6 гектаров окопов, разворованная техника, пожары и пленные: как Чернобыль до сих пор приходит в себя после оккупации

Окупація зони відчуження російськими військами тривала з 24 лютого по 31 березня 2022 року. За цей час вороги завдали збитків на сотню мільйонів євро: вкрали обладнання, загарбали техніку, знищили автівки, розтрощили будівлі та офіси, завдали шкоди заповідній території, позбавили працівників можливості повноцінно виконувати свої обов'язки, підняли радіоактивний пил, інформує заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Максим Шевчук.

"Із зони велися обстріли в бік Києва. Агресор розумів, що українська сторона не відповідатиме, щоб не сталася ядерна катастрофа. Літали російські літаки, гвинтокрили, поруч їздили їхні танки, поруч з АЕС зберігався боєкомплект. Так російські військові наражали всіх нас на нову катастрофу над сховищами відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів, а також над Новим Безпечним Конфайнментом, що накрив четвертий енергоблок, який вміщує багато паливовмісних мас", — пояснює Максим Шевчук.

Унаслідок окупації в полон потрапили 169 захисників-нацгвардійців. Станом на кінець червня 2023 року близько сотні з них ще в полоні у дуже важких умовах. Але є позитивна динаміка: уже було кілька обмінів, у які потрапляли нацгвардійці з ЧАЕС, говорить заступник голови ДАЗВ.

"Працівникам, які всі ці 35 днів з урахуванням однієї часткової ротації перебували на об'єкті разом з окупантами, було найважче. Виконувати обов'язки щодо підтримки безпеки об'єктів у таких умовах — дуже складно. І те, що вони змогли виконувати свої функції, попри такий безпрецедентний тиск, роботу під зброєю, під постійними обшуками та допитами, це дійсно героїчні вчинки", — каже Максим Шевчук. 

В окупації тоді опинилися близько 150 працівників підприємств зони відчуження, до сотні самоселів, які не змогли виїхати, та згадані вже захисники з Нацгвардії. 

Заступник голови ДАЗВ пригадує ці 35 днів як час невизначеності та імовірної катастрофи й хвилювання за колег, які опинилися в окупації. 

"Не те щоб у працівників був вибір, лишатися чи ні. Але на місці вони таким чином побудували вимушене співіснування з окупантами, що найбільш абсурдні й зловісні задуми ворогів не були втілені", — переконаний режисер-документаліст Олексій Радинський, автор стрічки "Чорнобиль 22". У фільмі й спогади кількох співробітників ЧАЕС про період окупації, і кадри переміщення російських військових, зняті очевидцем на мобільний.

Персоналу станції вдалося у відповідь на стратегію ядерного шантажу, яку втілювали росіяни, застосувати контрстратегію власного ядерного шантажу щодо росіян, вважає Олексій Радинський. Адже ті російські військові, які потрапили на станцію, про серйозність радіаційної небезпеки дізналися власне від самих працівників станції. 

"Окупанти почали поступово дуже сильно боятися за своє здоров'я. Персонал вдався до вдалої маніпуляції, щоб зменшити ризики від можливих необачних дій окупантів, — говорить режисер. — Також треба оцінити, що в абсолютно екстремальних умовах функціонувала поставарійна станція. Можливо, ми сприймаємо це як належне, але це не так".

Крім того, протягом усієї окупації працівники зони відчуження, які мали зв'язок, намагалися передати якомога більше інформації щодо переміщення і техніки окупантів. Максим Шевчук розповідає, що вони зі свого боку передавали ці дані нашим розвідникам і СБУ. 

До слова, за цю професійну роботу працівники Чорнобильської АЕС отримали державні нагороди, зокрема і з рук Президента України. 

"Наш персонал у Чорнобилі разом із самоселами фактично жили однією великою родиною, харчувалися разом, розподіляли ті невеликі ресурси, які залишались на території. В усі будинки самоселів також щоденно навідувалися з обшуками й допитами", — пригадує заступник голови ДАЗВ. Він також говорить, що люди могли зміщувати фокус з жорстких допитів на розповіді про правила радіаційної безпеки, і військові рф хоча б годину-дві дослухалися і не чіпали в цей час людей.

