Действительно ли украинцы массово беднеют?

Оскільки Державна служба статистики у 2022 році призупинила всі дослідження на час воєнного стану, єдиним актуальним джерелом інформації про рівень бідності українців є обстеження соціально-економічного стану домогосподарств (ОСЕСД). Його проводили Інститут демографії та проблем якості життя НАН України й Український центр соціальних реформ у грудні 2023 року — лютому 2024 року на замовлення Міністерства соціальної політики України.

За його результатами, у 2023 році в порівнянні з 2021-им, загальна бідність в Україні суттєво зросла — в 1,7 раза (з 20,6 % до 35,5 %). Проте, як пояснює Людмила Черенько, завідувачка відділу дослідження рівня життя Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, це зростання було переважно спричинене обвалом 2022 року, а наступний рік лише продовжив цей "тренд".

Лише у двох областях України показники бідності збереглися на рівні 2021 року — це Закарпатська та Чернівецька області, куди з початком повномасштабного вторгнення релокували чимало підприємств, а також приїхали переселенці. Суттєво бідність зросла в Чернігівській, Сумській та Волинській областях через наближення до кордону, відтік населення та у випадку перших двох — активні бойові дії. Хоча таке порівняння за регіонами не зовсім виправдане, оскільки до уваги не брали тимчасово окуповані території.

"Насправді ми очікували більшого погіршення, навіть за середнім сценарієм прогнозували, що масштаби бідності зростуть удвічі. Натомість ситуація виявилася ближчою до оптимістичного сценарію", — каже Людмила Черенько.

Для порівняння, у 2014–2015 роках, у перші роки російсько-української війни, рівень бідності в Україні зріс утричі. Натомість у 2022 році, попри сильний шок для економіки та масове переміщення населення, вона втрималася. У підсумку, як стверджує фахівчиня, хоча глибока бідність і зросла, загальна ситуація не така погана, як могла б бути.

Експертка також наголошує, що 2023 та 2024 роки за економічною ситуацією досить схожі. Тому твердження, що на третій рік повномасштабної війни українці масово біднішають, не зовсім коректне.

Глибока бідність зростає: що це означає?

Глибока бідність — це стан за межею фізіологічного виживання, коли людина економить навіть на їжі, що серйозно впливає на фізичний і психологічний стан. Для порівняння, звичайна бідність змушує людей відмовлятися від прийнятних для суспільства норм, як-от якісний одяг, взуття, соціальні комунікації тощо.

Людмила Черенько каже, що глибока бідність в Україні традиційно була низькою в порівнянні зі східним сусідом і білоруссю. Наприклад, у 2021 році в Україні лише 1,3 % населення перебували за межею фізіологічного виживання, визначеною прожитковим мінімумом. Однак у 2023 році цей показник зріс до 8,8 %.

Це переважно стосується пенсіонерів старших вікових груп, які живуть наодинці й отримують мінімальну пенсію. Також до цього числа належать і внутрішньо переміщені особи, які не змогли знайти роботу. Тому таке зростання глибокої бідності прямо пов'язане з наслідками повномасштабної війни.

Водночас на ринку праці виникає парадоксальна ситуація: попри дефіцит кадрів у певних професіях, зберігається рівень безробіття. За словами Людмили Черенько, це пов'язано з кількома чинниками.

По-перше, ринок праці ще не повністю відновився після початку повномасштабної війни — експерти оцінюють його відновлення на 2/3 або 3/4 від довоєнного рівня. Кількість робочих місць залишається значно нижчою, ніж у 2021 році. До того ж частина населення виїхала за кордон, а знайти роботу в деяких регіонах стало складніше через недостатнє створення нових робочих місць.

По-друге, попит на кадри не відповідає наявній пропозиції. У деяких сферах, особливо з високими кваліфікаційними вимогами, бракує спеціалістів. У таких випадках роботодавці змушені пропонувати вищі зарплати, щоб залучити працівників.

"Цю ситуацію можна назвати структурним безробіттям, хоча вона характерна для багатьох країн, війна посилює ці процеси. Повноцінно аналізувати ринок праці можна буде лише після його стабілізації в умовах мирного часу", — акцентує фахівчиня.

Чому в глибокій бідності опинилися пенсіонери?

Під час війни уряд має право не проводити індексацію пенсій [хоча у 2024-му все ж було кілька спроб, але підвищення пенсій стосувалося не всіх категорій пенсіонерів  —  ред.]. Тож якщо зарплати ще якось ростуть і адаптуються до нових цін, то пенсії — ні. Також додається тенденція старіння населення, а через зменшення людей працездатного віку нікому наповнювати бюджет, щоб вистачало на пенсії.

