У чому проблема?
Оскільське водосховище, що на Харківщині, створила радянська влада у 1957-му році. Отож, росія здійснила екологічний теракт тут двічі. Перший — у минулому столітті, коли величезну територію площею більше ніж 122 квадратних кілометри затопили, а більшість флори та фауни — поховали під шаром води. Багато років поспіль Оскільське водосховище було мілкою водоймою, де подекуди траплялись глибокі місця.
Якість води у водосховищі не можна було назвати високою: внаслідок підмивання корінного берега протягом довгого часу відбувалась ерозія. Оскільки ці береги були вкриті в основному степовою рослинністю і зупинити ерозійні процеси не вдалося навіть після створення захисних протиерозійних насаджень робінії (так званої "білої акації"). Як результат — цвітіння через надмірне надходження поживних речовин протягом багатьох років, час від часу траплялися масові замори риби. Складались погані умови для місцевих видів риб та більш сприятливі — для інтродукованих (чужорідних, — ред.). Проте, природа навіть такої штучної водойми була багата, тому у 2010-му році на березі водосховища навіть утворили Червонооскільський регіональний ландшафтний парк — заповідну територію.
Але місцевій екосистемі було завдано важкого удару вдруге: навесні 2022-го року, коли дамбу водосховища підірвали, розпочався процес відновлення екосистем, які існували раніше, ще до створення водосховища. Здавалось би, повернення колишніх умов існування — це благо для багатьох видів тварин і рослин. Але таке повернення до природного стану відбувалось раптово, і мало ефект вибуху як у прямому, так і в переносному сенсі.
Екосистема, яка утворилась за 60 років знову була знищена. Точніше, дуже швидко трансформована (з ефектом "холодного душу" для видів рослин і тварин, які пристосувались до умов водосховища). Збитки у грошовому еквіваленті Держекоінспекція оцінила у 2,1 мільярда гривень.
Втім сталося дещо унікальне — фахівці "Української природоохоронної групи" (УПГ), які нещодавно здійснили експедицію до колишнього Оскільського водосховища, побачили, що "вибуховий ефект" не тільки зруйнував або докорінно трансформував стару екосистему водосховища: на територіях утворилась зовсім нова екосистема. Розпочалось повернення екосистем долини Осколу до свого первинного стану.
І це хороший знак. Цілком можливо, що аналогічні процеси будуть відбуватись і на Каховському водосховищі.
"Рубрика" знайшла біолога, який був одним із членів експедиції на Оскіл. Станіслав Вітер — кандидат біологічних наук, орнітолог — розказав нам, що зараз відбувається на Оскільському водосховищі і які перспективи очікують мешканців регіону на нових, відновлених та звільнених територіях.
Яке рішення?
За рік на колишньому Оскільському водосховищі природа повернулась до свого давнього стану
Рік потому після катастрофи більша частина колишнього Оскільського водосховища вже не вкрита водою. Частина біля дамби повністю суха, з піщаними дюнами, між якими розташовані маленькі озерця, багато проток та основне річище Осколу — таке, як було колись, задовго до створення водосховища.
Станіслав розповідає про цікавий факт: старе річище можна впізнати за пеньками, які провели під водою більш як 70 років. Коли водосховище наповнювали, верби вздовж річища спиляли, пеньки затопило, а тепер їх знову видно. Оскіл тече чітко між ними. Вище за течією Осколу картина зовсім інша:
"Дно колишнього водосховища там дуже швидко за рік заросло очеретом, рогозом, комишем, осоками, і утворились високотравні луки", — розповів Станіслав Вітер.
Під час експедиції на колишньому дні водосховища ботаніки визначили 63 види судинних рослин. Серед них є і чужорідні, але більшість — усе-таки місцеві, притаманні для цих територій.
Зараз в "новій" місцевості живе типово лучна і болотна фауна: комахи і птахи, характерні лукам, заселили території. Нові умови стали сприятливими для коловодних птахів, яким до вподоби численні невеликі озерця, заводі, протоки.
На піщаних та мулистих мілинах, біля греблі, вперше за тривалий час зафіксували занесеного до Червоної книги України кулика-сороку. Також там успішно гніздяться одні з найбільших птахів, які проживають в Україні — орлани-білохвости.
