Найди отличия: Афины VS Киев. Репортаж из столицы Греции
Что увидеть и как эффективно провести время в столице Греции – на собственном опыте (укр.)
Парфенон, Афіни / Фото Reuters
Які асоціації у більшості з нас викликає Греція? Підступні боги, відчайдушні герої, олімпійські ігри та віднедавна – ще й олімпійських масштабів борги. Через це легко може скластися декілька не зовсім справедливих вражень: по-перше, що Еллада – тільки про славне минуле, у порівнянні з яким сучасність просто марніє. А по-друге, що між нами (крім непринадної економічної ситуації) фактично немає нічого спільного. Після декількох днів, проведених в славних Афінах, столиці Греції, я з упевненістю можу сказати: ще ніколи мені не доводилося бувати у місті, більш схожому на Київ та бачити людей, ближчими до нас ментально. Своїми спостереженнями, а також невеличкими порадами ділюся з вами. Поїхали.
Почнемо з традиційного: прибуття. Із вірогідністю 99% знайомство з Афінами ви почнете з аеропорту «Елефтеріос Венізелос». Одразу зауважу: грецька міфологія одразу дасть про себе знати тому, що саме по собі летовище дуже нагадує лабіринт Мінотавра. Справа в тому, що посадка відбувається на нижніх поверхах будівлі, а це – нескінченні коридори, неочікувані віражі та довгі-довгі ескалатори, крізь які не пропхнешся тому, що перед тобою за законами Всесвіту завжди стоятиме багатодітна родина з Польщі чи Німеччини, яка зрозуміла життя та нікуди не спішить. Коли тільки прибуваєш – то все весело та класно, але коли треба летіти додому – краще не ризикуйте, приїздіть завчасно.
Ну, а ми тільки приїхали. До міста – 30 км, а таксі – не наш варіант. Тут є два доволі взаємозамінні варіанти: або 6 євро і автобус Х95 (що кожні 15 хв рушає від виходу з аеропорту) довезе вас одразу до центральної площі, або за 2 євро (стільки коштує 90 хвилин насолоди послугами грецьким пастрансом) той самий шлях гості Афін долають на метро. До речі, зупинка «Площа Конституції» (або як її оголошують у підземці СІнтагма) знаходиться по тій самій гілці, що й аеропорт. Тут уже якась розумна Аріадна закинула рятівну нитку в інженерний проект, тому загубитися буде ну дуже складно.
Отже, пригоди починаються. Перше, на що слід звернути увагу – це будівля грецького парламенту (яка знаходиться, сюрприз, на площі Конституції) та його почесну варту. Евзони – саме так називають гвардійців, які охороняють демократію та порядок біля стін представницького органу, носять абсолютно дивовижну форму. Саме вона, і звичайно ж, процедура зміни вартових, є однією з цікавинок, які бажано побачити в Афінах одразу.
А ось далі наша подорож пролягатиме далекими від державних інституцій локаціями. І саме говорячи про них та загальну атмосферу міста, можна зловити себе на думці, що спільного в нас із греками більше, ніж здається.
КАВОВА КУЛЬТУРА І ТОРГІВЛЯ 24/7
Перетнувши невеличкий сквер біля парламенту, ми опиняємось на залюдненій вулиці Ерму. Тут і брендові магазини, і крихітні сувенірні лавки, і неймовірна вулична їжа на кожному кроці. Але якщо ця фактично центральна вулиця нагадує надземний «Метроград» (із відповідними цінами), то перебуваючи в менш престижних районах, розумієш – давньогрецькі міфи перетворилися в новогрецькі МАФи. Виглядають вони трошки охайніше, ніж у нас в підземках (донедавна), але асортимент такий самий (тобто все, починаючи від запальничок і закінчуючи валізами та шубами).
А ще в Афінах на кожному кроці можна випити смачну каву. Їх аналог «Aromakava» – це «Coffee Island» або «Grigorius». Оскільки погода в місті переважно сонячна, а зима – гість нечастий, місцеві надають перевагу каві freddo (по-нашому – з льодом). Цей напій тут п'ють і зранку, і ввечері, що відрізняє греків від більшості західних європейців, але дуже єднає з нами.
