"Мы приносим искусство в гараж у дома" — что такое художественное пространство "Внутрішність" и почему вам следует сделать такое у себя
У чому проблема?
Найпомітніші культурні події зазвичай проходять у великих містах. Це знижує можливості для розвитку місцевих талантів, та й жителі невеликих населених пунктів часто залишаються поза межами культурного життя. Ця проблема загострюється під час війни, коли культурні простори у великих містах часто стають взагалі недоступними через небезпеки воєнного часу.
Яке рішення?
Перенести мистецтво на периферію та зробити його доступнішим для людей вирішила журналістка з Харківщини Катерина Девʼятко. У містечку Люботин дівчина у звичайному гаражі створила тимчасовий мистецький простір. Його основна ідея — децентралізація мистецтва.
Як працює мистецький простір "Внутрішність" і що потрібно, аби таких локацій стало більше, розпитали у засновниці подієвого майданчика.
Як це працює?
Катя з тортом, який спекла на відкриття простору її мама. Фото Саша Одноліткова
Засновниці тимчасового мистецького простору "Внутрішність" Катерині Дев'ятко 21 рік. За фахом вона журналістка, а зараз працює комунікаційною менеджеркою в ГО "Потрібні тут". Інтерес до мистецьких просторів та мистецтва загалом дівчина відчула після відвідин у 2019 році "Бієнале молодого мистецтва", яке проходило у Харкові. Тоді Катя була на першому курсі та переїхала з Люботина у Харків.
"Мене захоплювала відокремлена від реальності атмосфера цього простору, захоплювало розгадувати сенси робіт та виносити їх з собою у повсякдення. На основній локації, в готелі «Харків», я була напевно разів десять, а може й більше", — згадує дівчина.
Зацікавленість у цій темі переросла в особисте дослідження — студентка почала "копати глибше" та збирати власні враження в "щось" ціле та особливе. Втілити ідею, яка тільки почала формуватися, завадила повномасштабна війна — Катя була вимушена евакуюватися з Харкова на Захід України, але згодом повернулася. А навесні цього року почала винаймати квартиру в рідному місті. Бонусом до квартири став гараж.
"Коли я вперше туди зайшла, одразу зрозуміла — нарешті зірки зійшлися, тут буде простір"
Гараж — мистецький простір "Внутрішність". Фото: Лідія Стародубцева
Створенням локального мистецького простору у прифронтовій області Катерина Девʼятко хотіла дати життєствердну відповідь на жахи війни. За її задумом, "Внутрішність" мала об'єднувати людей заради саморефлексії, адже в перспективі вона може прорости у рішення, які допоможуть людям ще більше віддалитися від росії на ментальному рівні.
"Особливо це потрібно зараз, коли ми викорінюємо все штучне російське з нашого життя й з'являється місце, яке важливо заповнити справжнім українським. І це — те корисне, що я можу робити для свого міста зараз.
Люботин за 30 кілометрів від Харкова. З'явитися тут, де час підльоту ракети менший, ніж хвилина, це сказати росії прямо в обличчя «схавала?» і гучно посміятися", — каже Катерина Девʼятко.
Лишалося тільки пояснити це хазяйці гаража. Але все минуло легко, жінка просто сказала: "Катя, ти людина творча, тобі потрібно, роби".
До команди проєкту доєдналися п'ятеро волонтерів. "Внутрішні" — це друзі Катерини з Люботина та поза його межами, а також ті, з ким вона познайомилася вже під час роботи простору.
Вийти за рамки звичного
Мистецький простір у гаражі — на стелі сіно, на підлозі шпалери, а на стінах кінофестиваль. Праворуч — Катерина Девʼятко. Фото з архіву проєкту
До того моменту, як з'явилася команда, Катя все робила сама. Після роботи вона перевдягалася та йшла виносити мотлох з гаража, вимітати та вимивати його. Дівчина каже, що раніше це був простий гараж, в якому робилися звичайні "чоловічі гаражні справи". Там ніколи не прибиралося, тому коли після чергового кола прибирання вона приходила додому й милася, вода була просто чорною.
"Я жила місяць без меблів на кухні — без стола та стільців, адже віднесла їх у гараж, бо вони були потрібні там. Було незвично, але це теж допомогло вийти за рамки звичного та спробувати щось нове. Наприклад, їжа на смак стає яскравішою", — сміється Катерина.
Немає молотка, аби забивати цвяхи — теж не проблема! В гаражі завжди під рукою "черговий камінь", який нічим не гірший за молоток.
На наведення порядку у гаражі пішло два тижні. Коли Катя з друзями тільки починали, сусіди дивилися на це "квадратними очима" — навколо гаража постійно стояв стовп пилу, а "робітники", що постійно щось виносили й заносили, ще й виглядали "брудними, як чорти". Сусіди лише запитували, навіщо все це, а дівчина відповідала прямо: "робимо мистецький простір". Про те, що ідею прийняли, говорило те, що ніхто ніколи не заважав і не сварився, навпаки — люди казали, що Катя принесла у цей район нове життя.
