Вийти за межі: як 40 вразливих жінок змогли розкрити свій потенціал

У чому проблема?

У селах та маленьких містечках жінки з інвалідністю або ті, хто опікується дітьми з інвалідністю, часто опиняються в ізоляції. Їм бракує не лише зручної інфраструктури, але й простого людського спілкування, розуміння, що вони не самі. Багато хто звикає жити у своєму маленькому світі, не бачачи можливостей для чогось більшого.

"Місто і село завжди відрізнялося. І як нас не намагаються наблизити до міста, реальність залишається незмінною: можливості тут обмежені. Нам не вистачає місць для зустрічей, де можна навчатися, розвивати чи хоча б заявити про свої таланти, немає, куди повести дітей. Якщо ти без машини, практично все життя проходить на одному місці", — говорить Алла Ярченко, мешканка села Потічок Решетилівської міської громади, що на Полтавщині.

Яке рішення?

Відгукнувшись на проблему, громадська організація "ОсвіЧую" започаткувала проєкт "Кроки до самореалізації: розвиток особистісного потенціалу жінок з інвалідністю та матерів, що виховують дітей з інвалідністю у Решетилівській ТГ".

Протягом кількох місяців Алла Ярченко та інші учасниці програми відкривали для себе раніше недоступний світ: навчалися цифрової грамотності та комунікаціям, пізнавали силу арттерапії, відвідували заняття із психологом та театр.

Завдяки фінському фонду Abilis, який підтримує діяльність осіб з інвалідністю у країнах Глобального Півдня, всі заходи проєкту для учасниць були безоплатними. 

Як це працює?

Громадська організація "ОсвіЧую" створена в Решетилівці трохи понад рік тому. За цей час вона втілила кілька ініціатив і отримала від громади чимало схвальних відгуків. Проєкт від фонду Abilis став для ГО першим довгостроковим заходом.

"Ми з'явилися, аби розвивати освіту дорослих і молоді в нашій громаді. І ми поки єдині в нашій громаді, хто активно працює з людьми", — говорить співзасновниця ГО Ірина Платко.

Ірина Платко і сама є особою з інвалідністю. Свого часу вона брала участь у подібних проєктах, а як колишня місцева депутатка та освітянка (жінка 10 років була директоркою школи) мала досвід у написанні заявок. Тому, дізнавшись про можливість реалізувати програму для жінок з вразливих категорій, радо на неї відгукнулася.

Проєкт "Кроки до самореалізації" виник через бажання допомогти жінкам з інвалідністю підвищити якість їхнього життя, забезпечивши рівні можливості у суспільстві.

"Ми прагнемо надати жінкам з інвалідністю доступ до освіти, сучасних технологій та психологічної підтримки", — говорить авторка проєкту.

Організатори прагнули:

• Допомогти жінкам з інвалідністю та матерям дітей з інвалідністю з Решетилівської громади навчитися справлятися зі стресом.
• Навчити їх користуватися комп'ютерними програмами та інструментами, які спрощують онлайн-спілкування та дистанційну роботу.
• Створити онлайн-спільноти, де вони зможуть спілкуватися, ділитися досвідом і підтримувати одна одну.
• Навчити учасниць самостійно працевлаштовуватись та виступати публічно.

"Коли людина займається самоосвітою, відкриває власні таланти та знаходить справу, яка приносить їй задоволення, це дає їй сили, натхнення та бажання жити — навіть у складні часи, які зараз переживає Україна. Вона не чекає кращих умов, змін влади чи більших матеріальних можливостей, а просто живе, діє та створює можливості для себе тут і зараз. Самореалізація — це саме про здатність бути щасливою сьогодні. Адже щастя — це вміння жити так, щоб кожен день приносив радість і задоволення", — пояснює Ірина Платко.

Проєкт стартував у жовтні 2024 року і тривав до початку березня. У програмі взяли участь 40 жительок Решетилівської громади, яких розподілили на дві групи.