Ще однією надзвичайно приємною деталлю стає те, що навіть магазини одягу тут працюють до дев'ятої вечора. Є купа невеликих продуктових та просто кнайп, де можна перекусити або купити щось на вечерю. Знову ж таки, для порівняння, у Німеччині в цей час на вулиці можна зустріти тільки велике патлате перекотиполе, що тихо-мирно рухається у своїх справах. А в Греції все тільки починається.
ТИ ПОТРАПИВ НЕ В ТОЙ РАЙОН
Як і в будь-якому великому місті, є райони, які варто побачити, а є такі, які можна і десятою дорогою обійти. Ні Київ, ні Афіни не є винятком. Якщо почати з хорошого, то безумовно, слід сказати про Плаку. Це такий собі грецький Поділ із нескінченними сувенірними рядами, розслабленими кафе та неповторним видом на стародавні руїни. Тут приємно загубитися та блукати, роздивляючись вітрини з прикрасами, оливками та милом (прекрасний сувенір із Еллади, а безумовний хіт – це мило з прикріпленим до коробки магнітом, так би мовити, повний комплект і це за 1 євро!), копіями античних статуй і мітаксою (грецьке бренді – міцне, але смачне).
Але є в Афінах і своя Троєщина. Тільки тут вона називається Омонія. Район слугує серйозним комерційним центром та осередком соціальної активності, але все вдень. Ввечері тут краще не ходити. Особливо, якщо ти один, і особливо, якщо ти – дівчина. На жаль, Омонія користується репутацією прихистку для безробітних мігрантів, безхатьків та наркодилерів. Однак було б несправедливо запевнити, що небезпека чатує на вас тут на кожному кроці. Підозрілі вулички та підозрілих людей корисно оминати і в центрі, і на околицях будь-якого міста. На захист же Омонії можна сказати, що тут чимало хостелів для бюджетних туристів (можно знайти нічліг за 9-10 євро), а поряд – станція метро та й сам центр (пішки хвилин 20), Національний археологічний музей та навіть Нацбанк Греції. Не все так погано. Про слід бути уважним і слідкувати за речами.
Площа району Омонія
МІСТО НА ПАГОРБАХ
Як і Золотоверхий, Афіни приголомшливо виглядають із висоти. Переважна більшість будівель тут білого кольору, вулиці не заплутані (а розміщені майже перпендикулярно), тож спостерігати за їх стрункими рядами з багаточисельних пагорбів – одне задоволення. Неймовірний вид відкривається з Акрополя, того самого місця, де розташований знаменитий Парфенон (про нього ми ще поговоримо окремо трохи згодом). А от якщо хочеться поглянути здалеку і на сам Акрополь – сміливо рушайте на Аеропаг, Філопаппу, Пнкіс чи Лікабет (він же Лікавіт, найвища точка міста з висотою 227 метрів). У таких місцях ідеально зустрічати ранок чи вечір, а також милуватися вечірнім містом. Стародавні руїни в променях сонця виглядають особливо велично (а ще гарне сонячне освітлення є запоруко вдалих фото), а вогні нічних Афін, що мерехтять на березі Егейського моря – безумовно, одна з тих речей, на яку можна дивитися нескінченно.
ІДЕАЛЬНЕ СУСІДСТВО
У переповнених туристами Афінах, як і в українській столиці, легко знайти місце, де можна сховатися від настирливого натовпу. Тут дуже багато маленьких та великих церков (надзвичайно схожих на наші, чи точніше, наші храми будуються на грецький манер), куди можна без проблем зайти для перепочинку. У більшості з них вічні сутінки, оскільки фрески та вітражі виконані переважно в темних тонах. І це надзвичайно приємно: заходиш, споглядаєш цю красу, переводиш дух і знову поринаєш у нескінченний потік людей, звуків, запахів та вражень.
КЛІЄНТ ЯК ОЛІМПІЙСЬКИЙ БОГ
Повертаючись до питання комерційної культури Греції не можна не сказати про надзвичайно високий рівень послуг. Подібно до того, як в Україні шалено прогресує ресторанна справа, наші південні колеги надають просто фантастичний сервіс. У кав'ярнях всюди безкоштовний wi-fi (і знову привіт, та ж сама Німеччина, де за 15 хвилин у мережі треба дати пароль від кредитки, згадати прізвисько діда та дочекатися повного місяця), офіціант знайде вам меню на фарсі, якщо дуже хочеться, вам покажуть дорогу, найближчий банкомат і забронюють квитки на літак. Таку турботливість пояснити неважко: криза не вщухає, конкуренція висока і щоб привернути увагу клієнта необхідно бути просто бездоганним. Як то кажуть, нема лиха без добра.
