Как сдержать изменения климата и войну: мир должен сократить зависимость от ископаемого топлива, в том числе российского

Николай Шлапак

соавтор 6 оценочного отчета третьей рабочей группы МГЭИК

Звіт третьої робочої групи 6 оціночного циклу Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) присвячений можливостям скорочення викидів парникових газів для запобігання руйнівної зміни клімату. Через варварську агресію рф Україна змушена боротися за державність та збереження життя мільйонів людей вже сьогодні, і питання зміни клімату відійшли далеко на задній план. Проте висновки нового звіту Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату є важливими для спільної боротьби за мир у Європі, подальшого сталого розвитку та відновлення. Насамперед звіт наголошує, що світ має різко та кардинально скоротити свою залежність від викопного палива, зокрема нафти та природного газу. Отже, повна відмова від купівлі вуглеводнів у рф не лише сприятиме досягненню миру в Європі, але буде важливим кроком для подолання кліматичної кризи. 

Нижче наводиться огляд основних висновків звіту. Повний текст звіту доступний на сайті МГЕЗК.

Де ми є та куди прямуємо?

Зміна клімату є результатом десятиліть неефективного виробництва та споживання енергії, використання земельних ресурсів та споживання, що суперечать принципам сталого розвитку.

Світові викиди парникових газів, спричинені діяльністю людей, продовжують зростати, хоч темп зростання дещо скоротився протягом минулого десятиліття. Загальні антропогенні викиди парникових газів у 2019 році оцінені на рівні 59 млрд тонн СО2-екв. (це на цілих 21 млрд тонн СО2-екв. більше, ніж у 1990 році). Зростання спостерігалося у всіх основних категоріях викидів парникових газів, однак найбільш відчутним було збільшення викидів від спалювання викопного палива та промисловості.

Покращення енергоефективності та зменшення вуглецевої інтенсивності енергії було недостатнім, аби компенсувати зростання рівнів споживання та операцій у промисловості, енергетиці, транспорті, будівлях та сільському господарстві, а також вплив зміни землекористування та урбанізації. Протягом попереднього десятиліття (2010-2019) середній показник вуглецевої інтенсивності виробництва енергії змінив тренд і почав зменшуватися, однак скорочення склало лише 0.3% на рік, що на порядок менше, ніж необхідно для досягнення цілей Паризької угоди.

Водночас вартість низьковуглецевих технологій зменшується, а рівні їх запровадження різко зростають. Особливо значними такі зміни є у сонячній енергетиці, вітровій енергетиці та літій-іонних системах зберігання енергії, зокрема для електромобілів. Принаймні 18 країн досягли сталого скорочення викидів протягом періоду понад 10 років завдяки декарбонізації енергетики, підвищення енергоефективності та скорочення потреби в енергоресурсах унаслідок державної політики та структурних змін в економіці. Ці країни демонструють досяжність скорочень викидів, що необхідні для уникнення глобального потепління на понад 2 градуси Цельсія.

Рівні викидів для 2030 року, пораховані на основі підготовлених національно-визначених внесків країн, вірогідно призведуть до зростання температури на понад 1.5 градуса Цельсія до кінця століття. Заявлені цілі передбачають лише незначні скорочення загальних світових викидів, тоді як для досягнення цілей Паризької угоди необхідні у рази більші результати. Якщо не здійснити негайних та суттєвих заходів зі скорочення викидів парникових газів, втримати зростання температури на планеті у межах 1.5 градуса Цельсія буде неможливо.

Трансформація для стримування зміни клімату

Стримування глобального потепління у межах, визначених цілями Паризької угоди, потребує досягнення пікових рівнів викидів найпізніше до 2025 року та швидкого і значного скорочення викидів у подальші десятиліття. Такі сценарії потребуватимуть забезпечення балансу викидів і поглинання СО2 в глобальному масштабі («нульових викидів»), а також значних скорочень викидів інших парникових газів. Це передбачає негайні дії та стрімке та радикальне скорочення використання викопного палива, розвиток кліматичних технологій у різних секторах економіки, а також зменшення попиту на певні товари та послуги і відповідні зміни у поведінці.

