Как бизнес меняет систему высшего образования: кейс группы «Нафтогаз»

За даними Державної служби статистики у першій половині 2018 року рівень безробіття склав 8,9% і мав тенденцію до зниження. Разом з тим, за інформацією hh.ua, конкуренція на ринку праці залишається на рівні 3-4 людини на місце. Це свідчить про те, що людський потенціал в Україні ще є, а ринок праці потроху насичується.

Проблеми освіти. Дослідження hh.ua показують, що українські роботодавці здебільшого звертають увагу на якість освіти. На думку третини опитаних бізнесменів, саме гарна освіта є хорошим стартом для успішної кар'єри. 17% роботодавців зазначили, що в їх компаніях з початку 2017 року збільшилися випадки працевлаштування молодих фахівців, котрі ще не мають необхідного досвіду роботи, але мають бажання вчитись. Більш активне залучення недосвідчених робітників часто приводить до того, що роботодавці змушені за власний рахунок проводити додаткове навчання випускників. Особливо у галузях, які вимагають навичок роботи з високотехнологічним обладнанням. В якості прикладу, можна розглянути кейс Групи Нафтогаз, яка забезпечує 75% видобутку газу в Україні.

Що робити бізнесу. «Якщо приходить випускник, потрібно його від 6 до 12 місяців навчати, щоб допустити до посади майстра, інакше це дуже небезпечно, — розповідає про те, як побудована робота на виробничих підприємствах компанії Маргарита Короткова, Директор з управління персоналом та соціальної політики «Групи Нафтогаз», — це для нас вважається фінансуванням додаткового року навчання як в частині зарплатні, так й недоотриманих доходів компанії».

Для того, щоб забезпечити якісну підготовку кадрів, Нафтогаз за 3 останні роки збільшив витрати на навчання персоналу в 30 разів. В подальшому, з урахуванням збільшення кількості сучасного обладнання на підприємствах, знизити витрати на навчання молодих спеціалістів з дипломами профільних вузів не вийде.

В такій ситуації у бізнеса є кілька варіантів вирішення проблеми:навчати нових співробітників самостійно чи сприяти змінам у системі освіти. Другий варіант важчий, він потребує більших грошових вкладень на початку, але за кілька років дасть відчутні результати. У Нафтогазі вирішили допомогти змінити кілька навчальних курсів з газовидобувної справи у Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова та у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка.

Вчити по-новому. Зміни в навчальному процесі будуть проводити спеціалісти канадського вишу – Технологічного інституту Південної Альберти (SAIT). Проект розрахований на два роки, вчитися за новими програмами будуть студенти 3-4 року навчання, які володіють англійською мовою. Почнуть вчити молодих людей канадські фахівці, паралельно з цим вони будуть готувати українських викладачів для роботи за новою програмою. У грудні цього року канадці проводять аудит в полтавському та харківському університетах, щоб зрозуміти, чи готова матеріально-технічна база вишів для проведення цієї програми. В рамках проекту передбачено забезпечення вишів необхідним обладнанням. Навчальний процес розпочнеться у вересні 2019 року.

Після навчання студенти отримають диплом українського зразка, не дивлячись на те, що проходитимуть навчання за канадською програмою. «Для нас важливо забезпечити український бізнес якісними кадрами. Враховуючи стратегічні завдання,які сьогодні стоять перед нафтогазовою галуззю і країною, зокрема, щодо збільшення власного видобутку, ми розуміємо, що підприємства будуть зростати, технології постійно оновлюються, і виникає нагальна необхідність у забезпеченні кваліфікованими кадрами. Лише потребу підприємств Групи Нафтогаз сьогодні можна оцінити в декілька тисяч співробітників», — наголошує Віталій Щербенко, голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі, яка забезпечує виконання цього освітнього проекту спільно з Групою Нафтогаз.

Зрештою, у бізнеса сьогодні просто не залишається вибору, окрім як посилити боротьбу за талановитих спеціалістів. Якісне навчання, можливість кар'єрного росту, конкурентна заробітна плата – це те, що можуть запропонувати українські роботодавці. В майбутньому цей мотиваційний перелік зростатиме. Як свідчать опитування hh.ua, більше 90% респондентів розглядають можливість отримати роботу поза межами країни, мріючи про Німеччину, США, Канаду, Польщу та Чехію. Тож перед вітчизняним бізнесом стоїть складне завдання – забезпечити місце Україні у цьому списку бажаних локацій.

Канадський погляд: є розуміння як покращити систему навчання в українських вишах

Українська та канадська система освіти працюють по-різному. На Заході університети вже давно перетворилися на потужні центри комунікації між студентами та бізнесом. В Україні така співпраця тільки набирає обертів.

 Прайя Рейнауд, Директор міжнародних проектів та розвитку корпоративної взаємодії SAIT, розповідає про те, як освітній проект буде впроваджуватися в Україні.

