Голанские высоты: победа Нетаньяху и очередная ошибка Трампа

Підписання Дональдом Трампом декларації про визнання суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами / Фото Vice President Mike Pence / @VP on Twitter

Кирилл Слобожанский

Що таке Голанські висоти?

Це територія в межах сучасних Лівану, Сирії, Йорданії, Ізраїлю. Більша частина регіону визнається світовим співтовариством територією Сирійської Арабської Республіки, однак у 1967 р., у ході Шестиденної війни арабських держав проти Ізраїлю, останній зміг розпочати успішні контратаки на декількох напрямках та взяти під контроль більшу частин Голанських висот.  До сьогодні анексія Ізраїлем Голанських висот не визнавалася жодною країною у світі. США стають першими, хто підтримав суверенітет країни над де-юре сирійською територією. Це порушує рішення Ради Безпеки ООН №497, яке визначило анексію Ізраїлем території Голанських висот «анульованою та неправомірною».

Кому вигідно?

Зацікавлених слід шукати як в ізраїльському, так і в американському політикумі. У першу чергу це Беньямін Нетаньягу, якому швидко необхідні нові «перемоги» перед черговими парламентськими виборами 2019 р., особливо після того, як Генеральний прокурор Ізраїлю вирішив пред'явити обвинувачення прем'єр-міністру Нетаньяху за трьома обвинуваченнями, які включають хабарництво, шахрайство і порушення довіри. Хоча Президент Трамп вже діяв безпрецедентно активно, щоб підтримати Ізраїль, особливо «ідеологічно близький» правоцентристський уряд Бенджаміна Нетаньяху, однак формально визнати законність ізраїльської окупації стратегічно важливих Голанських висот означає зробити серйозний крок. І це саме те, що потрібно Б. Нетаньягу щоб заслужити підтримку правого електорату в Ізраїлі, який обожнює Д. Трампа.

Щодо американської сторони, то, скоріш за все, головним пропонентом такої підтримки Ізраїлю є Радник Президента США з питань національної безпеки Джон Болтон, давній союзник країни в американській політиці. Свою позицію він пояснив бажанням зупинити диктаторські режими регіону: «Дозволяти керувати Голанськими висотами таким режимам, як сирійський або іранський, це все одно, що закривати очі на злодії Асада і дестабілізуючу присутність Ірану в регіоні. Зміцнення безпеки Ізраїлю посилює нашу здатність разом боротися із спільними загрозами». Однак у американського чиновника є й персональні мотиви підтримати єврейську державу. У червні 2010 р., він разом із низкою відомих політиків заснував міжнародну громадську організацію «Ініціатива друзів Ізраїлю» («Friends of Israel Initiative»), серед завдань якої – боротьба з делегітимізацією Ізраїлю у міжнародному співтоваристві арабськими країнами. У 2018 р. він отримав нагороду «Захисник Ізраїлю» від Сіоністської організації Америки. Крім того, Джон Болтон дуже критично ставиться до ООН та вважає, що лише США є лідером міжнародного співтовариства. Саме «Захисник Ізраїлю» має широкі контакти з ізраїльськими політиками та вплив на Президента США, щоб виконати замовлення на підтримку Сполученими Штатами анексії Голану. «Президент Трамп підтвердив сьогодні непорушні зв'язки між США та Ізраїлем. Ця адміністрація залишається повністю відданою безпеці Ізраїлю, про що свідчить рішення Президента про офіційне визнання суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами» – тріумфально заявив Джон Болтон сьогодні у своєму акаунті Twitter.

У чому ж «помилка Трампа»?

З одного боку, це рішення не додасть президентові підтримки виборців. Чергові дії Дональда Трампа у якості «друга Ізраїлю» нищать його рейтинг серед радикальних націоналістичних угруповань, які широко підтримали свого часу його передвиборчу кампанію. Можна сказати, що йому навряд  чи бажано тримати таких «союзників», але підтримає рішення президента лише «класичний» помірковано консервативний електорат Республіканської партії (який все одно б за нього голосував). Обурені будуть виборці арабського походження, можливо збільшать свою риторику на підтримку Палестини політики Демократичної партії. Останні вже потрапили під атаку Віце-президента США Майка Пенса, який заявив: «Антисемітизму немає місця в Конгресі Сполучених Штатів Америки. Як мінімум, будь-хто, хто паплюжить всіх, хто підтримують цей історичний союз між США та Ізраїлем, ніколи не повинен мати місце у Комітеті закордонних справ Палати представників Сполучених Штатів».

