Увидеть представление на слух: как украинский проект делает театр инклюзивным

У чому проблема?

Театральне мистецтво, яке зараз, під час війни, також може брати на себе роль певної терапії для українців, завжди було втіленням емоцій, краси та глибини людського досвіду. Проте, є одна група людей, для якої цей чудовий світ є практично недосяжним — це люди з порушеннями зору.

Яке рішення?

Справедливий доступ до культури та мистецтва — це одне з основних прав кожної людини. І тому дедалі більше мистецьких організацій починають шукати рішення для створення доступних та інклюзивних середовищ для незрячих глядачів.

Так, з початку літа в Україні реалізується проєкт "Запровадження послуги аудіоопису для осіб з порушеннями зору в обласних театрах Вінниці, Рівного та Хмельницького".  Ініціатором проєкту, який підтримав Український культурний фонд, стала Агенція аудіоопису "Slovom". Про те, як працює ініціатива, чому вона на часі та як розвивати подібні проєкти й далі, "Рубрика" поговорила з керівником проєкту, аудіоописовим коментатором Любомиром Покотилом.

Як це працює?

Любомир Покотило вже понад 10 років адаптує  футбольні матчі для людей з порушеннями зору

Команда Агенції аудіоопису "Slovom" працює з людьми з порушеннями зору з 2011 року. Адаптувати культурні та спортивні події для незрячих почали, коли в Україні та Польщі йшла підготовка до чемпіонату Європи з футболу. Під час цього спортивного турніру послуги аудіоопису запровадили на стадіонах Києва, Харкова, Донецька та Львова. Від того часу, зокрема в столиці, аудіоопис став регулярною послугою для вболівальників під час проведення найзнаковіших футбольних матчів. Також аудіоопис почали застосовувати для адаптації документальних і художніх фільмів та інших культурних подій.

"За цей час ми вже накопичили певний досвід в Україні, — розповідає аудіоописовий коментатор Любомир Покотило. — Але ми у своїй роботі також беремо до уваги й продовжуємо вчитися на досвіді колег з Австрії, Великої Британії та інших європейських країн, де доступність культурного продукту, зокрема за допомогою послуги аудіоопису, гарантовано законом. Там більшість театрів, музеїв та інших культурних інституцій забезпечують глядачів з порушеннями зору послугами аудіоопису. Досвід наших закордонних колег є цікавим, проте найбільше надихають і викликають бажання вдосконалюватися відгуки наших користувачів, людей, які відвідують вистави".

Два роки тому проєкт з запровадження послуг з аудіоопису "Slovom" з успіхом реалізувала в трьох столичних театрах. Тоді у Молодому театрі, Київській опері й Театрі на Печерську за підтримки УКФ в рамках проєкту "Доступний театр: аудіоопис вистав для незрячих та слабозорих глядачів" було адаптовано шість різножанрових вистав.

Цьогоріч із подібним проєктом команда агенції вирушила до театрів Рівного, Вінниці та Хмельницького. Ініціатива має на меті не лише продемонструвати важливість аудіоопису, але і зробити цю послугу для глядачів з порушеннями зору сталою та системною.

"У цьогорічному проєкті беруть участь обласні театри, керівництво яких готове й прагне робити свої театри доступнішими, — говорить Любомир Покотило. — Це завдання було і є дуже важливим і попереду ще багато роботи. Мусимо визнати, що внаслідок війни кількість людей, які матимуть порушення чи втрату зору, на жаль, збільшиться. Адже травмування, поранення є як у цивільних людей, так і у військових. Тож маємо працювати над тим, щоб зробити культурні події інклюзивними та доступними для всіх".

Відвідувачі театру отримують пристрої з навушниками перед виставою. Фото: Віктор Кравченко

Враховуючи потужну візуальну складову театрального мистецтва, аудіоопис саме театральних вистав дуже потрібен для слабозорих і незрячих глядачів.

Як відзначають самі театральні режисери, більшість неадаптованих вистав неможливо сприймати лише на слух. Багато інформації передається саме візуально: декорації, німі сцени тощо. Дуже часто ключовий момент вистави — це німа сцена. У таких випадках єдине рішення — попросити пояснити когось, хто поруч, що саме відбувається на сцені у повній тиші. Проте це часто недоречно, оскільки може заважати іншим глядачам. Та й не завжди є в кого запитати. Професійний аудіоопис розв'язує ці проблеми: коментарі надаються коротко і влучно та не заважають слухати акторів. Звук подається в навушники й не заважає іншим глядачам.

