Я боюсь за ребенка: как родителям поддерживать себя во время войны

У чому проблема?

Регулярна паніка або тривожність у батьків — неабияке психологічне навантаження на дитину. Та не бути тривожними сьогодні важко. Під час війни небезпека може настати будь-коли та будь-де. Проте батьки не можуть лишатися з дитиною весь час. Не слід відмовлятися від садочка чи школи, забороняти дитині гуляти з друзями й оточувати її гіперопікою.

Про те, як дієво заспокоюватися і як не нашкодити дитині власним стресом, "Рубрика" поговорила з Іриною Кобихно — сімейною психологинею, спеціалісткою з тілесно-орієнтованої психотерапії. Разом ми сформували дієві поради для батьків, що, сподіваємося, допоможуть вам.

Яке рішення?

Коли відбувається щось жахливе, ми, цілком зосереджуємось на трагедії. Починаємо прокручувати її у своїй уяві, посилюючи її та автоматично приміряючи на себе. Це так звана "травма свідка". Роздивитися, якнайкраще все запам'ятати, а потім бігти/хапати/робити терміново хоч щось, щоб захистити та врятувати від подібного тих, кого ми любимо — саме такі бажання виникають у нас після трагічних новин.

У такі моменти наша нервова система перевантажена. І чим довше ми будемо насичувати її новими подробицями та чутливими фото, тим більше сил нам буде потрібно, щоб триматись.

Психологиня Ірина Кобихно радить: 

• Перше, що можна зробити в такій ситуації — це назвати свій стан. "Я схвильована/ий". 
• Наступний крок — відчути своє тіло. Які відчуття є у ваших стопах, литках, в тазу, животі, у попереку, грудній клітці, плечах, шиї, обличчі. Важливо називати відчуття: "тепло-холодно, легкість-важкість". Що хоче зробити ваше тіло? Зіщулитись, закрити живіт, напружити кулаки? Усвідомте імпульс, який є у тілі й виразіть його.
• Прослідкуйте за комфортом свого тіла. Чим зручніше ваше положення, тим яснішими будуть ваші думки. Якщо ви відчуваєте злість, роздратування — зверніть увагу на свої долоні: стисніть їх і потім поступово розслабте. Наші руки пов'язані з грудною кліткою, серцем. Відчуваючи свої долоні, ми можемо управляти своїми емоціями.

Ще один аспект, який впливає на самопочуття — як батьки ставляться до своєї реакції на стрес. Наприклад, мати/батько починає кричати на свою дитину, після цього почуття провини й злість на себе, незадоволення собою. Дитина вчиться на тому, що вона помічає, відчуває, і якщо батьки погано ставляться до себе, дитина вчиться так само картати себе.

Тому, якщо ви накричали на дитину, скажіть собі — ти злякалася/вся, втомилася/вся, тобі треба відпочити, потурбуватися про себе. Будьте добріші до себе. І коли ви зробити щось для себе, як мінімум випили води, зробили вдих і трохи довший видих, поверніться до дитини та попросіть вибачення за те, що накричали на неї. А потім переведіть контакт у позитивне русло: щось зробіть для дитини, займіться спільною діяльністю, приділіть їй час.

Не гризіть себе, якщо не впоралися з почуттями. Наступного разу ви можете зробити інакше. Дитина не дуже комфортно з батьками, які весь час собою незадоволені.

Як можна проявити любов до дитини? Через уважність, теплі слова, обійми та зацікавленість в тому, чим цікавиться дитина. Як можна проявити повагу? Через вміння цікавитися і враховувати думку дитини, через вміння допомагати, коли дитина цього потребує, через можливість домовлятися.

Чому батьки можуть проявляти турботу І любов до дітей надмірно, роблячи некомфортно самим дітям? Можливо колись їм не вистачило любові від своїх батьків і фанатично опікуючись своїми дітьми, вони додають любові собі. У цьому треба розібратися і якщо ваша любов має компенсаційний характер, будьте чесними з собою і знайдіть шляхи, щоб додати собі уваги іншими способами. Коли дорослі піклуються про себе, вони краще можуть відчувати, які саме прояви любові потрібні дитині.