Ця тенденція зростатиме, тож поколінням, які працюють зараз, уже не варто розраховувати на пенсію, каже Людмила Черенько. Людям, які сьогодні ще працездатні, варто налаштовуватися на тривалу життєву активність, оскільки пенсійне забезпечення не буде кращим.

"Якщо вже навіть на сьогоднішніх пенсіонерів не вистачає коштів, то майбутнім пенсіонерам буде ще важче, адже працездатної молоді не вистачає. Налаштування, мовляв, допрацюю до пенсії і далі відпочиватиму, зараз уже не працює", — каже фахівчиня.

Що ще може впливати на рівень бідності в Україні?

Як стверджує Михайло Колісник, професор KSE Graduate Business School, академічний директор програм SOE, президент CFO Club Ukraine, українці відчувають зниження рівня життя і через низку економічних чинників. За його словами, основна причина в тому, що рівень компенсації заробітних плат, встановлений протягом останніх двох років, не перевищує рівень інфляції, яка значно зросла. Це помітно впливає на добробут громадян.

Крім того, через війну чимало людей погодилися з пропозиціями роботодавців щодо заморожування зарплат для збереження своїх робочих місць. Підприємства, зі свого боку, також були змушені піти на такі заходи через скорочення попиту на їхню продукцію. В таких умовах особливо постраждав малий бізнес. У той час як великий бізнес мав змогу підвищити зарплати, малий припиняв роботу, що ще більше погіршило ситуацію.

"Водночас спостерігається зростання доходів у певних категорій населення, наприклад, у родинах військовослужбовців. Звичайно, це тяжкі гроші, зароблені кров'ю та подекуди життям, проте фінансовий стан частини родин військових помітно покращився, що можна помітити за купівлею автомобілів, нерухомості та іншими показниками. Хоча це лише невелика частина суспільства і вона не перекриває загальної тенденції до зростання бідності", — додає Михайло Колісник.

Не варто забувати і про таке загальне явище, як "ефект Матвія", коли багаті стають ще багатшими, а бідні — ще біднішими. Термін уперше ввів американський соціолог Роберт Мертон, який назвав це явище, спираючись на цитату з Притчі про таланти в Євангелії від Матвія.

Це феномен нерівномірного розподілу переваг, за якого одна сторона, уже наділена ресурсами, продовжує їх накопичувати та примножувати, тоді як інша, початково обмежена, зазнає ще більшої втрати й має менше шансів на успіх. За словами Михайла Колісника, в економіці це явище вказує також на майбутнє розшарування суспільства, де середній клас зникатиме. В Україні ця тенденція проявляється дедалі яскравіше.

Також рівень бідності можна простежити за показником ВВП на душу населення. Як пояснює професор, в Україні за 2023 рік цей показник, розрахований за поточним курсом USD, становив $5 181 на душу населення, що є найнижчим у Європі (у середньому по світу цей показник становить $11–12 000).

"Хоча рівень ВВП в Україні був також низьким ще до повномасштабного вторгнення, останнє ще більше загострило ситуацію. Втім цей показник зріс у порівнянні з тим, який був до повномасштабного вторгнення (до 2022 року рівень ВВП в Україні сягав $3200–3600), але все через те, що кількість населення зменшилась, зокрема, частина людей виїхала за кордон", — каже фахівець.

Додатково, за його словами, негативно впливає і те, що в Україні через воєнний стан не проводять вибори, і чиновники залишаються на своїх посадах довше, ніж планувалося. Це сприяє корупції, яка так само збіднює громадян, бо є де-факто своєрідним "додатковим податком неофіційного характеру". Звісно, рішення не проводити вибори через війну є правильним, але факт негативних економічних наслідків залишається незмінним, стверджує Михайло Колісник.

Водночас він наголошує, що попри всі труднощі, Нацбанку України все ж вдається стримувати фінансову ситуацію та достатньо ефективно контролювати інфляцію. До того ж, порівнюючи економічну ситуацію України з росією, варто згадати, що вона у нас виглядає кращою. Наприклад, облікова ставка в Україні становить 13,5 %, тоді як у росії — понад 20 %. Тобто у ворога інфляційні явища проявляються набагато більше.

Навіть попри певні позитивні тенденції, такі як зростання зарплат і стабілізація економіки у 2023–2024 роках, розв'язання проблеми бідності в Україні потребує комплексного підходу, включно з державними програмами підтримки, інвестиціями в економіку країни й підвищенням рівня соціальної підтримки. Це те, що можна зробити на рівні держави.