В енергетиці зазначені цілі зі скорочення викидів можуть бути досягнені завдяки трансформації енергетичних систем: обмеження використання викопного палива, використання низьковуглецевих джерел енергії, енергоефективність та енергозбереження. Від успіхів у цих напрямах буде залежати потреба у використанні технологій поглинання вуглецю. Для утримання збільшення температури в межах 1.5°С необхідне скорочення споживання вугілля на 95%, нафти на 60% та природного газу на 45% до 2050 року у порівнянні із 2019 роком. Значні частки уже відомих покладів викопного палива мають залишитися невикористаними, аби досягти необхідного скорочення викидів. 

Скорочення викидів у промисловості потребуватиме скоординованих дій у ланцюгах постачання для стимулювання управління попитом, підвищення енергетичної ефективності та ресурсоефективності, а також кругового використання матеріальних ресурсів (сталі, цементу, пластику тощо).

Міста, які зосереджують дедалі більше людей і відповідають за понад дві третини від світових викидів, мають значний потенціал для скорочення викидів завдяки трансформації енергетичних систем, інфраструктури та ланцюгів постачання. Ключовими напрямами скорочення викидів є зменшення споживання енергоресурсів, зокрема, шляхом більш компактного та ефективного планування забудови та інфраструктури, електрифікації та переходу на низьковуглецеві джерела енергії, а також посилення ролі міст у накопиченні та зберіганні вуглецю завдяки озелененню та розвитку водних екосистем. Світові викиди парникових газів від будівель можуть досягти нульового рівня, забезпечуючи гідні умови життя, якщо рішення зі скорочення викидів будуть використовуватися на етапі проєктування, будівництва та використання, включаючи зменшення потреби в енергії та матеріалах.

Значні скорочення викидів у транспорті можуть бути досягнуті завдяки електрифікації, використанню водню та біопалив, зокрема в авіації та судноплавстві, а також скорочення потреби у транспортних послугах та переходу на більш ефективні види транспорту. Зокрема, зміна підходів до планування міст та інвестиції у громадський транспорт разом із програмами стимулювання його використання може значно скоротити використання автомобілів у містах. 

Зменшення вартості ключових технологій, зокрема в електроенергетиці та транспорті, збільшило економічну привабливість низьковуглецевої трансформації у найближчій перспективі. В цілому, наявні технології скорочення викидів, вартість яких не перевищує 100 доларів на тонну СО2, можуть скоротити світові викиди парникових газів вдвічі чи навіть більше від рівнів 2019 року вже до 2030 року. При цьому до половини потенціалу скорочення можуть забезпечити технології, вартість яких складає до 20 доларів на тонну СО2. Основний внесок можуть зробити сонячна та вітрова енергетика, заходи з енергоефективності, обмеження вирубування лісів, накопичення вуглецю ґрунтами та скорочення викидів метану. Хоч поточні обсяги фінансування для запобігання зміни клімату є нижчими за потреби, у світі існує достатньо капіталу та ліквідності для закриття потреби в інвестиціях.

Крім того, різкі та глибокі зміни у попиті роблять простішим скорочення викидів парникових газів у всіх секторах уже у короткостроковій перспективі. Такі зміни можуть бути досягнуті завдяки уникненню споживання (наприклад, відмова від далеких перельотів, розвиток компактних міст та інтегроване планування), змін у споживанні (наприклад, перехід на рослинну дієту, громадський транспорт) та удосконаленню продуктів і послуг (наприклад, використання енергоефективного обладнання та приладів і матеріалів із меншим вуглецевим слідом у будівлях). Обмеження, спричинені пандемією, продемонстрували, що масштабні зміни у поведінці можливі у короткий проміж часу. Внесок кожного з нас є важливим, а спільні дії можуть бути ефективними для досягнення загального блага. До того ж існує високий технічний потенціал для надання кращих послуг із використанням меншої кількості енергії та ресурсів, що дозволяє забезпечити гідні умови життя для кожного.

Кліматичне урядування

Поширення кліматичного урядування зростає та підтримує скорочення викидів та збільшення інвестицій у низьковуглецеві технології й інфраструктуру.

