Как себя чувствуют канадские инвестиции в Украине?
Канада з давнього часу була важливим стратегічним другом України. Однак, довгий час наші двосторонні відносини зводилися лише до відтворення історичних зв'язків, забуваючи про перспективну співпрацю в інших галузях, які можуть бути корисними двом сторонам.
Прогрес у відносинах з'явився після підписання в 2017 році Угоди про вільну торгівлю – СUFTA. Дана угода дала змогу розширити торгівлю між Україною та Канадою з одного боку, а з іншого сприяла розвитку нової сфери відносин – економічних, які базуються на принципі двосторонньої вигоди.
Відтак, Україна привернула до себе увагу канадських інвесторів, що захопились рівнем свідомості громадян, результатами Революції Гідності та надіями на демократичні зміни в країні.
Такими інвесторами стала значна кількість канадських компаній. Однак цей матеріал сфокусований на тих, хто сьогодні найбільше привертає інтерес через неоднозначну історію вливання коштів в Україну, а також на тому, як Україна відлякує іноземний капітал від себе.
- Black Iron – це канадська гірничорудна компанія, розташована у Кривому Розі. Свою історію розпочала у 2010 році, і з того часу, як сказав COO Black Iron Леслав Квашеко на панельній дискусії аналітичного центру ADASTRA: «Ми хочемо вкласти мільярд доларів в Україну, ми боремось вже 6 років, ми не бачимо кінця…». Проблема Black Iron полягає в тому, що проблемність української бюрократії затягує процеси розвитку компанії. Компанія стикається щодня із формальними перешкодами, які можна було б усунути завдяки методам цифрової трансформації.
- Fairfax Holdings. Інвестиційна компанія, що володіє трішки більше 10% українського підприємства «Ovostar Union» яке займається виробництвом та експортом курячих яєць і яєчних продуктів. Компанія торгує своєю продукцією в понад 50 країнах світу та має ринкову капіталізацію в 14,31 млрд дол. Власну інвестицію в Україну Fairfax оцінює в 500 млн.дол, що показує нам один з яскравих позитивних прикладів історії інвестиційного успіху. Однак з українськими «бізнес-реаліями» компанія зіштовхнулась у 2020 році, ставши об'єктом агресії рейдерського захоплення. Сьогодні Посольство Канади в Україні намагається захистити інвестиції канадських компаній, надіславши відповідну ноту Прем'єр-міністру, Міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Міністру аграрної політики та продовольства України.
- TIU Canada. Ще один кейс "failed investments" після вкладення в Україну $65 млн. Компанія, що займається зеленою електроенергією, налічує у своєму портфелі 24 мегават потужності сонячних електростанцій, розподілених на два проєкта: сонячну електростанцію в Нікополі (10,5 МВт) та Калинівці (13,5 МВт). Її сага розпочалась з моменту, коли НФЗ (Нікопольський Феросплавний Завод, акціонерами якого є групи «EastOne» Віктора Пінчука та «Приват» Ігоря Коломойського) відключив першу зі станцій від трансформатора, пояснюючи це «необхідністю проведення ремонтних робіт». Очевидно, що ремонтні роботи виступили лише приводом відключення, а підключення в майбутньому не передбачається. Керівники стверджують, що це спроба розкрадання активів з боку олігархів, які володіють НФЗ з метою викупити у канадців задарма їхню 10мВТ сонячну електростанцію. Сьогодні збитки TIU Canada налічують $2.2 млн канадських доларів, які, що гірше, продовжують рости з кожним днем.
Країна шансів?
Сьогодні варто оцінювати Україну як країну шансів. Звичайно, можливості в нашій країні є: значна кількість ніш сьогодні не зайнята, тут є відносно дешева робоча сила, високий рівень грамотності громадян, вигідне географічне розташування, родючий чорнозем і значні поклади корисних копалин. Однак з іншого боку, є і війна на Сході, високий рівень олігархізму, параліч судової та слабкість юридичної систем, крихке геополітичне середовище, гальмування процесів бюрократією.
Хвороби українського інвестиційного середовища можуть виправити тільки одні ліки: верховенство права. Війна це не основна причина відлякування іноземного капіталу, хоча й свої наслідки має.
Як зазначала Посол Канади в Україні Лариса Ґаладза, держава має проявляти повагу до іноземних інвесторів, та визначати їх роль як ключових сподвижників економічного зростання України.
Тому все ж таки залишається сподіватися, що реформа правоохоронних органів, таких як СБУ, перезапуск судової системи, ефективна реалізація законів про деолігархізацію, продовження децентралізації та стрімка цифровізація дадуть змогу побудувати нову державу, яка буде базуватися на принципі рівності та верховенства права.
Автор – Проданюк Тарас, cпівзасновник аналітичного центру ADASTRA та дослідник аналітичного центру Сanada Global Affairs Institute.
Матеріал є частиною програми ADASTRA «Україно-Канадський Стратегічний Діалог». Переглянути програму можна за посиланням
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