Глядачі з приймачами в глядацькій залі. Фото: Анатолій Похилюк

Саме такий прилад — приймач з одним навушником — і отримує глядач з порушеннями зору. Приймач дозволяє під час всієї вистави в одному вусі чути голос коментатора, а іншим — слухати репліки акторів зі сцени.

Коментатору потрібно описати словами те, що відбувається на сцені — від костюмів, рухів, міміки й жестів виконавців до декорацій, кольорів чи іншого світло-візуального задуму режисера. Та зробити це так, щоб у людини, яка не може все це побачити, було цілісне сприйняття вистави.

Актори Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Старицького Катерина Руцька та Олександр Яцишен на тестуванні вистави

Над кожною виставою команда "Slovom" разом із творчими представниками театру працює від кількох тижнів до кількох місяців: готують тексти, тестують виставу з контрольним начитуванням за участі незрячих та слабозорих глядачів, вносять відповідні правки.

За словами аудіоописового коментатора Любомира Покотила, створюючи текст, важливо знайти баланс між найважливішим і другорядним, адже часто на пояснювальну  репліку часу обмаль. Щоб зрозуміти, яка саме інформація для опису є найважливішою, перед початком роботи над написанням тексту аудіоопису кожну виставу коментатор прослуховує "наосліп". Така вправа дозволяє дуже добре зрозуміти, що саме потребує коментаря й опису.

Аудіоописовий коментатор Любомир Покотило під час роботи

Після цього, власне, і настає найвідповідальніший момент — аудіоопис вистави в режимі реального часу.

"Не буде перебільшенням сказати, що аудіоописовий коментатор готується і хвилюється перед початком вистави не менше, ніж актори, які виходять на сцену", — зізнається Любомир Покотило.

Зазвичай аудіоописовий коментар підлаштовується під виставу, адже кожна постановка — завершений твір режисера. Але іноді актори, які розуміють складність роботи аудіоописового коментатора, можуть "підігравати" йому непомітно для глядачів, виконуючи трішки довші паузи.

Так, у тандемі театральної трупи та аудіоописового коментатора народжуються вистави, які стають зрозумілими та доступними для тих поціновувачів театрального мистецтва, хто не може побачити театральну сцену на власні очі.

Але інклюзивність театру на цьому не закінчується. Окрім запровадження послуги аудіоопису, колективи театрів здійснили аудит доступності, пройшли навчання, щоб зробити досвід відвідування театрів максимально комфортним і безперешкодним для відвідувачів з порушеннями зору.

Консультант із питань безбар'єрного середовища Євгеній Свєт навчає працівників Вінницького академічного музично-драматичного театру

Як розповів Любомир Покотило, на самому початку проєкту Євгеній Свєт — консультант із питань безбар'єрного середовища — провів практичні семінари й інструктаж для персоналу в кожному з театрів. Говорили, зокрема, про правила взаємодії та техніки супроводу глядачів, які мають порушення зору.

Практичні заняття працівників Хмельницького театру ім. М. Старицького

Працівники закладів культури отримали пам'ятку щодо службової комунікації з людьми з інвалідністю "Доступний театр", авторкою якої є Юлія Патлань. Також експерти агенції провели моніторинг архітектурної доступності приміщень театрів, виявили наявні бар'єри й надали консультації для їх усунення.

Окремий напрямок — цифрова доступність. Адже всі ми дедалі більше користуємося різноманітними цифровими рішеннями й сервісами у повсякденному житті. Сайти, застосунки можуть забезпечувати доступність послуг, а можуть і перешкоджати та створювати додаткові бар'єри для людей з порушеннями зору. Тому в рамках проєкту команда "Slovom" також працює і над тим, щоб сайти театрів стали зручними для користувачів з порушеннями зору і надавали можливість безперешкодно дізнатися про репертуар, спланувати візит до театру, придбати квитки тощо.

