Від джерел викидів парникових газів до поглиначів вуглецю: відновлення заплав може змінити їхню роль у природі, — дослідження WWF

Періодичне контрольоване затоплення цих територій покращує ріст рослинності, збільшує поглинання вуглецю та зменшує загальні викиди парникових газів.

Про це пише "Рубрика" із посиланням на WWF.

Всесвітній фонд природи WWF Центральної та Східної Європи представив результати пілотного дослідження, яке демонструє критичну роль відновлення заплав у боротьбі зі зміною клімату. Отримані результати свідчать, що відновлення колишніх заплавних територій – шляхом їх контрольованого затоплення, застосування природних методів утримання води та адаптованого землекористування – здатне перетворити ландшафти, що є джерелами парникових газів, на їх активних поглиначів.

З огляду на те, що понад 90% заплав у Європі були змінені або деградовані, ці дані наголошують на необхідності впровадження природоорієнтованих рішень для досягнення кліматичних цілей ЄС і збереження біорізноманіття.

Про що дослідження і який його головний результат?

Безпрецедентне за своїм масштабом і деталізацією для регіону, дослідження було зосереджене на річці Тиса в Угорщині. Воно показує, що відновлення заплав має значні переваги не лише в поглинанні вуглецю, а й у зниженні рівнів двох інших парникових газів – метану та оксиду азоту.

Розширення фокусу за межі традиційного вивчення CO2 є вкрай важливим, оскільки ландшафти можуть як виділяти, так і поглинати ці гази залежно від місцевих умов та способу використання земель.

Періодичні затоплення сприяють зростанню біомаси як на поверхні ґрунту, так і під нею, що значно підвищує здатність екосистем поглинати вуглець. Це дозволяє компенсувати викиди метану та оксиду азоту.

Дослідження, яке тривало майже три роки (2022-2024), проходило в межах проєкту Living Danube Partnership. Воно об'єднало сучасні методи моделювання природних процесів, польові спостереження та аналіз наукових джерел. На відміну від попередніх досліджень, тут враховано дані на різних рівнях – від місцевого до регіонального та ландшафтного. Це дає можливість створити універсальну основу для майбутніх проєктів із відновлення заплав.

"Це дослідження відкриває новий погляд на значення заплав, – розповідає докторка наук Сільвія Адам (Szilvia Ádám), координаторка проєкту WWF Центральної та Східної Європи. – Відновлення заплав – це можливість водночас зупинити втрату біорізноманіття та досягти кліматичних цілей. Коли ці природні системи працюють у своєму природному режимі, вони здатні регулювати клімат і забезпечувати нас життєво важливими екосистемними послугами".

Навіщо подібні проєкти?

Заплави – це складний комплекс екосистем, який включає сіножаті, пасовища, сади, ліси, водойми, а на підвищеннях – орні землі. Баланс між різними видами користування цими екосистемами та загрозами зміни клімату потребує добре продуманого сталого підходу.
Худоба на пасовищі. Фото: Szilvia Ádám.

Сільськогосподарські угіддя, на яких використовують добрива, залишаються основними джерелами викидів парникових газів, головним чином через оксид азоту. Цей газ має в 300 разів сильніший вплив на зміну клімату, ніж вуглекислий газ, якщо розглядати його ефект у перспективі 100 років.

Пілотне дослідження WWF показує, що здатність ландшафту протистояти кліматичним змінам значно покращується, якщо на двох третинах території колишньої заплави ведеться екстенсивне господарювання з періодичними контрольованими затопленнями. Такі затоплення стимулюють поглинання вуглецю навіть під час тривалих посух, спричинених зміною клімату.

Що далі?

Результати дослідження сприяють досягненню цілей Європейського Зеленого Курсу (European Green Deal) щодо впровадження сталих практик використання земель. Вони також допомагають виконати кліматичні зобов'язання ЄС у сфері землекористування, зміни землекористування та лісового господарства (LULUCF / Land Use, Land Use Change, and Forestry). Основна мета цих зобов'язань – посилити поглинання вуглецю, зменшити викиди парникових газів від землекористування та досягти кліматичної нейтральності до 2050 року.

Відновлені заплави також забезпечують природний захист від екстремальних погодних явищ, зокрема, пом'якшуючи посухи та аномальну спеку (теплові хвилі) завдяки кращому утриманню води та стабілізації ґрунтів. Вони створюють ключові для розвитку біорізноманіття оселища та надають цінний досвід у екологічному відновленні в Європі. Збільшення територій відновлених заплав може принести значні кліматичні та екологічні вигоди для всього континенту.

Яка ситуація в Україні?

Паризька кліматична угода, прийнята у 2015 році країнами-членами ООН, стала важливою міжнародною ініціативою для боротьби з наслідками зміни клімату. Україна ратифікувала цю угоду того ж року та затвердила свій перший Національно визначений внесок (НВВ). Ціль полягала в тому, щоб до 2030 року не перевищити рівень викидів парникових газів у 60% від рівня 1990 року (фактично це означало скорочення викидів щонайменше на 40% від рівня 1990 року).

Згідно з пунктом 9 статті 4 Паризької угоди, країни повинні переглядати й комунікувати свої Національно визначені внески кожні п'ять років. У 2021 році Україна оновила свій НВВ, зобов'язавшись скоротити викиди парникових газів до 65% від рівня 1990 року, що означає зниження викидів на 35%.

Водночас, у 2021 році порівняно з 2020-м викиди парникових газів в Україні зросли на 8,5%. Ця тенденція була пов'язана з відновленням економічної активності після спаду у 2020 році, викликаного пандемією COVID-19.

Україна продовжує моніторинг викидів парникових газів, зокрема доступний звіт про інвентаризацію викидів за 2022 рік. Україна ставить за мету досягнення кліматичної нейтральності не пізніше 2060 року.