• Покращення інвестиційного клімату

За словами Михайла Колісника, для боротьби з бідністю державі варто поліпшувати інвестиційний клімат всередині країни. І це створюється не "інвестиційними нянями" [коли держава наймає менеджера, який має захищати інвестора від самої держави — ред.], а рівними правами, прозорістю інвестиційних операцій й захистом усіх інвесторів. Встановлення єдиних прозорих правил та сприятливого середовища для бізнесу призведе до напливу інвестицій як ззовні, так і всередині країни. Водночас варто розуміти, що купівля доларів — не є інвестицією в державу, натомість інвестиції, наприклад, у місцевий бізнес допомагають економіці країни.

• Підтримка малого й середнього бізнесу

Експерт наголошує на необхідності скоротити бюрократію та корупційні схеми, які заважають підприємцям працювати, як-от різні чиновницькі "побори" чи то на дозвіл, чи то на ліцензію. Інакше маємо ситуацію, коли кількість підприємців, які згорнули свій бізнес, переважає над тими, хто відкрив справу.

• Стимулювання споживання всередині країни

Уряд має стимулювати споживання всередині країни. Треба робити так, щоби людям хотілося купувати все більше й більше українських товарів.

"У нас є певні спроби, як-от національний кешбек, але, як на мене, ефект не надто помітний. Щонайменше його обсяги не відчутні порівняно з обсягом економіки. Треба запускати економіку, бо ми зараз живемо коштом іноземних країн", — каже фахівець.

• Реформування системи соціальної підтримки

В умовах війни державі варто більше дбати про тих, хто живе в глибокій бідності. Бо займатися питанням загальної бідності майже третини населення країни в умовах нестачі фінансування майже неможливо. А от подбати про ті 8,8% людей, які живуть у глибокій бідності, держава цілком здатна, додає Людмила Черенько.

За її словами, очевидною є потреба реформування системи соціальної підтримки, яка залишилася на рівні до 2022 року, адже масштаби та обсяги виплат давно змінилися. Наразі ж усі адресні виплати базуються на офіційних доходах і не враховують масштаби тіньових. У цій ситуації виплати частіше потрапляють не тим, кому вони найбільше потрібні, оскільки соціальний захист не бачить найбільш вразливі категорії населення.

Крім цього, чимало категорій із різних причин самі не доходять до соціального захисту, зокрема, через низьку поінформованість щодо послуг та виплат. Соціальному захисту варто самостійно їх шукати й допомагати, а не чекати, коли вони прийдуть самі. Наприклад, світовий досвід радить йти на випередження. Тобто шукати інформацію не тільки про тих, кому зовсім погано і їх уже не можна адаптувати до звичного життя, а і про тих людей, у яких можуть виникнути проблемні ситуації, щоб запобігти цьому.

На індивідуальному рівні експерти радять українцям налаштовуватися на тривалу життєву активність, приділяти більше уваги підвищенню продуктивності праці, додатковій освіті, перекваліфікації, щоби збільшити свої доходи й не розраховувати лише на пенсію від держави.

• Пенсійні накопичення: почати вже зараз

Як зауважує Оксана Желєзко, експертка з персональних фінансів, авторка подкасту "Заплати собі сама", через зменшення кількості молодого населення та збільшення тривалості життя люди мають самостійно накопичувати кошти. Й основне правило: заощадження мають працювати.

"Тримати гроші «під матрацом» недоцільно через інфляцію. Якщо гроші на вас не працюють, вони знецінюються. Це можна пояснити на прикладі морозива «Ріжок». Якщо ще в 1997 році воно коштувало 95 копійок, то зараз 30 гривень. Тож гроші, що не інвестуються, поступово втрачають свою вартість", — каже експертка з персональних фінансів. 

Але для того, щоби почати інвестувати, потрібно накопичити свою фінансову подушку, продовжує вона. Це сума, якої вам має вистачити на 6–9 місяців звичного життя без втрати його якості. Розрахувати її просто: щомісячні витрати помножити мінімум на 6 і отримуємо суму фінансової подушки, яку потрібно накопичити. Лише після досягнення цієї суми можна думати про накопичення для інвестування та примноження капіталу.

• Інвестування для початківців: із чого почати?

