fbpx
Сегодня
Разбор 14:00 02 Фев 2020

Down memory lane, или (не)краткая история Брекзита

Выход Великобритании из ЕС так растянулся во времени и претерпел столько изменений, что уже давно стал объектом многочисленных шуток и мемов. Но теперь не до них: Британия наконец смогла сделать начатое и выйти из Союза. Вспомнили о том, как до этого дошло, и разобрались с тем, что теперь будет (укр.)

Фото unsplash.com

31 січня Велика Британія все ж таки остаточно вийшла з Європейського Союзу. За З,5 роки, які пішли на затвердження Брекзіту, країна пережила трьох прем'єр-міністрів і купу голосувань щодо потенційного сценарію виходу. Згадаймо ж, як Британія прийшла до думки про необхідність виходу з ЄС, чому це зайняло так багато часу і до чого врешті-решт вдалося дійти політикам Лондона та Брюселя. 

Незалежний острів

Референдум про вихід Британії з ЄС став третім в історії країни перший відбувся в 1975 року і стосувався як раз-таки членства у Європейській Економічній Спільноті. 

Відтоді Британія була повноправним учасником спільноти й після її перетворення на Європейський Союз. Втім, інтеграція Британії не була повною аж настільки, як у випадку тих же Німеччини чи Франції. Британці відмовились від входу до Шенгенської угоди і здійснювали контроль за своїм кордоном власноруч. Так само не війшла країна і до Єврозони, зберігаючи свою власну валюту. 

Незважаючи на безліч переваг від членства в ЄС та більшу незалежність від Союзу в порівнянні з іншими країнами, британці часто критикували ЄС за надмірну бюрократизацію та нав'язування спільних для країн-учасниць політик. У 2013 році тодішній прем'єр-міністр Британії Девід Кемерон пообіцяв, що якщо його Консервативна партія переможе на виборах в 2015 році, він обговорить нові умови членства в ЄС для Британії та проведе референдум всередині країни. Кемерон прагнув посилення захисту для країн, що не входять в Єврозону та гарантію того, що такі країни не братимуть фінансової участі у посиленні євро, хотів зниження бюрократії та вимог щодо ведення бізнесу, посилення контролю за міграційною політикою та поваги суверенітету Британії у вигляді відмови від більшого зближення з ЄС.

Кемерону вдалося домовитись щодо виконання цих вимог, і сам він схилявся до необхідності залишитись в ЄС. Тим не менше, він призначив дату референдуму на 23 червня 2016 року. У цей день, 51.9% британців проголосували за вихід з Євросоюзу, Джеймс Кемерон пішов у відставку, поступившись місцем Терезі Мей, а Брекзіт став темою №1 у Британії на наступні 3,5 роки.

Країна на роздоріжжі

Брекзіт

Фото unsplash.com

Після відставки Кемерона і формування нового уряду британці ініціювали вихід з ЄС 29 березня 2017 року і очікували, що процес виходу завершиться до 29 березня 2019. Проте досягти цього не вдалось через низку причин. Лісабонський договір про ЄС передбачає можливість виходу країни-учасниці з союзу, проте на практиці це положення жодного разу не застосовувалося. За ним країна, що покидає ЄС, має укласти договір щодо подальшої співпраці з Союзом ось тут і почались найбільші проблеми.

Перш за все, вихід із Союзу негативно вплине на економіку країни: за різними прогнозами, Британія може втратити до 8% від свого ВВП. Ця втрата буде відчутною дослідження Фіскального Інституту Сполученого Королівства показало, що кожна родина втрачатиме приблизно 1250 фунтів стерлінгів на рік після виходу з ЄС. Інші ж дослідження припускали незначне зниження економічних показників аналітичний центр Open Europe оцінив його у 0.17% зростання ВВП до 2030 року, яке можна буде компенсувати за рахунок прямих інвестицій у Британію, вільну від європейських бюрократичних процедур. Багато в чому економічний ефект залежатиме від угоди, яку Британія укладає з ЄС після виходу: варіанти припускають участь у спільному ринку ЄС з різною мірою інтегрованості. Найбільш радикальний варіант — це вихід без угоди і проведення торговельних відносин без жодних привілеїв взагалі. 