Катя показує об'єкт виставки. Фото Саша Одноліткова
Простір "Внутрішність" відкрився 1 червня. На відкриття простору одномоментно прийшло 30 людей. Ініціаторка проєкту розповідає — в приємному шоці були всі. Це було неочікувано і приємно.
За задумом засновниці "Внутрішності", простір є тимчасовим.
"Ми закриємося 31 серпня. Поки що це історія одного літа. Літо щороку є можливістю прожити маленьке життя у великому житті. Це можливість бути більш сміливим, більш відвертим, більш живим, ніж зазвичай. Цей період, період літа, про існування кінечності, бо коли ти усвідомлюєш кінечність, ти цінуєш більше моменти, які відбуваються до її настання", — розмірковує Катерина Девʼятко.
"Внутрішність — це про бажання докласти зусиль, аби зазирнути вглиб і знайти неочевидне"
Майстер-клас з написання сценарію від люботинської операторки Стрижак Діани. Фото з архіву проєкту
За словами засновниці "Внутрішності", простір орієнтований на молодь та людей, які шукають якісного проведення часу та можливостей для свого розвитку. Але місце тут знайдеться всім — дітям, людям старшого віку, собакам, які приходять до простору разом із господарями та безлічі дворових котів, які зазвичай полюбляють вештатися серед гаражів.
Одним з перших заходів, які відбулися у мистецькому просторі, стала виставка "Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове". В її експозиції взяли участь 20 робіт митців та мисткинь з семи областей України (на open call подали 70 заявок).
Юний відвідувач читає зін. Фото з архіву проєкту
Також у колишньому гаражі відбувся музичний джем та zine-вихідні, на яких можна було подивитися виставку колекції сучасного самвидаву, яка належить Катерині Девʼятко і налічує понад 30 різноманітних примірників. Було проведено низку майстер-класів від люботинських та харківських мисткинь — зі свічкарства, виготовлення зінів (мініжурналів "самовидав" на будь-яку цікаву тематику) тощо.
У серпні у "Внутрішності" відбулася значна подія для маленького містечка — перший люботинський фестиваль короткометражного кіно. Мета фестивалю — дати аматорам, які працюють з кіно, платформу для самовираження та презентації робіт. А для люботинців фестиваль став можливістю відкрити для себе сучасне аматорське кіно, відвідати майстер-класи на цю тему, поспілкуватися та відчути різницю від кіно, яке показують в кінотеатрах.
Темою фестивалю була "нічна темрява, що погойдує занавіски". Як пояснює Катя, вона означає ті думки пізньої літньої ночі, які приходять до тебе з подихом прохолодної темряви. "Ми прагнули показати ці думки і нам вдалося", — впевнена засновниця мистецького простору.
Учасниками події стали митці з різних регіонів України, всього було показано 16 стрічок у чотирьох категоріях:
- короткометражний ігровий фільм;
- короткометражний документальний фільм;
- короткометражний мок'юментарі фільм;
- короткометражний анімаційний фільм.
Лідія Стародубцева на кінофестивалі. Фото з архіву проєкту
Експертками та суддями стали режисерка анімаційного кіно Світлана Магда, режисерка та мисткиня Ганна Трофімова, фільммейкерка, авторка серії документальних фільмів і відеоарт-проєктів, професорка та завідувачка катедри медіакомунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Лідія Стародубцева.
Відвідувачі простору дивляться кіно на фестивалі. Фото з архіву проєкту
"Від митців ми отримали шалену підтримку, пропозиції для співпраці, поширення наших анонсів, та просто слова подяки та захоплення. За два дні фестивалю до нас прийшло близько 40 людей. Зал постійно був повним!" — пишається Катерина Девʼятко.
Гості на фестивалі. Фото з архіву проєкту
Переможці у кожній з категорій отримали приз — занавіски для дверного отвору. А для онлайн-перегляду організатори кінофестивалю створили каталог, тож тепер подивитися фільми-конкурсанти може кожен охочий.
А це точно працює?
Виставка "Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове". На стіні картини з природою — роботи художниці з порушеннями зору. Фото з архіву проєкту
За два місяці пустий гараж на вулиці Світлій перетворився на місце, де можна знайти однодумців та відвідати незвичайні події. Серед заходів простору багато таких, які проводять ті, хто живе саме в Люботині.
"Головною метою «Внутрішності» є децентралізація мистецтва. Тобто ми приносимо мистецтво в гараж біля дому і показуємо, що воно не є недосяжним, а навпаки — воно доступне для кожного. Ми показуємо, що зовсім поруч з нами є круті люди, які його творять, люботинці, які ходять такими ж вулицями, як і всі інші", — зазначає Катерина Девʼятко.
На її думку, мистецтво — це мова, якою можна думати, розмовляти та вирішувати проблеми. І у "Внутрішності" показують відвідувачам, як можна її розуміти.