Станіслав Вітер каже, що все це і є відновленням, саме такі види жили тут колись, поки радянська влада не вирішила створити щось більш "прогресивне" та "індустріальне":
"Тепер у випадку затоплення та створення нового водосховища виникає питання: а чи правильно ми робимо? Чи маємо право знищувати новостворену фауну? Чи маємо ми знищувати тих перших поселенців, аби створити нове водосховище?"
Чи потрібно відновлювати водосховище?
У США і ЄС вже демонтовано тисячі гребель, там мають позитивний досвід спуску водосховищ. Лише за один 2022-ий рік у Європі розібрали 325 дамб, і головним аргументом для процесу є відновлення природних течій річок.
Проти відновлення водосховищ в тому вигляді, в якому вони є, виступають науковці, говорячи про Каховське водосховище. Те саме Станіслав Вітер говорить й про колишнє Оскільське. При цьому варто зауважити, що спуск більшості водосховищ суттєво ні на що не впливає, і випадок з греблею на Осколі це підтвердив.
Зараз, за словами науковця, регіон справляється добре. Принаймні, на сільське господарство зникнення водосховища як такого не вплинуло, оскільки воно й раніше не відігравало суттєвої ролі для забезпечення сільгоспугідь водою.
Не постраждав і рибний промисел. Чисельність місцевих видів риб, за словами Станіслава, не змінилась, та навіть більше: за оцінками місцевих рибалок, кількість товстолобиків, які жили тут до створення водосховища, збільшилась.
Насправді, за словами біолога, якби греблю розбирали "цивілізовано", так, як це роблять в Європі, ефект рік потому для місцевих екосистем був би той самий, що й після теракту. Єдине, чого нам вдалося б уникнути — економічних втрат для населення, яке постраждало внаслідок підтоплення територій.
"Еволюція в будь-якому випадку краща, ніж революція, але кінцевий результат все одно буде такий, як він є", — вважає Вітер.
Які можуть бути альтернативи великому водосховищу та чому вони кращі?
Науковець каже: повертати водосховищу той вигляд, який воно мало до російського теракту, точно не варто, проте є кілька альтернативних варіантів, які дозволять відновити електропостачання.
Один з них — часткове відновлення водосховища в його нижній частині, де було б кілька з'єднаних між собою водойм. Якість води в такому водосховищі має бути значно кращою, адже вода в ньому не буде застоюватись. Ще один бонус — не будуть обвалюватись береги, а це явище типове для штучних водойм. До того ж територія, що зараз повільно перетворюється на луг, може використовуватись для випасу худоби.
Чому Оскільське водосховище назвали прообраз Каховського
Саме так сказали про Оскіл екологи, коли дісталися до колишнього водосховища з експедицією. Насправді те саме цілком може статись і з Каховським водосховищем, і тоді жодної пустелі на Херсонщині не утвориться — це вже доведено на прикладі Оскільського водосховища.
Станіслав застерігає: обсяги водосховищ різняться, і Каховське — значно більше, а отже і на відновлення екосистеми може знадобитись більше часу. Результат експерименту із засіванням оголеного дна різнотрав'ям, який зараз проводять у національному парку Кам'янська Січ, що знаходиться вздовж водосховища на Херсонщині, цілком може повторитись і на інших ділянках Каховського водосховища. Знадобиться лише трохи більше часу (можливо, рік) на те, аби землі заросли різнотрав'ям та почали відновлювати свої екосистеми.
"Але якщо говорити про комерційне використання лугів та їхнє цілеспрямоване створення для випасання худоби, таке засіювання може допомогти створити ці нові сільськогосподарські території, проте краще ці землі залишити для природного відновлення, а потім подивитись, що там відбувається", — коментує науковець.
Що буде відбуватись із цими землями надалі — поки невідомо. Кожна сторона, яка має хоч якусь зацікавленість в нових землях, перетягує канат на себе, і поки вирішаться всі бюрократичні питання, будуть пройдені процедури та врешті-решт єдине рішення, мине багато часу.
Втім, тепер ми точно знаємо: природа після війни відновлюється, і процес цей — доволі швидкий. І хоча залишається багато проблем, таких, як замінованість територій, зменшення популяцій, неконтрольовані пожежі, "військове" сміття у вигляді згорілої техніки та залишків від руйнувань, врешті-решт все неодмінно повернеться на свої місця.
Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки ГО «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» та проєкту Documenting Ukraine в Інституті гуманітарних наук у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen, IWM).