Максим Шевчук уточнює втрати на всіх підприємствах зони відчуження: 

• Втрачено понад 300 одиниць автомобільної техніки — частину вкрали, частину просто розстріляли, а з частини викрутили акумулятори, генератори, інші компоненти. Найбільше постраждала автомобільна техніка для пожежогасіння, а також трактори, техніка для перевезення радіоактивних відходів, автобуси.

• У лабораторіях, зокрема Центральній аналітичній лабораторії Державного спеціалізованого підприємства "Екоцентр", частина обладнання була пошкоджена, частина викрадена.
• Практично всі комп'ютери в Чорнобилі викрадені або цілими, або частинами: російські загарбники познімали з них процесори, оперативну та постійну пам'ять тощо.

• Ще один з наслідків окупації: територія зони відчуження суттєво замінована, особливо західна її частина. 

"Зараз на 25-30% території немає доступу, тому що там розкидані міни. І, на жаль, були випадки підриву людей, машин, і звичайно, тварин", — констатує Максим Шевчук.

• Серйозні логістичні втрати: зруйновані всі мости, які йшли в Славутич через Білорусь. Це й автомобільний шлях, і залізничний. 

Максим Шевчук пояснює: раніше працівники ЧАЕС могли вранці за годину дістатися від Славутича до ЧАЕС, а увечері повернутися і виконувати основну частину своїх функцій, не перебуваючи на вахті в зоні відчуження. Зараз їм довелося перейти на вахтовий метод. Дорога автобусом забирає понад сім годин, тому люди працюють у зоні по 15 днів. 

Через те, що окупанти рили свої окопи зокрема і в найбільш радіаційно забрудненому Рудому лісі, відповідно суттєво змістили ґрунт і підняли пил, відбулося локальне підвищення радіаційного рівня, але в плані безпеки ця ситуація контрольована, каже Максим Шевчук. 

Обрахунки екологічних втрат через окупацію зони відчуження ще тривають. 

"Протягом усього часу окупації в межах міжнародного проєкту у нас працювали фотопастки, і зараз наші іноземні колеги аналізують дані щодо поведінки тварин у цей період", — розповідає начальник наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський. 

Через зону відчуження пройшла колосальна кількість військової техніки, тут на наднизьких висотах літали гвинтокрили, штурмові літаки, крилаті ракети агресора, і все це, звичайно, вплинуло на живий світ. Військовий конфлікт такого рівня стався вперше з 1945 року, і науковці зараз не мають моделі для порівняння збитків, крім Другої світової війни, пояснює Денис Вишневський.

Під час окупації сталася велика пожежа на території на захід від ЧАЕС, після деокупації — ще одна, але через замінування території можливості її загасити повністю не було.

"Тоді гасили з асфальту, умовно кажучи, в'їхати в ліс було неможливо, щоб загасити осередок цієї пожежі", — каже керівник наукового відділу заповідника.

Він припускає, що така ситуація може стати моделлю для великої частини нашої країни. Адже клімат стає більш спекотним і посушливим, ризик лісових пожеж збільшується, і водночас велика частина країни замінована. 

Завдяки спостереженням з космосу, науковці вирахували, що окупанти нарили 6 гектарів окопів. Зараз спостерігають за тим, як вони заростають. 

"Уперше на деокуповану територію я поїхав орієнтовно 15 квітня минулого року. І дорогою скрізь бачив залишки російських блокпостів, і там стояли габіони — такі кубічні конструкції, які наповнюють сипучими матеріалами, переважно піском. У мене виникло питання: а чим вони їх заповнювали? І ми знайшли тут, у зоні, що вони на терасі річки зробили кар'єр, звідки брали матеріал", — розповідає Денис Вишневський. Також використовували місцеві дерева для облаштування своїх оборонних конструкцій.

