Перспективы книжного рынка: чего нам ждать завтра?
Останнім часом усі тільки й говорять, як змінився наш книжковий ринок за останні три роки. Тема знайшла місце не лише в розмовах у професійному колі або серед читацької спільноти, а й у медіа, що закидують нас статтями про "бум" книгарень в Україні, добірками книжок вітчизняних авторів або інтерв'ю з представниками галузі. Багато зауважень і коментарів, що пояснюють, чому ж ринок "виріс" і почав розвиватися, але мало матеріалів про те, що чекає на книжкову галузь в майбутньому.
Розумію, робити припущення щодо перспектив сьогодні, у час невизначеності, — майже те саме, що гадати на кавовій гущі. Особливо без детальної професійної аналітики, якої нам дуже й дуже не вистачає. Проте я все одно спробую це зробити — як практик, як людина, що вже багато років працює у галузі.
Але почнімо з початку. Отже, книжковий ринок змінився. Поворотною точкою стала заборона ввезення та продажу книжок країни-агресорки. Хоча швидше навіть не сама заборона — офіційно чинною вона стала майже через півтора року з початку повномасштабного, — а позиція більшості ритейлерів. До прикладу, "КнигоЛенд" почав прибирати книжки російських видавців із полиць ще на початку вторгнення, щойно наші книгарні відновили роботу. Те саме відбувалося в багатьох інших мережах чи незалежних книгарнях.
Ухвалення закону про заборону продажу російської літератури, нехай навіть із півторарічною затримкою, зробило цей процес безповоротним. Це рішення, точно як і ще один закон про підтримку книговидання, показали, що державі не байдуже на розвиток національної культури.
І це дало результати. Уже за кілька місяців російських видань в Україні було в понад 20 разів менше — тобто можливості української книжки, навпаки, стали у двадцятеро більшими. А обіцянка підтримати видавництва та книгарні через реалізацію програм сертифікатів та субсидії на оплату оренди стала поштовхом до відновлення ринку.
Я навмисне використав саме слово "відновлення", а не "розвиток". Звичайно, не можу відповідати за всіх, але за ці три роки "КнигоЛенд" не зростав, а відновлювався. До початку вторгнення наша мережа нараховувала 42 магазини, сьогодні — 40, і частину з них ми відкрили вже під час повномасштабного. Найбільше книгарень закрили в рідному Харкові: до лютого 2022 року в місті було 12 крамниць "КнигоЛенд", зараз — лише 8, причому восьму ми відкрили торік. З тих магазинів, що довелося закрити, один був майже повністю знищений через російський обстріл разом із книжками, полицями та всім обладнанням, ще три частково пошкодили.
Тому зараз ми відновлюємося. Буквально кілька днів тому в Нововолинську, маленькому містечку на сорок тисяч населення, запрацювала наша ювілейна сорокова крамниця. Перед цим одну книгарню ми відкрили в Самборі на Львівщині. Це не означає, що сьогодні маленькі райцентри стали економічно привабливими для книжкових ритейлерів. Відкрити книгарню десь в регіонах означає прийняти факт невеликих продажів і малих чеків. Якщо в Києві інвестиції у відкриття книжкового можна повернути за роки два, то в регіонах на це піде від трьох років і більше.
Для "КнигоЛенду" це питання швидше не про бізнес, а про соціальну місію. Відкриваючи книгарню в якомусь райцентрі, ми підтримуємо наших читачів звідти та заразом популяризуємо читання, робимо свій внесок у зростання галузі. Книжковий ринок не обмежується Києвом, Львовом, Івано-Франківськом та іншими великими містами, тому говорити про розвиток сфери чи культури загалом тільки на основі цих багатотисячників неправильно.
Усе б кардинально змінилося після запуску програми субсидій книгарням. Суть її в тому, що книжкові магазини можуть отримати часткове або повне відшкодування за оплату оренди своїх приміщень. У реальності ситуація інакша. Програма субсидій не працює, і не відомо, чи буде вона взагалі реалізована в майбутньому.
На додачу визріває ще одна проблема — зростання цін на книжки. Протягом останніх двох-трьох років вартість книги суттєво зросла, а з нового року вона, ймовірно, підніметься ще на 20-30%. На це впливає багато чинників: інфляція, здорожчання поліграфічних матеріалів, які доставляють з-за кордону, вища вартість перевезень, висока ціна на друк та інше.
Ціни ростуть, а купівельна спроможність споживачів — ні. Це може призвести до спаду продажів, а тому про відкриття нових книгарень можна забути. Перед нами стоятиме зовсім інше завдання: принаймні зберегти книжковий ринок, а не розширювати та розвивати його.
Я не хочу бути песимістом, я оптиміст по життю. Сподіваюся, що якщо ми, видавці та ритейлери, розуміємо значення книг у розвитку культури, у збереженні національної ідентичності, то це має розуміти і держава. Книжкові сертифікати, субсидії книгарням, "Національний кешбек" чи будь-які інші подібні програми — це не стільки фінансова допомога бізнесу, скільки підтримка кожного українця, у великому місті чи маленькому райцентрі. Тож маю надію, що ця підтримка не забариться.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
