Итоги года: 7 главных событий и тенденций обороны Украины

Фото Reuters

Геннадий Карпюк

1. ОСи, що жалять

Очевидно: найбільш знаковими і резонансними подіями року, які відчутно вплинули на навколоукраїнський безпековий ландшафт, стали початок операції Об'єднаних Сил, а ще більше – загострення ситуації на Азові та її кульмінація у вигляді відкритої російської агресії і захоплення наших військових кораблів разом з екіпажами.

Спершу зауважу, що головним результатом понад семи місяців операції Об'єднаних сил став перехід повноважень з керування військовими та правоохоронними підрозділами на Донбасі до Генерального штабу ЗСУ і, як наслідок – краща ефективність виконання завдань всіма складовими безпекового сектору через якісну координацію на чолі з командувачем ООС. Особливо позитивно це далося взнаки на системі управління, застосуванні підрозділів та під час ведення бойових дій. Усі практичні моменти взаємодії різних відомств стали відбуватися швидше. В результаті зменшилася кількість безкарних обстрілів противником наших позицій та мирних селищ, значно оперативнішою і адекватнішою стала відповідь на кожен такий випадок. Також вдалося укріпити позиції на лінії зіткнення, відновити й обладнавши десятки кілометрів траншей, сотні укриттів для особового складу і техніки, міно-вибухові загородження на загрозливих напрямках.

Помітно зміцніла не лише військова компонента, себто обороноспроможність залучених частин і підрозділів. Відтоді ми бачимо більше результатів у роботі правоохоронних органів, цивільно-військових адміністрацій, налагоджено тісніший рівень комунікації з місцевими мешканцями. Підпорядкування цивільно-військових структур командувачу ООС зробило ефективнішою систему надання допомоги цивільним у тилу.

 2. Напад на морі та «бурятські» танки на українському кордоні – поточні тренди путінської агресії

Завдяки конфлікту в Керченській протоці світ краще почав розбиратися у першопричині всього, що відбувається – підлій, спланованій, а віднедавна брутально відкритій агресії Кремля щодо нашої держави. І відмова Трампа стрічатися із Путіним на саміті Великої двадцятки в Аргентині, низка осудливих заяв щодо російського державного піратства, висловлених лідерами багатьох країн, й інші факти вказують на таке розуміння. Як відомо, в сучасній українській історії уперше уведено воєнний стан – у низці прикордонних з Росією й невизнаним Придністров'ям областей України. Збройні Сили приведені у ступінь готовності «повна». Військові частини та підрозділи готові до розвитку будь-яких сценаріїв, які застосує агресор, що накопичив на наших кордонах надзвичайно потужне угрупування. Звісно, він має певний задум і плани, інакше нічого подібного росіяни не вчиняли б.

Як недавно зауважив Президент України Петро Порошенко, воєнний стан є превентивним заходом. І цей час, поки той діятиме, використають на зміцнення нашої оборони і здатності захистити громадян від удару ворога. А противник справді накопичив серйозний ресурс для втілення воєнних планів будь-якого масштабу. Так, воєнна розвідка Міноборони вказує, що два так звані «армійські корпуси» на території ОРДЛО переведені у підвищений ступінь боєготовності. Крім того, росіяни створюють додаткові резерви озброєння й військової техніки поблизу нашого кордону. Під прикриттям цьогорічних маневрів «Восток-2018» Російська Федерація передислокувала 300 танків Т-62 зі своїх східних районів (так звані «бурятські танки») до Ростовської області, що значно підвищило ударний потенціал їхніх військ.

Збільшилася і кількість заходів оперативної й бойової підготовки новостворених російських угруповань – як на окупованих територіях, так і у прикордонні з Україною.

Також Росія суттєво наростила в тимчасово окупованому Криму потужне військове угрупування міжвидових сил, яке включає сухопутну, повітряну та морську компоненти. На сьогодні його чисельність становить 31,5 тисячі військовослужбовців. Причому за час анексії Росія найбільше наростила тут кількість ракетних протикорабельних комплексів, підводних човнів, оснащених «Калібрами», бойової авіації – як тактичної, так і армійської. Крім того, вона спромоглася значно модернізувати всю наявну на півострові військову інфраструктуру. Особливу увагу приділивши відновленню військових аеродромів. Так Росія намагається встановити повний контроль над Чорним і Азовським морями та не допустити розширення участі країн-партнерів України із НАТО в заходах із забезпечення судноплавства в усьому регіоні.