В офісі заповідника, розповідає керівник наукового відділу, окупанти й вікна побили, і двері зламали, і вкрали все, що можна продати або що "в господарстві знадобиться". Зате наукову бібліотеку ніхто не чіпав. Хоча Денис Вишневський дуже хвилювався її за долю. 

"Там багато таких матеріалів по чорнобильській тематиці, які є тільки в паперовому вигляді. Я збирав її 20 років, — каже пан Денис. — Приїжджаю: бібліотека на місці. Вони в нашого орнітолога поцупили книжку «Записки натуралиста» і в мене вкрали книжку Кіта Річардса, бас-гітариста гурту «Ролінг Стоунз», його автобіографію. Ну, ще електрочайник і подібне". 

Він пригадує, що поліція тоді місяців зо два до середини літа по закинутих хатах діставала "пачки" ноутбуків. 

"Солдати крали, але, мабуть, боялися приносити у місце розташування, бо командир міг або «втик» дати, або відібрати, швидше за все. Тому вони, як бурундуки чи сойки, ці всі ноутбуки, якесь обладнання розпихували десь по таких хатах. А коли дадуть команду збиратися додому, то вони мали це забрати на БТР чи в колону. Мабуть, не встигли. Я так знайшов обладнання, яким ми досліджували летючих мишей", — пригадує науковець. 

Зважаючи на дуже суттєві наслідки окупації, у Державному агентстві України з управління зоною відчуження створили план відновлення. Він складається з 9 напрямків — протипожежний напрямок, радіаційний контроль, відновлення обладнання для поводження з радіоактивними відходами, є частина проєктів на майданчику ЧАЕС, розмінування, розповідає заступник голови ДАЗВ Максим Шевчук. 

Цей план Держагентство вже понад рік комунікує з усіма міжнародними партнерами і донорами. "Маємо значні успіхи: уже більш ніж на мільярд гривень допомоги затверджено, певна частина з цієї допомоги вже отримана. Частина прийшла дуже швидко — у квітні та червні 22-го року, — каже заступник голови ДАЗВ. — Ми змогли відновити контроль над радіаційним станом, контроль на КПП, щоб працювала функція не-винесення радіоактивних частинок поза зону, і багато інших функцій".

Ключові партнери в цьому процесі — Єврокомісія, Департамент енергетики Сполучених Штатів Америки, представники Канади, Великої Британії, Норвегії, Швеції та інших країн. Всі різною мірою допомагають ресурсами, щоб можна було повноцінно реалізовувати безпекові функції в зоні відчуження.

Максим Шевчук додає: "Дуже важлива також роль Європейського банку реконструкції та розвитку, в якому у нас відкритий рахунок міжнародного співробітництва щодо Чорнобиля. Цей рахунок поступово наповнюється країнами-донорами (13 країн), і вже перший проєкт з нього реалізовується — це закупівля техніки для боротьби з пожежами".

Загалом місія цього плану — показати, що світ здатний боротися з будь-якими глобальними викликами, об'єднавшись. Так, як це було з Чорнобильською катастрофою.

"Тому в нас цей план є не тільки планом відновлення, але й розвитку. Ми хочемо, реалізувавши його, зробити зону більш безпечною, більш сильною та розвиненою", — каже Максим Шевчук.

У грошовому вимірі на це потрібні 200 мільйонів євро, у часовому — найближчі роки.

11 липня відбулася чергова асамблея донорів рахунку міжнародного співробітництва щодо Чорнобиля під управлінням ЄБРР. Там ДАЗВ представило проєкти, на які буде першочергово просити донорів виділити кошти: це переважно проєкти безпеки на майданчику Чорнобильської АЕС, а також забезпечення технікою для боротьби з пожежами.

"З травня є невеликі пожежі, зумовлені різними чинниками. Поки нам вдається давати раду, але, звичайно, інструментів небагато, — говорить Максим Шевчук. — Ну і не забуваймо, що частина території — це і лівобережжя щодо ріки Прип'яті, і західна частина зони — нам зараз взагалі недоступна". Тому, на думку заступника голови ДАЗВ, і розміновувати передусім треба лісові дороги, щоб можна було боротися з пожежами.