Як зізнається Ірина Платко, набір першого потоку був непростим. Можливо, свою роль зіграли стереотипи — не кожній людині легко прийняти свою інвалідність й відкрито сказати про неї, хоча проєкт саме для таких жінок і створювався. До того ж Решетилівська громада невелика, хоча інформація про ініціативу активно поширювалася. Проте під час другого набору з формуванням групи проблем не виникло — спрацювало "сарафанне радіо" і жінки самі охоче записувалися на заняття, які виявилися цікавими та корисними.

Перша зустріч у кожної з груп була з психологинею. Фахівчиня мала здружити і створити з абсолютно різних людей команду, що переросла б потім у спільноту. Юлії Полонській, тренерці з психосоціальної підтримки жінок з інвалідністю ГО "ОсвіЧую", це вдавалося добре, вважає Ірина Платко.

"Люди, які спочатку трималися відсторонено, розкривалися, ділилися своїми історіями, сміялися й плакали, знаходили спільні переживання та підтримку. Це допомогло їм об'єднатися й відчути себе частиною чогось більшого. Нічого подібного в нашій громаді до цього не було", — ділиться враженнями Ірина Платко.

Психологиня Юлія Полонська зазначає, що на тренінгах намагалася створити атмосферу невимушеності, повного прийняття та безпеки.

"Я розповідала, як тренувати свою психіку, як підтримувати себе та близьких у складних ситуаціях. А за допомогою асоціативних карток, які допомагали учасницям зануритися у власний світ під іншим кутом, жінкам вдалося побачити в собі те прекрасне, чого раніше не помічали", — переконана психологиня.

Фахівчиня додає, багато учасниць дякували їй за те, що вперше взяли участь у форматі тренінгу і побачили, як працює психолог. Для декого стало відкриттям, що до психолога взагалі можна звертатися за різними видами допомоги.

Ірина Байбуза — експертка, яка допомогла жінкам опановувати компʼютерні премудрощі, створюючи гармонійний баланс між сучасними технологіями та реальним життям.

На її тренінгу учасниці:

• Дізнавалися, як правильно організувати свій цифровий простір.
• Розбиралися, як застосовувати технології для саморозвитку та збереження ресурсів.
• Навчалися, як захистити свої дані й уникнути цифрового перевантаження.
• Надихалися ідеями, як будувати комфортний і безпечний особистий простір офлайн і онлайн.

А на зустрічі "Відкриття кольорового світу", яку проводила тренерка Ріта Домашенко, жінки поринули у творчість і самовираження. 

• Малювали свої емоції натуральними фарбниками — кавою, куркумою, каркаде та буряком.
• Створювали вишукані квіти з паперу — символи краси, сили та ніжності кожної.
• Говорили про важливість творчості у самореалізації та знаходили власні джерела натхнення.

Учасниці ділилися враженнями: цей тренінг допоміг їм зрозуміти, що творчість — це не тільки про мистецтво, а й про зцілення душі та краще пізнання себе.

Але емоційною кульмінацією проєкту стала поїздка учасниць до Полтави. Вона мала навчальну та пізнавальну мету і включала екскурсію до Музею Полтавської битви, гастрономічну компоненту та відвідини театру. Для багатьох жінок це було справжньою подією, адже за все життя вони вперше побачили гру акторів наживо.

А це точно спрацювало?

"Все життя я живу в селі, від якого навіть до нашої Решетилівки 15 км, тож знайома з тим, що відчувають ці жінки у повсякденному житті. Можу зробити висновок, насамперед є запит на соціалізацію, — підкреслює Ірина Платко. — І ми дуже мотивували їх, і жінки також надзвичайно мотивувалися. Вони складали вірші, писали нам листи. Це було неймовірно".

Ірина переконана: цей проєкт справді був успішним на 100%. 

"Я сама брала участь у багатьох проєктах і тренінгах, тому знаю, що таке вдячність і в чому важливість таких ініціатив. Але це було особливе. Наприкінці учасниці відчували себе справжньою сім'єю. На фінальному заході всі плакали. Вони вже не могли уявити своє життя без цього досвіду", — каже авторка проєкту.

Керівниця організації продовжує: багато жінок говорили про те, що навчилися не боятися висловлювати та відстоювати свою думку, дехто відчув себе частинкою чогось важливого та великого — команди, яка є підтримкою одне для одного. А інші почали шукати можливості для подальшого навчання.

