Нужно ли восстанавливать Каховское водохранилище: взвешиваем за и против

У чому проблема? 

Велика вода після Каховської катастрофи зійшла, проте із наслідками Україна буде розбиратися ще довгі роки. Окрім того, що тисячі тонн сільськогосподарської продукції півдня України було знищено через підтоплення, багато територій залишились без зрошення. Це неабияк вплине на фермерів правобережжя Херсонщини, які лише в цьому році робили перші спроби оговтатись після окупації, а разом із ними — фермерів Миколаївщини, Дніпропетровщини та Запоріжжя.

Техногенна катастрофа зупинила водопостачання 31 системи зрошення. Фактично без води залишилось приблизно:

• 30% полів Дніпропетровської області;
• 94% — Херсонської області;
• 74% — Запорізької області. 

Якщо нічого не робити, територія колишнього водосховища може перетворитись на пустелю. Тоді нам доведеться зіткнутись зі зміною клімату регіону. У такому випадку взагалі не йтиметься бодай про якусь роботу фермерів, що працюють не землі. 

Зважаючи на ці фактори, уряд почав діяти швидко і вже погодив експериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища. Втім, існує багато противників такого рішення, які наводять логічні контраргументи на користь того, щоб не відновлювати ГЕС. Хто правий та чи варто все ж відновлювати ГЕС, розбиралась "Рубрика".

Яке рішення?

Аналітики EastFruit зазначили, що вода з тепер неіснуючої зрошувальної системи давала змогу вирощувати до 80% усіх овочів України та значний відсоток фруктів і винограду. Практично всі теплолюбні фрукти України вирощували саме на базі зрошення з Каховського водосховища. Основні потужності літніх теплиць, що забезпечують населення України та Молдови доступними за ціною помідорами, баклажанами, огірками та перцем, також розташовувалися вздовж відгалужень Каховської зрошувальної системи. 

Це можна обчислити в грошовому еквіваленті. За словами міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, без джерела водопостачання говорити про вирощування овочів неможливо. А от вирощування зернових та олійних культур відбудеться за екстенсивною моделлю з низькою врожайністю.

Директор "Центру дослідження енергетики" Олександр Харченко запевняє, що Каховська ГЕС дуже потрібна Україні з погляду забезпечення електроенергією.

"Каховська ГЕС надзвичайно необхідна для української енергосистеми, оскільки це, по-перше, додаткові «маневрові потужності», що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це "чиста енергетика", тобто та, яка не несе забруднення", — підсумував експерт.

Також Олександр Харченко наголошує, що без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.

Водночас голова Адміністрації судноплавства Євген Ігнатенко каже про проблеми для українського судноплавства через відсутність Каховського гідровузла.

"Каховський шлюз був крайнім дніпровським шлюзом, що випускав усі судна в бік відкритого моря. Фактично нам перекрили ворота для українського експорту", — пояснив він, додавши, що відбудова Каховської ГЕС має стати одним із прикладів приватно-публічного партнерства або якогось іншого варіанту залучення приватного сектору до цієї ініціативи.

Аргументи проти відновлення ГЕС

Свою думку про відновлення ГЕС висловив гідробіолог Юрій Квач. Він наголосив, що будівництво Каховської ГЕС — великий злочин радянської влади, оскільки це стало катастрофою для ареалу, де саме було створене водосховище: була знищена екологія, культурна й археологічна спадщина, склався негативний вплив на соціум — сотні тисяч людей були відселені зі своїх домівок.

"Зараз гребля Каховської ГЕС майже повністю лежить під водою. Це руїни. Тобто її потрібно відновлювати фактично з нуля, на що знадобиться багато років. Експерти кажуть, що пʼять. Однак я не вірю. Поки виготовиться технічна проєктна документація, відбудеться тендер підрядників на «Прозорро», мине не один рік. Тобто повна відбудова Каховського водосховища затягнеться років на 10, не менше. Але ж увесь цей час люди мають жити. Необхідно перелаштуватися під нові реалії", — резюмував Юрій Квач.

На думку кандидатки географічних наук, доцентки кафедри географії та геоекології ЦДПУ імені Винниченка Ольги Гелевери, відновлювати водосховище не потрібно, адже вирішити велику кількість проблем із водозабезпеченням регіону можливо за допомогою інших, більш бюджетних способів.

Так, Кривий Ріг вже відновлює водозабезпечення завдяки воді з Кременчуцького водосховища, що надходить через річку Інгулець. Будується водогін від міста Запоріжжя до Марганця, Нікополя та Покрова. Ставок-охолоджувач ЗАЕС знаходиться на березі природного річища Дніпра, тому подати туди воду не так складно. За 70 років з'явилися нові технології, які можна застосувати для відновлення водозабезпечення. І тут є навіть плюси, адже оновлення та зміцнення системи водопостачання — важлива протидія терористичним загрозам.

Без Каховського водосховища кількість Дніпровської води не зменшиться. З Каховського водосховища середньорічні втрати на випаровування складали 1,81 кубічного кілометра. Тобто річний стік Дніпра збільшиться на цей об'єм води. Сезонні коливання стоку регулюють п'ять дніпровських водосховищ. Під час літньої межені (періоду, коли рівень води сягає найнижчої позначки, — ред.) вони мають "спрацьовувати корисний об'єм", тобто спускати воду нижче за течією.