Беззаперечно, джерелом надмірної опіки є страх за свою дитину і тоді варто пропрацювати цей страх. З чим він пов'язаний? Наприклад, з безпекою. Тоді слід назвати собі все, що ви робите для безпеки дитини. Слідкуєте за новинами, вчите дитину правилам безпеки, дбаєте, щоб у неї був зв'язок з вами, запитуєте, як у неї справи. Що ще ви можете зробити для дитини? Якщо щось можете — зробіть, якщо зробили все, що у ваших силах — підтримайте себе тим, що допомагає заспокоїтися.

Чим дорослі відрізняються від дітей? Вони несуть відповідальність за свій стан.

Подумайте про те, що відчувають ваші діти, коли ви в паніці та не можете дати собі ради. Що б відчували ви самі, якби поряд була така людина?

Дитина і батьки пов'язані між собою. І дитина (особливо маленька) відчуває батьків. Коли недобре вам — погано і дітям. Хочете ви чи ні, але в емоційну прірву ви тягнете із собою й тих, кого любите. Тих, хто вас любить і до вас "підключений".

Тому турбота про себе — це перший крок до стабільності й хорошого стану дитини, — стверджують психологи. На те, як людина справляється зі стресом, впливають чотири фактори: скільки у людини ресурсу, чи є підтримка, які дії робить людина, сила стресової ситуації. Ви не можете вплинути на стресову ситуацію. Але поповнення власного ресурсу, ваші стосунки та ваші дії — у полі вашої відповідальності.

Ви — доросла людина! Робіть усе, щоб витягти себе з негативу. 

• Це нормально — рятувати себе.
• Це нормально — думати про своїх рідних і давати їм енергію, якою ви наповнюєтеся, рятуючи себе.
• Це нормально — заспокоювати близьких, замість того, щоб навантажувати їх своїми страхами та сльозами.
• Це нормально — не відкривати новинні канали й жити нормальним життям у ненормальних обставинах.

Підтримати свій емоційно-психологічний стан допоможуть також поради, розроблені ГО "Офіс регіонального розвитку" — допомогти своєму ресурсу залишатися "на рівні" дадуть увага до власного фізичного стану та інформаційна гігієна.

За тривогою часто ховається наше бажання все контролювати. Нам здається, що якщо ми чогось не зробимо — все піде шкереберть. А якщо будемо хвилюватися, то змінимо ситуацію на краще.

Боятися, хвилюватися, відчувати тривогу, роздратування, злість — це теж нормально. Але варто навчитися усвідомлювати свій стан (контролювати думки та відстежувати почуття). Тому що постійна тривожність може зруйнувати не тільки психіку дитини, а й вашу також. Можуть статися соматичні зміни, можна почати хворіти — підвищений тиск, головний біль, розлади травлення та інші захворювання.

Ірина Кобихно звертає увагу: якщо вам складно впоратися з переживаннями, ви можете звертатися за підтримкою до близьких чи психолога. Крім того, на вашому прикладі дитина також буде вчитися приймати допомогу.

Сучасна психологія просить додавати до кожної фрази сьогодні "у воєнний час": ви виховуєте дитину у воєнний час, ви працюєте у воєнний час. У стресі, який оточує нас під час війни, багато навантаження на психіку і варто це враховувати. Надзвичайно важливо піклуватися про себе, інакше ми прийдемо до Перемоги виснаженими, а нам ще відновлювати Україну.

Психологиня пропонує усвідомити й запам'ятати чарівні фрази, які будуть допомагати вам: "Я найкращий батько/мати для своєї дитини. Я роблю достатньо". Що ви ще можете зробити для своєї дитини — найкраще знаєте ви самі! Але пам'ятайте — одне з найважливішого, що ви можете зробити — бути в гарному стані, бути щасливими. Почніть із секунд, хвилин, години. Робіть те, що дає вам енергію та сили жити, працювати та допомагати. Саме цим ви врятуєте себе та своїх дітей!