Друге спірне питання це статус громадян ЄС, які постійно проживають в Британії та навпаки. На території Британії живе близько 3,6 млн громадян, чий статус та правова можливість перебування в країні стануть незрозумілими, щойно країне вийде з ЄС. Деякі з них це кваліфіковані спеціалісти, які переїхали до країни через кращі умови роботи. Брекзіт, у свою чергу, може спричинити відтік мізків на континент: деякі великі корпорації одразу ж вирішили перемістити свої представництва до інших країн. Лондон таким чином частково втратить своє значення як світової бізнес- та фінансової столиці. Не легше й тим, хто приїхав у Британію з ЄС через сімейне становище доля таких родин довгий час залишалась невизначеною. Крім того, й серед британців є багато охочих користуватися "безвізом" та вільно подорожувати країнами ЄС.

London, March 2019. Stop Brexit March

Фото unsplash.com

Третя величезна проблема це питання Ірландії. Конфлікт між прихильниками незалежності Ірландії та лоялістами, що підтримували Британську корону в тій чи іншій мірі, проходив протягом всього минулого століття. Лише у 1998 році за Белфастською угодою конфлікт вдалося завершити: Північна Ірландія залишилась у складі Сполученого Королівства. За угодою та оскільки Ірландія та Великобританія входили до ЄС, кордону на острові Ірландія не було, що теж значною мірою сприяло примиренню двох сторін конфлікту. З проголошенням Брекзіту, Ірландська проблема стала чи не найважчою: оскільки Республіка Ірландія залишається у ЄС, якби Британія повністю вийшла з ЄС без угоди, автоматично з'явилася би потреба відновити кордон. І Британія, і ЄС, і сама Ірландія не хочуть допустити такого розвитку подій пропонувалося навіть поширити дію Європейського спільного ринку на Північну Ірландію і встановити кордон фактично всередині Великобританії. Звісно, Британська влада не погоджується на такий крок, але реального сценарію вирішення цієї проблеми, який задовольняв би всіх, немає.

 Brexit

Фото unsplash.com

Це лише основні проблеми, з якими стикнувся уряд Терези Мей. У 2018 році парламент Шотландії також відмовився ухвалити закон про Брекзіт у самій Шотландії 67.2% населення висловились на користь ЄС під час референдуму. Майже рік пішов на прийняття закону про скасування дії законів ЄС, так само повільно просувалися і дебати щодо інших питань. 12 грудня 2018 року Тереза Мей ледь не втратила своє лідерство у Консервативній партії через неспроможність вирішити питання Брекзіту: їй оголосили вотум про недовіру. 117 партійців на голосуванні висловили їй свою недовіру, але більшість у 200 голосів підтримала її, дозволивши продовжити спроби укласти ефективну угоду з ЄС.

15 січня 2019 року Тереза Мей внесла до палати представників свій варіант угоди про вихід з ЄС, але провалила голосування, отримавши всього 202 голоси "за" і 432 "проти" найбільша кількість голосів проти поточного уряду в історії Сполученого Королівства. 12 березня історія повторилася цього разу противників угоди Мей було меньше, але не набагато. 29 березня, в день, коли Британія мала остаточно вийти з ЄС, палата представників втретє відхилила пропозицію Мей про угоду з ЄС після виходу. 8 квітня парламент прийняв закон, за яким уряд Британії мав просити про відтермінування виходу з ЄС доки не буде укладено задовільної угоди. 

ЄС відтермінував вихід Британії до 31 жовтня 2019 року, але позицій Терези Мей це вже не врятувало. Вона вичерпала кредит довіри всередині партії, і не змогла принципово оновити перемовини щодо угоди з ЄС чи запропонувати задовільну альтернативу. 24 травня 2019 року Мей заявила, що йде у відставку з посади прем'єр-міністра та голови Консервативної партії. Її наступником обрали Бориса Джонсона яскравого прихильника Брекзіту та куди більш радикального політика. 