Українська влада та військове керівництво нині проводять активну роботу з партнерами у НАТО, співпраця з яким набуває додаткового імпульсу до якісно вищого рівня партнерства. Так, генсек Альянсу Єнс Столтенберг під час прес-конференції в Брюсселі 3 грудня повідомив, що НАТО збільшує військову присутність у Чорноморському регіоні. Тим часом, перебуваючи нещодавно з візитом в Україні, британський міністр оборони Гевін Вільямсон повідомив: до кінця року Великобританія направить у країну сили Королівської морської піхоти, а вже в 2019 році розширить присутність у Чорному морі.

Фото Reuters

Варто зауважити, що для адекватно-жорсткої відповіді на дії Росії в Азовському морі треба мати достатній комплект сил, якого ще бракує. Понад 20 років Україна не вживала заходів щодо військово-морської присутності на Азові. За ці роки лише один раз корабель ВМС заходив в Азовське море. Зараз Міноборони України зосереджує першочергові зусилля на обороні морського узбережжя, створивши комплект сил морської піхоти й берегової артилерії, спроможний не допустити висадку десанту противника.

У перспективі Київ нарощуватиме зусилля для забезпечення присутності в морських акваторіях, аби не виникало ситуацій, пов'язаних із затриманням чи іншими ворожими діями щодо наших суден. Це комплексна робота, яку проводитимуть не тільки за рахунок побудови нових катерів. У згаданому аспекті важко тягатися з Росією. Тому посилюється ППО України, зокрема через вищу щільність відповідних засобів. Нові українські ракети, розробка і випробування яких перебувають на завершальному етапі, уможливлять посилення потенціалу оборони як суходолу, так і узбережжя. Нещодавно презентовано амбітну Стратегію розвитку ВМС України до 2035 року. Але під її реалізацію потрібно винайти багато коштів. До вже збудованих і переданих 6 малих броньованих артилерійських та двох десантних катерів, треба збудувати ще кількадесят бойових одиниць – багатоцільових корветів, розвідувальних кораблів, ракетних, протидиверсійних, десантних катерів.

Зрозуміло, що факт передачі 27 вересня у Балтиморі українській стороні американських патрульних катерів типу «Island», виділення 250 мільйонів доларів Пентагоном на безпекову допомогу Україні (в останні роки США надало понад 1 мільярд доларів на посилення наших оборонних спроможностей), сприяння США в будівництві командного центру ВМС України в Очакові, в контексті відповіді на загострення апетитів Москви є обнадійливим сигналом підтримки. Як і передача цьогоріч комплектів протитанкових ракетних комплексів «Джавелін». До речі, уже почалися проектно-вишукувальні роботи з реконструкції Практичної гавані Військово-морської бази «Південь» під новітні зразки корабельно-катерного складу, зокрема і американські «Айленди».

У світлі останніх подій стає очевидним, що Росія посилює інформаційно-пропагандистську діяльність, особливо її дискредитаційну складову, щодо української влади та Збройних Сил з наближенням виборів у 2019 році.

 3. Військове будівництво: інфраструктура розвивається попри проблеми

Українська держава усвідомлює потребу розбудови належної військової інфраструктури – військових містечок, комунікацій, баз і арсеналів, полігонів тощо. Орієнтовна потреба на заходи з будівництва, реконструкції й капітального ремонту військових об'єктів становить майже 13 млрд. гривень. Але бюджет спроможний поки що фінансувати капітальне будівництво в Міноборони на рівні 30% від реальної річної потреби. Приміром, цього року такий ресурс становив трішки більше 4 млрд. грн (3,01 млрд – загальний фонд МОУ для будівництва, реконструкції і капремонту військових об'єктів та будівництво казарм поліпшеного планування. 1 млрд – спецфонд за рахунок коштів, які надійшли до МОУ від реалізації конфіскату). Ухвалений оборонний бюджет на 2019 рік дає обсяг фінансового ресурсу (близько 3,8 млрд гривень), який дозволить завершити розпочатий 2018-го проект будівництва казарм поліпшеного планування та відремонтувати усі 74 їдальні, що переходять на нову систему харчування, продовжити подальшу розбудову табірних містечок на полігонах «Широкий Лан» та у смт. Черкаське, військових містечок «Дачне-1», «Дачне-2», навчальних центрів і арсеналів. У плані на найближчий рік – відновлення 17 військово-медичних закладів.