Якщо ви лише починаєте цікавитися інвестуванням, то важливо спершу вивчити основи із цієї теми. Також початківцям Оксана Желєзко радить:

1. уникати пропозицій із надто високою дохідністю. Якщо вам обіцяють 100% або навіть 300% прибутку за короткий період, це, найімовірніше, шахрайство. Надійні інструменти пропонують помірну дохідність;
2. почати із маленької суми та простих і безпечних варіантів, наприклад, військових облігацій. Вони мають вигідніші умови, ніж депозити, оскільки не оподатковуються військовим збором і ПДФО [податок на доходи фізичних осіб — ред.];
3. для накопичення коштів на пенсію можна інвестувати в недержавні пенсійні фонди — це ще один варіант, який доступний навіть із невеликими сумами. Там малий поріг входу, тож навіть зі 100 гривнями можна почати інвестувати.

Проте важливо дотримуватися певних правил:

1. перевіряйте фонд на офіційному сайті адміністратора недержавних пенсійних рахунків (АЦНПО);
2. оцініть розмір капіталу фонду, його дохідність за останні 15 років, а також структуру інвестицій;
3. обирайте фонди, які мають прозору політику управління активами.
4. оцінювати ризики. Інвестуючи в країну, у якій йде війна, потрібно бути готовими до відповідних викликів.

• Збільшення доходів: праця та пасивний дохід

У персональних фінансах найефективніше працюють дві стратегії одночасно: збільшення доходів і оптимізація витрат (раціональне управління витратами та заощадженнями). Поєднання цих двох підходів створює синергію, яка дає найкращі результати для фінансового добробуту.

"Щоби примножити капітал, можна або створювати джерела пасивного доходу, що повертає нас до теми інвестування, або більше працювати, хоча не завжди останній варіант призводить до того, що людина почне більше заощаджувати", — каже Оксана Желєзко.

Аби все ж таки подбати про свої заощадження, вона радить регулярно аналізувати свій капітал, наприклад, на перше чи останнє число місяця. Якщо капітал:

1. зростає, це свідчить про грамотне управління фінансами — ви не лише покриваєте поточні витрати, але й заощаджуєте;
2. залишається незмінним, це означає, що всі доходи витрачаються на повсякденні потреби, без заощаджень на майбутнє;
3. зменшується, це сигнал про те, що витрати перевищують доходи, а це може призвести до боргової ями та фінансових труднощів.

• Складання власного бюджету — база

Часто людям може бути нудно вести облік доходів і витрат. Але, за словами експертки з персональних фінансів, ваш бюджет — це фактично мапа, за допомогою якої ви можете налагодити персональні фінанси і прийти до зростання фінансового добробуту.

Вести свій бюджет можна як в онлайн-банкінгу, де можна поставити хештеги для категоризації витрат, так і в Google-таблиці або в додатках для контролю фінансів.

"Але недостатньо просто записувати, куди ви витрачаєте гроші. Потрібно аналізувати: куди, наприклад, йде найбільше коштів, які три найбільші витрати за сумою, потім зіставити, чи відповідає це вашим цінностям тощо", — наголошує Оксана Желєзко.

Також для покращення фінансового становища вона радить запам'ятати три основні правила:

1. спочатку заплатіть собі — відкладіть частину доходу одразу після отримання коштів, наприклад, 10% від доходу;
2. всі інвестиції чи заощадження мають бути регулярними. Старайтесь не пропускати відкладення грошей двічі поспіль, навіть якщо сума зовсім невелика;
3. аналізуйте свої витрати та, за потреби, оптимізуйте їх.

Щоби вберегти свої заощадження Оксана Желєзко також радить:

1. розподіляти кошти між різними банками. Зберігання грошей щонайменше у двох банках допоможе уникнути ситуацій, коли доступ до фінансів обмежується через технічні проблеми чи кібератаки;
2. диверсифікувати інвестиції. Не варто зосереджувати всі заощадження в одному інструменті, наприклад, лише в депозитах або військових облігаціях;
3. конвертувати кошти або інвестувати. Національна валюта може й надалі знецінюватися. Щоб уникнути втрат, доцільно конвертувати частину коштів у тверду валюту або інвестувати.

"Але пам'ятайте, що купівля доларів чи іншої валюти — це не про інвестування, а радше про мінімізацію валютних ризиків, якщо ви зберігаєте заощадження в гривнях, а не у валюті. Інвестиція — це діяльність для отримання доходу. Коли людина просто конвертує гроші, це не про інвестицію", — наголошує Оксана Желєзко.

Підсумовуючи, ситуація в економіці України хоч і залишається складною, але певні позитивні зрушення все ж є. Головне — працювати над створенням умов для стабільного розвитку економіки, що залежить як від дій держави, так і від ініціативи громадян.

Авторка: Ірина Троян