Бой за Шахтерск: кровавый счет 25-й бригады

Михаил Жирохов

военный журналист

25-та окрема повітряно-десантна бригада зазнала найбільших втрат в особовому складі і техніці серед десантних частин в боях на Донбасі влітку 2014 року. У трагічній історії був і збитий Іл-76, і здача техніки бойовикам Гіркіна в квітні, і криваві бої за Шахтарськ в кінці липня.

Десантники 25-ї бригади, Донбас, літо 2014

25 липня командування АТО поставило локальну задачу для 25-тої окремої парашутно-десантної бригади – утримати передмістя Шахтарська для проходження колони 95-ої аеромобільної бригади, яка повинна була полегшити становище прикордонного угруповання.

Однак противник зміг зібрати всі наявні сили, підтягнути нечисленні на той час «Гради», артилерію, танки та нав'язати десантникам на алюмінієвих БМдшках вуличні бої. Природно, що в таких умовах реалізувати свою перевагу в підготовці десантникам не вдалось і вони понесли серйозні втрати в особовому складі і техніці.

26 липня 4 роки тому зведена група в 250 чоловік зі складу 1-го батальйону бригади (на 16 БМД-2), зенітно-артилерійського взводу (3 ГАЗ-66 з ЗУ-23), а також артилерійської батареї (три САУ «Нона» і два 1В119 «Реостат») обійшла місто і після знищення кількох блокпостів зупинилася на ночівлю в районі Кам'янки. Варто сказати, що командування додало десантникам у якості підсилення два танка зі складу 17-ї окремої танкової бригади.

На ранок група вирушила в район Шахтарська, попутно знищивши опорний пункт противника на Могилі Гострій. Без бою їм вдалося зайняти південно-східну околицю. Колона 95-ї бригади пройшла в напрямку Сніжного, а «дніпровці» були підсилені батарею гаубиць Д-30, які розмістились на одній позиції з «Нонами».

Для знищення групи і утримання Шахтарська, який був ключовим пунктом оборони бойовиків на цьому напрямку «міністр оборони ДНР» Гіркін – Стрєлков зібрав все, що тільки можливо, знявши «підрозділи» навіть з оборони Донецька.

Бойовики гатять з гаубиці Д-30 з головної площі Шахтарська

Крім «слов'янських» частин в місті знаходилась бронегруппа і піхота від «Оплота», командир горлівського бандформування Безлер передав дві установки РСЗВ «Град». Таким чином, можна говорити про те, що проти трьох неповних рот 25-ї бригади були кинуті всі сили так званої «молодої республіки» – як мінімум 600 чоловік, кілька танків, БМП, «Гради», батарея гаубиць Д-30. За донбаськими мірками липня 2014 року, це було дуже багато. Тим більше, що велика частина бойовиків (особливо ті, хто вийшов з Гіркіним зі Слов'янська) були вкрай мотивованими, мали бойовий досвід. Майже половину особового складу загонів бойовиків становили російські добровольці з колосальним бойовим досвідом чеченських воєн.

Підтягнувши сили, противник почав активні бойові дії на вулицях міста. При цьому маючи деяку кількість 82-мм мінометів (які постійно «кочували») і 120-мм мінометів і зайнявши панівну будівлю (16-ти поверхівку), звідки ефективно коректували вогонь гаубиць Д-30, встановлених прямо на головній площі міста, бойовики змогли нав'язувати свою тактику десантникам 25-ї бригади.

За короткий час була накрита батарея «Нон», знищена БМД (екіпаж не встиг відігнати машину, через що поруч почалися пожежі). В цих умовах кількість поранених просто зашкалювала – за три дні боїв їх було близько 60 (фактично кожен четвертий, а то й третій у групі).

Бій у Шахтарську зі сторони

При цьому підтримка артилерії сектора була вкрай обмеженою, тому що всі позиції бойовики розміщували в житловому секторі. До того ж, крім артилерійських позицій наносити удари не було по чому – хоча бойовики вивели кілька танків і БМП, вони не брали участь у вуличних боях – тільки піхота.