Скорочення викидів, включаючи досягнення балансу викидів та поглинання парникових газів («нульових викидів»), найкраще забезпечується завдяки інституціям та заходам державного врядування, які впроваджують нові політики для довгострокових глибоких скорочень викидів, а також переглядають наявні політики, які підтримують викиди парникових газів. Прискорення запобігання зміні клімату містить і підтримку переходу до низьковуглецевих систем і одночасне послаблення ролі викопного палива. Кліматичне урядування може як безпосередньо мати на меті скорочення викидів парникових газів, так і фокусуватися на інших цілях, наприклад, питаннях продовольчого забезпечення, лісового господарства, енергетичних ринків, забруднення повітря, однак одночасно мати вплив на скорочення викидів та адаптацію до наслідків зміни клімату.

І ринкові, і регуляторні заходи державної політики уже продемонстрували помітний вплив на скорочення викидів парникових газів у різних секторах та країнах. Інструменти кліматичної політики дозволили підвищити рівні енергоефективності, зменшити рівні знищення лісів, збільшити частку відновлюваних джерел енергії та низьковуглецевих джерел теплопостачання, а також електромобілів. Спостерігається перехід від добровільних заходів та інформаційної політики до встановлення ціни на вуглець та обов'язкових регуляторних вимог. Однак існують великі прогалини в охопленні джерел викидів і вимогливості заходів державної політики. Зокрема, встановлення ціни на вуглець є ефективним для підтримки впровадження низьковитратних заходів скорочення викидів, однак вуглецеві податки та системи торгівлі викидами наразі покривають лише трохи більше 20% від загальних обсягів викидів парникових газів (від менше 10% до близько 80% від обсягу викидів у країнах, де такі інструменти запроваджені). До того ж, розмір плати є нижчим, ніж необхідний для значних скорочень викидів. Ефективність ціни на вуглець для більш витратних ініціатив скорочення викидів, зокрема, заходів з енергоефективності, міського планування та побудови інфраструктури, є нижчою. Ці сектори потребують також інших механізмів, зокрема, субсидій та інструментів державного регулювання. Обмеженим залишається використання інструментів кліматичної політики у сільському господарстві, управлінні попитом на енергію, підвищенні ефективності використання різноманітних матеріалів та ресурсів, а також для біологічних технологій поглинання вуглецю. Важливим є і скасування субсидій для викопного палива, що може скоротити викиди, одночасно покращуючи державні фінанси та макроекономічну ситуацію. 

Упорядкування змін у пакети заходів державної політики кращим чином підтримує перехід до низьковуглецевого розвитку у порівнянні із запровадженням окремих інструментів. Саме пакети заходів, які охоплюють усю економіку, в тому числі пакети стимулювання економічного розвитку після криз, можуть зробити внесок до переходу на шлях сталого та низьковуглецевого розвитку, одночасно досягаючи короткострокових економічних цілей.

Посилення боротьби

Посилення боротьби зі зміною клімату є вкрай важливим для досягнення сталого розвитку.

Вплітання заходів зі скорочення викидів у ширший контекст розвитку може збільшити темп, глибину та охоплення скорочення викидів для уникнення глобального потепління на 1.5 та 2 градуси Цельсія. Заходи зі скорочення викидів можуть бути поєднані із державною політикою у сфері управління земельними ресурсами, енергетичного планування, фінансового регулювання та макроекономічної політики, долаючи таким чином наявні бар'єри та розширюючи можливості для запобігання зміні клімату і досягнення інших цілей розвитку.

Досягнення амбітних цілей зі скорочення викидів парникових газів покладається на міжнародну співпрацю. Погоджені на міжнародному рівні цілі зі скорочення викидів, зокрема в рамках Паризької угоди, стимулюють вищі національні цілі та розробку національної кліматичної політики. Міжнародна співпраця із розробки та передачі технологій у поєднані із розбудовою спроможності та фінансуванням може пришвидшити поширення кліматичних технологій, практик та політик і на національному, і на місцевому рівнях. Наявні обсяги фінансування для запобігання зміні клімату є недостатніми в усіх секторах та регіонах, тому пришвидшення міжнародної фінансової співпраці та збільшення обсягів державного кліматичного фінансування є критичним чинником для низьковуглецевої та справедливої трансформації, зокрема у рамках відновлення після кризи.

Уряди країн світу мають діяти швидко, а будь-які затримки приведуть до зростання втрат.