З іншого боку, це дуже ускладнює позиції дипломатів США на міжнародній арені. Президент Трамп продемонстрував, що він зовсім не піклується про «міжнародний порядок, заснований на правилах», який був сформований після Другої світової війни, у тому числі американськими державниками. Альтернативою міжнародному порядку буде панування сильних над слабкими. Це – саме те, чого бажають почути у Москві, Тегерані та в Пекіні.

Але ж Кремль лютує через рішення Трампа, чи не так?

Пам'ятаємо, що улюбленим методом кремлівської пропаганди є «whataboutism» – виправдання своїх злочинів через посилання на «лицемірство» опонентів, згадування давніх «гріхів» США та країн Заходу. І тепер Дональд Трамп своїми діями створив для Кремля чудовий прецедент: якщо можна визнати захоплення Ізраїлем за «правом сильного» Голанських висот, то чому ж не можна визнати окупації Москвою півострова Крим, незважаючи на рішення ООН?

Через це Дональда Трампа вже розкритикували у «шпигунському» співтоваристві США. Історик і політолог, екс-NSA Джон Шиндлер покепкував над діями Президента США на порятунок ізраїльського прем'єра: «Останній палкий поцілунок Трампа своєму приятелю Бібі [ред. – прізвисько Беньяміна Нетаньягу] мав би допомогти призупиненому прем'єр-міністру Ізраїлю, але насправді це принесе користь Путіну – і Сі [ред. – Цізнпіну]. Ненавмисні наслідки дурної дипломатії можуть виявитися серйознішими, ніж здається… Які шанси Україна має повернути Крим, якщо це є прецедентом?». З ним погодився екс-ЦРУ Джон Сіфер: «Дійсно! Як нерозумно. Налаштуй усіх проти себе, дай Путіну аргументи щодо Крима і нічого не отримай взамін».

Цю проблему вже передбачив Держсекретар США Майк Помпео, який заявив, що ситуація з визнанням окупації Криму Москвою відрізняється від визнання суверенітету Ізраїлю над окупованими ним Голанськими висотами в Сирії. На жаль, його аргументи майже копіюють кремлівську пропаганду про «захист російського народу»: «Те, що президент зробив з Голанськими висотами, – це визнання реальності на місцях і ситуації з безпекою, необхідної для захисту ізраїльської держави… Такі дії зможуть принести хороші результати для народу Лівану, Кувейту, Ізраїлю, а також всіх країн на Близькому Сході. Прийняте президентом рішення, розширить можливості для стабільності у всьому регіоні». Пояснення Джона Болтона, щодо превентивних дій проти ірансько-московсько-сирійської «вісі», на нашу думку, значно краще захищає дії США на цьому фронті.

Чи підтримають рішення Дональда Трампа у ЄС та Україні?

Навряд чи можна очікувати, що країни ЄС приєднаються до США у визнанні ізраїльського контролю над Голаном. Голова Європейської ради Дональд Туск не підтримав цього рішення та відкинув можливість підтримки офіційним Євросоюзом декларації Дональда Трампа: «Позиція ЄС добре відома і не змінилася».

Що стосується України, то позиція нашої держави заснована на повазі до визнаних міжнародним співтовариством офіційних кордонів держав, через що Україна не визнає незаконних змін кордонів, навіть коли це є в «інтересах» наших партнерів. Наприклад, ряд провідних країн Заходу підтримали незалежність Косова, але Україна визнає суверенітет Сербії. Не визнає наша країна і турецького Північного Кіпру, і свого часу відмовилася визнавати чи анексувати Придністров'я. Це пояснюється бажанням зберігати нашу репутацію як поборників міжнародного права, а не його порушників, як Москва. Не визнаючи незаконних анексій та маріонеткових «республік», Україна очікує відповідної поваги до нашого суверенітету, що із окупацією Москвою півострова Крим є особливо актуальним. З іншого боку, Україна підтримує ті держави, які отримують визнання своєї незалежності в ООН: наприклад, відносно «молодий» Південний Судан.

Рішення Дональда Трампа про визнання Голанівських висот територією Ізраїля не є дуже популярним серед його виборців. Можливо, що лист-конспект Генпрокурора США Вільяма Барра, з його позитивними для Президента Трампа висновками щодо звіту Роберта Мюллера, мав «підняти настрій» республіканському електорату та «приглушити» новини про нові поступки Ізраїлю.