"Несокрушимый авианосец": как Россия накачивает оружием Крым

Фото: defencepdate.com

Богдан Петришин

Unsinkable aircraft carrier, у перекладі з англійської «непохитний авіаносець» — термін, який з'явився під час Другої світової війни та стосувався стратегічно важливих американських островів у Тихому океані, з території яких здійснювалися бомбардування Японії. Після завершення Холодної війни цей термін застосовували до територій, передусім острівних, які мали значну військову цінність. Так, наприклад, під час греко-турецького протистояння непохитним авіаносцем називали Кіпр з огляду на його вдале розташування в Середземному морі відносно Близького Сходу. Розмістити якомога більше зброї на такій території вважалося стратегічною метою та засобом проектування своєї сили в регіоні. У 2014 році Російська Федерація анексувала Крим та, схоже, робить усе можливе, аби перетворити півострів на свій непохитний авіаносець. Тож, які найпотужніші озброєння РФ розмістила в окупованому Криму та яке це значення має для регіональної системи безпеки?

С-400 «Тріумф»

Видання The Economist назвало російський зенітно-ракетний комплекс С-400 «одним із найкращих систем протиракетної оборони». І не дивно, адже як тільки його було представлено, такі держави, як Туреччина, Індія, Китай, Катар, Саудівська Аравія, В'єтнам та Єгипет заявили про своє бажання його купити. С-400 «Тріумф» вважається вдосконаленою версією ЗРК С-300, який довгий час перебував на озброєнні СРСР, а згодом і РФ. С-400 уражає всі сучасні засоби повітряно-космічного нападу – літаки-розвідники, літаки стратегічної та тактичної авіації, балістичні ракети середньої дальності, літаки радіолокаційного дозору тощо, а кожна зенітно-ракетна система здатна одночасно обстрілювати до 80 цілей.

У 2018 році на сайті Міністерства оборони РФ почала з'являтися інформація про розміщення С-400 «Тріумф» спочатку поблизу міста Джанкой, який знаходиться приблизно на відстані 50 км від материкової України, а потім у Феодосії, Євпаторії та Севастополі. ЗРК С-400 має здатність уражати цілі на відстані до 400 км та на висоті до 30 км над рівнем моря. Відповідно, його дія розповсюджується на значну материкову частину України та охоплює більшу частину чорноморського простору, чим суттєво обмежує можливість проведення Україною військових навчань та операцій у Чорному морі (див. нижче).

Джерело: medium.com

Протикорабельні комплекси «Бастіон» і БАЛ

У січні 2019 року на тому ж сайті Міноборони РФ з'явилася інформація про розміщення протикорабельних комплексів «Бастіон» і БАЛ, призначених для ураження надводних кораблів, корабельних та авіаносних ударних груп. Дані комплекси забезпечують захист узбережжя протяжністю у більш ніж 600 км.

Радіоелектронна боротьба

У 2017 році комплекс радіоелектронної боротьби «Мурманськ-БН» поступив на озброєння Чорноморського флоту РФ. Даний комплекс здійснює радіорозвідку, перехоплення сигналів противника та їх придушення на дальності до 5000 км, що є надзвичайно ефективним, беручи до уваги хоча б той факт, що відстань до системи ПРО НАТО, яка знаходиться поблизу румунського містечка Девеселу, не перебільшує 2000 км. Такий же комплекс, до речі, розміщений і в Калінінградській області.

Ядерна зброя

За даними аналізу відкритих джерел, проведеного InformNapalm, на об'єкті Феодосія-13 (Підприємство поштовий індекс 105 – колишні секретний об'єкт поблизу Судака) дислокуються підрозділи нацгвардії РФ та підрозділи радіаційного хімічного й біологічного захисту збройних сил РФ (РХБЗ), ключовими функціями яких є охорона особливо важливих і режимних об'єктів (нацгвардія) та контроль за зміною ступеню зараженості місцевості радіоактивними продуктами (РХБЗ). Варто нагадати, що об'єкт Феодосія-13 до 1994 року використовувався в якості сховища ядерних бомб у Криму. Отже, наявність там вищезгаданих підрозділів недвозначно вказує на наміри Росії розмістити ядерну зброю в Криму, якщо її вже не було там розміщено.

Що це означає?

Процес мілітаризації дуже часто асоціюється із наступальною стратегією держави, а тому у випадку розміщення Росією новітніх зенітно-ракетних комплексів може здатися, що Росія готується до повномасштабного наступу. Однак, важливо розуміти, що мілітаризація – це насамперед про захист, і скоріше за все розміщення озброєнь на окупованому Криму для Росії – оборонна стратегія, аніж наступальна. З огляду на близькість систем протиракетної оборони НАТО в Румунії та Туреччині, а також потенційну можливість вступу України до НАТО, для Росії розміщення ЗРК С-400 та інших комплексів — спроба досягти силового балансу в чорноморському регіоні, проте ніяк не частина більш широкої наступальної стратегії.

Більше того, мілітаризацію Криму можна розглядати в контексті стратегії A2/AD (Anti-access, Area Denial), що полягає у створенні однією державою такої собі «сірої зони», де вона розміщує стільки зброї, скільки необхідно, аби зробити лише саму спробу свого противника наблизитися до неї надзвичайно небезпечною та практично неможливою. Ураховуючи наявність протиракетної системи нового покоління С-400 у Криму, цілком можливо, що півострів і є частиною вищенаведеної стратегії.

Однак, неправильно повністю виключати той факт, що Росія не буде використовувати Крим для своїх наступальних операцій у східно-середземноморському напрямку, а саме в Сирії. За словами екс-генерала-командувача Армії США Бена Ходжеса, Крим є плацдармом для російських військових операцій у Сирії та додав, що «як тільки буде ставати очевидним, що США завдадуть удару по Сирії у відповідь на застосування хімічної зброї або на щось інше, одразу ж можна буде спостерігати, як російські військові кораблі виходять з Чорного моря, проходять через Дарданелли та рухаються в напрямку Східного Середземномор'я».

*  *  *

Цілком очевидно, що за 5 років Кримський півострів перетворився на «непохитний авіаносець» Російської Федерації, який вона «закачує» новітньою зброєю. Чи робить вона це в рамках широкомасштабної наступальної стратегії у західному напрямку? Навряд чи, оскільки відкритими залишаються 2 питання: чи готова Росія до такого нападу та чи потрібен він російському керівництву взагалі? Відповідно, мілітаризація Криму логічніше вписується в російську оборонну стратегію та стратегію створення «сірих зон» A2/AD, хоча не можна виключати і той факт, що Крим не стане своєрідним плацдармом для російських військових операцій на Близькому Сході в майбутньому.

Юлія Пархоменко, експерт Аналітичного центру Ad Astra