Додатковою послугою для незрячих глядачів та глядачів з порушеннями зору також стануть спеціальні, так звані екскурсії "на дотик" за лаштунки театрів. Під час такої екскурсії є можливість вийти на сцену, доторкнутися до декорацій, реквізиту, костюмів і через дотик, фактуру матеріалів та відчуття простору отримати додаткові враження, що допомагають уявити театральне дійство.

Люди з порушенням зору дивляться виставу у Хмельницькому театрі

Загалом наразі у співпраці керівників театрів, акторів, режисерів та команди проєкту підготували аудіоопис 6 різнопланових театральних постановок і провели 12 інклюзивних показів. Перші вистави у супроводі аудіоописового коментатора вже відбулися в кожному з міст: сучасні "Кайдаші" — в Хмельницькому, драма "Kvітка" (про Квітку Цісик) — у Вінниці й комедія "Вечеря з диваком" — у Рівному.

Переваги вистави з аудіоописом відзначили всі — як затяті театрали, так і ті хто, хто прийшов до театру вперше. Люди з порушеннями зору кажуть: аудіоопис допомагає цілісно сприймати виставу, почуватися незалежними від допомоги інших, бути залученими в театральне дійство разом з усіма. Також відвідування театру допомагає трохи відволіктися від сьогоднішніх реалій, підзарядитися енергією та отримати приємні емоції.

Сцена з вистави "Вечеря з диваком" у Рівненському облдраммузтеатрі. Фото: Анатолій Похилюк

"Після перших показів вистав ми завжди збираємо відгуки глядачів, які відвідали вистави. Загалом вони позитивні. Але є деякі побажання, наприклад, голосніше начитувати, коли звучить музика чи додати більше інформації про зовнішність героя. Все це ми будемо враховувати", — говорить керівник проєкту аудіоописовий коментатор Любомир Покотило.

Наразі для людей з порушеннями зору вистави безплатні — така воля театрів. Але, за словами керівника проєкту, це не є прерогативою в подальшому застосуванні послуги аудіоопису. Це просто зручна додаткова опція в доступності закладу.

Ще більше корисних рішень! 

Як справедливо вважають в агенції аудіоопису "Slovom", для того, щоб зробити театр доступним для людей з порушеннями зору, не достатньо лише забезпечити одну послугу. Не менш важливо системно працювати всіма способами: співпрацювати з громадськими організаціями, журналістами, представниками влади. Рекламувати та розвивати свої послуги.

Сцена з вистави "Kvitka" у театрі ім. М. Садовського. Фото: Віктор Кравченко

"Підходи до адаптації вистав також повинні змінюватися, — додає Любомир Покотило. — Є чимало досліджень, які вивчають і шукають оптимальні рішення з урахуванням досвіду та за участі самих користувачів. Один з таких підходів рекомендує інтегрувати елементи аудіоопису в діалоги героїв. У такий спосіб потреба у сторонньому коментарі може бути мінімальною. Також є чимало напрацювань та рекомендацій щодо створення оптимального опису, вибору слів, епітетів, які дають можливість глядачам самим уявляти емоції, настрої персонажів, а не підмінювати це готовими висновками".

До речі, ініціатива агенції "Slovom" теж багатокомпонентна.

"Зараз наша команда робить усе можливе, щоб успішно втілити в трьох театрах усе заплановане. Надалі театри готуватимуть вистави з аудіоописом самостійно на постійній основі. Для цього для них ми проводимо навчальні тренінги, на яких ділимося всіма нюанси роботи з голосовим супроводом. А також навчаємо робити аудіодескрипцію вистав власними силами. Крім того, ми ретельно документуємо наш досвід у проєкті, як успіхи, так і помилки, щоб ділитися, поширювати та пропонувати його втілення іншим театрам України", — каже керівник проєкту.

Окрім створення текстів аудіоопису вистав і підготовки персоналу самих театрів, передбачено закупівлю обладнання, яке надалі залишиться в театрах. Зараз проєкт на етапі добору обладнання: радіопередавачів і приймачів для глядачів, які будуть як зручними, так і надійними під час передачі звукового сигналу під час вистави. Завдяки підтримці Українського культурного фонду кожен з трьох театрів, які беруть участь у проєкті, буде забезпечений таким обладнанням.

↓Читайте также

Люди с инвалидностью и война: простыми словами о сложной проблеме

Не ограниченные возможности, а проигнорированные права: что делать с доступностью искусства в Украине