Рішучі кроки нового прем'єра

Борис Джонсон

Фото unsplash.com

З 24 липня 2019 року Борис Джонсон став новим прем'єр-міністром. На відміну від Мей, він рішуче виступив за вихід Британії з ЄС до 31 жовтня, навіть якщо для цього доведеться розірвати усі існуючі зв'язки з Союзом. На той момент минуло вже 3 роки від референдуму більшість британців втомилася від невизначеності й очікувала бодай якогось розв'язання ситуації. Рішучість Джонсона прийшлась виборцям до смаку. 

Втім, навіть незважаючи на його рішучість, йти проти закону, який фактично унеможливлював вихід без угоди, було неможливо. 9 вересня парламент знову проголосував за відтермінування Брекзіту на 31 січня 2020 для укладення нової угоди. ЄС погодився на такі умови, а Джонсон отримав можливість спробувати провести свою угоду через новий парламент після виборів 12 грудня. На виборах Консервативна партія завоювала 365 крісел з 650 і отримала абсолютну більшість в палаті представників. Вже 20 грудня запропонована урядом угода з ЄС пройшла друге читання, і 24 січня 2020 року була підписана Джонсоном та представниками ЄС. 31 січня, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії офіційно вийшло з Європейського Союзу після 47 років членства.

Про що ж домовилися?

брекзіт

Фото Reuters

Незважаючи на тепер уже офіційний вихід Британії з ЄС, угода передбачає транзитний період до кінця 2020 року, протягом якого майже все залишиться таким, як і раніше. Уряд Джонсона вирішив питання з експатами громадяни ЄС, що живуть в Британії можуть подати просту заяву про статус мешканця країни. Ті, хто живуть в країні більше 5 років отримають постійний статус, інші попередній статус мешканця, що згодом можна буде обміняти на постійний. Зробити це можуть всі, хто переїде у Британію до кінця 2020 року. З оціночних 3,6  млн громадян з країн-членів ЄС, що живуть у Британії, цю процедуру вже здійснило 2.5 млн. Відмови у наданні статусу мешканця були одиничними, переважно через наявність судимостей у кандидатів. 

З наступного року Британія не збирається вводити туристичні візи для громадян ЄС, але змінить правила іміграції. За основу береться так звана "Австралійська модель" кожен кандидат отримує певні бали на підставі свого віку, освіти, професії та інших критеріїв. Якщо кандидат отримає певний "прохідний" бал — він зможе переїхати до країни. Проте як конкретно виглядатиме ця система, що саме буде оцінюватись та яким критеріям треба буде відповідати потенційному мігранту, поки незрозуміло.

Незрозуміло і як складуться торговельні відносини між Британією та ЄС це питання так само має бути вирішене окремо до кінця року. Те ж саме стосується Ірландського кордону та ще купи спірних питань навколо Брекзіту. Одне з небагатьох питань, яке вже вирішене це вихід британських представників з усіх спільних органів та установ ЄС, рішення яких так само поширюватимуться на країну до кінця року.

То, виходить, нічого не сталося?

Ні. Сполучене Королівство таки остаточно вийшло з ЄС, представники всіх сторін офіційно підписали угоду. Тепер для Британії немає шляху назад: до підписання угоди, вона теоретично могла відкликати своє рішення про вихід з Євросоюзу. Тепер, якщо в майбутньому Британія знову захоче стати членом Союзу, їй доведеться подавати заявку та проходити всі процедури так само, як і будь-якій іншій країні, що прагне членства в ЄС. 

Проте фактичне вирішення багатьох спірних питань відкладається транзитний період діє до кінця року, і перед урядом Джонсона стоїть амбітна мета: за 11 місяців вирішити все те, що утримувало Британію в підвішеному стані останні 3,5 роки

3269

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Загрузить еще

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: