Життя після війни: яким воно буде і чому до нього треба готуватися
Війна ще триває, але одного дня нарешті прийде Перемога, і почнеться післявоєнне життя. Коли це буде? Можливо завтра або через місяць. Немає точної дати, але готуватися треба вже зараз. Чому? Бо війна залишиться у нас всередині — у скалічених тілах, розбитих серцях та у розумі, який все пам'ятатиме.
Втома, виснаженість, депресія, дратівливість, залежність, ризик суїциду і ще багато чого… Життю без війни треба буде вчитися знову.
У чому проблема?
Повернення з війни має бути не лише фізичним
Все більше і більше військових повертається до цивільного життя. Переважно через поранення, травми, інвалідність та погіршення здоров'я. І навіть коли ти ще не демобілізувався, але з зони бойових дій переміщаєшся на "велику" землю на час відпустки або звільнення, то деякі речі вже вводять у ступор.
Це можуть бути просто вивіски та екрани які світяться ввечері на вулицях. Або компанії із пляшками, дивлячись на які ти думаєш, як вони можуть у такій кількості пити безалкогольне пиво й веселитися. Спершу на думку навіть не спадає, що це справжній алкоголь. Бо ти звик що у кафе які працюють у Слов'янську чи Костянтинівці, у подібних пляшках з різнокольоровими етикетками лише підфарбована вода.
А ще діти. Багато дітей, з батьками й без. Ти просто сідаєш на лавицю біля дитячого майданчика і сидиш наповнюєшся дитячим сміхом, якого там, на лінії фронту, немає. Сидиш годину і все одно не до кінця усвідомлюєш, як це може бути. І як може бути, що немає постійних канонад від вибухів. І як може бути, що коли ти перебуваєш у приміщення й зненацька щось гупає, то це не прильоти, а хтось просто чимось гримнув на іншому поверсі.
Це дрібниці, але з них складається твоє нове життя. Життя в якому ти даєш собі слово не говорити про пережите, але знов і знов розказуєш, як воно було. Але знову і знову розумієш, що слухають тебе тільки спочатку, а потім починають перебивати й говорити про те, як тут також було складно, коли літали ракети.
А ще постійні флешбеки ("картинки з минулого"), коли тебе наздоганяють спогади й ти знов переживаєш усе, але тепер наодинці. І всі, кого ти втратив на війні, знову приходять до тебе. Тобі стає важко дихати й ти плачеш. А ще тобі хочеться повернутися назад, бо там ти цього не переживаєш. Бо там у тебе ще немає ПТСР (посттравматичного стресового розладу). Бо там всі та все переживають разом. Бо там після виходу увесь підрозділ велика психотерапевтична група з постійним обговоренням того, що було, усі мріють відіспатися, але замість сну безперестанно говорять та згадають.
Яке рішення?
Довгостроковий процес відновлення
Це не перша війна у світі та навіть у цьому столітті. Багато країн пройшли через реабілітацію військових і мають досвід, як це робити. Напрацьовані методики та протоколи, створені центри, де проходять комплексну реабілітацію тисячі ветеранів В'єтнаму, Афганістану.
Досвід США, Канади, Ізраїлю, інших країн є унікальним, але ця війна йде на нашій землі й кровоточить вона тут і зараз. І вона є наймасштабнішою у сучасному світі. Вже зараз потрібні спеціалізовані центри комплексної реабілітації військовослужбовців та ветеранів, на стаціонарі з постійною підтримкою.
Психологічна допомога — це дуже широке поняття. Це консультування, діагностика, кризова допомога, короткочасна психологічна інтервенція. А психологічна реабілітація це вже більш поглиблений довгостроковий процес та система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особистості.
У новій Українській доктрині, запропонованій Президентом, є заклик створити в Україні найсильнішу у Європі галузь реабілітації. І це треба створювати вже сьогодні. Кількість людей, які потребують і будуть потребувати допомоги внаслідок війни в найближчому майбутньому, сягатиме сотні тисяч, а можливо і мільйонів осіб.
Як це працює?
Війна в Україні триває майже десять років. І вже є дієві організації та ресурси, які надають психологічну допомогу військовим. Також є перелік обов'язкових послуг, які надає держава військовим та ветеранам.
Зараз в Україні у підпорядкуванні Міністерства ветеранів та Міністерства охорони здоров'я працюють Центри соціально-психологічної реабілітації: на сайті Міністерства у справах ветеранів України опубліковано Реєстр закладів психологічної реабілітації. У перелік увійшли 48 закладів з усієї України та Центр психічного здоров'я та реабілітації МОЗ України "Лісова поляна".
Працює Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду, або започаткованих програм, у тому числі всеукраїнська програма ментального здоров'я Олени Зеленської "Ти як?"
На платформі "Veteran hub" допомагають військовим, ветеранам та їхнім родинам, також команда платформи створила онлайн-ресурс "Це ОК".
Працюють лінії психологічної підтримки військових та їхніх близьких Фундація ВАРТОЖИТИ та Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
Адаптація до життя без війни ветеранів і ветеранок потребуватиме спільних зусиль держави, бізнесу, урядів інших країн. Необхідно створювати систему сталої підтримки для ветеранів, яка об'єднає зусилля на всіх рівнях, державних та громадських організацій, благодійних фондів та платформ, урядів та міжнародних спільнот.
Вже є конкретні кейси співпраці. Наприклад BGV Charity Fund, створений представниками українського бізнесу, разом з урядом Естонії, активно включається в питання реабілітації військових на фізичному та психологічному рівнях. Фонд опікується протезуванням військових та цивільних, що втратили кінцівки через війну у сучасному реабілітаційному центрі в м. Таллінн (Естонія) і зараз працює над програмами з реабілітації вже в Україні.
Процес налагодження реабілітації складний, на довгі роки, але конче потрібний. Не менш важлива підготовка кадрів, у тому числі із військових, які зараз зі зброєю боронять країну, але мають профільну освіту та досвід. Їх також вже зараз треба долучати до створення та забезпечення роботи профільних реабілітаційних центрів та реалізації проєктів соціально-психологічної реабілітації ветеранів.
Тарас, український військовий, що отримав протез завдяки фонду BGV та уряду Естонії