Людям у просторі подобається, утворилася навіть вже певна аудиторія, яка постійно ходить до "Внутрішності". Тут багато спілкуються та завжди відбувається щось цікаве. Наприклад, зараз спільно з ГО "Трубадури" "Внутрішність" готує День з Садибою Святополк-Мирських, що пройде 25 серпня.
Свічкарство. Фото з архіву проєкту
"Спочатку ми орієнтувалися на потік, але згодом я зрозуміла, що наша цінність і унікальність є у точковій взаємодії саме з невеликою кількістю відвідувачів, бо так їм можна приділити більше якісного часу. Також я побачила, що люди приходять на конкретні події, просто прийти на виставку, як у Харкові, їм нецікаво. Це дійсно дві великі різниці між Харковом та Люботином, бо масштаби різні", — ділиться дівчина.
Малеча у "Внутрішності". Фото Саша Одноліткова
Загалом, на думку засновниці "Внутрішності", вся ця історія є про те, як пласка пустка перетворилася на об'ємний простір, що спонукає до діалогу, приносить нові сенси, простір, куди хочеться повертатися. Не дарма головним символом простору стала викрутка. У просторі вона лежить на дзеркалі. Це таке запрошення — відкрутити гвинтики, якими прикручене зовнішнє, та поглянути у дзеркало на своє внутрішнє. Бути у просторі внутрішнім, а не зовнішнім, бо тільки так це матиме для тебе користь.
Ще більше корисних рішень!
Виставка зінів. Фото з архіву проєкту
Досвід Катерини Девʼятко та її однодумців свідчить — створити подієву локацію, яка буде приносити радість людям, можливо будь-де. Головне розуміти, навіщо вам це і що ви хочете отримати в результаті. Наприклад, у випадку Катерини, їй було важливо висловитися, об'єднати людей та організувати майданчик для митців лише на одне літо.
Нижче — кілька практичних порад від Катерини Девʼятко:
Довіряйте собі та аналізуйте наявні ресурси.
- Уявіть, що у вас немає обмежень у коштах і ви можете витратити стільки, скільки вам потрібно. Уявляйте чесно, подумайте, що вас приваблює у тому уявному просторі. Закріпіть це відчуття у думці чи на папері.
- Спрощуйте уявний простір, але так, аби відчуття, яке у вас з'явилося, досі залишалося у просторі. Від яких елементів ви не змогли позбутися? Що це за елементи, чому вони передають це відчуття?
- Подумайте, де ці елементи можна дістати у себе та у кого запитати. Наприклад, може виявитися, що потрібна річ просто лежить без діла на горищі або твій друг має потрібну навичку.
Плакат на фіранці, яку дала бабуся Каті
Будьте щирими. Не бійтеся комунікувати та домовлятися.
Коли організатори простору шукали митців для проєкту, вони розсилали оупен-коли у всі мистецькі спільноти в телеграмі. Разом із підписниками, яких вже понад 300, робили репости, розсилали інфу по місцевих групах і чатах, надсилали запрошення в будинкові чати, а ще Катерина Девʼятко залучала до справи маму, бо вона є місцевою лідеркою думок. Ну, а ще вішали наші плакати на мотузки з білизною по Ромашці (така назва району, де розташувалася "Внутрішність", — ред.). Згодом інформацію про "Внутрішність" підхопили медіа та пабліки, а анонси простору навіть два рази потрапляли в рекомендації Гуглу.
Рекламу розповсюджували і так
"Я завжди була відкрита, розповідала про свої ідеї чесно, а коли потрібна була допомога, то пояснювала людям, чому це важливо. І так вдалося залучити крутих людей, з ким раніше я працювала, і нових людей, кого взагалі не знала до «Внутрішності»", — коментує Катерина Девʼятко.
Тайм-менеджмент.
Закладайте вдвічі більше часу. Якщо ви думаєте, що впораєтеся із задачею за тиждень, то закладайте два. Завжди з'являтимуться якісь питання, які потребуватимуть більше часу на вирішення.
Делегування завдань.
Катерині Девʼятко вдалося зібрати велику команду, де кожен вміє робити щось своє. Наприклад, Аліна знімає, фотографує та монтує, Катя, як художниця, вміє підказати що і куди розмістити, Саша, хоч і дистанційно, допомагає свіжими ідеями та глибокими думками, ще одна Катя та Вова допомагають руками. А ще є багато друзів, які за запитом можуть допомогти.
"Це окей просити допомоги, навіть якщо ти і сама вмієш, — впевнена засновниця простору. — Важливо чітко проговорювати, що саме потрібно, погоджувати на проміжних етапах та допускати неідеальності".
Нормальний сон та харчування.
Це просто база, відпочивати теж потрібно. Катя ділиться, наприклад, її дуже переключали якісь звичайні справи, типу зайнятися прибиранням в хаті чи послухати музику.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