Поява великої кількості поранених змусила командира групи майора Мойсюка шукати можливості для проведення колон. Перший прорив був здійснений 28 липня з загальним напрямком на північ, другий – на наступний день в несподівану для противника сторону – в напрямку Благодатного. Не чекаючи такого розвитку ситуації, бойовики на блокпосту на переїзді виявилися беззахисними перед танком і парою БМД, які несподівано атакували їх, знищивши велику кількість особового складу супротивника. Відразу після ривка по дорозі на Благодатне пішов «Урал» з пораненими.

Згоріла бронетехніка на вулицях міста

Однак після рейду 95-ї бригади і виходу прикордонного угруповання, сенсу залишатися в Шахтарську не було. Тим більше, що постачання ставало все більш проблематичним.

Мойсюк тим часом продовжував діяти за раніше затвердженим планом з корективами на загальну ситуацію, який передбачав вихід в сторону траси Торез – Шахтарськ з метою заняття вигідних позицій за містом і перерізання цієї стратегічно важливої ​​транспортної артерії.

Після необхідної розвідки на прорив пішли всі БМД, які на той час були справні – одну машину через технічну несправність довелося кинути, ще одну – тягнули на причепі. Відомостей про противника не вистачало, як і місця в колоні.

Рано вранці 31 липня 2014 року дніпропетровські десантники пішли на прорив. Однак в кількісному плані бойовиків стало ще більше – буквально напередодні прибуло підкріплення з Харцизька, Іловайська, Ханженкова і Кутейникова. У ході прориву особливо дісталося 1-й роті (командир – капітан Луньов), яка йшла в голові колони. Однак найбільш трагічно склалася доля 3-ої роти (командир – капітан Козак). Вона йшла в тиловому прикритті і відтягнулася від основної колони по паралельній дорозі. Рота на двох БМД і БТР-Д натрапила на єдиний на цьому напрямку танк бойовиків, який практично в упор став розстрілювати групу. Першим же снарядом була знищена БТР-Д. БМД, який ішов наступним в колоні, ухиляючись від танка, вилетів з дороги і «роззувся», втративши гусеницю. Злетів з дороги і другий БМД. Хоча екіпаж і десант змогли частково відійти (пізніше були евакуйовані розвідниками 8-го корпусу), але дві практично цілі машини дісталися ворогові.

Згоріла 1В119 «Реостат» 25-ї бригади, Шахтарськ. Відео від місцевих мешканців

Зрозуміло, що при таких втратах ні про яке перерізання траси мова не йшла і за погодженням з командуванням група відійшла на Благодатне. Згодом чотирьох бійців (три з Шахтарська і один був захоплений в полон в іншому зіткненні) вдалося поміняти на 8 бойовиків, яких вивезли під час виходу. Десять так і залишилися без вісті зниклими, які потім були визначені як загиблі. Ще двоє бійців загинули в околицях Шахтарська 1-2 серпня при спробі витягнути бійців 3-й роти, які самостійно виходили з міста.

Втрати противника оцінити складно, але на сьогоднішній день у неофіційних списках враховано 14 бойовиків, загиблих в ході боїв за Шахтарськ 27-31 липня. Однак це число не остаточне і, можливо, в майбутньому зросте.

Втрати десантної техніки оцінюються по фото- і відео доказам в 6 БМД-2 (дві захоплені противником), 3 САУ «Нона», 1 БТР-Д, 1 1В119 «Реостат», а також 1 зенітна установка ЗУ-23-2. Втрати особового складу 25-ї бригади в ході зіткнення за Шахтарськ, згідно даних ресурсу «Книга пам'яті загиблих за Україну», визначаються як 24 загиблих військовослужбовця.

Відразу після Шахтарська знекровлених десантників кинули на штурм Савур-Могили, але це вже зовсім інша історія.