Що стосується зрошення, на думку пані Гелевери, основна проблема полягає у піднятті води з природного річища Дніпра на висоту близько 10-20 метрів до висоти наявних зараз каналів та водогонів (зокрема Північнокримського). Рішенням може стати встановлення сучасних насосних систем, і, можливо, мережі невеликих гідротехнічних споруд (ставків) тощо. 

"Ріки води, які текли по степу (канали) призводили до заболочування і вторинного засолення ґрунтів. Сучасні технології зрошення (краплинний полив) потребують меншої кількості води й дають змогу розвивати інтенсивне землеробство (овочівництво, садівництво), яке є більш прибутковим, ніж вирощування зернових культур", — написала вона. 

При цьому відбудовувати ГЕС лише, щоб отримувати електроенергію, не варто. Вивільнені від води додаткові 2 тисячі квадратних кілометрів можна використовувати, щоб розмістити там сонячні станції. 

"Сонячні електростанції на землях колишнього водосховища можуть виробляти необхідну електроенергію", — вважає Ольга Гелевера. 

Ще одна альтернатива греблі — спорудження дамб вздовж Дніпра, які дозволять підняти воду на греблі без затоплення земель.

"Нехай Укргідроенерго закладе це у свій кошторис. Його керівник Ігор Сирота говорив, що для відновлення Каховської ГЕС потрібно 1 млрд доларів і 5 років, можливо, цього вистачить і для будівництва захисних дамб. Також існують річищні ГЕС, для яких не потрібно створювати греблі. На жаль, мала гідроенергетика, яка нищить наші річки, віднесена до «зеленого» тарифу, що дає змогу їм отримувати значні прибутки коштом наших кишень. На початок 2022 року частка ГЕС та ГАЕС у структурі виробництва електроенергії України становила лише 6,7%", — наводить аргументи науковиця. 

Херсонщина — посушливий регіон з обсягом річних опадів менше ніж 450 мм. Це означає, що влітку, у спекотну погоду, оголене дно водосховища дуже швидко висихає. Піщані бурі із домішками, які містились у донних відкладеннях — це цілком реальний сценарій для регіону. Проте Ольга Гелевера запевняє:

"При річній кількості опадів близько 400 мм пустеля не утвориться. Територія колишнього водосховища у перші роки заросте бур'янами. Краще, щоб люди допомогли цьому процесу: засіяли/засадили ці землі рослинністю, наприклад, за допомогою дронів. У майбутньому, на частині цих земель можна вирощувати, наприклад, енергетичну вербу, зважаючи на близьке залягання ґрунтових вод", — вважає науковиця.

Саме на місці Каховського водосховища колись був найбільший у степовій зоні України природний ліс — "Великий Луг" (термін "луг" в українській мові раніше означав "заплавний ліс"). Олексій Василюк, біолог та голова Української Природоохоронної Групи, вважає, що спуск водосховища — це привід відновити "Великий Луг". Це зробить зручний плацдарм для реалізації в Україні державних планів щодо збільшення лісистості й виконати ці задачі природним шляхом, без заподіяння шкоди іншим екосистемам. Частина ділянок, стверджує Василюк, буде природним чином заростати луками.

До речі, рішення про засіювання дна вже реалізовується. В Національному природному парку "Кам'янська Січ", який розмістився в Херсонській області вздовж берега колишнього Каховського водосховища, співробітники засіяли оголену частину водосховища насінням степових рослин, які збирали в полі цілий тиждень. Перші паростки з'явились кілька тижнів тому, і тепер науковці сподіваються, що їхнім досвідом скористаються й інші громади, території яких прилягають до колишнього водосховища.

Таке рішення має спрацювати. Нещодавно експерти Української Природоохоронної групи відвідали Оскільське водосховище. Навесні минулого року російські війська зруйнували його греблю, що спричинило практично повне обміління водойми. Тепер там відновлюються заплавні території, дно заросло місцевими рослинами, та навіть з'явились червонокнижні птахи!

Крім того, додатковим "бонусом" за умови, що Каховське водосховище не відновлюватимуть, буде можливість відновлення (реконструкції) сакральних для українців місць — елементів "Великого Лугу" та Січей: Томаківської, Базавлуцької, Микитинської, Чортомлинської, Нової Січі (Підпільнецької). Розпочинається археологічне обстеження цієї території. Що стосується логістичних питань, через річище річки можна спорудити міст, а для проходу кораблів — поглибити річище Дніпра. 

У США і ЄС вже демонтовано тисячі гребель, там мають позитивний досвід спуску водосховищ. У США акцент роблять на відновлення природних течій рік. Процес було запущено у 1912 році, за цей час було демонтовано понад 200 дамб. 

В Європі лише за 2022 рік було розібрано 325 дамб. Для цього існує навіть спеціальний проєкт — AMBER, метою якого є нанесення на карту всіх бар'єрів у європейських річках. 

"Зараз не варто сліпо ставити питання «як відновити водосховище», натомість треба шукати рішення, як швидко і раціонально задовольнити наявні потреби держави та населення, використовуючи сучасні технології й рішення", — каже "Рубриці" Олексій Василюк, біолог та голова Української Природоохоронної Групи.

Будувати ГЕС знов чи звертатись до більш сучасних практик — таке рішення, з огляду на вищеописане, потребує більш детального аналізу. І поки що в України є час, щоб ефективно запустити цей процес.