Знову про угоди в корупційних справах — плюси і мінуси нового законопроєкту
Фото: Рубрика
17 вересня народні депутати зареєстрували законопроєкт №12039, який став новою спробою покращити інститут угод у корупційних справах в Україні. Експерти Transparency International Ukraine проаналізували цей документ і виявили, як пропоновані норми можуть змінити ситуацію.
Попередня спроба оновити інститут угод у корупційних справах з боку народних обранців виявилася невдалою і викликала чималий резонанс в українському суспільстві. Проте і новий законопроєкт далекий від ідеалу.
Що змінює і не змінює законопроєкт?
Новий проєкт закону розв'язує окремі проблеми угод в корупційних справах.
Так, нардепи пропонують надати особам, обвинуваченим у корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях, такі опції при укладенні угоди про визнання винуватості:
- призначення покарання у вигляді позбавлення волі менше, ніж визначене у санкції статті, за умови викриття іншої особи, а також повного або часткового відшкодування збитків;
- додаткове покарання у вигляді штрафу зі збільшеним розміром, незалежно від згадки про нього у санкції статті — від 340 тис. грн за нетяжкий злочин і до 102 млн грн у разі вчинення особливо тяжкого злочину;
- додаткове покарання у вигляді конфіскації майна – у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо сторони угоди домовились про додаткове покарання.
Законопроєкт №12039 розв'язує деякі із важливих проблем в застосуванні угод у корупційних справах, однак і він поки далекий від ідеалу. Якщо народні обранці приймуть його таким, як зараз, надалі ми знову станемо свідками значних проблем із тлумаченням нових норм суддями, сторонами обвинувачення і захисту. Під великим питанням, чи ми досягнемо в такому випадку більш ефективного застосування угод.
Невирішеною залишається ще низка важливих питань, які можуть суттєво вплинути на суть таких угод і процедуру їх затвердження.
1. Особи, які вчинили корупційний злочин одноособово, не зможуть претендувати на призначення більш мʼякого покарання у вигляді позбавлення волі.
Тобто, якщо особа самостійно отримала неправомірну вигоду, то вона не може претендувати на зменшення строку відбування реального покарання, ніж той, що вказаний у санкції статті. Водночас на таке зменшення можуть претендувати особи, які, наприклад, брали участь у схемі з відкату мільйонів з держбюджету на будівництво доріг, хоч збитки державі і можуть бути більшими.
Тому в законі необхідно розширити коло підстав для застосування більш мʼякого покарання, ніж передбачено у санкції статті, доповнивши його особами, які вчинили діяння одноособово.
2. Із законопроєкту незрозуміло, чи можна укладати угоду особам, діями яких не завдано збитків.
З огляду на нечіткість формулювань у законопроєкті можемо мати ситуацію, коли у кримінальних провадженнях без збитків чи шкоди угода з підозрюваними та обвинуваченими буде неможлива. Тобто особи, які вчинили більш суспільно-небезпечні діяння, перебуватимуть в кращих умовах.
Тож у законі необхідно конкретизувати, що можуть бути укладені угоди в тих кримінальних провадженнях, де не йдеться про завдання збитків.
3. Якісно не врегульовується питання конфіскації.
Автори проєкту ніби й додають конфіскацію майна як додаткове покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Але вказують, що таке покарання може бути призначене не завжди.
Ми переконані в потребі додатково визначити обовʼязкове застосування спеціальної конфіскації при укладенні угод в корупційних справах за наявності підстав для цього, а також вдосконалити положення про конфіскацію майна.
4. Суду не надають повноважень витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування при перевірці угоди.
Оскільки угода може бути затверджена на різних етапах розгляду справи, коли ще обвинувачення не представило всього масиву зібраних доказів, суд не може перевірити кваліфікацію дій особи через невеликий масив доступної інформації. І це може призводити до неправильної, на перший погляд, кримінально-правової оцінки дій особи.
Тому потрібно надати можливість суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду такі матеріали.