Мешканка села Потічок Алла Ярченко, про яку ми згадували на початку матеріалу, каже: спочатку також сумнівалася, чи потрібні їй тренінги. Пропрацювавши вчителькою початкових класів 33 роки, пані Алла, маючи інвалідність по зору, пішла на пенсію. Зізнається — дуже не вистачало спілкування. Участь у проєкті стала для неї можливістю для нових знайомств, а навчання принесло не тільки нові знання, зокрема компʼютерну грамотність, а й енергію та натхнення.

"Всі, хто були на тренінгу, задоволені. Можливо ті, хто не був, можуть подумати: «От витратили час і гроші на щось не те». Але я так не вважаю. Повірте, це було справді потужно, адже ментальне здоров'я не менш важливе, ніж фізичне. Зараз важко знайти позитивні емоції, щоб втриматися на плаву. Тут люди відволікалися, спілкувалися, надихалися, насолоджувалися красивими речами і забували про труднощі, з якими вони прийшли", — коментує Алла Ярченко.

Інша учасниця проєкту, Ольга Антонець, жителька села Лиман Перший, розповіла, що проєкт допоміг їй дізнатися про свої приховані можливості. А заняття були цікавими та змістовними.

"Було багато різноманітних психологічних вправ — ми вчилися цінувати, любити себе, підтримувати одне одного, розслаблятися", — каже Ольга Антонець.

Також їй сподобався тренінг з профорієнтації "Хочу, можу, треба", де учасниці розглядали для себе нові види діяльності — що кожна може, щоб заробляти десь, крім своєї основної роботи. 

"Але перш за все цей проєкт дав мені вміння змінюватись, не стояти на одному місці, знаходити щось нове. Отримавши потужний заряд добра, я відчула підтримку, яка додала мені впевненості і сил. Проєкт назавжди залишить приємні спогади у моєму серці", — переконана пані Ольга.

Психологиня проєкту Юлія Полонська зазначає: найцінніше, що сталося — жінки почали об'єднуватися самостійно. Вони активно обговорюють нові можливості для зустрічей у різних форматах, шукають можливості зустрічатися тим же складом, цікавляться іншими заходами в громаді. Проєкт став своєрідним містком між ними та активним життям громади.

"Знаєте, цей проєкт і для мене став чимось особливим. Коли бачиш, як жінка, яка раніше соромилася говорити при групі, раптом розкривається і ділиться своїми мріями — це неймовірно зворушливо. Мене надихає їхня сила духу. Незважаючи на всі труднощі, вони знаходять у собі ресурс рухатися далі, підтримувати інших, мріяти і робити маленькі, але важливі кроки до своїх цілей", — говорить Юлія Полонська.

Фахівчиня переконана, що такі "м'які" проєкти насправді дають потужні результати. Коли жінка з інвалідністю відчуває себе важливою, потрібною, коли вона розкриває свої таланти і стає активною частиною громади — це змінює не лише її життя, але й ставлення всього суспільства до теми інвалідності.

Ще більше корисних рішень!

ГО "ОсвіЧую" має намір і далі працювати з жінками, які взяли участь у програмі: "Ми не будемо їх полишати". Однак організація також планує розширювати діяльність і працювати з іншими вразливими категоріями населення.

Зараз в "ОсвіЧую" поставили собі амбітну мету — створити в Решетилівці освітній простір, де проводитимуть тренінги та різноманітні навчання, а мешканці збиратимуться для спілкування і діяльності за інтересами. Перші кроки для досягнення цілі вже зробили.

"Зустрічі проєкту «Кроки до самореалізації» ми проводили в Решетилівській міській бібліотеці. Але для нашої діяльності ми орендуємо інше приміщення, і зараз воно пусте. На краудфандинговій платформі «Моє місто» ми вже назбирали на стільці. Цей простір буде не лише для жінок, а для проведення різних заходів абсолютно різних категорій наших мешканців — від молоді до людей старшого віку", — ділиться задумами Ірина Платко.

І це будуть кроки не лише до самореалізації різних груп мешканців, а й до реальної інклюзивності громади.