Зачем психологам ходить к психологу? Секреты супервизии

Здавалося б, немає стійкіших і психічно стабільніших людей за психологів. Вони здатні приймати біль, сльози, переживання інших. Вони – як вази, куди клієнти виливають свої страждання. Але рано чи пізно будь-яка ваза переповниться. Тому, щоб психолог міг продовжувати працювати і не вигоряв на роботі (так-так, навіть ці суперлюді можуть вигоріти), йому теж потрібна допомога. Вона може бути різною. Наприклад, ГО «ТИША» підтримує психологинь, які працюють у проєктах громадської організації, влаштовуючи зустрічі з операційною командою, а також додаткове навчання під запит та супервізії. Про останні і поговоримо детальніше. 

Відповідальність за підтримку психічного здоров'я інших людей може надихати, а може і виснажувати. Особливо зараз, коли українські психологи ведуть не тільки індивідуальну практику, а і працюють з різними організаціями, в різному форматі та різними категоріями населення. Це велике навантаження та складні виклики. Наприклад, коли психологині безоплатних груп підтримки «тихі зустрічі» ведуть заняття, вони зустрічаються з величезном спектром емоцій, переживаннями жінок, їх складними життєвими ситуаціями. І все це помножено на кількість учасниць групи. 

– Тому психологиням важливо мати безпечний простір, де вони можуть отримати професійну підтримку, ресурс для продовження роботи та поділитися всім отриманим під час сесій болем. Цей простір – простір супервізії, – пояснює директорка з супервізії та навчання ГО «ТИША» Юлія Калмикова. – Супервізія – це і профілактика емоційного вигоряння, і можливість в колі колег розібрати свої почуття, подивитися на робочі ситуації під іншим кутом, і навіть побачити прогалини в своїй роботі. Хочу підкреслити, що супервізія – це обов'язкова частина роботи психологів, бо без неї вони не можуть якісно допомагати людям. 

Супервізії бувають груповими або індивідуальними, а веде їх обов'язково більш досвідчений психолог-супервізор. Для психологинь груп підтримок «тихі зустрічі» ми обрали групові щомісячні зустрічі, але за запитом також надаємо і індивідуальні супервізії.

Як проходить супервізія? 

Є різні методи проведення супервізії. Але, як правило, всі психологині до зустрічі готують питання по своїх випадках з практики, щоб потім розглянути їх усім разом. Можливо, хтось потребує підтримки або хоче почути думку колег, бо раніше не стикався з таким кейсом. Під час розглядання кожного питання супервізор, як модератор, задіює кожного психолога в групі, щоб усі ділилися своїм досвідом та думками. Звісно, це лише один із варіантів проведення супервізій, бо супервізор відштовхується від запиту психологів, коли обирає, як саме сьогодні працювати. 

– Але все ж є загальна структура. Спочатку «просканувати», хто з чим прийшов і хто в якому стані знаходиться. А потім – розбирати запити психологинь. І вже по ходу підбирати спосіб допомоги під запит. Супервізор ніби підбирає окремий ключик під кожного психолога, пам'ятаючи, що при цьому в роботі бере участь уся група. У кінці зустрічі всі можуть підбити підсумки, – розповідає Юлія Калмикова. – До речі, на супервізіях для психологів «тихих зустрічей» не присутні ані я, ані операційна команда ГО «ТИША». Все, аби психологині відчували свободу, довіру, безпеку, і розуміли, що їх зустрічі – конфіденційні. Але звісно, ми збираємо відгуки наших працівниць. Завдяки ним, наприклад, замінили супервізорку. Бо зрозуміли, що психологиням потрібен трохи інший підхід. 

Одна з функцій супервізії – навчання, бо під час роботи психологині діляться випадками з практики, досвідом, шукають вирішення проблем. Але це – не єдине навчання, яке проходять спеціалістки «тихих зустрічей». ГО «ТИША» постійно підвищує кваліфікацію психологинь на вебінарах та тренінгах, бо нові професійні виклики потребують нових знань. Наприклад, перед співпрацею з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими психологині пройшли навчання по особливостям роботи з жінками, які мають близьких у полоні. Ми робимо все, аби групи підтримки «тихі зустрічі» ставали кращими, а наша допомога – ще потужнішою.