— Освітній проект з українськими вузами має три стадії: створення дорожньої карти, початок навчання студентів та навчання для українських інструкторів. Зазвичай, як зазначені стадії імплементуються в інших проектах SAIT?

 — Ми вже робили подібні проекти раніше. Всі кроки дуже подібні. Потрібно зрозуміти, що хоче клієнт. Зараз проект потребує оцінки того, чого не вистачає для впровадження програми. У ході цього аналізу ми знаходимо ділянки, які треба відкоригувати та прописуємо їх у бюджеті. Також ми можемо працювати у відповідних часових рамках.  Можу сказати, що зараз ми вже розуміємо систему навчання в українських ВНЗ, та як наша програма може її покращити.

— Команда вивчає тільки обладнання та спілкується з представниками вишів чи проводиться й якась оцінка готовності українських викладачів до роботи за програмою?

 — Ми мали розмову з адміністрацією університетів і вони вже думають, хто міг би потенційно викладати деякі розділи програми. Та ми тільки почали це обговорення, бо спочатку планували, щоб інструктори приїхали та пройшли наш навчальний курс. У кінцевому варіанті вирішили побудувати цю викладацьку практику для місцевих інструкторів. Тож, якщо зараз виші не зможуть визначити тих, хто викладатиме, нічого страшного. У нас все ще є необхідний час для навчання інструкторів, тож університети можуть ще визначатися з кандидатами.

— Розкажіть докладніше про навчальний процес для студентів цієї програми.

 — Ми беремо студентів, які вже два роки навчаються в університеті, а не тільки вступили до вишу після школи. Вони вже мають базовий досвід у навчанні. Англійська мова буде вкрай важлива для них, щоб розуміти технічні аспекти програми. Навіть, якщо претенденти дуже сильні у математиці чи хімії, вони мають добре розуміти всю технічну термінологію англійською. Щодо решти, якщо студент вже на технічній інженерній спеціальності, він просто одразу братиме нашу програму з цим англійським компонентом.

— Ви згадали, що український проект є типовим до тих, що університет робив у інших країнах. Та, можливо, співпраця в Україні все ж має певні особливості?

 — Такі проекти це завжди співпраця з навчальними установами та промисловістю. Унікальна частина українського проекту – це Нафтогаз. Ця організація – як декілька галузевих учасників в одному проекті, якщо порівнювати з тим, що ми робили раніше. Та я дивлюся на таку особливість виключно позитивно.

— Пострадянські країни та західні країни мають різні традиції вищої школи. Що важливо знати для студентів, які хочуть успішно пройти програму навчання від SAIT?

 — У Канаді у нас така дипломна програма розрахована на два роки. Зазвичай її проходять студенти одразу після школи. Хоча дехто з кандидатів уже має університетську освіту. Як правило, освітнього рівня старшої школи має вистачити, якщо студент володіє знаннями з математики, англійської та інших точних наук. Всьому іншому ми вчимо. І тут ще важливі не тільки технічні знання, але й життєвий досвід. Навчання в університеті відрізняється від шкільного. Тож важливо, що студент має певні звички, відповідальне ставлення до навчання і т.д.

— Нові технології останні десятиріччя розвиваються дуже швидко. Які навики сьогодні потрібні молодим технічним спеціалістам, окрім базових галузевих знань?

 — Технології, особливо ІТ, комп'ютерні програми, інформаційний обмін, big data важливі зараз. Навіть, коли ми говоримо про навчання за нашою програмою, потрібно знати чимало комп'ютерних систем. Та не тільки збирання інформації важливе, але й можливість її обробляти, щоб приймати інформаційно обґрунтовані рішення. У нашій програмі теорія подається у відповідності до змін в індустрії. Ми повністю у контакті з галуззю. Промисловість, технології, зміна обладнання потребують того, щоб змінювалися й наші студенти, оскільки їм потрібно буде потім працювати у компаніях.

— В Україні є чимало проблем з необхідною кількістю кваліфікованих «блакитних комірців». Молоді люди часто думають, що така робота не є престижною. Ви бачите подібні проблеми у Канаді? І як цьому дають раду підприємства та університети?

 — У нас це все відбувається на рівні питання, а хто хоче отримати роботу? Люди, які мають визначні технічні навички, можуть працювати з обладнанням, дуже легко отримують пропозиції з найму від компаній. У нас є радники від галузі і від наших навчальних програм, тож університет постійно відслідковує, що потрібно галузі та роботодавцям. В університеті з року в рік ми бачимо все більше випускників шкіл, які подаються на політехнічні спеціальності. В Альберті (де розташовано навчальний заклад – ред.) економіка дуже тісно пов'язана з видобутком газу та нафти, і це приваблює людей на робочі спеціальності. Саме так у нас вимірюється успіх спеціальностей.