці. Проте жахлива автомобільна аварія перекреслює всі сподівання й рідних, і дівчини — вона майже повністю втрачає зір. Здається, тепер Оксана не має шансів не лише на бажані Олімпійські ігри, а й на нормальне життя. Однак вона не збирається здаватися й прагне довести: на шляху до справжньої мрії немає перешкод.
Український інститут у партнерстві з ірландською компанією Usheru запустив сайт із базою українського кіно. Сайт пропонує, де можна переглянути той чи інший український фільм залежно від геолокації людини.
Здебільшого це ресурс для іноземців, які хочуть ознайомитись із нашим кінематографом. Там є "Мої думки тихі", "Носоріг", "Стоп-Земля" й ще — величезна кількість інших фільмів. Загалом понад 600 сучасних і архівних стрічок! Що дуже зручно — на порталі є вкладка "Watch Now", і там у всіх фільмів є посилання на сервіс, де їх можна подивитись. Можна обрати ще й конкретну платформу для перегляду.
"Дивлячись українські фільми, глядачі всього світу можуть віддати шану українській культурі та підтримати кінопрофесіоналів. Перегляд фільмів ще ніколи не був таким змістовним", — впевнений співзасновник та CEO Usheru Олівер Феган.
А один з авторів відомого сайту про кінематограф IMDb склав топ 50 українських документальних фільмів, які варто подивитися, щоби краще зрозуміти Україну — найбільшу країну Європи, розтерзану війною, але стійку й непереможну, й оцінити важливість підтримки Україні. Адже, як зазначив український режисер Тарас Томенко: "Кіно — це потужна зброя. Влучає не гірше Хаймарсів!"
Этой наградой было отмечено украинское гражданское общество "за его отважную деятельность во времена войны" С… Читати більше
Сергей Калицун из Васильковской громады на Киевщине Свое ранение, которое привело к ампутации ноги, он… Читати більше
Разбираем, о чем идет речь в законопроекте о постепенном повышении акциза на табачные изделия до… Читати більше
“Алексу” 52. Осенью 2024-го он потерял руку в боях в Волчанске. Но именно эта история… Читати більше
38-летний Сергей Малечко родом из Черниговской области. С первых дней полномасштабного вторжения добровольцем защищал Украину.… Читати більше
"Рубрика" рассказывает об инициативе, которая во всех смыслах налаживает связь между поколениями — и эмоциональную,… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.