Нарешті в Україні почати створювати безпечні умови зберігання військового боєзапасу. Проект реконструкції трьох арсеналів передбачає спорудження 136 обсипних залізобетонних сховищ упродовж 34 місяців. 2018-го роботи тривали на 15 таких сховищах. Надалі це будівництво активізується. Тим часом, з огляду на сучасні безпекові загрози, відбулося кардинальне оновлення охоронних периметрів арсеналів і баз, які обладнано сучасними системами охорони. Програма забезпечення живучості надала на цю мету 101,5 млн. гривень. До кінця року на охоронних периметрах буде близько 60 км нової огорожі, 50 км згаданих периметрів обладнають техзасобами охорони, а на 30 км – системи відеоспостереження. Уже встановлені засоби комплексної боротьби із БПЛА. Для виконання в повному обсязі заходів з приведення до належного стану живучості та вибухопожежобезпеки потенційно-небезпечних об'єктів ЗСУ  необхідно залучення фінансового ресурсу в обсязі близько 8 млрд грн.

Практика такого будівництва й окремі проблемні питання, зокрема щодо доброчесності компаній-забудовників, доводить нагальність перегляду діючих принципів держзакупівель, які поширюються на Міноборони. МОУ вже підготувало пропозиції до президентського законопроекту з огляду на цю практику. Технологія й підходи, які діють в системі держзакупівель  з точки зору потреб сектора оборони, потребують серйозного вдосконалення. Так, принцип перемоги пропозиції з найменшою ціною нерідко призводить до того, що доводиться укладати угоди із компаніями, які спочатку займаються демпінгом, а потім не можуть виконати взяті зобов'язання.

4. «Оцивільнення» оборонного відомства

Цього року почалося реальне перетворення Міноборони на цивільне відомство. Міністр оборони Степан Полторак та державний секретар цього відомства уже цивільні. Процедура цього звільнення започаткувала новий церемоніал звільнення з військової служби в ЗСУ до бригадного рівня. Найближчим часом цивільним стануть усі заступники глави МОУ. «Оцивільнення» – один з ключових елементів оборонної реформи та Міністерства оборони зокрема, яке потрібне для справді дієвого функціонування системи демократичного цивільного контролю над військовим сегментом і повної оперативної сумісності зі збройними силами НАТО. Всі необхідні рішення щодо оптимізації чисельності військових посад у відомстві прийнято. У перспективній штатній чисельності МОУ буде трохи більше 100 військових посад – 18 % його від загальної чисельності.

5. Триває ребрендинг українського війська

У 2018-му відбулося наповнення системи підготовки у війську якісно новим ідеологічним змістом, спроможним адекватно протистояти російської міфології щодо України. У систему військового вишколу запроваджено новий предмет – національно-патріотичну підготовку, зорієнтовану на розкриття пам'ятних дат в історії національного державотворення. Серйозних змін зазнала система присвоєння почесних найменувань військовим частинам. Продовжено курс на встановлення дат військово-професійних свят видів, родів військ (сил), які за своєю суттю й ідеологічним наповненням не мають нічого спільно з Червоною (Радянською) армією. Цьогоріч встановлено новий День морської піхоти – 23 травня, на честь створення 1918-го підрозділів морської піхоти УНР. Морська піхота змінила чорні берети на берети кольору морської хвилі. За кілька місяців за ними закріпилася неформальна назва – «штормові берети».

Цього року в Збройних Силах України запроваджено нове військове вітання «Слава Україні! Героям Слава!», замість «товариш» у звертанні один до одного військовослужбовці тепер можуть використовувати слово «пан». А новою сторінкою у традиціях національної мілітарної пам'яті стало відкриття на території Міноборони унікального меморіалу Зали пам'яті.

Основний наголос у навчанні військових робиться на підготовці «командира-лідера», спроможного організувати, забезпечувати та управляти підрозділами і військовими частинами безпосередньо в бойових умовах. А допомагає сформувати такі лідерські якості приклад ветеранів АТО, зокрема і тих нескорених, які цього року успішно взяли участь в «Іграх Нескорених», що відбулися в Австралії.

Незабаром наше військо отримає національний стройовий крок. В уніфікованому Статуті Збройних Сил України, який розробляється, пропонується затвердити нову механіку й послідовність виконання команд у війську щодо руху стройовим і похідним кроком. Там буквально виписано нові алгоритми, що візуально вирізнять крок українського військовослужбовця від теперішнього «пруського взірця». Стройовий крок стане м'якшим. Зміни стосуватимуться і виконання команд «Вільно», «Заправитись». Військові не розслаблятимуть одну ногу, а відводитимуть ліву ногу вбік, а руки заводитимуть за спину в замок, незрушно стоячи на місці. Існуватиме і інший порядок виконання військового вітання в строю під час руху.

