Хроника боя под Первомайском. Борьба за Пески

Підписання Мінських мирних угод 5 вересня 2014 року не означало остаточного припинення бойових дій. Проросійські бойовики продовжували свою терористичну діяльність, яка, крім раптових обстрілів позицій наших військ на Донбасі, включала і відправку диверсійних груп на прифронтові території.

Найбільші втрати наші військові у вересні 2014 року зазнали 14-го числа в ході засідки диверсійної групи противника на дорозі Нейталове – Піски.

Судячи з наявної на сьогодні інформації від безпосередніх учасників, події в цей день розгорталися наступним чином.

В обід на позиції «Дніпро-1» в Пісках (опорний пункт «Міст») поверталися бійці, які їздили в Красноармійськ (нині – Покровськ) за продуктами. На зворотному шляху під селищем Первомайське їх мікроавтобус був обстріляний невідомими людьми з припаркованого на узбіччі позашляховика.

Було вирішено організувати рейд для знищення цієї диверсійної групи. Були зібрані всі наявні сили – танк від 93-й бригади, пікап і ще один автомобіль. Приблизно в тому ж місці група потрапила у грамотно організовану засідку. Першим був розстріляний пікап, в якому загинули Віталій Українцев та Віталій Кисловський. Водій машини – Степан – був поранений.

Було зроблено кілька пострілів з гранатомета по танку – в результаті був поранений Грачов, що сидів на броні. Отримавши попадання і пошкодження, танк розвернувся і пішов на базу.

На звуки бою з «Мосту» була надіслана БМП, яка з гармати почала відпрацьовувати лісопосадку, в якій засіли диверсанти.

У цей момент з боку Карлівки пішла колона з чотирьох танків. Як згадував один з учасників бою в інтерв'ю автору: «…танки теж почали з гармат і кулеметів "обробляти" лісополосу. Бій припинився. Думаю, ті вороги злякалися трохи. Ми поранених позбирали, і я особисто підійшов до механіка-водія БМП і попросив, щоб він висунувся в бік наших позицій. Аби могли своїх загиблих або на «броню» або «в броню» завантажити. Механік погодився, і ми акуратно пішли ланцюгом за бронею. Тільки їх завантажили, як знову почався щільний вогонь по нам. Ми розосередилися і почали відстрілюватися. Олексій Чернишов був десь то в районі посадки і те ж відстрілювався».

В результаті один з танків залишився з бійцями «Дніпро-1», а решта розвернулися і пішли на Карлівки назад. Здавалося, що бій завершився. Всі завантажились на БМП і під прикриттям танка стали повертатися на базу.

Однак міні-колона змогла проїхати лише близько кілометра, і потрапила у нову засідку.

Двома гранатами з РПГ була вражена БМП: «Я всередині в десантному відсіку сидів. Степан злетів, йому сильно зашкодило ногу і руку. Всіх з броні поскидало. У цей момент Чернишов Олексій відбіг кудись, у нього було три кульових поранення. Відстрілювалися ще хвилин сорок, поки боєприпаси були».  Слідом диверсанти вкрай вдало вразили танк, в результаті детонації боєкомплекту у нього зірвало башту, загинув один з танкістів. Бійці прийняли рішення відходити самостійно.

«Ми зайшли в кінець посадки, поклали Степана на три автомати, взяли і понесли. Ми майже дійшли до входу в село, коли побачили пікап полку, який був, імовірно,посланий нам на допомогу. Пікап виїхав на городи через посадку і забрав нас. Кілометр до моста залишалося. Два кілометри ми, грубо кажучи, пройшли.

Підкріплення приїхало 4 людини, людей більше не було. Ми в кузов пікапа залізли, Степана завантажили. Коли почали виїжджати навздогін нам почали стріляти ці диверсанти».

В результаті двох зіткнень загинули п'ятеро бійців:

— Навідник-оператор танку 17-ї отбр солдат Олег Габінет (1989 р.н.);

— старшина міліції 2-го взводу 5-ї роти БПСМОП «Дніпро-1» Віталій Українцев (1968 р.н.). Приймав участь у війні в Афганістані у складі угруповання радянських військ в Афганістані (1979-1989 рр.);

— старшина міліції 4-го взводу 4-ї роти БПСМОП «Дніпро-1» Віктор Кісловський (1969 р.н.). Приймав участь у війні в Афганістані у складі угруповання радянських військ в Афганістані (1979-1989 рр.);

— рядовий міліції 4-го взводу 4-ї роти БПСМОП «Дніпро-1» Сергій Грачов (1973 р.н.);

— рядовий міліції 4-го взводу 4-ї роти БПСМОП «Дніпро-1» Олексій Чернишов (1979 р.н.).

Про заздалегідь підготовлену акцію свідчить і той факт, що група бійців 3-го полка спецпризначення, яка виїхала на допомогу з Донецького аеропорту, також попала у засідку.

Як згадував боєць полку Вадим Довгорук (псевдо «Вадос»): «Ми сіли поїсти, хтось займався своїми справами, хтось пив каву. Раптом зайшов наш командир і каже: «Одягаємось, батальйон «Дніпро-1» потрапив у засідку недалеко від аеропорту, потрібна допомога. Ми висунулись колоною: БМП, «Урал», ЗУ і «таблетка». Та до «Дніпра» ми не доїхали, бо терористи влаштували нам засідку за злітною смугою, у відкритому полі».

«Десь на 20-й хвилині бою я отримав поранення. Куля пройшла навиліт, пробивши кевларову частину бронежилета. Мій товариш отримав осколкове поранення в руку трохи раніше за мене.

Доки хлопці вели бій, мене перев`язали прямо в полі, а потім усі завантажились у «таблетку» і поїхали назад до аеропорту. Там лікар поставив крапельницю.

Буквально через 15 хвилин «Уралом» привезли хлопців з «Дніпра-1». Був один «двухсотий» і, напевне, троє «трьохсотих». Пораненим теж надали першу медичну допомогу, завантажили в БМП й вивезли».

Після цього випадку було суттєво посилена охорона усіх військових колон у прифронтовій полосі. Батальйон «Дніпро-1» обороняв Піски ще до серпня 2015 року. Були й втрати, але це зовсім інша історія.

Нині на місці другого бою стоїть невеликий обеліск в пам'ять про загиблих.