ТРОШКИ ЕКСКЛЮЗИВУ
Безумовно, приємно віднаходити щось близьке та рідне навіть в абсолютно незнайомому місці. Однак який сенс їхати за тридев'ять земель, щоб побачити дещо абсолютно ідентичне? Афіни унікальні. І ви в цьому швидко переконаєтесь. Хоча б тому, що тут є ПАРФЕНОН! Величезна, неймовірна пам'ятка античної архітектури, перед величністю якої просто затамовуєш подих.
І одразу декілька важливих порад: перед тим як підійматися на сам Акрополь (увага, це – пагорб, і доволі крутий) не полінуйтеся прочитати про історію споруд, зведених на ньому. Табличок вистачає і нагорі, проте інформація занадто перевантажена археологічною термінологією, тому навряд чи матиме сенс. Ще одну річ, про яку слід пам'ятати, це те, що на Акрополі Парфенон не стоїть сиротою. До нього ведуть неймовірні красиві (але мармурові й тому дуууууже слизькі) сходи, що називаються пропілеї. Поряд розташований храм Ерехтейон, присвячений суперечні богів Афіни та Посейдона за покровительство над містом (його легко впізнати, він асиметричний і його прикрашають статуї – каріатиди, вертикальні підпори у формі жіночої постаті), а також святилище Ніки Аптерос (знаходиться на невеликому виступі скелі). Для того, щоб оглянути всю цю красу, потрібно не менше двох годин. Тому дуже не раджу залишати візит до Акрополя на останній день подорожі.
Ще одна абсолютно неймовірна річ, яку можна зустріти в Греції (і в інших південноєвропейських країнах) – це апельсинові дерева. Ну і хай собі ростуть, можна подумати. Але мова йде про справжні апельсини (чи мандарини, Карл!), які цілком придатні на десерт. Найсмачніші, які я коштувала, ростуть біля музею історії Афін неподалік від Сінтагми. Отож, якщо зголоднів, не гальмуй, ти знаєш, що робити.
ПІРЕЙ
Афіни важко назвати приморськими, але позаяк один із найпотужніших портів Європи – Пірей – є районом міста, усе стає на свої місця. Він є кінцевою станцією однієї із гілок метрополітену. І хоча при виході з неї ви неодмінно подумаєте: «мамо, а де море?» не хвилюйтеся, воно там точно є. Так звана грецька Рів'єра – це величезна кількість білосніжних яхт і маленьких суден, що мирно стоять у бухтах і чекають на світ зірковий час. Найкраще оглядати Пірей із пагорба Кастелло (знову ж таки, пагорби – наше все), а ще звідси можна почати досліджувати мальовничі грецькі острови. Щоправда, безпосередньо з Пірею дістатися можна тільки найближчих – Егіни або Ангістрі.
І наостанок трошки гастрономії. Якщо ви були у Греції та не спробували гірос або сувлакі (в принципі, це одне й теж м'ясо, тільки перше – в піті, традиційному лаваші, а друге подається як шашлик), кулурі (бублики з кунжутом) чи солодкі палички з кокосової стружки – просто не ганьбіться й нікому не кажіть, що ви туди їздили. Важливо те, що їжа не просто смачна, а й доступна по ціні (наприклад, кулурі не повинен перевищувати 50 центів). Тим паче, що якщо зовсім сіли на мілину, повсюди в місті ростуть апельсинові дерева.
В Афінах чимало речей, які вас приємно здивують або просто нагадують щось неймовірно знайоме. Можливо, це лише суб'єктивне враження, але воно ж з аргументацією! І навіть якщо наведені факти щодо схожості Афін та Києва не видалися вам переконливими, точно можна сказати одне: ви у грецькій столиці відчуваєте себе як удома. Тому що вдома завжди добре і вам там раді. І це відчуття в столиці Еллади – гарантоване.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