Для відновлення діяльності працівники підприємств зони відчуження дуже багато зробили своїми силами, зокрема ті ж самі ремонти приміщень, які погромили росіяни. 

Зона, у якій працівники Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника можуть проводити спостереження, зменшилася, дещо вони фіксують опосередковано. 

Але все одно виконують свої завдання, каже Денис Вишневський. Ба більше: у жовтні минулого року у Варшаві представили свою частину досліджень у міжнародному проєкті, що тривав чотири роки. Заповідник відповідав за радіобіологічний компонент і попри всі проблеми, з якими зіткнувся, після деокупації завершив комплекс польових досліджень. 

"І зараз ми продовжуємо працювати. Скажімо, перед розмовою з вами у мене був зум з Франкфуртським товариством щодо екологічного проєкту відновлення водно-болотних угідь, також продовжуємо проєкт щодо впливу змін клімату: будемо ставити пастки, збирати генетичний матеріал і подивимося, яких паразитів нам приносять комарі. Тому що війна війною, а ця проблема залишається, у нас змінюється середовище", — каже Денис Вишневський.

Оскільки залишається небезпека вторгнення, й військові у зоні відчуження виконують певні завдання, зараз доступ до зони відчуження є лише за умови критичних робочих питань, зазначає Максим Шевчук.

20-хвилинна стрічка "Чорнобиль 22" поєднує зйомки з мобільних телефонів з інтервʼю зі свідками російської окупації зони відчуження. Її режисер Олексій Радинський — один з учасників проєкту "Свідчить Україна", який ставить за мету збір свідчень про військові злочини рф.

 Ці свідчення використовують з двома цілями: 

• документалісти роблять свої медіапроєкти;
• водночас весь зібраний масив даних передається юристам-міжнародникам, які в міжнародних судах створюють позови проти рф.

"Коли я долучився до цього проєкту, то запропонував команді дослідити військові злочини, вчинені російською армією в Чорнобильській зоні. А саме такий злочин як ядерний тероризм, тобто захоплення атомної електростанції. Тому що це не лише дуже важливо нам самим знати, але це також потенційно дуже багатообіцяльний позов проти рф у міжнародних судах", — розповідає "Рубриці" Олексій. 

Ми поспілкувалися з режисером у межах 20-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, де ця короткометражна стрічка отримала спеціальну відзнаку в номінації DOCU/Коротко. Раніше цього року фільм виборов "Гран-прі міста Обергаузена" у "Міжнародному конкурсі" на Міжнародному кінофестивалі короткометражного кіно в Обергаузені.

"Мені раніше здавалось, що Чорнобильська зона — це Україна в мініатюрі, і зараз я в цьому впевнився, тому що тут в концентрованому вигляді проявилося багато речей, якими можна охарактеризувати взагалі український опір вторгненню, і те глибоке нерозуміння російської армії, чим взагалі є Україна", — поділився режисер. 

Нині українці і світ, який спостерігає за нашою війною, стривожений через загрозу на іншому об'єкті ядерного тероризму росіян — Запорізькій АЕС. 

Це найбільша атомна станція Європи з локальним сховищем зберігання відпрацьованого ядерного палива. У реакторах також завантажене паливо, зазначає заступник голови ДАЗВ Максим Шевчук. За його словами, сценарії можуть бути різні. І наслідки цих сценаріїв також можуть бути різні, залежно від того, на що наважиться окупант.

Експерт закликає стежити за інформацією від Держатомрегулювання, Міністерства внутрішніх справ та ДСНС. 

"Та інформація, яка зараз є в публічному полі, актуальна і досить чітка: що робити, якщо щось станеться, і який може бути сценарій. Тобто не треба панікувати. Вірогідність сценарію, що аварія накриє всю Україну і Європу, вкрай низька, — запевняє Максим Шевчук. — Ми, звичайно, розуміємо, що може бути серйозна екологічна катастрофа, радіаційна аварія. Ми готові до будь-якого сценарію".