6. Служба стає ситнішою

Загалом варто зазначити, що держава намагається не лише дбати про високий патріотичний дух українського воїна. З 2019 року на третину зросте розмір грошового утримання військовослужбовців. Цьогоріч вдалося перевести на нові стандарти харчування на додачу до 23, які перейшли торік, іще 50 частин та підрозділів. За цим дивовижним перетворенням й емоціями самих військових, які відчули суттєву різницю із тим, що було раніше, спостерігала і досі слідкує вся країна. Загалом Концепція розвитку системи продовольчого забезпечення розрахована до 2020 року – саме тоді наш солдат харчуватиметься винятково за стандартами НАТО – відповідно до каталогу продуктів. Порівняно із старими підходами, тут збільшена м'ясна група на 40% й розширено її асортимент, овочево-круп'яна група збільшена на 11%, додатково з'явилися свіжі сезонні фрукти, кисломолочні продукти, соки і напої, спеції та готові соуси. 2019-й стане завершальним у процесі осучаснення системи харчування в ЗСУ. До речі, вже запроваджено і нові стандарти продзабезпечення бійців на передовій – як результат півторарічної розробки новітніх добових польових наборів продуктів (готові страви у зручному пакуванні з безполуменевим розігрівачем).

7. Російський фактор

Звісно, на все українське життя, його якість, перспективу, успішність кожного громадянина, ціннісні орієнтири тощо, намагається щосили вплинути російський фактор, окремі прояви якого для декого можуть видатися неочевидними, настільки майстерно й планомірно Кремль запроваджує заходи агресії щодо України. Київ кілька років збирає докази її реальності – фактичного матеріалу є вже дуже багато. Росія випробовує у нас нові зразки озброєнь, нові способи військового управління, комунікативні впливи, засоби соціальної інженерії, кібератаки, маніпулятивні технології у креативних індустріях та ЗМІ. Вони отримують звідси, як і з Сирії, важливий технологічний фітбек для всього спектру зброї – інформаційної, дипломатичної, військової.

Триває практика обстрілів із важкого озброєння. РФ всебічно забезпечує фаховими ресурсами та озброєнням окупаційні сили на Донбасі. І поки вони там є, про легітимні вибори тут немає сенсу говорити. Міноборони має достовірну розвідувальну інформацію, що всі ворожі обстріли відбуваються під російським контролем. Управління вогнем надходить зі штабу Південного ВО ЗС РФ за допомогою розгорнутих там сателітних комунікаційних систем космічного зв'язку «Ауріга». Щодоби в середньому фіксується щонайменше 3-5 таких порушень мінських домовленостей. На терені ОРДЛО дуже багато російських засобів радіоелектронної розвідки і БПЛА. Логістика окупаційних військ, а це понад 400 км держкордону, перебуває під російським контролем. Системи ППО С-300 та С-400 розгорнуті на кордоні з Україною, а поблизу Донецька і Луганська працюють станції «Каста» та прийняті на озброєння в останні роки системи «Житель» та «Тор».

Дружня порада від генерала Абізейда

Цікавою, на мій погляд є цитата із виступу стратегічного радника Міністерства оборони України від США генерала Джона Абізейда, коли нещодавно він прощався зі своїми українськими друзями по завершенні каденції: «Ми, як Комітет радників, могли би зробити значно більше й відстоювати потрібні Україні питання на міжнародній арені. Ми це робитимемо й надалі, навіть поїхавши з Києва, так само, як захищаємо інтереси своїх власних держав. Ви виконали свою роботу на 90%, але ті 10 відсотків, які залишилися – є дуже відповідальними і складними рішеннями, які вам доведеться ухвалювати. Реформуючи армію під час війни, треба чітко усвідомлювати мету, ціль та модель того, до чого прагнете. Ваш супротивник шукає будь-якої нагоди завадити й зупинити нарощування ваших спроможностей. Вони спробують скористатися цим так, що від цього буде погано всім. Але ваші рішення мають бути питомо українськими, а не такими, які мають задовольнити НАТО чи інші іноземні держави». Як на мене, це чудовий епілог до цього матеріалу…

↓Читайте також

Женщинам-генералам в Украине быть. О гендере в ВСУ